Постанова

від 20.02.2024 по справі 911/95/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2024 р. Справа № 911/95/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Котенка О.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Мотлях О.О.

від відповідача: Селіфонов В.В. (у режимі відеоконференції)

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2023 (повний текст рішення підписано 19.09.2023) (суддя Мальована Л.Я.)

у справі № 911/95/20 Господарського суду Київської області

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Приватного акціонерного товариства "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України",

про стягнення пені та штрафу

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз", позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" (далі - ПрАТ "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція", відповідач) про стягнення пені в розмірі 3 151 081,26 грн за період прострочення з 22.10.2018 до 22.04.2019 та 3 480 708,24 грн штрафу 10 % за прострочення понад 30 днів, розрахованого на підставі п. 4.3 договору № 1706000282 від 21.06.2017, укладеного між позивачем та відповідачем (далі - Договір).

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині своєчасного та повного виконання об`єму робіт у строки, визначені умовами Договору та календарним планом виконання робіт.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.02.2021, зокрема, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", третя особа).

Хід справи

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.06.2021 у справі № 911/95/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2021 у справі № 911/95/20 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 28.07.2022 рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 у справі № 911/95/20 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та передаючи дану справу на новий розгляд, Верховний Суд виходив із того, що:

- хоча умови Договору (зокрема, його пункти 1.1, 2.1) містять посилання на обов`язок підрядника на свій ризик виконати власними та залученими силами і засобами, обладнаннями, матеріалами і механізмами за завданням замовника роботи, передбачені даним Договором, а при неможливості в передбачений цим Договором строк виконати роботи, негайно письмово повідомити про це замовника, однак судами попередніх інстанцій при розгляді справи не було встановлено, чи були відповідачем виконані умови пункту 2.1 Договору в частині повідомлення замовника (AT "Укртрансгаз") про неможливість їх виконання, а також не встановлено факту настання таких обставин;

- таким чином, судами попередніх інстанцій у застосуванні статті 15 Закону України "Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів", пунктів 10, 18 Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 № 1747, зазначеного вище враховано не було, суди помилково ототожнили право землевласників/користувачів земельних ділянок на відшкодування збитків, завданих внаслідок виконання робіт, з правом погоджувати такі роботи шляхом підписання документів, які відповідними нормами не передбачено;

- пунктом 3.1.10 додатку № 1 до Договору "Технічні вимоги та якісні характеристики предмета закупівлі" встановлено, що замовник зобов`язаний: 1) виконати розбивку (позначення) траси проходження МГ вішками з показанням початку та закінчення ділянок ремонту, глибини закладання МГ та наявності перетинів з іншими підземними комунікаціями; 2) оформити акти здачі-приймання ділянки МГ в ремонт; 3) знизити тиск в газопроводі перед відкриттям ділянки не менш ніж на 10 % від величини максимального робочого тиску, зареєстрованого на протязі останнього року експлуатації;

- водночас обов`язку складення актів з власниками земельних ділянок щодо передачі земельних ділянок у тимчасове користування або погодження проектів під`їздів до земельних ділянок із власниками земельних ділянок Договором та додатками до нього не встановлено;

- суди попередніх інстанцій, із посиланням на сертифікат Торгово-промислової палати України від 06.03.2019 № 3100-19-0114, визначили, що відповідач звільняється від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за Договором у зв`язку з виникненням обставин непереборної сили. Верховний Суд, з урахуванням доводів позивача про те, що судами не було встановлено дотримання/недотримання відповідачем вимог пункту 5.2 Договору в частині повідомлення іншої сторони (AT "Укртрансгаз"), зокрема, яким сторони погодили протягом 5-ти днів будь-яким способом про настання вказаних обставин, при тому, що у випадку відсутності вказаних умов сторона не вправі посилатися на форс-мажорні обставини, погодився з доводами щодо допущення судами порушень норм статей 617, 628, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати";

- відповідно, висновок судів попередніх інстанцій про те, що строк виконання зобов`язань за Договором вважається автоматично продовженим на час дії вказаних обставин непереборної сили, з огляду на пункти 5.1, 5.3 Договору є передчасним;

- інформаційна довідка Оператора газотранспортної системи України стосовно тиску газу в МГ Івацевичі-Долина ІІІ Ду 1200 між КС Бібрка та КС Долина для проведення робіт на ділянці між лінійними кранами № 3-21А і № 265 (км 431.85 - км 510) містить інформацію щодо: періоду вибірки тиску; максимального тиску на початку ділянки МГ та максимально допустимого тиску в місці проведення робіт з урахуванням пониження на 10 % від максимального тиску, зареєстрованого протягом останнього року експлуатації. Згідно з цією довідкою у період 23.06.2017-23.11.2017 максимальний тиск газу становив 51,2 кгс/см2, у той час як максимально допустиме значення становить 46,1 кгс/см2, 13.05.2018-16.05.2018 максимальний тиск газу становив 50,4 кгс/см2, у той час як максимально допустиме значення становить 45,3 кгс/см2, 06.07.2018-15.10.2018 максимальний тиск 50,4 кгс/см2, максимально допустимий тиск з урахуванням 10 % - 45,3 кгс/см2, період перевищення 3 доби; 07.11.2018-04.03.2019 максимальний тиск газу становив 50,4 кгс/см2, у той час як максимально допустиме значення становить 45,3 кгс/см2;

- отже, судами попередніх судових інстанцій не враховано під час дослідження зазначеної довідки, що вона містить відомості стосовно допустимого тиску у газопроводі протягом останнього року експлуатації та повинна оцінюватись у сукупності з іншими зібраними у справі доказами;

- крім того, суди попередніх судових інстанцій під час дослідження і оцінки доказів порушили приписи статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) і надали оцінку акту приймання-передачі земельних ділянок від 15.06.2017, копія якого була надана відповідачем як додаток до заперечення відповіді на відзив "у якості прикладу" виконання між тими ж сторонами іншого договору; зазначений доказ стосується іншої справи (№ 911/58/20); відсутні обґрунтування висновків судів попередніх судових інстанцій, що зазначений акт від 15.06.2017 може бути належним доказом у справі, що розглядається, та, відповідно, підтверджує невиконання позивачем вимог пункту 3.1.10 додатку № 1. При цьому, зокрема, суд першої інстанції помилково посилався на частину четверту статті 75 ГПК України (преюдиційні обставини), встановлені у справі № 911/58/20, не врахувавши різниці між встановленням юридичних фактів та наданням їм правової оцінки, а також не вказавши, які правові наслідки для справи, що розглядається, можуть мати обставини, встановлені в справі № 911/58/20 з огляду на предмет і підставу поданого в цій справі позову.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Київської області від 23.06.2023 у справі № 911/95/20 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" на користь АТ "Укртрансгаз" 315 108,13 грн пені, 348 070,24 грн штрафу та 447 645,79 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Місцевий господарський суд дійшов висновків про неналежне виконання відповідачем умов Договору, наявне порушення строків виконання робіт та незавершення їх у строк, відсутність обставин, що свідчать про автоматичне продовження строку виконання робіт або для звільнення відповідача від відповідальності.

Відтак, за висновком суду першої інстанції, у позивача наявні достатні підстави для нарахування штрафних санкцій за правилами п. 4.3 Договору.

Разом із тим, з урахуванням усіх обставин справи, поведінки сторін, ступеню вини відповідача та сутності порушення відповідача, який не вжив заходів для негайного повідомлення позивача про неможливість виконання ним Договору в строк, співвідношення простроченої частини робіт порівняно зі всім об`ємом та балансу інтересів сторін у розглядуваних правовідносинах, втрати позивачем інтересу щодо кінцевого результату робіт, їх закінчення та необґрунтованості, з його боку, розміру завданих йому простроченням збитків, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені до 315 108,13 грн та штрафу до 348 070,24 грн та відмову у зв`язку із цим у решті позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, АТ "Укртрансгаз" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2023 у справі № 911/95/20 в частині зменшення розміру штрафних санкцій на 90 % та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ "Укртрансгаз" у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

- відповідачем не було надано жодного доказу в обґрунтування необхідності у зменшенні розміру штрафних санкцій, лише зазначено безпідставні посилання на неотримання відповідачем будь-якого прибутку, на надмірну суму штрафних санкцій та на відсутність понесення позивачем будь-яких збитків у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання;

- твердження відповідача щодо надмірного розміру штрафних санкцій суперечать визначеним та погодженим ним же умовам Договору;

- суд першої інстанції повинен був врахувати соціальну значущість та майновий стан позивача як оператора газотранспортної системи до 01.01.2020 та оператора газосховищ після 01.01.2020;

- посилання суду першої інстанції про нібито втрату інтересу позивача щодо результату виконання Договору як на підставу для зменшення розміру штрафних санкцій є необґрунтованим, оскілки позивач не міг вплинути на допущені порушення відповідачем зобов`язання та невиконання робіт у строк до 21.10.2018, а також на запровадження заходів щодо відокремлення і незалежності оператора газотранспортної системи;

- суд першої інстанції надав упереджену та необ`єктивну оцінку обставинам справи, необґрунтовано і безпідставно визнав у даній справі випадок відповідача винятковим, без урахування інтересів обох сторін, а саме без урахування ступеню невиконання зобов`язань відповідачем, тривалого порушення строку виконання робіт за Договором та неналежної поведінки відповідача (в тому числі, невжиття ним заходів щодо виконання зобов`язання, неусунення ним порушення та його наслідків);

- судом першої інстанції не було з`ясовано обставин, що мають значення для справи в частині наявності/відсутності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій та було неправильно застосовано норми матеріального права: ст. 42, 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 551 ЦК України, Закону України "Про ринок природного газу", Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з відокремленням діяльності з транспортування природного газу", постанови Кабінету Міністрів України від 18.09.2019 № 840;

- оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру штрафних санкцій на 90 % не відповідає зазначеним вимогам, що свідчить про те, що суд першої інстанції надав пріоритет саме доводам (припущенням) та поясненням відповідача (які нічим не підтверджені), не надавши відповідної правової оцінки доказам позивача, наявним у заявах по суті та поясненнях.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Гаврилюка О.М., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено на 20.02.2024 о 10:00; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 12.02.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) на лікарняному, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи № 911/95/20 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, Пономаренко Є.Ю., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 апеляційну скаргу АТ "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2023 у справі № 911/95/20 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді - Пономаренко Є.Ю., Ходаківська І.П.; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати за раніше визначеними датою та часом - 20.02.2024 о 10:00; задоволено заяву ПрАТ "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції.

Позиції учасників справи

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і просить суд відмовити в її задоволенні повністю, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Від третьої особи до Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення у даній справі, а також заява про розгляд справи без участі представника третьої особи.

19.02.2024 відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв`язку з тим, представник відповідача не може взяти участь у судовому засіданні 20.02.2024.

Явка представників учасників справи

У судове засідання, призначене на 20.02.2024, з`явився представник позивача. Також у судовому засіданні взяв участь представник відповідача у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду на підставі ухвали суду від 19.02.2024.

Представник третьої особи в судове засідання 20.02.2024 не з`явився. Разом із тим, колегія суддів враховує заяву третьої особи про розгляд справи без участі її представника.

У судовому засіданні 20.02.2024 поставлено на обговорення клопотання відповідача про відкладення (перенесення) розгляду справи, подане ним 19.02.2024. Зважаючи на те, що представник відповідача вийшов на зв`язок для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, заслухавши думку представників сторін, колегія суддів дійшла висновку по розгляд апеляційної скарги по суті.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

21.06.2017 між Публічним акціонерним товариством Укртрансгаз (далі - ПАТ "Укртрансгаз") в особі філії УМГ "Львівтрансгаз" (замовник) та ПрАТ "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" (підрядник) укладено договір № 1706000282 (Договір), відповідно до умов якого підрядник зобов`язався на свій ризик, власними та залученими силами і засобами, обладнанням, матеріалами і механізмами за завданням замовника протягом визначеного в Договорі строку виконати за плату наступні роботи: "Вибірковий ремонт ізоляційного покриття МГ Івацевичі - Долина ІІІ Ду 1200, Ру 5,4 МПа, на ділянці км 431,85 - км 510,00 довжиною 2944 м.п., Бібрський проммайданчик (45200000-9 Роботи, пов`язані з об`єктами завершеного чи незавершеного будівництва та об`єктів цивільного будівництва)", а замовник зобов`язався оплачувати виконані роботи (п. 1.1 Договору).

За умовами п. 1.3 Договору строки виконання робіт за цим Договором - відповідно до Календарного плану, що є додатком ІІ до цього Договору.

Згідно з п. 3.1 Договору за виконання передбачених цим Договором робіт замовник виплачує підряднику 34 807 082,40 грн шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підрядника протягом 15 днів з дня підписання актів виконаних робіт.

Здавання виконаних робіт підрядником та приймання їх результатів замовником оформляються актом виконаних робіт, який підписується уповноважними представниками сторін протягом 3 робочих днів після фактичного виконання робіт по кожному об`єкту замовника (п. 3.5 Договору).

Відповідно до п. 3.6 Договору підписання акта виконаних робіт уповноваженим представником замовника є підтвердженням відсутності претензії з його боку.

Згідно з п. 4.1 Договору сторони не несуть відповідальності за порушення своїх зобов`язань за цим Договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що за порушення підрядником строків виконання зобов`язання за цим Договором він виплачує замовнику неустойку у розмірі, встановленому абз. 3 п. 2 ст. 231 ГК України, окрім того, за прострочення понад 30 днів - додатково сплачує штраф у розмірі 10 % від суми Договору.

Сторона звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань по цьому Договору, якщо воно є наслідком дії обставин непереборної сили, як то: стихійні лиха, повені, пожежі, війни чи військові дії, страйки, масові безпорядки і хвилювання, акти органів державної влади і /чи управління, які спричиняють неможливість виконання Договору, підтверджуючих у встановленому законодавством України порядку (п. 5.1 Договору).

Відповідно до п. 5.2 Договору у випадку настання вищевказаних обставин непереборної сили, сторона повинна протягом 5-ти днів будь-яким способом повідомити про них іншу сторону з представленням документів, виданих уповноваженими органами і підтверджуючих факт настання вказаних обставин. У випадку відсутності вказаних умов сторона не вправі посилатись на форс-мажорні обставини.

Згідно з п. 8.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 21.10.2018, а в частині розрахунків - до повного виконання.

Відповідно до п. 1 додатку № 1 до Договору "Технічні вимоги і якісні характеристики предмета закупівлі" (далі - Додаток № 1) вибірковий ремонт ізоляційного покриття магістрального газопроводу (далі - МГ) Івацевичі Долина ІІІ нитка Ду 1200, Ру 5,4 МПа, на ділянці км 431,85 - км 510,00 довжиною 2944 м.п. в межах обслуговування Бібрського ЛВУМГ передбачає ряд заходів, які необхідно виконати з метою заміни старої дефектної ізоляції на ділянках, які визначені звітом по комплексному обстеженню засобів протикорозійного захисту, корозійного стану газопроводу та внутрішньотрубної діагностики (ВТД).

Згідно з п. 3 Додатку № 1 ремонт ділянок лінійної частини з заміною захисного покриття виконати без виведення з експлуатації МГ, без зміни положення газопроводу та без припинення транспортування газу, в траншеї. Роботи виконуються згідно даних технічних вимог і якісних характеристик предмета закупівлі, вимог чинних нормативних документів.

Пунктом 3.1.10 Додатку № 1 визначено, що замовник зобов`язаний: виконати розбивку (позначення) траси проходження МГ вішками згідно з вимогами пункту 5.6 ВБН В.3.1-00013741-08:2008 з вказанням початку та закінчення ділянок ремонту, глибини закладання МГ та наявності перетинів з іншими підземними комунікаціями. Окремо позначаються межі ділянок з глибиною меншою, ніж нормативна глибина залягання згідно з вимогами СНиП 2.05.06-85; оформити акт здачі-приймання ділянки ЛЧМГ в ремонт; знизити тиск в газопроводі перед відкриттям ділянки не менш ніж на 10 % від величини максимального робочого тиску, зареєстрованого протягом останнього року експлуатації.

Ремонтні роботи виконуються в охоронній зоні діючого магістрального газопроводу. Магістральний газопровід є об`єктом підвищеної небезпеки (НПАОП 60.3-1.01-10) (п. 4.1 Додатку № 1).

Згідно з п. 6.1 Додатку № 1 для отримання допуску на виконання робіт підрядник повинен затвердити та погодити із замовником проект виконання робіт та операційно-технологічні карти.

Відповідно до п. 6.2 Додатку № 1 замовник оформляє письмовий дозвіл для підрядника на право проведення ремонтних робіт на діючому об`єкті ПАТ "Укртрансгаз", у тому числі в охоронній зоні МГ, після отримання від підрядника вичерпного переліку документів, передбачених СОУ 60.3-30019801-121:2014 "Охорона праці. Порядок допуску працівників сторонніх організацій для виконання робіт (завдань) на об`єктах ПАТ "Укртрансгаз".

16.12.2019 між позивачем (первісний замовник), відповідачем (сторона-3) та ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (новий замовник) укладено угоду № 1706000282-D про заміну сторони у зобов`язанні, що виникло на підставі договору № 1706000282 від 21.06.2017 (далі - Угода), відповідно до п. 3 якої первісний замовник передає новому замовнику всі права вимоги до сторони-3 за зобов`язанням, які виникли на момент та після дати відступлення права вимоги за зобов`язанням. Новий замовник після дати відступлення права вимоги за зобов`язанням отримує всі права первісного замовника за зобов`язанням, що існували на момент переходу таких прав, крім прав вимоги, зазначених в абзаці другому цього пункту Угоди.

Згідно з абзацом другим пункту 3 Угоди до нового замовника не переходять права вимоги первісного замовника до сторони-3 в частині грошових зобов`язань сторони-3 зі сплати пені та штрафів за порушення строків виконання стороною-3 зобов`язання, якщо таке порушення з боку сторони-3 мало місце до дати відступлення права вимоги за зобов`язанням.

Відповідачем було виконано, а позивачем прийнято частину робіт "Вибірковий ремонт ізоляційного покриття МГ Івацевичі - Долина ІІІ Ду 1200, Ру 5,4 МПа, на ділянці км 431,85 - км 510,00 довжиною 2944 м.п., Бібрський проммайданчик (45200000-9 Роботи, пов`язані з об`єктами завершеного чи незавершеного будівництва та об`єктів цивільного будівництва)", про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані в двосторонньому порядку представниками сторін та скріплені печатками акти приймання виконаних будівельних робіт за період з 30.11.2017 по 31.10.2019.

Однак, у порушення умов Договору, відповідачем не виконано роботи на загальну суму 17 219 023,23 грн у строки, передбачені Договором, що підтверджується копіями актів виконаних робіт від 05.11.2018, 30.11.2018, 26.12.2018, 31.01.2019, 11.02.2019, 28.02.2019, 29.03.2019, 11.04.2019, 23.04.2019, 30.05.2019, 26.06.2019, 12.09.2019, 11.10.2019, 31.10.2019.

За доводами позивача, згідно з Календарним планом-графіком виконання робіт, роботи, відповідно до зазначеного в плані переліку, повинні були бути виконані у строк до 21.10.2018. Однак у порушення наведених умов Договору відповідач не виконав частину робіт у встановлений Договором строк, у зв`язку із чим позивачем було нараховано відповідачу пеню за період прострочення виконання робіт з 22.10.2018 по 22.04.2019 в сумі 3 151 081,26 грн та штраф у розмірі 10 % від суми Договору за прострочення понад 30 днів у сумі 3 480 708,24 грн, які позивач просив стягнути з відповідача.

Заперечуючи проти позову, відповідач, із-поміж іншого, вказував на те, що несвоєчасне виконання відповідачем обумовленого об`єму робіт зумовлено незалежними від відповідача обставинами та порушенням позивачем ряду домовленостей між сторонами.

Так, відповідач вказав на те, що в період з 23.06.2017 по 23.11.2017, з 13.05.2018 по 16.05.2018, з 06.07.2018 по 15.10.2018 та з 07.11.2018 по 04.03.2019 в нього була відсутня можливість здійснювати роботи на газопроводі через великий тиск газу в трубі, зниження тиску якого повною мірою залежить від позивача; на несприятливі погодні умови в період з листопада 2017 року по березень 2018 року; на отримання Сертифіката № 3100-19-0114 від 06.03.2019 Торгово-промислової палати України про засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили); на систематичне порушення саме позивачем умов Договору щодо своєчасної оплати виконаних відповідачем робіт та понесення у зв`язку із цим додаткових витрат відповідача. Також, відповідач посилався на Угоду, якою було замінено сторону замовника у Договорі з АТ "Укртрансгаз" на ТОВ "Оператор газотранспортної системи України".

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Щодо тверджень відповідача про об`єктивну неможливість виконання робіт у зв`язку з несприятливими погодними умовами.

Відповідач надав суду сертифікат Торгово-промислової палати України № 3100-19-0114 від 06.03.2019, відповідно до якого Торгово-промислова палата України засвідчила ПрАТ "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме: виняткові погодні умови з листопада 2017 року по березень 2018 року, які не відповідають нормам за показниками вологості та температурного режиму за місцем виконання робіт, що виключає відповідальність підрядника згідно з положеннями Договору.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України).

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

У п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

Із наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Форс-мажорні обставини не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин, мають надзвичайний характер, є невідворотними, унеможливлюють виконання зобов`язань.

Таким чином, сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, що саме через настання цих обставин сторона об`єктивно була позбавлена можливості виконати договірне зобов`язання.

Відповідно до п. 5.2.5 додатку № 1 до Договору "Технічні вимоги і якісні характеристики предмета закупівлі" нанесення захисного покриття на газопровід без попереднього отримання дозволу замовника заборонено.

Нанесення захисного покриття проводиться з суворим дотриманням кліматичних умов (температура повітря, температура поверхні, вологість повітря, зволоження поверхні), які передбачені технічною характеристикою виробника матеріалу та операційно-технологічною картою. Контроль кліматичних умов необхідно проводити не рідше ніж два рази за зміну, в тому числі перший раз - перед початком робіт. При нестійкій погоді вимірювання необхідно проводити через кожні дві години (п. 5.3.2.4 Додатку № 1).

Відповідно до операційно-технологічної карти нанесення ізоляційного покриття на основі матеріалу Іamproof 302 на об`єкті "Вибірковий ремонт ізоляційного покриття МГ "Івацевичі Долина" нитка ІІІ Ду 1200 мм, Ру 5,4 МПа, на ділянці км 431,85-510,00 довжиною 2944 м.п.", підписаної та затвердженої сторонами, виконання робіт з ізоляції виконується з використанням матеріалу Іamproof 302.

Згідно з Технологічною інструкцією з нанесення антикорозійного захисного покриття Іamproof 302 (Ямпруф 302) на зовнішню поверхню магістрального газопроводу виробника цього покриття, нанесення ізоляційного покриття можна проводити з додержанням, серед іншого, вимог: температура стальної поверхні не нижче 5 градусів Цельсія; температура повітря не нижче 5 градусів Цельсія; відносна вологість максимум 85 %; різниця температури поверхні і точки роси не менше 3 градусів Цельсія.

У матеріалах справи (т. 3, а.с. 128-132) наявна довідка Львівського регіонального центру з гідрометеорології № 30-23-18/571 від 29.05.2019, якою повідомлено про середню добову температуру повітря (значення, що становлять

Сертифікатом Торгово-промислової палати України № 3100-19-0114 від 06.03.2019 засвідчено відповідачу форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме: виняткові погодні умови з листопада 2017 року по березень 2018 року, які не відповідають нормам за показниками вологості та температурного режиму, на території виконання робіт. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 23.11.2017; дата закінчення - 29.03.2018.

Пунктами 5.1-5.3 Договору визначено, що сторона звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором, якщо воно є наслідком дії обставин непереборної сили, як то: стихійні лиха, повені, пожежі, війни чи військові дії, страйки, масові безпорядки і хвилювання, акти органів державної влади і/чи управління, які спричиняють неможливість виконання Договору, підтверджуючих у встановленому законодавством України порядку. У випадку настання вищевказаних обставин непереборної сили, сторона повинна протягом 5-ти днів будь-яким способом повідомити про них іншу сторону з представленням документів, виданих уповноваженими органами і підтверджуючих факт настання вказаних обставин. У випадку відсутності вказаних умов сторона не в праві посилатись на форс-мажорні обставини. Строк виконання зобов`язань за цим Договором автоматично продовжується на час дії вищевказаних обставин непереборної сили, при умові, що сторона своєчасно повідомила іншу сторону про їх настання. У випадку коли обставини непереборної сили і/чи їх наслідки продовжуються більше одного місяця і/чи при настанні даних обставин стає зрозумілим, що вони будуть діяти більше цього строку, сторони проведуть переговори з метою виявлення прийнятих для них способів виконання цього Договору.

Згідно зі ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в системі Торгово-промислової палати України встановлено Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженим рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5) (далі - Регламент).

Так, відповідно до п. 6.1 Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції від 02.09.2014 р., а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Згідно з п. 6.9 Регламенту надані заявником документи для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) мають свідчити про: надзвичайність таких обставин (носять винятковий характер і знаходяться за межами впливу сторін); непередбачуваність обставин (їх настання або наслідки неможливо було передбачити, зокрема на момент укладення відповідного договору, перед терміном настанням зобов`язання або до настання відповідного обов`язку); невідворотність (непереборність) обставин (неминучість події/подій та/або її/їx наслідків); причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).

За результатами розгляду заяви і наданих документів та прийняття рішення уповноваженою особою щодо можливості засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за наявністю підстав, видає Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (п. 6.10 Регламенту).

Тобто, сертифікат про форс-мажорні обставини видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ані положення Договору, ані положення ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" не відносять встановлення середньодобової температуру повітря

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, отримання відповідачем сертифікату Торгово-промислової палати України, з урахуванням того, що зменшення температури повітря нижче 5 градусів Цельсія в період часу з листопада 2017 року по березень 2018 року є цілком передбачуваною обставиною, не сприймається судом в якості безумовно підтвердженого факту існування форс-мажорних для відповідача обставин, оскільки окремо зазначені обставини від відповідальності відповідача звільняти не можуть, а мають оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Як вбачається з умов Договору (п. 8.1), строк його дії та, відповідно, строк виконання робіт було визначено до 21.10.2018.

Однак, як встановлено місцевим господарським судом і перевірено судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутні докази, які могли б підтвердити факт звернення відповідача до позивача із пропозицією щодо подальшого продовження строку виконання робіт, якщо, як стверджує відповідач, неможливість виконання робіт через погодні умови існувала протягом тривалого часу, а саме з листопада 2017 року по березень 2018 року.

У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про дотримання відповідачем вимог п. 2.1 Договору щодо негайного письмового повідомлення позивача про неможливість виконання робіт у передбачений цим Договором строк, як і відсутні докази звернення до позивача з пропозицією про продовження строку виконання робіт.

Статтею 847 ЦК України встановлено, що підрядник зобов`язаний своєчасно попередити замовника, у тому числі, про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи.

Умови Договору (зокрема, пункти 1.1, 2.1) містять посилання на обов`язок підрядника на свій ризик виконати власними та залученими силами і засобами, обладнанням, матеріалами і механізмами за завданням замовника роботи, передбачені цим Договором, а при неможливості в передбачений цим Договором строк виконати роботи - негайно письмово повідомити про це замовника.

Наведене, як правильно вказав суд першої інстанції, зумовлює висновки суду, що хоча несприятливі погодні умови і заважали протягом певного, доволі тривалого періоду часу виконувати заплановані роботи за графіком, втім на відповідача як підрядника покладався обов`язок письмово повідомити про неможливість виконати умови Договору в строк, встановлений Договором (п. 2.1 Договору), вжити усіх можливих заходів з метою недопущення прострочення виконання робіт, а тому невиконання відповідачем зазначених обов`язків позбавляє його підстав, посилаючись на несприятливі погодні умови, стверджувати про наявне право на звільнення від відповідальності або про автоматичне продовження строку виконання робіт.

При цьому, як зауважив суд першої інстанції, посилання відповідача на те, що відповідні обставини були відомі позивачу, не звільняють відповідача від обов`язку повідомити позивача, що саме внаслідок цих причин умови Договору щодо строку виконання робіт не можуть бути дотримані.

Суд першої інстанції також слушно звернув увагу на ту обставину, що, як стверджує відповідач, роботи не могли виконуватися в період часу з 23.06.2017 по 23.11.2017, з 13.05.2018 по 16.05.2018, з 06.07.2018 по 15.10.2018 та з 07.11.2018 по 04.03.2019, що загалом становить 12 місяців і з огляду на загальний строк виконання робіт є значним проміжком часу.

При цьому, як вже зазначалося, настання таких несприятливих умов було цілком передбачуваним, обставинами непереборної сили не є, а тому, як правильно вказав місцевий господарський суд, про їх настання та тривалість відповідач мав письмово повідомляти позивача, ініціювати та вимагати продовження строку виконання робіт, внесення змін до Договору з метою встановлення зазначених обставин в якості обставини, що зумовлює автоматичне продовження строку виконання робіт, чого відповідачем зроблено не було.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки місцевого господарського суду про відсутність підстав вважати, що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів задля належного виконання умов Договору, що ним виконано умови Договору щодо письмового повідомлення позивача про неможливість дотриматися строків виконання робіт, а тому несприятливі погодні умови та інші обставини, які, як вбачається, об`єктивно мали місце та з технічної точки зору могли заважати виконанню робіт, втім обставиною, що звільняє відповідача від відповідальності та/чи призводить до автоматичного продовження строку виконання робіт, не є.

Щодо доводів відповідача про невиконання позивачем умов Договору про зниження тиску газу у газопроводі.

Умовами пункту 3.1.10 додатку № 1 до Договору визначено, що замовник, з-поміж іншого, взяв на себе обов`язок знизити тиск у газопроводі перед відкриттям ділянки не менше ніж на 10 % від величини максимального робочого тиску, зареєстрованого протягом останнього року експлуатації.

Пунктом 1.20 глави ХІІІ Правил безпечної експлуатації магістральних газопроводів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27.01.2010 № 11, передбачена необхідність проведення ремонтних робіт на МГ з пониженням прохідного тиску газу не менше ніж на 10 % від максимального прохідного тиску, зареєстрованого на даній ділянці ЛЧМГ протягом останнього року експлуатації.

За доводами відповідача, позивач не дотримався зазначених вимог Договору, про що свідчать журнали записів робіт, наявні у матеріалах справи, відповідно до яких у період з 23.06.2017 по 23.11.2017, з 13.05.2018 по 16.05.2018, з 06.07.2018 по 15.10.2018 та з 07.11.2018 по 04.03.2019 тиск у газопроводі був зависоким; оскільки роботи проводяться на магістральному трубопроводі без зупинки транспортного потоку газу, наведене, як вважає відповідач, виключає можливість виконання робіт із газопроводом.

На спростування тверджень відповідача про завищення тиску у газопроводі у вказаний період часу АТ "Укртрансгаз" було надано довідку вибірки тисків магістрального газопроводу за цей період, відповідно до якої у період з 23.06.2017 по 04.03.2019 завищення тиску відбулось загалом 37 діб з 16 місяців строку, який був встановлений календарним планом.

Як визначено в п. 47 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", цілісність газотранспортної системи - це стан газотранспортної системи, за якого тиск і фізико-хімічні показники природного газу залишаються в межах між мінімальним та максимальним рівнями, визначеними оператором газотранспортної системи, що технічно гарантують транспортування природного газу.

Пунктами 1 та 2 глави 3 розділу XIV Кодексу газотранспортної системи України передбачено, що оператор газотранспортної системи здійснює балансуючі дії для підтримання тиску в газотранспортній системі з метою виконання вимог цілісності газотранспортної системи та вимог щодо експлуатації газотранспортної системи. Під час здійснення балансуючих дій оператор газотранспортної системи враховує, у тому числі, тиск природного газу в газотранспортній системі.

Отже, як зазначив місцевий господарський суд, стан газотранспортної системи (у тому числі тиск у газопроводі) визначається саме оператором газотранспортної системи, та, відповідно, надана позивачем інформаційна довідка не є належним, у розумінні ст. 76 ГПК України, доказом виконання ним умов Договору в частині зниження тиску газу до рівня, необхідного для виконання робіт.

Водночас, як вказав суд першої інстанції, посилання відповідача щодо неможливості виконання робіт у зв`язку з великим тиском у газопроводі спростовується фактом виконання ПрАТ "ПВІ ЗІТ Нафтобудізоляція" робіт за Договором (акти від 30.11.2017, від 18.05.2018, від 13.07.2018, від 31.07.2018, від 31.08.2018, від 14.09.2018, від 28.09.2018, від 12.10.2018, від 30.11.2018, від 26.12.2018, від 31.01.2019, від 11.02.2019 та від 28.02.2019).

Посилання відповідача в цій частині на висновок експерта Шкребтія В`ячеслава Геннадійовича за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 13.07.2020 № 04-2020/2, складений на замовлення відповідача, щодо аналізу умов виконання ремонтно-будівельних робіт за Договором, судом першої інстанції також обґрунтовано відхилено, з таких підстав.

Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Як вказав місцевий господарський суд, будівельно-технічна експертиза не може підтверджувати умови функціонування магістрального газопроводу без витребування жодної технічної документації в оператора газотранспортної системи, адже згідно з п. 47 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" та п. 1, 2 глави 3 розділу ХІV Кодексу газотранспортної системи України виключно оператор газотранспортної системи володіє інформацією про стан газотранспортної системи. Крім того, виходячи з положень пункту 5 розділу ІІ "Будівельно-технічна та оціночно-будівельна експертизи" Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Мінюсту від 08.10.1998 № 53/5, до основних завдань будівельно-технічної експертизи не можуть відноситись питання щодо умов функціонування магістрального газопроводу, щодо забезпечення таких умов та щодо наявності/відсутності несприятливих погодних умов та форс-мажорних обставин.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність заперечень відповідача про невиконання позивачем умов пункту 3.1.10 Додатку № 1 до Договору щодо зниження тиску у газопроводі перед відкриттям ділянки не менше ніж на 10 % від величини максимального робочого тиску.

Щодо тверджень відповідача про наявні випадки прострочення з оплати виконаних робіт як обставину, що унеможливлювала завершення виконання робіт у строк, обумовлений Договором.

Відповідач посилався на те, що позивач неналежним чином виконував свої зобов`язання з оплати виконаних робіт, у зв`язку із чим відповідач повідомляв позивача, що наявна заборгованість з оплати виконаних робіт може призвести до зупинення виконання робіт.

При цьому відповідач навів приклади прострочення з боку позивача, з яких вбачається, що в більшості випадків позивач проводив оплату виконаних робіт із порушенням строків, визначених п. 3.1 Договору.

Як слушно зауважив місцевий господарський суд, матеріали справи дійсно підтверджують факт неналежного виконання позивачем своїх зобов`язань з оплати виконаних робіт, і такі випадки порушення позивачем умов Договору існували протягом всього строку дії Договору. При цьому, дійсно, прострочення в оплаті вже виконаних робіт може бути приводом для зупинення виконання робіт.

Поряд із цим, як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач скористався своїм правом на притримання та повідомив позивача в порядку, передбаченому Договором, про зупинення виконання робіт із мотивів прострочення оплати вже виконаних робіт.

До того ж, судом першої інстанції слушно враховано, що прострочення позивача з оплати виконаних робіт надавало відповідачу певні права, зокрема, право вимагати сплати штрафних санкцій та інших платежів, передбачених ст. 625 ЦК України.

Також, відповідач вказував на невиконання позивачем положень Договору в частині передання ділянки ЛЧМГ в ремонт.

Із цього приводу суд першої інстанції зазначив, що згідно з п. 3.1.10 Додатку № 1 до Договору замовник зобов`язаний оформити акт здачі-приймання ділянки ЛЧМГ в ремонт.

Місцевим господарським судом встановлено і сторонами не заперечується, що такі акти дійсно позивачем не складалися і відповідачем ділянки труби, що потребували ремонту, за актом не приймалися.

За змістом ч. 1 ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду на замовника покладається обов`язок надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт).

Виходячи з положень п. 3.1.10 Додатку № 1 до Договору та ст. 875 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що позивач мав скласти акт здачі-приймання ділянки ЛЧМГ в ремонт і з моменту складання такого акта відповідач мав приступати до виконання робіт на відповідній ділянці труби.

Водночас, як слушно зауважив місцевий господарський суд, Договором не передбачено, що наслідком відсутності такого акта є автоматичне відкладання початку виконання робіт, продовження строку виконання робіт на період часу, протягом якого позивач зволікав зі складанням такого акта.

Відповідно до ст. 851 ЦК України підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Отже, як обґрунтовано вказав суд першої інстанції, невиконання позивачем свого обов`язку із передання ділянки труби в ремонт за актом може надавати підряднику право не розпочинати виконання робіт, якщо таке непередання призводить до неможливості виконання робіт.

Як встановлено місцевим господарським судом і свідчать матеріали справи, від моменту початку виконання робіт позивач не передавав за відповідним актом відповідачу жодну з ділянок труби, що підлягали ремонту. Водночас із матеріалів справи не вбачається, що відповідач звертався до позивача із відповідною вимогою, повідомляв позивача про зупинення початку виконання робіт до моменту складання відповідного акта.

Відповідно до ст. 850 ЦК України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. У разі невиконання замовником цього обов`язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, або підвищення ціни роботи. Якщо виконання роботи за договором підряду стало неможливим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник має право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням плати за виконану частину роботи, за вирахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв`язку з невиконанням замовником договору.

З огляду на викладене, у разі непередання об`єкта підряду, нескладання акта про передачу ділянки труби в ремонт, відповідач мав право не розпочинати виконання цих робіт, зупинити їх виконання, ставити питання про відшкодування збитків, завданих таким непереданням, проте жодним таким правом відповідач не скористався та все ж таки приступив до виконання робіт, не мав фактичних перешкод їх виконувати, а тому, як обґрунтовано вказав суд першої інстанції, наразі відповідач позбавлений права посилатися на те, що прострочення виконання ним робіт перебуває у причинному зв`язку саме із нескладанням акта здачі-приймання ділянки труби в ремонт.

Щодо питання надання позивачем відповідачу дозволу на виконання робіт за Договором, місцевий господарський суд, погоджуючись із тим, що роботи з нанесення покриття мають проводитися за наявності відповідного дозволу, разом із тим, зауважив, що сторонами в Договорі не визначено, що такий дозвіл має надаватися саме в письмовій формі, а той факт, що відповідач все ж роботи з нанесення покриття на газопроводі виконував, свідчить або про те, що такий дозвіл надавався в іншій, ніж у письмовій, формі, або про те, що відсутність такого дозволу не призводила до неможливості виконання робіт для відповідача. До того ж, із цього питання відповідачем не зазначено, що він повідомляв позивача про те, що ненадання останнім такого дозволу призводить до неможливості виконання робіт чи прострочення їх виконання, що також свідчить про недотримання відповідачем вимог п. 2.1 Договору.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про неналежне виконання відповідачем умов Договору, наявне порушення строків виконання робіт та незавершення їх у строк, відсутність обставин, що свідчать про автоматичне продовження строку виконання робіт або для звільнення відповідача від відповідальності, а відтак, і про наявність у позивача достатніх підстав для нарахування штрафних санкцій згідно з п. 4.3 Договору.

Так, відповідно до п. 4.3 Договору за порушення підрядником строків виконання зобов`язання за цим Договором він виплачує замовнику неустойку у розмірі, встановленому абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, окрім того, за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 10 % від суми Договору.

Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Оскільки відповідач порушив умови Договору в частині своєчасного виконання робіт, у тому числі на строк понад тридцять днів, позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 3 151 081,26 грн та штраф у розмірі 10 % від суми Договору, що становить 3 480 708,24 грн. Здійснений позивачем розрахунок пені і штрафу є обґрунтованим та арифметично правильним.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, в частині висновків суду про наявність у позивача підстав для нарахування штрафних санкцій згідно з п. 4.3 Договору та обґрунтованість заявлених до стягнення сум пені в розмірі 3 151 081,26 грн та штрафу в розмірі 3 480 708,24 грн, рішення суду не оскаржується, відтак, відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку не переглядається. При цьому, підстав для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не встановлено.

Разом із тим, у письмових поясненнях, поданих до суду першої інстанції під час нового розгляду справи, відповідач, посилаючись на положення ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, зазначив про те, що заявлені до стягнення штрафні санкції є неспівмірними, несправедливими та такими, що мають на меті безпідставне збагачення позивача у справі.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Схоже правило міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, за змістом зазначених норм Господарського та Цивільного кодексів України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема, з таких підстав, що: належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не є вичерпним, оскільки ч. 3 ст. 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду (зокрема, постанова Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 910/1041/23) право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів для виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер. Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України, статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Цивільні та господарські відносини ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Зі змісту ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України вбачається, що законодавець надав суду можливість зменшувати штрафні санкції, який, у свою чергу, має керуватися при вирішенні такого питання не лише принципом свободи договору, який полягає у можливості узгодити сторонами правочину різноманітні штрафні санкції, так і принципом справедливості, добросовісності та розумності.

При цьому слід враховувати, що зменшення розміру заявленої до стягнення грошової суми на підставі положень статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України є правом суду, і суд на власний розсуд у порядку ст. 86, 236 ГПК України вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Надавши оцінку поданим сторонами доказам та обставинам справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України, суд на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Застосоване у частині третій статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19 та від 04.10.2021 у справі № 922/3436/20.

Положення ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду.

Також слід враховувати, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Подібні висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Зі змісту наведених норм убачається, що при вирішенні питання про зменшення неустойки (штрафу) суд повинен встановити співрозмірність неустойки невиконаному відповідачем зобов`язанню та врахувати інтереси обох сторін.

Судом першої інстанції враховано, що відповідачем дійсно допущене прострочення виконання робіт. Разом із тим, як слушно зауважив місцевий господарський суд, висновок про прострочення виконання робіт з вини відповідача здійснено здебільшого на підставі обставин справи, які свідчать про невчасне повідомлення відповідачем позивача про наявність об`єктивних перешкод для виконання робіт, про невжиття усіх необхідних заходів з метою ініціювання продовження строку виконання робіт.

Також, місцевий господарський суд врахував, що згідно з умовами п. 3 угоди № 1706000282-D про заміну сторони у зобов`язанні, що виникло на підставі договору № 1706000285 від 21.06.2017, усі права за Договором, у тому числі і в частині завершення виконання робіт за ним, було передано на користь ТОВ "Оператор газорозподільних систем", а за позивачем у справі було залишено лише право на стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання робіт станом на момент вчинення зазначеної Угоди. Тобто із укладанням Угоди позивач фактично втратив юридичний та фактичний інтерес до кінцевого результату виконання Договору.

Крім того, як правильно зауважив суд першої інстанції, прострочення виконання робіт стало наслідком цілої низки обставин, обумовлених зовнішніми чинниками, на які відповідач не міг вплинути, зокрема, несприятливих погодних умов, та, як вже зазначалося, вина відповідача полягає лише в тому, що ним не було належним чином виконано обов`язок щодо негайного повідомлення позивача про неможливість виконати умови Договору в строк та відсутність з його сторони ініціативи щодо продовження строку виконання робіт, коли йому стало вочевидь зрозуміло, що в цей строк роботи не будуть виконані.

При цьому, в даному випадку така вина відповідача пов`язана з помилковим судженням відповідача щодо обізнаності позивача про існування об`єктивних обставин, що перешкоджали виконанню умов Договору, та що, позивач також, як і відповідач, сприймав зазначені обставини як такі, що зумовлюють автоматичне продовження строку виконання робіт.

При вирішенні питання щодо зменшення штрафних санкцій судом першої інстанції слушно враховано технічну складність робіт, обумовлених Договором, та їх залежність від низки обставин, як то температури повітря, рівня вологості, виявлення шару вологості на ділянці труби, що підлягала ремонту, а також що дії відповідача не свідчать про навмисну, недбалу поведінку, а навпаки, вбачається вчинення ним низки дій, направлених на мінімізацію негативних наслідків від прострочення виконання робіт.

Крім того, як правильно враховано місцевим господарським судом, позивачем не доведено, що частина невиконаних робіт вкрай негативно вплинула на майнові та інші інтереси позивача, завдала йому будь-які збитки, а з огляду на укладення Угоди від 16.12.2019, його охоронюваний законом інтерес у частині виконання Договору обмежується лише правом на отримання штрафних санкцій, що свідчить скоріше про мету отримання додаткового прибутку, ніж компенсацію понесених втрат, та не відповідає завданням, які виконує неустойка як засіб забезпечення виконання зобов`язання.

При цьому суд першої інстанції слушно зауважив, що сплата штрафних санкцій має компенсаційний, а не каральний характер, а відтак, за відсутності належного обґрунтування позовних вимог саме у стягуваному розмірі у взаємозв`язку із вартістю прострочених робіт, дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Вирішуючи питання щодо ступеня зменшення заявленого розміру неустойки судом вбачається, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 923/536/18, від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 30.09.2019 у справі № 905/1742/18, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 та ін.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Відповідний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20.

Зважаючи на викладене, з урахуванням усіх обставин справи, поведінки сторін, ступеня вини відповідача та сутності порушення відповідача, який не вжив заходів для негайного повідомлення позивача про неможливість виконання ним Договору в строк, співвідношення простроченої частини робіт порівняно зі всім об`ємом робіт та балансу інтересів сторін у розглядуваних правовідносинах, втрати позивачем інтересу щодо кінцевого результату робіт, їх закінчення та необґрунтованості, з його боку, розміру завданих йому простроченням збитків, висновки місцевого господарського суду про наявність підстав для зменшення розміру пені до 315 108,13 грн та штрафу до 348 070,24 грн, тобто на 90 % і задоволення позовних вимог у цих розмірах є законними та обґрунтованими.

Таким чином, у розгляді даної справи суд першої інстанції реалізував надане право та зменшив розмір пені та штрафу на 90 % за наслідками аналізу, оцінки доказів та дослідження конкретних обставин цієї справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин з урахуванням наданих учасниками справи доказів. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, таких висновків місцевого господарського суду не спростовують.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що в подібній справі № 911/58/20 між тими ж сторонами та з приводу виконання аналогічного договору підряду суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що заявлений розмір штрафних санкцій підлягає зменшенню на 90 %. Суд касаційної інстанції ухвалою від 15.06.2023 закрив провадження за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" на рішення судів попередніх інстанцій у наведеній справі № 911/58/20, оскільки доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновків щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, не знайшли свого відтвердження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), де зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині зменшення розміру штрафних санкцій на 90 % не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2023 у справі № 911/95/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

У зв`язку з перебуванням суддів Демидової А.М., Ходаківської І.П. з 04.03.2024 по 08.03.2024 (включно) у відпустці, повний текст постанови складено та підписано у перший робочий день після їх виходу з відпустки - 11.03.2024.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді Є.Ю. Пономаренко

І.П. Ходаківська