Постанова

від 04.03.2024 по справі 907/80/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2024 р. Справа №907/80/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіН.М. Кравчук

О.І. Матущак,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Хлібний Край</a> б/н від 01.12.2023 року (вх. № 01-05/3674/23 від 04.12.2023 року)

на рішення господарського суду Закарпатської області від 05.10.2023 року (суддя Р.М. Лучко; повний текст рішення складено 11.10.2023 року)

у справі № 907/80/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Ено Меблі ЛТД</a> (надалі ТзОВ Ено Меблі ЛТД)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Хлібний Край</a> (надалі ТзОВ Торговий Дім Хлібний Край)

про стягнення 2297583,64 грн,

за участю:

від позивача (в режимі відеоконференції): Шерегі В.М. адвокат (ордер серії АО №1110165 від 29.12.2023 року);

від відповідача (в режимі відеоконференції): Левковська К.Ю. адвокат (ордер серії АЕ №1234555 від 25.10.2023 року),

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

02.02.2023 року ТзОВ Ено Меблі ЛТД звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом до ТзОВ Торговий Дім Хлібний Край про стягнення 2297583,64 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за неналежне виконання взятих на себе зобов`язань зі сплати орендної плати відповідачу на підставі договору нараховано пеню та штаф, що підлягають стягненню внаслідок порушення договірних умов.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 05.10.2023 року у справі №907/80/23 частково задоволено позов ТзОВ Ено Меблі ЛТД. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Хлібний край» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНО Меблі ЛТД» 1325752,71 грн заборгованості, 112922,71 грн пені, 748623,81 грн штрафу та 32809,48 грн в повернення сплаченого судового збору.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що відповідач свого обов`язку щодо своєчасного і повного внесення орендної плати за користування орендованим приміщенням за період з грудня 2022 року по квітень 2023 року включно за Договором належним чином і у встановлений строк не виконав, а також Відповідачем не компенсовано Позивачу вартість дощових стоків пропорційно орендованій площі, допустивши перед Позивачем станом на 12.04.2023 року (дата оформлення заяви про збільшення позовних вимог) заборгованість по орендній платі та компенсації дощових стоків за період з грудня 2022 року по квітень 2023 року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду Закарпатської області від 05.10.2023 року у справі № 907/80/23. Просить скасувати зазначене рішення суду, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зауважує, що договір не відповідає оригіналу та має значні відмінності в умовах договору. Зазначає, що у відповідності до умов договору у відповідача не настав строк виконання зобов`язань з оплати орендованих приміщень, а отже звернення позивача є передчасним та безпідставним. Відповідач звертає увагу суду на те, що у сторін немає оригіналів спірного договору, оскільки підписання та обмін цим документом був виключно у сканованому вигляді, без надсилання один одному паперового примірника. Також зазначає, що не підписував спірний договір.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи апеляційної скарги. Вказує на те, що сторонами було підписано договір у двох оригінальних примірниках. Зазначає, що відповідач визнає наявність заборгованості. Також вказує на те, що між сторонами не міг бути укладений усний правочин стосовно зміни строків оплати за договором оенди, а тому відповідач вводить в оману суд для уникнення відповідальності з порушення строків внессння орендної плати. Позивач звертає увагу суду на те, що ним було надано оригінал договору на паперовому носії і цей договір був оглянутий судом, чим спростовується доводи відповідача про відсутність договору. Відповідно до цього, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розгляд клопотання

Відповідач подав клопотання (вх. № 01-05/611/24 від 29.02.2024 року) про призначення у справі №907/80/23 судової почеркознавчої експертизи документів, проведення якої доручити Дніпропертровському НДІСЕ МЮУ. На вирішення експертизи поставити наступне питання: Чи виконано підпис на останній сторінці договору оренди нежитлових приміщень № 061022/1 від 06.10.2022 року, який наданий позивачем, в графі «Директор ТОВ «Торговий дім «Хлібний Край» (в колонці Орендар) Кисілем Сергієм Васильовичем?

Порадившись, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення поданого клопотання, враховуючи таке.

Згідно із частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Проте, зі змісту заявленого клопотання вбачається, що питання, поставлене заявником на вирішення експертизи, стосується фактичних даних, які можна підтвердити/спростувати при дослідженні наявних у справі документів.

З наведених підстав суд апеляційної інстанції ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про призначення у справі №907/80/23 судової почеркознавчої експертизи, оскільки немає необхідності у призначенні експертизи в даній справі на стадії апеляційного провадження.

В судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача просив залишити без змін оскаржене рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу без задоволення.

Обставини справи

Як видно з наявних в матеріалах справи копій документів, 06.10.2022 року між ТзОВ Ено Меблі ЛТД (орендодавець) та ТзОВ Торговий Дім Хлібний Край (орендар) укладено Договір оренди нежитлових приміщень №061022/1.

Згідно пункту 1.1. договору орендодавець зобов`язується передати орендареві в строкове платне користування нежитлове приміщення:

- з 10.10.2022 року: приміщення площею 2 133,11 м.кв., яке обладнане електромережею, будівля на Генплані 133-1 (1-й поверх);

- з 10.11.2022 року: приміщення площею 635,48 м.кв., яке обладнане електромережею, будівля на Генплані 133-16;

- з 10.12.2022 року: приміщення площею 969,88 м.кв., яке обладнане електромережею, будівля на Генплані 133-15, - що знаходяться за адресою: 88000, м. Ужгород, вул. Заводська, 12 (далі - Об`єкт), а орендар, в свою чергу, зобов`язався прийняти об`єкт, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення договору повернути об`єкт орендодавцеві в належному стані.

Відповідно до пункту 1.3. договору права орендодавця на володіння та користування об`єктом, в тому числі право орендодавця на передачу об`єкта в оренду за даним договором передбачено умовами Договору оренди об`єктів нерухомості №01-04/2022-З від 01.04.2022 року, укладеного між орендодавцем та власником об`єкту.

Згідно пункту 1.4. договору орендар використовувати об`єкт виключно відповідно до мети орендного користування, що детально описана в пункті 2.1. договору.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що орендар використовує об`єкт, як склад для зберігання зерна, кукурудзи та інших зернових культур.

У відповідності до пункту 4.1. договору орендна плата на дату укладення договору складає:

- за приміщення 133-1 (1-й поверх) - 231 756,22 грн, що еквівалентно 6 399,33 Євро в місяць, включаючи ПДВ, з розрахунку вартості 1 кв.м. - 3,00 Євро, що складає 108,65 гривень включаючи ПДВ. Курс гривні до євро визначається згідно курсу НБУ, що складає 36,2157 грн на дату укладення договору. Перший місяць оренда сплачується не пізніше 10.10.2022 року. Наступний рахунок виписується на 20 число кожного місяця та передається орендарю для оплати до 01 числа, до якого орендар зобов`язується сплатити наданий йому рахунок, тобто сплатити орендну плату за наступний місяць. У випадку, якщо 20 число припадає на вихідний день, то рахунок виписується на наступний робочий день після вихідного.

- за приміщення 133-16 - 69 043,06 грн, що еквівалентно 1 906,44 Євро в місяць, включаючи ПДВ, з розрахунку вартості 1 кв.м. - 3,00 Євро, що складає 108,65 гривень включаючи ПДВ. Курс гривні до євро визначається згідно курсу НБУ, що складає 36,2157 грн на дату укладення договору. Перший місяць оренда сплачується не пізніше 10.11.2022 року. Наступний рахунок виписується на 20 число кожного місяця та передається орендарю для оплати до 01 числа, до якого орендар зобов`язується сплатити наданий йому рахунок, тобто сплатити орендну плату за наступний місяць. У випадку, якщо 20 число припадає на вихідний день, то рахунок виписується на наступний робочий день після вихідного.

- за приміщення 133-15 - 105 374,65 грн, що еквівалентно 2 909,64 Євро в місяць, включаючи ПДВ, з розрахунку вартості 1 кв.м. - 3,00 Євро, що складає 108,65 гривень включаючи ПДВ. Курс гривні до євро визначається згідно курсу НБУ, що складає 36,2157 грн на дату укладення договору. Перший місяць оренда сплачується не пізніше 10.12.2022 року. Наступний рахунок виписується на 20 число кожного місяця та передається орендарю для оплати до першого числа, до якого орендар зобов`язується сплатити наданий йому рахунок, тобто сплатити орендну плату за наступний місяць. У випадку, якщо 20 число припадає на вихідний день, то рахунок виписується на наступний робочий день після вихідного.

Згідно пункту 4.2. договору водопостачання та водовідведення, електроенергія, дощові стоки та інше компенсується орендарем окремо, пропорційно до площі об`єкту відповідно до виставлених орендодавцем рахунків та показників лічильників.

Цей Договір набирає чинності з 10.10.2022 року та діє по 30.06.2023 року включно (пункт 4.3. договору).

Пунктом 6.1. договору встановлено, що орендна плата сплачується в національній валюті, за обмінним курсом євро до гривні Національного Банку України, що діє на момент формування рахунку, шляхом перерахування орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця або вноситься готівкою в касу орендодавця. Орендна плата сплачується щомісячно, авансом, не пізніше останнього робочого дня місяця, що передує місяцю, за який сплачується орендна плата у розмірі, передбаченому пунктом 4.1. договору. Додаткові угоди, рахунки, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), крім паперових документів надсилаються в сканованому вигляді з електронної адреси орендодавця - dyrektsia@eno.ua на електронну адресу орендаря і мають юридичну силу з дати їх надання/відправлення.

Згідно з актами приймання-передачі об`єкту від 10.10.2022 року, від 10.11.2022 року та від 10.12.2022 року орендодавцем на виконання умов договору передано, а орендарем, в свою чергу, прийнято об`єкти оренди в строкове платне користування.

В матеріалах справи наявна копія договору оренди об`єктів нерухомості №01-04/2022-З від 01.04.2022 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатінвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНО Меблі Лтд», зі змісту якої випливає, що цим договором регулюються правовідносини, пов`язані з використанням, передачею об`єктів нерухомості, загальною площею 19 970,1 м.кв., що знаходяться за адресою: м. Ужгород, вул. Заводська, 12 (пункт 1.1. договору).

На підтвердження заявленої до стягнення суми заборгованості з орендної плати та компенсації дощових стоків суду позивачем надано:

- рахунок-фактуру №ЕМ-0001641 від 06.10.2022 року про нарахування орендарю 164 472,00 грн орендної плати за жовтень 2022 року (з 10.10.2022 року по 31.10.2022 року);

- рахунок-фактуру № ЕМ-0002087 від 20.10.2022 року про нарахування орендарю 228 855,00 грн орендної плати за листопад 2022 року (за оренду приміщення 133-1 (1-й поверх);

- рахунок-фактуру №ЕМ-0001642 від 20.10.2022 року про нарахування орендарю 47 725,00 грн орендної плати за листопад 2022 року (з 10.11.2022 року по 30.11.2022 року за оренду приміщення 133-16);

- рахунок-фактуру №ЕМ-0001867 від 21.11.2022 року про нарахування орендарю, зокрема, 314 711,09 грн орендної плати за грудень 2022 року (за оренду приміщення 133-1 (1-й поверх) та приміщення 133-16), 78 161,00 грн орендної плати за грудень 2022 року (з 10.12.2022 року по 31.12.2022 року за оренду приміщення 133-15) та 1177,48 грн компенсації дощових стоків;

- рахунок-фактуру №ЕМ-0002079 від 20.12.2022 року про нарахування орендарю, зокрема, 435 007,37 грн орендної плати за січень 2023 року та 775,20 грн компенсації дощових стоків;

- рахунок-фактуру №ЕМ-0000191 від 20.01.2023 року про нарахування орендарю, зокрема, 443 250,32 грн орендної плати за лютий 2023 року та 5757,25 грн компенсації дощових стоків;

- рахунок-фактуру №ЕМ-0000388 від 20.02.2023 року про нарахування орендарю 435 580,33 грн орендної плати за березень 2023 року та 3813,24 грн компенсації дощових стоків;

- рахунок-фактуру №ЕМ-0000624 від 20.03.2023 року про нарахування орендарю 435 744,04 грн орендної плати за квітень 2023 року та 1607,53 грн компенсації дощових стоків, -

які виставлялися відповідачу в період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року включно та згідно з якими орендарю за вказаний період нараховано 2583506,15 грн орендної плати та 13130,70 грн компенсації дощових стоків.

Згідно з наданою позивачем копією банківської виписки по розрахунковому рахунку позивача за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року за означений період відповідачем сплачено 621 052,00 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 31.03.2023 року 617047,57 грн позивачем спрямовано на погашення заборгованості по орендній платі, 782,31 грн - на оплату пені та 3222,12 грн - на оплату штрафу, які були нараховані орендодавцем за несвоєчасну сплату орендарем орендної плати за листопад 2022 року.

В заяві про збільшення позовних вимог від 12.04.2023, яка прийнята судом згідно з ухвалою від 21.04.2023 року до розгляду, ТОВ «Ено Меблі ЛТД» просило стягнути з відповідача 1 325 752,71 грн основної заборгованості за договором оренди (що включає орендну плату та компенсацію дощових стоків).

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що ТзОВ Ено Меблі ЛТД та ТзОВ Торговий Дім Хлібний Край уклали договір оренди нежитлових приміщень № 061022/1, що є підставою для виникнення правовідносин між сторонами.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Частиною 1, 2 статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1.3. укладеного між сторонами договору передбачено право орендодавця на володіння та користування об`єктом, в тому числі право передавати об`єкт в оренду за даним Договором передбачено умовами Договору оренди об`єктів нерухомості №01-04/2022-З від 01.04.2022 року, укладеного між орендодавцем та власником об`єкту.

Договором оренди об`єктів нерухомості №01-04/2022-З від 01.04.2022 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатінвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНО Меблі Лтд» надано позивачу з 01.04.2022 року в строкове платне користування комплексу нерухомого майна, загальною площею 19 970,1 м.кв., що знаходяться за адресою: м. Ужгород, вул. Заводська, 12 (пункт 1.1. договору №01-04/2022-З від 01.04.2022 року).

Доданими до матеріалів справи актами приймання-передачі від 10.10.2022 року, від 10.11.2022 року та від 10.12.2022 року підтверджується та відповідачем не спростовано факт користування нерухомим майном - нежитловими приміщеннями площею 2133,11 м.кв., будівля на Генплані 133-1 (1-й поверх), площею 635,48 м.кв., будівля на Генплані 133-16 та площею 969,88 м.кв., будівля на Генплані 133-15, - що знаходяться за адресою: 88000, м. Ужгород, вул. Заводська, 12 на підставі договору оренди нежитлових приміщень №061022/1 від 06.10.2022 року.

З аналізу змісту підпунктів 4.1., 6.1. договору встановлено, що сторони обумовили розмір орендної плати - за приміщення 133-1 (1-й поверх) - 231 756,22 грн, що еквівалентно 6399,33 Євро в місяць, включаючи ПДВ, з розрахунку вартості 1 кв.м. - 3,00 Євро, що складає 108,65 гривень; за приміщення 133-16 - 69 043,06 грн, що еквівалентно 1906,44 Євро в місяць, включаючи ПДВ, з розрахунку вартості 1 кв.м. - 3,00 Євро, що складає 108,65 гривень; за приміщення 133-15 - 105 374,65 грн, що еквівалентно 2909,64 Євро в місяць, включаючи ПДВ, з розрахунку вартості 1 кв.м. - 3,00 Євро, що складає 108,65 гривень та визначено, що така сплачується в національній валюті, за обмінним курсом євро до гривні НБУ, що діє на момент формування рахунку авансом не пізніше останнього робочого дня місяця, що передує місяцю, за який сплачується орендна плата, а відповідно до пункті 4.2. договору відповідач зобов`язався додатково компенсувати позивачу вартість, зокрема, дощових стоків відповідно до виставлених орендодавцем рахунків.

Нараховані позивачем суми орендної плати та компенсація дощових стоків у спірний період відповідачем не заперечуються.

Судом встановлено, що відповідач свого обов`язку щодо своєчасного і повного внесення орендної плати за користування орендованим приміщенням за період з грудня 2022 року по квітень 2023 року включно за договором належним чином і у встановлений строк не виконав, а також відповідачем не компенсовано позивачу вартість дощових стоків пропорційно орендованій площі, допустивши перед позивачем станом на 12.04.2023 року (дата оформлення заяви про збільшення позовних вимог) заборгованість по орендній платі та компенсації дощових стоків за період з грудня 2022 року по квітень 2023 року включно, яка згідно з поданими позивачем розрахунками позовних вимог, рахунками-фактурами та з урахуванням часткової сплати відповідачем становить 1979589,28 грн (2 583 506,15 грн орендної плати + 13 130,70 грн компенсації дощових стоків - 617 047,57 грн сплаченої орендної плати). Зважаючи на зміст прохальної частини заяви позивача про збільшення позовних вимог від 12.04.2023, яка прийнята судом згідно з ухвалою від 21.04.2023 року до розгляду та в якій ТОВ «Ено Меблі ЛТД» просило суд стягнути з відповідача лише 1 325 752,71 грн основної заборгованості за договором оренди (що включає орендну плату та компенсацію дощових стоків), враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог при ухваленні рішення, розгляд справи здійснено виключно в частині заявленої позивачем до стягнення суми орендної плати та компенсації дощових стоків - 1325752,71 грн.

Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення 1325752,71 грн заборгованості по орендній платі та компенсації дощових стоків за період з грудня 2022 року по квітень 2023 року включно - є обґрунтованими, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Аргументи відповідача про усну домовленість сторін щодо відтермінування строку сплати орендної плати до 31.12.2023 суд не взяв до уваги з тих підстав, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності такої домовленості, а відповідно до ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частинами 1, 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

З урахуванням вищевказаного та аналізу наявних у справі доказів суд першої інстанції вірно виснував, що подана відповідачем копія договору з іншою редакцією деяких пунктів договору відповідно до абзацу 2 частини 6 статті 91 ГПК України не може братися до уваги, позаяк відповідачем на вимогу суду не надано оригіналу власного примірника Договору.

Щодо пені

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до частини 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що за порушення строків сплати орендних, компенсаційних та/або будь яких інших платежів в повному обсязі, орендар на вимогу орендодавця зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу до виконання зобов`язання в повному обсязі.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені та провівши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність заявленої позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача на його користь пені за період з 01.11.2022 року по 31.03.2023 року в сумі 112 922,71 грн. При цьому суд, здійснивши власний арифметичний розрахунок заявлених вимог в цій частині, встановив, що розмір пені за вказаний період становить 150 487,11 грн. Зважаючи на те, що відповідно до частини 2 статті 237 ГПК України суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог при ухваленні рішення, суд визнав такими, що підлягають до здоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у заявленому позивачем розмірі - в сумі 112 922,71 грн.

Щодо штрафу

Пунктом 6.2. договору обумовлено, що у разі, якщо прострочення триває 10 днів і більше, незалежно від нарахування пені згідно з цим пунктом, за кожні 10 днів прострочення додатково стягується штраф у розмірі 10% сукупного розміру місячної орендної плати, компенсаційних та/або інших платежів за відповідний місяць, у якому допущено таке порушення.

Визнаючи підставним позов в частині заявленого позивачем до стягнення штрафу в розмірі 858 908,22 грн, нарахованого за прострочення оплати послуг терміном більш як 10 календарних днів за кожні 10 днів прострочення, суд першої інстанції врахував положення частин другої та четвертої статті 231 Господарського кодексу України та судову практику Верховного Суду з цього питання.

Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 01.06.2021 року у справі №910/12876/19 висловила таку правову позицію.

«Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій».

У даній справі суд встановив, що сторони договору, врегульовуючи між собою правовідносини щодо надання послуг, досягли згоди щодо умов договору та передбачили, окрім нарахування пені за прострочення оплати послуг, також і штраф у випадку, якщо термін прострочення оплати триває більше 10 календарних днів.

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за затримку сплати орендної плати більше 10 календарних днів, який за умовами договору нараховується в розмірі 10% сукупного розміру місячної орендної плати за кожні 10 днів прострочення додатково.

Здійснивши власний арифметичний розрахунок заявлених вимог в цій частині, суд встановив, що позивачем в лютому 2023 року помилково обраховано розмір штрафу, виходячи з 30 календарних днів, тоді як в лютому 2023 року таких днів 28, а відтак, штраф за цей місяць повинен обраховуватися в розмірі 20%, у зв`язку з чим, здійснивши власний арифметичний розрахунок позовних вимог в цій частині суд визнав правомірним нарахування відповідачу відповідно до п. 6.2. Договору 748 623,81 грн штрафу, а позов в цій частині - таким, що підлягає до задоволення.

В частині стягнення з відповідача на користь позивача 110 284,41 грн штрафу, нарахованого за лютий 2023 року, правомірно відмовлено, так як вимоги в цій частині позивачем нараховано з порушенням умов пункту 6.2. договору.

За наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення судова колегія констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Закарпатської області від 05.10.2023 року у справі № 907/80/23.

За приписами частин 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 197, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Хлібний Край</a> б/н від 01.12.2023 року (вх. № 01-05/3674/23 від 04.12.2023 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Закарпатської області від 05.10.2023 року у справі № 907/80/23 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Закарпатської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

Суддя Н.М. Кравчук

Суддя О.І. Матущак