Постанова

від 31.01.2024 по справі 910/12935/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2024 р. Справа№ 910/12935/18 (910/11264/23)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Копитової О.С.

суддів: Полякова Б.М.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання: Гріщенко А.О.

у присутності представників сторін:

від апелянта - Князєв І.В.,

від позивача - Різник О.Ю.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Вікоіл ЛТД»

на рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2023 року

у справі № 910/12935/18 (910/11264/23) (суддя Івченко А.М.)

(повний текст рішення складено 30.10.2023 року)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС КАПІТАЛ» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Різника О.Ю.

до товариства з обмеженою відповідальністю «Вікоіл ЛТД»

про визнання недійсним договору позики і повернення коштів

в межах справи № 910/12935/18

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.10.2023 року у справі № 910/12935/18 (910/11264/23) позов задоволено повністю, визнано недійсним договір безпроцентної поворотної позики №16/09-16П від 16.09.2016 року, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС КАПІТАЛ» (надалі по тексту - ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ») та товариством з обмеженою відповідальністю «Вікоіл ЛТД» (надалі по тексту - ТОВ «Вікоіл ЛТД»), стягнуто із ТОВ «Вікоіл ЛТД» на користь ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» грошові кошти у розмірі 1 800 000 грн. та судовий збір у розмірі 5 368,00 грн. Вирішено інші процесуальні питання.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Вікоіл ЛТД» (надалі по тексту - апелянт, ТОВ «Вікоіл ЛТД») звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2023 року у справі № 910/12935/18 (910/11264/23) за позовом ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» про визнання недійсним договору позики і повернення коштів та ухвалити нове рішення, яким відмовити товариству ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» в задоволенні позову в повному обсязі. Також апелянт в апеляційній скарзі клопоче про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що 16.09.2016 року між ТОВ «Вікоіл ЛТД» та ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» укладено договір безпроцентної поворотної позики №16/09-1611, за яким останнім було перераховано позикові кошти у розмірі 1 800 000 грн. на рахунки ТОВ «Вікоіл ЛТД». Відповідно до п. 4 Договору термін повернення позики не пізніше 31.12.2018 року включно. Вимоги про дострокове погашення позики від ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» на адресу відповідача не надходило. Тому, на думку апелянта, зобов`язання у ТОВ «Вікоіл ЛТД» щодо повернення коштів мало настати 31.12.2018 року.

28.09.2018 року ТОВ «Вікоіл ЛТД» отримало лист №28/09-3 з копією договору №28/09/18 про відступлення права вимоги від 28.09.2018 року, яким товариство з обмеженою відповідальністю «Укройлпродукт» (надалі по тексту - ТОВ «Укройлпродукт») повідомило, що починаючи з 28.09.2018 року свої зобов`язання за договором позики від 16.09.2016 року №16/09-1611 в тому числі щодо повернення позики в сумі 1 800 000 грн. ТОВ «Вікоіл ЛТД» має виконати перед ТОВ «Укройлпродукт».

Враховуючи отриманий від нового кредитора лист-повідомлення, відповідач був змушений виконати свій обов`язок та повернути суми позики у розмірі 1 800 000 грн. вже новому кредитору ТОВ «Укройлпродукт».

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не надано оцінки припиненню зобов`язань перед новим кредитором - ТОВ «Укройлпродукт» за оскаржуваним договором, а також укладання угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.01.2019 року.

Апелянт зазначає, що у відповідності до ст. 601 Цивільного кодексу України ТОВ «Вікоіл ЛТД» та ТОВ «Укройлпродукт» уклали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.01.2019 року.

Підставою для проведення зарахування було те, що ТОВ «Вікоіл ЛТД» та ТОВ «Укройлпродукт» брали одночасно участь у двох зобов`язаннях і при цьому кредитор за одним зобов`язанням був боржником за іншим і навпаки.

Таким чином, ТОВ «Вікоіл ЛТД» був кредитором, а ТОВ «Укройлпродукт» - боржником за договором поставки нафтопродуктів №2009/16 від 20.09.2016 року в сумі 1 800 000 грн. і навпаки ТОВ «Вікоіл ЛТД» був боржником, а ТОВ «Укройлпродукт» - кредитором за договором №16/09-16П безпроцентної поворотної позики від 16.09.2016 року в сумі 1 800 000 грн.

Апелянт наголошує, що зобов`язання з оплати заборгованості за договором може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов установлених ст. 601 Цивільного кодексу України.

Таким чином, на думку апелянта, ТОВ «Вікоіл ЛТД» та ТОВ «Укройлпродукт» в розумінні норм Цивільного кодексу України мали однорідні зустрічні вимоги строк виконання яких настав 31.12.2018 року за договором №16/09-1611 безпроцентної поворотної позики від 16.09.2016 року та 08.11.2016 року за договором поставки №2009/16 від 20.09.2016 року.

При цьому, заміна кредитора за договором №16/09-16П безпроцентної поворотної позики від 16.09.2016 року, проведення оплати за договором №2009/16 від 20.09.2016 року товару, а також зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ «Вікоіл ЛТД» та ТОВ «Укройлпродукт» відображено у даних бухгалтерського обліку відповідача, що підтверджується звітами.

Апелянт наголошує, що після зміни суб`єктного складу у зобов`язанні за договором позики позивач більше не є стороною у договорі позики.

Однак, судом першої інстанції не взято до уваги те, що саме позивач діє всупереч загальним засадам добросовісності, чесності та розумності, оскільки відступивши своє право вимоги до відповідача ТОВ «Укройлпродукт» та після того, як відповідач виконав свої зобов`язання за оскаржуваним договором перед новим кредитором, а також дочекавшись завершення ліквідаційної процедури ТОВ «Укройлпродукт» з метою неможливості залучення його третьою особою у даній справі - звернувся з позовом про визнання недійсним договору безпроцентної поворотної позики №16/09-1611 від 16.09.2016 року та намагається заволодіти коштами, які йому не належать.

Апелянт вважає, що задоволення позовних вимог фактично призведе до повторної оплати ТОВ «Вікоіл ЛТД» грошових коштів у розмірі 1 800 000 грн.

Таким чином, на підставі викладеного, апелянт вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення, про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Вікоіл ЛТД» передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Остапенка О.М., Полякова Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 року витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12935/18(910/11264/23) за позовом ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Різника О.Ю. до ТОВ «Вікоіл ЛТД» про визнання недійсним договору позики і повернення коштів в межах справи №910/12935/18.

07.12.2023 року від господарського суду міста Києва на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 року надійшли матеріали справи № 910/12935/18(910/11264/23).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2023 року поновлено ТОВ «Вікоіл ЛТД» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2023 року у справі № 910/12935/18 (910/11264/23). Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Вікоіл ЛТД» на рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2023 року у справі № 910/12935/18 (910/11264/23). Розгляд апеляційної скарги ТОВ «Вікоіл ЛТД» призначено на 31.01.2024 року. Зупинено дію рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2023 року у справі №910/12935/18 (910/11264/23). Вирішено інші процесуальні питання.

09.01.2024 року на електронну адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Вікоіл ЛТД», а оскаржуване рішення залишити без змін.

В обґрунтуваннях поданого відзиву позивач зазначає, що на користь відповідача на підставі оскаржуваного договору про надання безвідсоткової поворотної позики перераховані кошти боржника у загальному розмірі 1 800 000 грн., що підтверджено ТОВ «Вікоіл ЛТД» у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі.

Позивач зазначає, що під час укладення договору у позикодавця боржника ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» була заборгованість, яка лишилася непогашеною (перед основним кредитором АТ «Фортуна Банк» на січень 2016 року, перед ТОВ «Укройлпродукт» на червень 2015 року, всього борг у боржника - 119,5 млн.грн., що зазначено у позові), а перераховані кошти могли бути використані у господарській діяльності для погашення боргів.

Також позивач зазначає, що договір надання безвідсоткової поворотної позики від 16.09.2016 року укладений за два роки перед порушенням провадження у справі про банкрутство ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» ухвалою від 16.10.2018 року та за 10 місяців до винесення судового рішення про стягнення боргів на користь контрагента ТОВ «Укройлпродукт», тобто в період неплатоспроможності.

Тому на думку позивача договір позики грубо суперечить меті діяльності ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ», яка встановлена п. 2.1 Статуту; укладений без позитивного економічного ефекту для товариства; підтверджує недобросовісність дій і намірів колишнього керівництва боржника та відповідача щодо ухилення від повернення коштів позики; укладений всупереч інтересам ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» та з метою уникнення розрахунків із кредиторами по заборгованості.

Позивач стверджує, що ТОВ «Вікоіл ЛТД» не доведено факту погашення боргу за оскаржуваним договором позики та не спростовано ознак фраудаторності правочину.

Правочини, на які посилається апелянт, на думку позивача, не впливають на ознаки недійсності спірного договору позики.

Також позивач вважає, що апелянтом не спростовано встановлених судом першої інстанції ознак недійсності правочину.

30.01.2024 року на електронну адресу суду від апелянта надійшли додаткові пояснення.

В поданих поясненнях апелянт зазначає, що позивачем не спростовано доводів апеляційної скарги та наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Щодо тверджень позивача про те, що договір №16/09-16П укладений з порушенням п. 8.11 Статуту в редакції, яка діяла на момент укладення договору, а саме, оспорюваний Договір укладено директором ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» без рішення загальних зборів учасників товариства, апелянт зазначає, що вважає такі доводи необґрунтованими та такими, що не можуть бути самостійною підставою для недійсності Договору №16/09-16П.

Апелянт зазначає, що по-перше, місцевим судом встановлено, матеріалами справи підтверджується та не заперечується позивачем ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ», що колишнє керівництво ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» документів щодо господарської діяльності товариства арбітражному керуючому не передавало.

Відтак апелянт вважає, що твердження арбітражного керуючого про відсутність в ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» протоколу загальних зборів учасників, щодо надання згоди товариству та повноважень директору на укладення значного правочину є припущенням ліквідатора, оскільки у ліквідатора (як він сам зазначає у позові) взагалі були відсутні документи щодо вказаного правочину та дирекція їх не передала.

Також, апелянт зазначає, що на момент укладення Договору №16/09-16П (як і на надалі) директор Філончук В.М., який підписав договір, був єдиним учасником ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ». Відтак, в спірній ситуації презюмується єдність волі директора та єдиного учасника товариства, оскільки воля директора повністю відповідала волі учасників товариства, а відсутність рішення учасників ніяким чином не могла порушити права такого єдиного учасника товариства та директора.

Апелянт наголошує, що судом першої інстанції встановлено і сторонами не спростовано, що на момент укладення спірного Договору, Філончук В. М. знаходився на посаді Директора ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» та мав право укладати правочини на підставі Статуту, в інтересах ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ».

Безпідставними, на думку апелянта, є доводи позивача і стосовно того, що апелянтом не надано доказів того, що ТОВ «Укройлпродукт» отримав від ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» документи про право вимоги, оскільки такий обов`язок встановлений ст. 517 Цивільного кодексу України саме для первісного кредитора, тобто для ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ».

Відповідно до ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Дана норма повністю кореспондується з п.3.2. Договору про відступлення права вимоги №28/09/18 від 28.09.2018 року укладеного між позивачем та ТОВ «Укройлпродукт» (договір відступлення вимоги).

Разом з тим, відповідно до п.3.3. договору відступлення вимоги Своїм підписом під договором Новий кредитор -ТОВ «Укройлпродукт» підтверджує факт отримання від Первісного кредитора - ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» всіх документів та інформації, передбаченої п.3.2. Договору.

Вищезазначені обов`язки, відповідно до закону, встановлені лише для сторін договору відступлення вимоги та не стосуються відповідача.

Крім того, апелянт у своїх пояснення зазначає, що не погоджується з висновком місцевого суду, що укладення договору №16/09-16П є діями на зменшення розміру активів ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» та укладений на шкоду кредиторам та вважає, що зазначений висновок не відповідає обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам.

Зокрема, апелянт наголошує, що матеріалами справи підтверджується, що до настання виконання зобов`язання за договором №16/09-16П ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» відступив право вимоги за цим договором на ТОВ «Укройлпродукт» на підставі договору про відступлення права вимоги №28/09/18 від 28.09.2018 року, який є оплатним, чинним та ніким неоспорюваним.

З огляду на укладення договору про відступлення права вимоги №28/09/18 від 28.09.2018 року позивач вибув із складу сторін договору та добровільно передав своє право вимоги іншій особі.

При цьому, апелянт зазначає, що новий кредитор за Договором відступлення (ТОВ «Укройлпродукт») є в тому числі кредитором по відношенню до ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ», що підтверджується і самим позивачем в його документах по суті спору та визнається судом першої інстанції.

Тобто, між ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» та ТОВ «Укройлпродукт» існували господарські зобов`язання та укладення договору про відступлення права вимоги №28/09/18 від 28.09.2018 року відповідає усталеній практиці господарюючих суб`єктів та не викликає ніяких сумнівів в доцільності вчинення такого правочину.

Більше того, відповідно до п. 2.2. договору про відступлення права вимоги №28/09/18 від 28.09.2018 року Первісний кредитор і Новий кредитор оцінюють право вимоги за Основним договором у 1 800 000,00 грн, яку Новий кредитор зобов`язаний сплатити Первісному кредитору на умовах цього Договору.

Тобто, з наявних у справі документів ТОВ «Вікоіл ЛТД» відомо, що Позивач в результаті укладення договору про відступлення права вимоги №28/09/18 від 28.09.2018 року передав своє право вимоги до ТОВ «Вікоіл ЛТД» та набув право вимоги до ТОВ «Укройлпродукт» (перед яким ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» мав ряд боргових зобов`язань).

Отримавши право вимоги до ТОВ «Укройлпродукт», Позивач отримав актив в розмірі 1 800 000,00 грн., яким він самостійно розпоряджався.

Відсутність непогашених кредиторських вимог у ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» підтверджується і тим, що ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» не звертався до ТОВ «Укройлпродукт» з вимогами у справі про банкрутство ТОВ «Укройлпродукт».

Отже, після 28.09.2018 року виконання зобов`язань за Договором №16/09-16П жодним чином не впливало та не могло вплинути на права та обов`язки ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ», яке перестало бути стороною цього правочину.

Також апелянт зазначає, що визнання договору недійсним за позовом третьої особи, не сторони договору, є суттєвим втручанням держави у зазначені принципи і порушений інтерес особи має бути таким, що вимагає такого втручання і таке втручання має бути єдиним можливим способом виправлення правової ситуації (правова позиція Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Апелянт наголошує, що ТОВ «Вікоіл ЛТД» є юридичною особою, основним видом діяльності якого є КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг. Станом на 30.11.2023 року ТОВ «Вікоіл ЛТД» має укладений договір з АТ «Укргазвидобування» №УГВ514/94-23 від 08.11.2023 року, щодо виконання геодезичних робіт. Дані роботи проводяться з метою посилення енергетичної незалежності України.

Відмова від задоволення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в силі, фактично призведе до повторної оплати ТОВ «Вікоіл ЛТД» грошових коштів у розмірі 1 800 000 гри., тобто до позбавлення права власності Відповідача, що може негативно вплинути на виконання геодезичних робіт, які необхідні Україні для посилення енергетичної незалежності.

31.01.2024 року в судове засідання з`явились представники позивача та відповідача та надали усні пояснення по справі.

31.01.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Згідно зі ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч. 1 та ч.2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, на розгляді господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/12935/18 за заявою ТОВ «Укройлпродукт» до ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» про банкрутство.

ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Різника О.Ю. звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Вікоіл ЛТД» про визнання недійсним договору позики і повернення коштів.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у процесі витребування документів щодо господарської діяльності банкрута ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» та аналізу руху коштів боржника, ліквідатором виявлено, що між ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» та ТОВ «Вікоіл ЛТД» укладено договір безпроцентної поворотної позики №16/09-16П від 16.09.2016 року за яким ТОВ «Бізнес Капітал» 21.09.2016 перерахувало позикові кошти у розмірі 1 800 000,00 грн., натомість відповідачем не повернуто сум позики.

Позивач зазначає, що колишнє керівництво ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» документів щодо господарської діяльності товариства не передавало. Ліквідатором витребувано документи у керівника ухвалою суду від 07.10.2020 року та вжито заходи для примусового виконання ухвали через органи ДВС про що було відкрито виконавче провадження №63933876.

Ліквідатором встановлено, що на момент укладення договору позики і переведення коштів за договором позики у боржника існувала заборгованість перед контрагентами, яку боржник не зміг погасити, що призвело до його банкрутства. Крім того, ліквідатор наголошував, що після перерахування позики колишнє керівництво жодних дій для її повернення не вчиняло. Також вказаний договір було укладено керівником без погодження з загальними зборами товариства, що є порушенням п.8.11 Статуту.

На думку ліквідатора вказаний правочин є фраудаторним, таким, що укладений на шкоду кредиторам боржника в зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.10.2023 року у справі №910/12935/18 (910/11264/23) позов задоволено повністю, визнано недійсним договір безпроцентної поворотної позики №16/09-16П від 16.09.2016 року, що укладений між ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» та ТОВ «Вікоіл ЛТД», стягнуто із ТОВ «Вікоіл ЛТД» на користь ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» грошові кошти у розмірі 1 800 000 грн. та судовий збір у розмірі 5 368,00 грн.

Місцевий суд, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що договір надання безвідсоткової поворотної позики від 16.09.2016 року укладений за два роки перед порушенням провадження у справі про банкрутство ТОВ «Бізнес Капітал» ухвалою суду від 16.10.2018 року та за 10 місяців до винесення судового рішення про стягнення боргів на користь контрагента ТОВ «Укройлпродукт» (рішення від 28.07.2017 року). Дії учасників оскаржуваного договору позики від 16.09.2016 року із перерахунку коштів, у момент існування боргів у позикодавця які пізніше стали причиною банкрутства, є діями на зменшення розміру активів ТОВ «Бізнес Капітал». Договір позики не має правової і фактичної мети, є неправомірним та недобросовісним для унеможливлення задоволення за рахунок коштів боржника вимог кредиторів. Оскаржена позика укладена «про людське око», а саме з метою виведення активів ТОВ «Бізнес Капітал» для уникнення їх стягнення у рахунок погашення боргів. Відповідач жодних дій із повернення позики не здійснив. Колишнє керівництво жодних дій для стягнення коштів не вчиняло. Указане доводить недобросовісність дій учасників правочину.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Вікоіл ЛТД» підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2023 року у справі №910/12935/18 (910/11264/23) - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

В статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, й за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 599 Цивільного кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням.

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 Цивільного кодексу України, загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а згідно із частиною 3 цієї ж статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створенні правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Частиною 3 ст. 228 ЦК України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до правових висновків, викладених судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.11.2021 по справі № 905/2030/19 (905/2445/19), фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника

Ліквідатор наголошував на фраудаторності оспорюваного правочину та стверджував, що боржник укладав його під час наявної заборгованості перед іншими кредиторами без будь-якої економічної доцільності і кошти отримані відповідачем в якості позики боржнику повернуті не були.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.09.2016 року між ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» (позикодавець) в особі директора Філончука Валентина Миколайовича , діючого на підставі Статуту та ТОВ «Вікоіл ЛТД» (позичальник) в особі генерального директора Карандюка Сергія Миколайовича , діючого на підставі Статуту, укладено договір безпроцентної поворотної позики №16/09-16П.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного Договору позикодавець зобов`язується надати позичальнику фінансову допомогу (безвідсоткову позику) на поворотній основі у вигляді грошових коштів в розмірі, встановленому цим Договором, а позичальник зобов`язується повернути їх позикодавцю у визначений цим Договором строк.

Відповідно до п. 1.2. позика надається позичальнику для його власних потреб.

Відповідно до п. 2.1. позика за цим Договором надається в національній валюті України.

Відповідно до п. 2.2. сума позики за Договором становить 1 800 000, 00 грн.

Термін повного повернення позики не пізніше 31.12.2018 року включно.

Матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується факт отримання відповідачем позики у визначеному розмірі.

28.09.2018 року, до настання виконання зобов`язання за Договором №16/09-16П, між ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» та ТОВ «Укройлпродукт» було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор (ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ») відступає та передає, а новий кредитор (ТОВ «Укройлпродукт») приймає на себе право вимоги до ТОВ «Вікоіл ЛТД» в розмірі 1 800 000 грн. за Договором №16/09-16П безпроцентної поворотної позики від 16.09.2016 року.

За цим Договором новий кредитор (ТОВ «Укройлпродукт») одержує замість первісного кредитора (ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ») право у майбутньому вимагати від боржника сплати заборгованості в сумі 1 800 000 грн. за основним договором, а також до нього переходять всі права первісного кредитора за основним договором, в межах відступленої суми, які належать кредитору за законодавством України на момент відступлення права вимоги.

Строк виконання боржником своїх зобов`язань за новим кредитором до 31.12.2018 року.

В подальшому, 03.01.2019 року між ТОВ «Вікоіл ЛТД» та ТОВ «Укройлпродукт» було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі наступних договорів, а саме, - за договором №16/09-16П безпроцентної поворотної позики від 16.09.2016 року (договір про відступлення права вимоги №28/09/18 від 28.09.2018 року) заборгованість в сумі 1 800 000 грн., ТОВ «Вікоіл ЛТД» є боржником, а ТОВ «Укройлпродукт» - кредитором. - за договором поставки №2009/16 від 20.09.2016 року заборгованість в сумі 1 800 000 грн., ТОВ «Укройлпродукт» є боржником, а ТОВ «Вікоіл ЛТД» - кредитором.

Тобто, матеріалами справи підтверджено, що боржник -ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» відмовився від прийняття виконання зобов`язання ТОВ «Вікоіл ЛТД» щодо повернення позики за договором №16/09-16П від 16.09.2016 року на користь свого кредитора (який ініціював справу про банкрутство) ТОВ «Укройлпродукт» шляхом укладення з останнім Договору № 28/09/18 від 28.08.2018 року про відступлення права вимоги.

Судом встановлено, що провадження по справі про банкрутство ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» порушено за заявою ініціюючого кредитора ТОВ «Укройлпродукт» 16.10.2018 року, тобто менше ніж через місяць після укладення договору про відступлення права вимоги (28.09.2018 року).

При цьому, вказаний договір ліквідатор не оскаржує, підстав для визнання його недійсним не визначає. Більш того, вказує про безпідставність його оскарження з підстав ліквідації ТОВ «Укройлпродукт» як юридичної особи в справі про банкрутство.

Однак, в даному випадку у відповідності до умов Договору про відступлення права вимоги, зокрема п. 4.1 зазначено, що розрахунки між первісним кредитором та новим кредитором здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів, вказаних в п. 2.2 цього договору Новим кредитором на рахунок Первісного кредитора в строк до 31.12.2018 року.

Відповідно до п. 2.2 сторони оцінили право вимоги за основним договором у розмірі 1 800 000 грн.

Ліквідатором не надано доказів того, що ТОВ «Укройлпродукт» своїх зобов`язань за вказаним договором не виконало, коштів у встановлені строки не перерахувало. Не містять матеріали справи і доказів того, що ліквідатор, розпорядник майна або керівник боржника звертались до ТОВ «Укройлпродукт» з вимогами щодо проведення розрахунків за вказаним договором або ставили питання про визнання його недійсним.

Також матеріали справи не містять доказів того, що ліквідатор, розпорядник майна або керівник боржника звертались з вимогами в справу про банкрутство ТОВ «Укройлпродукт» та кредиторські вимоги були визнані судом.

Під час розгляду справи встановлено, що провадження по справі про банкрутство ТОВ «Укройлпродукт» порушено ухвалою господарського суду м. Києва від 05.02.2020 року, тоді як ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» визнано банкрутом та ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Різника О.В. постановою господарського суду міста Києва від 03.06.2020 року.

Ліквідатор наполягає на фіктивності контрагента ТОВ «Укройлпродукт» та вказує, що не має можливості стягнути з вказаного кредитора ціну за відступлене право вимоги у розмірі 1 800 00 грн. в зв`язку з припинення його як юридичної особи ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.2023 року.

Колегія суддів враховує вказані пояснення ліквідатора, однак ліквідація одного контрагента боржника не може бути підставою для повторного виконання зобов`язання іншим контрагентом, який виконав свої зобов`язання перед третьої особою на вимогу самого боржника.

Крім того, колегія суддів зауважує, що ліквідатором не надано пояснень та доказів щодо зменшення визнаних судом кредиторських вимог ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» в зв`язку із ліквідацією ініціюючого кредитора ТОВ «Укройлпродукт» вимоги якого згідно затвердженого судом реєстру до боржника складають 1 154 420 грн. (вимоги боржника до відповідача заявлені на 1 800 000 грн.)

Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: по-перше, пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; по-друге, наявність підстав для оспорення правочину; по-третє, встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, від 04.11.2015 у справі № 3-669гс15, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом новий кредитор за договором про відступлення права вимоги (ТОВ «Укройлпродукт») є кредитором по відношенню до ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ».

Тобто, позивач в результаті укладення договору про відступлення права вимоги передав своє право вимоги до ТОВ «Вікоіл ЛТД» та набув право вимоги до ТОВ «Укройлпродукт» (перед яким позивач має ряд зобов`язань).

Таким чином, отримавши право вимоги до ТОВ «Укройлпродукт», ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» отримало активи, якими мало право самостійно розпоряджається.

Отже, після 28.09.2018 року виконання зобов`язань за Договором №16/09-16П безпроцентної поворотної позики від 16.09.2016 року жодним чином не вплинуло та не могло вплинути на права та обов`язки позивача, оскільки останній вже не є стороною зазначеного договору.

В зв`язку з чим підстав для задоволення позовних вимог не вбачається.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ліквідатор враховуючи встановлені судом обставини, не позбавлений права ініціювати перед судом питання про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника осіб винних в відчуження активів боржника (зокрема і права вимоги до відповідача).

З приводу висвітлення всіх заперечень проти апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Частиною 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга ТОВ «Вікоіл ЛТД» на рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2023 року у справі №910/12935/18 (910/11264/23) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вікоіл ЛТД» на рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2023 року у справі №910/12935/18 (910/11264/23) задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2023 року у справі №910/12935/18 (910/11264/23) скасувати.

3.Прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

4. Копію постанови суду надіслати сторонам у справі.

5.Матеріали справи №910/12935/18 (910/11264/23) повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено та підписано 11.03.2024 року

Головуючий суддя О.С. Копитова

Судді Б.М. Поляков

О.М. Остапенко