Постанова

від 04.03.2024 по справі 921/533/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2024 р. Справа №921/533/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіВ.М. Гриців

О.С. Скрипчук,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Сеніва Юрія Ігоровича б/н від 14.11.2023 року (вх. № 01-05/3501/23 від 15.11.2023 року)

на рішення господарського суду Тернопільської області від 18.10.2023 року (суддя Ю.О. Чопко; повний текст рішення складено 25.10.2023 року)

у справі № 921/533/23

за позовом: Тернопільського ліцею №21 - спеціалізована мистецька школа імені Ігоря Герети Тернопільської міської ради Тернопільської області (надалі ТЛ №21 - СМШ ім. І.Герети)

до відповідача: Фізичної особи підприємця Сеніва Юрія Ігоровича ( надалі ФОП Сенів Ю.І.)

про стягнення 12662,23 грн заборгованості по орендній платі, 751,41 грн річних, 4662,49 грн інфляційних втрат, 161503,18 грн. неустойки, 758965,00 грн. збитків,

за участю:

від позивача (в режимі відеоконференції): Чудопалов Ю.Ю. адвокат (ордер серії ВО №1066112 від 19.12.2023 року);

від відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

08.08.2023 року Тернопільський ліцей №21 - СМШ ім. І.Герети звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до ФОП Сенів Ю.І. про стягнення 12662,23 грн заборгованості по орендній платі, 751,41 грн річних, 4662,49 грн. інфляційних втрат, 161503,18 грн. неустойки, 758965,00 грн. збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав грошових зобов`язань за договором оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності №993 від 12.08.2019, після припинення договору оренди не повернув майно орендодавцю за актом приймання-передачі, допустив пошкодження орендованих нежитлових приміщень, чим завдав позивачу матеріальних збитків, пов`язаних з відновленням пошкодженого майна.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 18.10.2023 року у справі №921/533/23 частково задоволено позов ТЛ №21 - СМШ ім. І.Герети. Стягнуто з фізичної особи підприємця Сеніва Юрія Ігоровича, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1 ) на користь Тернопільського ліцею №21 спеціалізованої мистецької школи імені Ігоря Герети Тернопільської міської ради, м.Тернопіль, проспект Злуки, буд. 51 (код 42445905) 12662 (дванадцять тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 23 коп. основної заборгованості за договором оренди, 751 (сімсот п`ятдесят одну) грн. 41 коп. відсотків, 4662 (чотири тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 49 коп. інфляційних втрат, 161 503 (сто шістдесят одну тисячу п`ятсот три) грн. 18 коп. неустойки і 267 966 (двісті шістдесят сім тисяч дев`ятсот шістдесят шість) грн. рівно збитків.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що Фізична особа-підприємець Сенів Юрій Ігорович взяті на себе зобов`язання згідно Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №993 від 12.08.2019 належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 11.08.2021 утворилась заборгованість по орендній платі на суму 9 611,48 грн за період червень-серпень 2021; за комунальні платежі на суму 1 336,16 грн за період квітень-серпень 2021; земельний податок на суму 1 714,59 грн за період червень-серпень 2021, а всього на суму 12 662,23 грн, які позивач просив стягнути в судовому порядку, нарахувавши річні відсотки та інфляційні втрати, а також неустойку за невиконання обов`язку по поверненню об`єкта оренди орендодавцю за актом приймання-передачі після припинення договору оренди. В частині позовних вимог про стягнення збитків суд взяв до уваги висновок судового експерта № 8/2 від 06.05.2022 року, відповідно до якого розмір матеріальних збитків та вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких є необхідним для усунення пошкоджень нежитлових приміщень загальною площею 297,0 кв.м. за адресою м.Тернопіль, проспект Злуки, 51, завданих Фізичною особою-підприємцем Сенів І.Ю., який був Орендарем за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №993 від 12.08.2019, становить 267 966 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду Тернопільської області від 18.10.2023 року у справі № 921/533/23. Просить скасувати зазначене рішення суду, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зауважує, що істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом підлягала доведенню позивачем перед судом, чого, на думку апелянта, у даному спорі позивачем не доведено. Також скаржник зазначає в апеляційній скарзі про те, що позивач від часу завершення договору оренди володів і користувався об`єктом оренди, а відтак, про неправомірне користування майном не може йти мова.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи апеляційної скарги. Вказує на те, що на перших сторінках апеляційної скарги відповідач цитує норми господарського процесуального законодавства щодо судового рішення, формально констатуючи наявність підстав апеляційного оскарження, передбачених ГПК України, та не погоджується із застосуванням судом першої інстанції висновку Верховного Суду в іншій справі, де підлягали застосуванню норми статті 1212 ЦК України. Вважає, що відповідач намагається перевернути дійсність та правову природу заявленого позивачем позову, а саме, що завдана шкода майну була пов`язана не з порушенням зобов`язань відповідача, що спростовується сукупністю всіх доказів по справі та умовами самого договору. Відповідно до цього, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача просив залишити без змін оскаржене рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач не делегував представника у судові засідання, про причини неявки не повідомив.

З`ясовуючи обставини про ознайомлення відповідача з датою, часом та місцем розгляду справи №921/533/23, суд встановив таке.

Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 року про відкладення розгляду справи №921/533/23 на 04.03.2024 року об 11 год. 00 хв. доставлено до електронного кабінету відповідача 08.02.2024 року 05:55 год., що підтверджується наявною у справі довідкою відповідального працівника суду.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання сторін у справі, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони справи, тому відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за відсутності відповідача.

Обставини справи

12.08.2019 року ТЛ №21 - СМШ ім. І.Герети (Орендодавець) та ФОП Сенів Ю.І. (Орендар) уклали Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №993 (далі - Договір).

Згідно пункту 1.1. договору орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету міської ради від 31.07.2019 року №694 передає, а орендар 12.08.2019 року приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно (нежитлові приміщення) комунальної власності (надалі Майно), площею 297,0 кв.м., розміщене за адресою м. Тернопіль, пр. Злуки, 51 на І поверсі, що знаходиться на балансі ТЛ №21 СМШ, вартість якого згідно з висновком про вартість майна/ актом оцінки станом на 31.03.2019 року становить 727 030 грн без ПДВ. Майно передається з метою використання під розміщення фізкультурно-спортивного закладу для проведення занять з різними видами спорту для дітей та учнівської молоді.

Відповідно до пункту 1.3. договору вказане в п.1.1. майно передається орендарю з комунікаціями та інвентарем, які конструктивно з`єднані з орендованим майном, згідно акту передачі-прийняття та даних інвентарної справи.

Пунктом 1.5. договору передбачено, що одночасно з правом оренди приміщень або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) орендарю надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, без визначення меж земельної ділянки на місцевості.

Згідно з пунктом 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном одночасно із підписанням сторонами договору та акту приймання-передачі майна. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця. У випадку відмови орендаря підписати акт приймання-передачі, орендодавець складає акт про відмову від підпису, який засвідчується підписами трьох осіб, що є підтвердженням передачі майна в оренду.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається міська рада, а орендар користується ним протягом строку оренди (пункт 2.2. договору).

Відповідно до пункту 2.4. договору у разі припинення цього договору, або по закінченні терміну дії договору оренди, якщо договір не продовжений, орендар зобов`язаний в 10-ти денний термін повернути орендодавцю майно з проведенням санітарної побілки, збереженими всіма конструктивними елементами і оснащенням, без якого це приміщення не може бути надане іншому орендарю для негайного використання.

Згідно пункту 2.5. договору орендар, який затримав повернення об`єкта оренди орендодавцю, несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Пунктом 2.7. договору передбачено, що відносини між орендарем і орендодавцем припиняються з дати зазначеної в договорі оренди та акті передачі-приймання орендованого майна від орендаря до орендодавця. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Орендна плата визначається на підставі Положення про оренду комунального майна територіальної громади м. Тернополя затвердженого рішенням міської ради від 20.06.2011 року №6/9/14 «Про удосконалення порядку оренди майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Тернополя», або за результатами конкурсу на право оренди комунального майна. Сума сплати за перший місяць оренди становить без ПДВ 3074,63 грн (пункт 3.1. договору).

Відповідно до пункту 3.2. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць оренди і перераховується орендарем на рахунок уповноваженого органу по укладенню договорів орендодавця не пізніше 15 числа наступного місяця.

Згідно пункту 5.3. договору орендар зобов`язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату за користування майном та плату за користування земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, також за право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, без визначення меж земельної ділянки на місцевості.

Пунктом 5.18. договору визначені обов`язки орендаря, зокрема орендар зобов`язується у разі припинення або розірвання договору в 10-ти денний термін повернути орендодавцеві орендовано майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, разом з отриманим обладнанням та інвентарем і зі всіма зробленими у ньому невід`ємними поліпшеннями, відшкодувати орендодавцеві збитки, у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря та сплатити орендну плату відповідно до умов договору. Весь інвентар і обладнання, встановлені орендарем за його рахунок, які не можуть бути відокремлені без пошкодження конструкції будівлі, переходять у власність орендодавця без відшкодування понесених затрат. Передача приміщення і ключів від нього оформляються актом приймання-передачі.

Цей договір укладено на 12 місяців, що діє з 12.08.2019 року по 11.08.2020 року включно (пункт 10.1. договору).

Відповідно до пункту 10.3. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору.

Згідно з актом приймання-передачі приміщень від 12.08.2019 року ТЛ №21 - СМШ ім. І.Герети здав, а ФОП Сенів Ю.І. прийняв в оренду нежитлове приміщення площею 297 кв.м. за адресою: м. Тернопіль, пр. Злуки, 51 на І поверсі.

29.05.2020 року укладено додаток до договору, згідно якого сторони погодили внести зміни до пункту 10.1. договору, продовживши його на термін до 11.08.2021 року.

Як стверджує позивач, 04.08.2021 року в нічний час з 22:00-04:00 год. відповідачем, при вивезенні ним власних матеріальних цінностей, була завдана шкода орендованому майну, а саме пошкоджена підлога (порубані дошки), вирвані та забрані вхідні та внутрішні металопластикові двері, демонтована вентиляційна система (виламані вентилятори), зламано повністю гіпсокартоні конструкції, повністю знищено та забрано обшивку стін, розбито плиту, побито та знищено сантехніку.

Щодо даного факту заступником директора з господарської роботи Рудником А.З. було подано заяву про кримінальне правопорушення до Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, що підтверджується талоном-повідомленням єдиного обліку №33288 про прийняття та реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення.

11.08.2021 року у зв`язку із закінченням договору, комісією ТЛ №21 - СМШ ім. І.Герети проведено обстеження підвального приміщення, орендованого ФОП Сенів Ю.І., де зафіксовано незадовільний стан приміщення, про що складено акт обстеження підвального приміщення.

Як зазначено в акті обстеження підвального приміщення відповідач був присутній під час проведення даного обстеження, проте відмовився підписувати акт.

В підтвердження даних до матеріалів справи також долучені заяви свідків Гудими М.І. (директор Тернопільського ліцею №21), Рудник А.З. (заступник директора по господарській роботі), Секелик Н.Д. (заступник директора з навчально-виховної роботи) та Стадник О.І. (головний бухгалтер) посвідчені приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Бадер Л.В.. Свідки попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання відповідно до ст.384 КК України.

Позивачем 16.08.2021 року направлено на адресу відповідача претензійний лист №02/12-210, у якому ТЛ №21 - СМШ ім. І.Герети просив, у зв`язку з закінченням договору оренди, повернути у 10-ти денний термін орендоване майно. Також даним претензійним листом позивач проінформував відповідача про наявність непогашеної заборгованості в розмірі 12 662,23 грн та про завдання підприємцем шкоди орендованому майну при вивезенні власних матеріальних цінностей, який залишений відповідачем без відповіді та реагування.

Позивачем було замовлено висновок експерта з метою встановлення розміру матеріальних збитків, завданих відповідачем, належним чином засвідчену копію якого долучено до матеріалів справи.

У висновку експерта №8/2, складеного за результатами проведеного будівельно-технічного експертного дослідження по заяві директора Тернопільського ліцею №21-СМШ ім.. І. Герети 06.05.2022 року, встановлено, що розмір матеріальних збитків та вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких є необхідним для усунення пошкоджень нежитлових приміщень загальною площею 297,0 кв.м. за адресою м.Тернопіль, проспект Злуки, 51, завданих Фізичною особою-підприємцем Сенів І.Ю., який був Орендарем за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №993 від 12.08.2019, становить 267 966 грн.

З метою відновлення майна позивачем укладено з ТзОВ "Будівельна компанія Тернобудсервіс" договори підряду №06/22 від 09.08.2022 року та №13/22 від 26.08.2022 року, згідно яких здійснено ремонт згаданих вище приміщень на загальну суму 758965 грн.

Виконання даних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання виконаних будівельних робіт за серпень, вересень та листопад 2022 року.

Відповідач свої зобов`язання за Договором №993 від 12.08.2019 року належним чином не виконував. Станом на 11.08.2021 року утворилась заборгованість в розмірі 12 662,23 грн, що складає: 1 336,16 грн комунальних платежів за період квітень - серпень 2021; 1 714,59 грн земельний податок за період липень - серпень 2021; 9 611,48 грн за оренду приміщень за період червень - серпень 2021.

На суму заборгованості позивачем нараховано 751,41 грн 3% річних за період з 11.08.2023 по 31.12.2023 та 462,49 грн інфляційних нарахувань за період з 11.08.2021 по 02.08.2023.

Позивачем нарахованао неустойку у вигляді подвійної орендної плати в розмірі 161 503,18 грн. у зв`язку з невиконанням орендарем обов`язку щодо повернення об`єкта оренди орендодавцю за актом приймання-передачі після закінчення строку дії договору оренди.

Також позивачем заявлено до відшкодування понесені збитки, пов`язані з відновленням пошкодженого відповідачем орендованого майна на суму 758 965 грн.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що ТЛ №21 - СМШ ім. І.Герети та ФОП Сенів Ю.І. уклали договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №993 від 12.08.2019, що є підставою для виникнення правовідносин між сторонами.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент укладення договору) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1, 2 статті 283 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору) встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору).

Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (чинний на момент укладення договору) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (чинний на момент укладення договору) орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами даної господарської справи, зокрема актом від 12.08.2019 року, підписаним обидвома сторонами, підтверджується факт передачі відповідачу в оренду нежитлового приміщення площею 297 кв.м за адресою: м. Тернопіль, пр. Злуки, 51 на І поверсі, що ним не заперечується.

Як вбачається із долучених до матеріалів справи доказів, ФОП Сенів Ю.І. взяті на себе зобов`язання згідно Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №993 від 12.08.2019 року належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 11.08.2021 утворилась заборгованість по орендній платі на суму 9 611,48 грн за період червень-серпень 2021; за комунальні платежі на суму 1 336,16 грн за період квітень-серпень 2021; земельний податок на суму 1 714,59 грн за період червень-серпень 2021, а всього на суму 12662,23 грн, які позивач і просить стягнути в судовому порядку.

Доказів виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань в загальній сумі 12 662,23 грн матеріали справи не містять.

Водночас, відповідач належними та допустимими доказами доводів позивача не спростував.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про те, що позовні вимоги ТЛ №21 - СМШ ім. І.Герети в частині стягнення з ФОП Сенів Ю.І. заборгованості в сумі 12662,23 грн. підлягають задоволенню.

Щодо інфляційних втрат та 3 % річних

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів прийшла до висновку про правомірність позовної вимоги щодо стягнення 4662,49 грн інфляційних нарахувань за період з 11.08.2021 року по 02.08.2023 року та 751,41 грн 3 % відсотків річних за період з 11.08.2023 року по 31.12.2023 року, нарахованих від прострочених сум.

Щодо неустойки у вигляді подвійної орендної плати за час прострочення.

Частинами 1, 2 статті 785 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Відповідно до релевантної судової практики Верховного Суду неустойка за частиною другою статті 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

У даній справі судом встановлено, що укладений між сторонами договір оренди №993 від 12.08.2019 року припинив свою дію 11.08.2021 року (з урахуванням додатку від 29.05.2020 року до вказаного договору).

У пункті 2.7. договору зазначено, що відносини між орендарем і орендодавцем припиняються з дати зазначеної в договорі оренди та акті передачі-приймання орендованого майна від орендаря до орендодавця. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

З аналізу матеріалів справи встановлено, що станом на час заявлення позову у даній справі майно не повернуто орендодавцю. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

За розрахунком позивача, наведеним у позовній заяві, та не спростованим відповідачем, загальна сума орендних платежів за період із серпня 2021 року по березень 2023 року становить 80 751,59 грн.

Отже, розмір неустойки, нарахованої відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України у розмірі подвійної плати за користуванням майном за час прострочення складає 161503,18 грн.

Суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача про те, що між сторонами після 11.08.2021 року існують орендні правовідносини, оскільки за умовами пункту 10.3. договору дії сторін щодо продовження договору оформляються додатковим договором, який між ними не укладався.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що позивач від часу завершення договору оренди володів і користувався об`єктом оренди, з чого можна виснувати, що він не оспорює встановлених судом першої інстанції обставин стосовно закінчення дії договору оренди 11.08.2021 року.

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовна вимога щодо стягнення 161 503,18 грн є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, з огляду на що підлягає задоволенню.

Щодо стягнення завданих збитків у зв`язку з відновленням пошкодженого майна.

Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені особою, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток, втрачена вигода, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Верховний Суд у Постанові від 13.12.2022 року у справі № 910/20675/20 зазначив:

«…збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Ураховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу».

Згідно з пунктом 2.5. договору оренди оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №993 від 12.08.2019, орендар який затримав повернення об`єкта оренди орендодавцю, несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Позивач на підтвердження факту заподіяння збитків посилається на талон-повідомлення з єдиного обліку №33288 від 05.08.2021 року про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, акт обстеження підвального приміщення від 11.08.2021, підписаний комісією у складі: М.Гудима, А.Рудник, І.Волошин, О.Стадник та Н.Секелик.

Відповідач у даній справі не довів належними і допустимими доказами відсутності своєї вини у завданні збитків позивачу.

На підтвердження розміру завданих збитків позивач посилається на висновок експерта №8/2 від 06.05.2022 року, також договори підряду №06/22 від 09.08.2022 року та №13/22 від 26.08.2022 року, укладені з ТзОВ "Будівельна компанія Тернобудсервіс".

Згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт за серпень, вересень та листопад 2022 року витрати на відновлення пошкодженого орендованого майна становлять 758 965 грн.

Надаючи оцінку цим доказам, суд першої інстанції вірно зазначив у рішенні про те, що договори підряду №06/22 від 09.08.2022 року та №13/22 від 26.08.2022 року укладені з ТзОВ "Будівельна компанія Тернобудсервіс" без проведення тендеру, а сума 758 965 грн понесених витрат на виконання договорів підряду значно перевищує суму, необхідну для відновлення майна, встановлену висновком експерта №8/2 від 06.05.2022 року.

Так, у висновку зазначено, що розмір матеріальних збитків та вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких є необхідним для усунення пошкоджень нежитлових приміщень загальною площею 297,0 кв.м. за адресою м.Тернопіль, проспект Злуки, 51, завданих ФОП Сенів Ю.І., який був орендарем за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №993 від 12.08.2019 року, становить 267 966 грн.

Відповідно до частин 1-3 статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

За приписами частин 1, 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

У зв`язку з наведеним, суд першої інстанції обгрунтовано взяв до уваги висновок судового експерта М.А.Бутакової №8/2 від 06.05.2022 року, як належний доказ у справі. У ньому визначено розмір матеріальних збитків та вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких є необхідним для усунення пошкоджень орендованих відповідачем нежитлових приміщень, в сумі 267 966 грн.

При цьому, апеляційний господарський суд враховує, що експерт обізнана про кримінальну відповідальність за статтею 384 Кримінального кодексу України, про що свідчить її власноручний підпис на стор. 2 висновку.

В частині стягнення решти суми збитків суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог. У цій частині судове рішення ніким не оскаржується.

За наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення судова колегія констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Тернопільської області від 18.10.2023 року у справі № 921/533/23.

Згідно з положеннями частин 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 197, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Сеніва Юрія Ігоровича б/н від 14.11.2023 року (вх. № 01-05/3501/23 від 15.11.2023 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Тернопільської області від 18.10.2023 року у справі №921/533/23 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Тернопільської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

Суддя В.М. Гриців

Суддя О.С. Скрипчук