Ухвала

від 13.03.2024 по справі 1806/2-1697/11

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 1806/2-1697/11

Провадження № 4-с/592/11/24

УХВАЛА

13 березня 2024 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі головуючого судді Костенко В.Г., з участю секретаря судового засідання Сидоренко Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Дєдова Романа Анатолійовича про оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження

ВСТАНОВИВ:

20.09.2023 боржниця звернулася зі скаргою та просить поновити строк на подачу скарги, визнати неправомірними дії державного виконавця при винесенні постанови про відкритті виконавчого провадження ВП №64641333 від 24.02.2021, скасувати цю постанову та зупини стягнення за виконавчим листом виданим на виконання рішення Ковпаківського районного суду м.Суми у справі 592/2-1697/11.

У скарзі боржниця зазначає, що рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь кредитної спілки "Громадська каса" заборгованість за кредитним договором № 2481 від 21 грудня 2007 року у сумі 12787 грн. 49 коп., заборгованість за кредитним договором № 2733 від 10 липня 2008 року в сумі 51720 грн. 56 коп..

Рішення набрало законної сили 10.01.2022. На виконання рішення виданий виконавчий лист, строк пред`явлення якого зазначено 10.01.2023. 13.10.2020 виконавчий лист повертався стягувачу. 24.01.2021 виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП № 64641333). Копію зазначеної постанови боржниця отримала лише 19.09.2023, проте з застосунку «Дія» їй стало відомо про наявність виконавчого провадження 22.08.2023. Боржниця вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження є незаконною адже винесена після закінчення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Ухвалою від 21.09.2023 суд залишив без розгляду скаргу у зв`язку з пропуском строку оскарження.

06.02.2024 ухвалою Сумського апеляційного суду скасовано зазначену ухвалу від 21.09.2024. При постановленні ухвали суд апеляційної інстанції вказав, що висновки суду першої інстанції про пропуск строку оскарження постанови є передчасними.

16.02.2024 ухвалою Ковпаківського районного суду м.Суми призначено розгляд скарги. Так учасниками розгляду визначено боржницю, державного виконавця та нового стягувача ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ) й попередній стягувач КС «Громадська каса» (місцезнаходження м.Суми вул. Терезова, 3).

Державний виконавець надав заперечення на скаргу, у яких повідомив, що 24.02.2021 виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 64641333 по виконанню зазначеного виконавчого листа. Боржниця 11.02.2022 подавала заяву про ознайомлення з виконавчим провадженням та ознайомилася з ним 18.02.2022. Відтак вважає, що боржницею пропущений строк звернення зі скаргою.

Інші учасники розгляду своїх позиції по скарзі суду не повідомляли.

В судове засідання учасники розгляду не з`явилися. Представник боржниці подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Неявка осіб не перешкоджає розгляду скарги.

Суд, вивчивши матеріали скарги, дійшов з наступних висновків.

Судом встановлено, що Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 3 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи,поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Положеннями ст.ст. 447-451 ЦПК України визначений порядок звернення до суду зі скаргою та коло учасників розгляду. В зазначених нормах чітко і зрозуміло вказано, що учасником розгляду є сторона виконавчого провадження і відповідний державний виконавець чи інша посадова особа.

Згідно п. а ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденнийстрок здня,коли особадізналася абоповинна буладізнатися пропорушення їїправа абосвободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.(ч. 2 цієї статті)

Правова природа строку оскарження до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого учасники виконавчого провадження можуть звернутися до суду зі скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Встановлення строків оскарження до суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників виконавчого провадження, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.

За положеннями ч. 2 ст. 449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

У своїх позиціях Верховний Суд неодноразово зазначив, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась до суду, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Існує також презумпція знання законодавства (лат. Ignorantia juris non excusat - незнання закону не вибачається) -кожен вважається таким, що знає закони.

Правова основа презумпції знання законодавства - обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Цей обов`язок закріплений в ч. 1 ст. 68 Конституції України. Обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Тому закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідома формула: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка і міститься в ч. 2 ст. 68 Конституції України.

Отже, юридичнанеобізнаність і невірне трактування норм права, відсутність чіткого законодавчого врегулювання певних питань не є поважною причиною для пропуску строку на звернення до суду.

Зі змісту положень ч. 2 ст. 449 ЦПК України вбачається, що у ньому не визначено граничні межі, у яких суди можуть приймати рішення про поновлення строку звернення до суду. Не містить й конкретних підстав та критеріїв, за якими можливо оцінити поважність причин пропуску відповідного строку.

З цього приводу у ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої відступлення від принципу правової визначеності через відновлення строку звернення до суду виправдано лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справа «Салов проти України»), зокрема, з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи (справа «Сутяжник проти росії», п. 38).

При оцінюванні поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийнятті рішень про його поновлення ЄСПЛ, як правило, враховує:

1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки;

2) поведінку заявника;

3) поведінку державних органів;

4) перевантаження судової системи;

5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи «Бочан проти України», «Смірнова проти України», «Федіна проти України», «Матіка проти Румунії» та інші).

Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Загалом, згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).

Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, ЄСПЛ виходить із наступного:

1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;

2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин;

3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;

4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;

5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Однак Верховний суд безальтернативно вказує, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Зі скарги вбачається, що боржниця зазначає, що копію постанови отримала 19.09.2023 у виконавчій службі, а про відкриття виконавчого провадження дізналася з застосунку «Дія» 22.08.2023. Разом з цим такі твердження боржниці нічім не підтверджуються.

Натомість матеріали виконавчого провадження ВП № 64641333 містять заяву представника боржника ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , від 11.02.2022. З заяви вбачається, що вона просить надати можливість ознайомитися з виконавчим провадженням відкритим 09.03.2021 на виконання рішення №1806/2-1697/11. Проте представник склала розписку на заяві на підтвердження того, що вона з матеріалами справи 64641333 №1806/2-1697/11 від 10.01.2012 ознайомилася 18.02.2022.

До заяви було надано нотаріально посвідчену довіреність за 04.01.2022 від імені ОСОБА_1 , яка уповноважила ОСОБА_6 представляти її інтереси зокрема у виконавчій службі.

З наведених документів вбачається, що щонайменше 11.02.2022 ОСОБА_1 мала дізнатися про існування оскаржуваної постанови. Ознайомлення її представником з виконавчим провадженням 18.02.2022 дає суду підстави поза розумним сумнівом встановити, що боржниця знала про винесення оскаржуваної постанови.

З цього слід зробити виносок, що десятиденний строк передбачений п. а ч. 1 ст. 449 ЦПК України на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження скінчився 28.02.2022. Натомість скаргу було подано з істотним пропуском строку лише 20.09.2023, тобто більше ніж через півтора роки.

Боржниця не повідомляє суду поважних причин пропуску такого строку оскарження постанови. Натомість боржниця повідомила суду нічим не підтверджену інформацію про час коли вона дізналася про оскаржувану постанову з застосунку «Дія» 22.08.2023. Інших поважних причин пропуску строку оскарження постанови, чи будь-яких інших обставин з яких можна було встановити поважні причини пропуску строку оскарження боржниця не навела. Відтак у суду відсутні підстави для поновлення строку оскарження постанови.

Ураховуючи наведене вбачається, що строк пропущений без поважних причин,а відтаквідсутні законніпідстави дляйого поновлення.

Згідно ст. 126 ЦПК України право навчинення процесуальноїдії втрачаєтьсяіз закінченнямстроку,встановленого закономабо судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

На підставі зазначеного у сукупності вбачається, що немає законних підстав для поновлення строку для подачі скарги, а відтак скаргу необхідно залишити без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 126, 447-451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Залишити без розгляду скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Дєдова Романа Анатолійовича про оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня її складання.

Суддя В.Г. Костенко