Постанова

від 22.05.2024 по справі 911/95/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/95/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Баранець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

представників учасників справи:

Акціонерного товариства "Укртрансгаз" - Мотлях О.О.,

Приватного акціонерного товариства "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" - не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2023 (суддя Мальована Л.Я.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 (колегія суддів: Демидова А.М., Пономаренко Є.Ю., Ходаківська І.П.)

у справі за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз")

до Приватного акціонерного товариства "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" (далі - ПрАТ "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція")

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор ГТС")

про стягнення пені та штрафу.

СУТЬ СПОРУ

1. 21.06.2017 АТ "Укртрансгаз" в особі філії УМГ "Львівтрансгаз" як замовник уклало з ПрАТ "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" договір, за умовами якого останнє як підрядник зобов`язалося протягом визначеного в договорі строку виконати за плату роботи.

2. АТ "Укртрансгаз", вважаючи, що ПрАТ "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" порушило умови договору, не виконало своєчасно роботи за договором, чим допустило прострочення зобов`язання, звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення штрафу та пені.

3. Господарський суд Київської області позов задовольнив частково, стягнув з відповідача на користь позивача штрафні санкції, але зменшив їх на 90%. Північний апеляційний господарський суд залишив рішення суду першої інстанції без змін.

4. АТ "Укртрансгаз" звернулося із касаційною скаргою на рішення судів попередніх інстанцій, просило їх скасувати в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

5. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:

- чи наявні виняткові обставини для зменшення розміру штрафних санкцій (застосування статей 233 Господарського кодексу України (далі - ГК) та 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК);

- чи є зменшення пені та штрафу на 90% надмірним та таким, що порушує баланс інтересів сторін.

6. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

7. 21.06.2017 АТ "Укртрансгаз" в особі філії УМГ "Львівтрансгаз" (замовник) уклало з ПрАТ "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" (підрядник) договір №1706000282 (далі - Договір), за умовами якого підрядник зобов`язався на свій ризик, власними та залученими силами і засобами, обладнанням, матеріалами і механізмами за завданням замовника протягом визначеного в Договорі строку виконати за плату наступні роботи: "Вибірковий ремонт ізоляційного покриття МГ Івацевичі - Долина ІІІ Ду 1200, Ру 5,4 МПа, на ділянці км 431,85 - км 510,00 довжиною 2944 м.п., Бібрський проммайданчик (45200000-9 Роботи, пов`язані з об`єктами завершеного чи незавершеного будівництва та об`єктів цивільного будівництва)", а замовник зобов`язався оплачувати виконані роботи (п.1.1 Договору).

8. За умовами п.1.3 Договору строки виконання робіт за цим Договором - відповідно до Календарного плану, що є додатком ІІ до цього Договору.

9. Згідно з п.3.1 Договору за виконання передбачених цим Договором робіт замовник виплачує підряднику 34 807 082,40 грн шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підрядника протягом 15 днів з дня підписання актів виконаних робіт.

10. Здавання виконаних робіт підрядником та приймання їх результатів замовником оформляються актом виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін протягом 3 робочих днів після фактичного виконання робіт по кожному об`єкту замовника (п.3.5 Договору).

11. Пунктом 4.3 Договору визначено, що за порушення підрядником строків виконання зобов`язання за цим Договором він виплачує замовнику неустойку у розмірі, встановленому абз.3 п.2 ст.231 ГК, окрім того, за прострочення понад 30 днів - додатково сплачує штраф у розмірі 10% від суми Договору.

12. Сторона звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань по цьому Договору, якщо воно є наслідком дії обставин непереборної сили, як то: стихійні лиха, повені, пожежі, війни чи військові дії, страйки, масові безпорядки і хвилювання, акти органів державної влади і/чи управління, які спричиняють неможливість виконання Договору, підтверджуючих у встановленому законодавством України порядку (п.5.1 Договору).

13. Відповідно до п.5.2 Договору у випадку настання вищевказаних обставин непереборної сили, сторона повинна протягом 5-ти днів будь-яким способом повідомити про них іншу сторону з представленням документів, виданих уповноваженими органами і підтверджуючих факт настання вказаних обставин. У випадку відсутності вказаних умов сторона не вправі посилатись на форс-мажорні обставини.

14. У п.1 додатку №1 до Договору "Технічні вимоги і якісні характеристики предмета закупівлі" (далі - Додаток №1) визначено, що вибірковий ремонт ізоляційного покриття магістрального газопроводу (далі - МГ) Івацевичі Долина ІІІ нитка Ду 1200, Ру 5,4 МПа, на ділянці км 431,85 - км 510,00 довжиною 2944 м.п. в межах обслуговування Бібрського ЛВУМГ передбачає ряд заходів, які необхідно виконати з метою заміни старої дефектної ізоляції на ділянках, які визначені звітом по комплексному обстеженню засобів протикорозійного захисту, корозійного стану газопроводу та внутрішньотрубної діагностики (ВТД).

15. Згідно з п.3 Додатку №1 ремонт ділянок лінійної частини з заміною захисного покриття виконати без виведення з експлуатації МГ, без зміни положення газопроводу та без припинення транспортування газу, в траншеї. Роботи виконуються згідно даних технічних вимог і якісних характеристик предмета закупівлі, вимог чинних нормативних документів.

16. У п.3.1.10 Додатку №1 визначено, що замовник зобов`язаний: виконати розбивку (позначення) траси проходження МГ вішками згідно з вимогами пункту 5.6 ВБН В.3.1-00013741-08:2008 з вказанням початку та закінчення ділянок ремонту, глибини закладання МГ та наявності перетинів з іншими підземними комунікаціями. Окремо позначаються межі ділянок з глибиною меншою, ніж нормативна глибина залягання згідно з вимогами СНиП 2.05.06-85; оформити акт здачі-приймання ділянки ЛЧМГ в ремонт; знизити тиск в газопроводі перед відкриттям ділянки не менш ніж на 10% від величини максимального робочого тиску, зареєстрованого протягом останнього року експлуатації.

17. Ремонтні роботи виконуються в охоронній зоні діючого магістрального газопроводу. Магістральний газопровід є об`єктом підвищеної небезпеки (НПАОП 60.3-1.01-10) (п.4.1 Додатку №1).

18. Згідно з п.6.1 Додатку №1 для отримання допуску на виконання робіт підрядник повинен затвердити та погодити із замовником проект виконання робіт та операційно-технологічні карти.

19. Відповідно до п.6.2 Додатку №1 замовник оформляє письмовий дозвіл для підрядника на право проведення ремонтних робіт на діючому об`єкті ПАТ "Укртрансгаз", у тому числі в охоронній зоні МГ, після отримання від підрядника вичерпного переліку документів, передбачених СОУ 60.3-30019801-121:2014 "Охорона праці. Порядок допуску працівників сторонніх організацій для виконання робіт (завдань) на об`єктах ПАТ "Укртрансгаз".

20. 16.12.2019 АТ "Укртрансгаз" (первісний замовник) уклало з ПрАТ "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" (сторона-3) та ТОВ "Оператор ГТС" (новий замовник) угоду №1706000282-D про заміну сторони у зобов`язанні, що виникло на підставі Договору (далі - Угода), відповідно до п.3 якої первісний замовник передає новому замовнику всі права вимоги до сторони-3 за зобов`язанням, які виникли на момент та після дати відступлення права вимоги за зобов`язанням. Новий замовник після дати відступлення права вимоги за зобов`язанням отримує всі права первісного замовника за зобов`язанням, що існували на момент переходу таких прав, крім прав вимоги, зазначених в абзаці другому цього пункту Угоди.

21. Згідно з абз.2 п.3 Угоди до нового замовника не переходять права вимоги первісного замовника до сторони-3 в частині грошових зобов`язань сторони-3 зі сплати пені та штрафів за порушення строків виконання стороною-3 зобов`язання, якщо таке порушення з боку сторони-3 мало місце до дати відступлення права вимоги за зобов`язанням.

22. ПрАТ "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" виконало, а АТ "Укртрансгаз" прийняло частину робіт Вибірковий ремонт ізоляційного покриття МГ Івацевичі Долина ІІІ Ду 1200, Ру 5,4 МПа, на ділянці км 431,85 км 510,00 довжиною 2944 м.п., Бібрський проммайданчик (45200000-9 Роботи, пов`язані з об`єктами завершеного чи незавершеного будівництва та об`єктів цивільного будівництва), про що свідчать підписані в двосторонньому порядку представниками сторін та скріплені печатками акти приймання виконаних будівельних робіт за період з 30.11.2017 до 31.10.2019.

23. ПрАТ "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" не виконало роботи на загальну суму 17 219 023,23 грн у строки, передбачені Договором, що підтверджується копіями актами виконаних робіт від 05.11.2018, 30.11.2018, 26.12.2018, 31.01.2019, 11.02.2019, 28.02.2019, 29.03.2019, 11.04.2019, 23.04.2019, 30.05.2019, 26.06.2019, 12.09.2019, 11.10.2019, 31.10.2019.

Короткий зміст позовних вимог

24. АТ "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до ПрАТ "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" про стягнення пені в розмірі 3 151 081,26 грн за період прострочення з 22.10.2018 до 22.04.2019 та 3 480 708,24 грн штрафу 10% за прострочення понад 30 днів, розрахованого на підставі п.4.3 Договору.

25. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині своєчасного та повного виконання об`єму робіт у строки, визначені умовами Договору та календарним планом виконання робіт.

26. Як зазначає АТ "Укртрансгаз", згідно з Календарним планом-графіком виконання робіт, роботи, згідно із зазначеним у плані переліком, повинні бути виконані в термін до 21.10.2018. Однак у порушення умов Договору ПрАТ "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" не виконало частину робіт у встановлений Договором термін, у зв`язку із чим АТ "Укртрансгаз" нарахувало підрядникові пеню за період прострочення виконання робіт з 22.10.2018 до 22.04.2019 в сумі 3 151 081,26 грн та штраф у розмірі 10% від суми Договору за прострочення понад 30 днів в сумі 3 480 708,24 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

27. Господарський суд Київської області рішенням від 03.06.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022, у задоволенні позову відмовив повністю.

28. Верховний Суд постановою від 28.07.2022 рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 скасував, справу направив на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

29. Господарський суд Київської області рішенням від 23.06.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024, позовні вимоги задовольнив частково; стягнув з ПрАТ "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" на користь АТ "Укртрансгаз" 315 108,13 грн пені, 348 070,24 грн штрафу та 447 645,79 грн судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

30. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, тим, що відповідач неналежно виконував умови Договору, порушив строки виконання робіт та незавершив їх у строк; відсутні обставини, що свідчать про автоматичне продовження строку виконання робіт або для звільнення відповідача від відповідальності; у позивача наявні достатні підстави для нарахування штрафних санкцій згідно п.4.3 Договору; з урахуванням всіх обставин справи, поведінки сторін, ступеня вини та суті порушення відповідача, який не вжив заходів для негайного повідомлення позивача про неможливість виконання ним Договору в строк, співвідношення простроченої частини робіт порівняно зі всім об`ємом та балансу інтересів сторін, втрати позивачем інтересу щодо кінцевого результату робіт, їх закінчення та необґрунтованості, з його боку, розміру завданих йому простроченням збитків, наявні підстави для зменшення розміру пені до 315 108,13 грн та штрафу до 348 070,24 грн (на 90%).

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

31. 01.04.2024 АТ "Укртрансгаз" через систему "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024, в якій просить їх скасувати в частині зменшення розміру штрафних санкцій на 90% та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

32. Скаржник у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження посилається на пункти 1, 4 ч.2 ст.287 та п.1 ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК). Скаржник зазначає, що оскаржувані рішення в частині зменшення розміру пені та штрафу на 90% (відмови у стягненні 5 968 611,37 грн) є незаконними, необґрунтованими, ухваленими з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: ст.526, ч.1 ст.530, статей 546, 549-552, 610, 611, 612 ЦК та статей 44, 55, 173, 174, 193, 230-233 ГК, та порушенням норм процесуального права - статей 2, 3, 5, 7, 11, 13, 194, 236, 238, 282 ГПК.

33. Також вказує, що висновки судів попередніх інстанцій свідчать про неправильне застосування норм матеріального права, неврахування висновків щодо застосування норм ст.551 ЦК та ст.233 ГК, викладених у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, від 14.07.2021 у справі №916/878/20, від 24.05.2022 у справі №910/10675/21, від 16.10.2018 у справі №910/22964/17, від 02.07.2019 у справі №925/1641/17, від 14.09.2016 у справі №6-473цс16, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 05.09.2019 у справі №908/1501/18; при цьому, мотивація щодо зменшення розміру пені та штрафу в оскаржуваних рішеннях зводиться виключно до посилань на аргументи та твердження відповідача; розмір штрафних санкцій не є надмірно великим у порівнянні з невчасно виконаним відповідачем зобов`язанням (34 807 082,40 грн).

34. Скаржник, зокрема, вказує:

1) у відповідача була реальна можливість, ресурси та час згідно з умовами Договору для вчасного виконання робіт; відповідач допустив порушення погоджених строків виконання робіт, стверджуючи про наявність перешкод під час їх виконання без надання належних доказів на підтвердження цього; відповідач не повідомляв позивача про наявність будь-яких перешкод у виконанні робіт, що свідчить про відсутність виняткового випадку (посилається на постанови від 02.07.2019 у справі №925/1641/17, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18); безпідставне невиконання відповідачем своїх зобов`язань та умисні спроби уникнути встановленої Договором та законодавством України відповідальності виключає наявність виняткових випадків, які надають право суду застосувати положення ст.233 ГК та ч.3 ст.551 ЦК;

2) відповідач не надав суду першої інстанції жодного доказу в обґрунтування необхідності зменшити розмір штрафних санкцій, натомість лише безпідставно послався на неотримання відповідачем будь-якого прибутку, на надмірну суму штрафних санкцій та на відсутність понесення позивачем будь-яких збитків у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання (посилається на постанову від 16.10.2018 у справі №910/22964/17); законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань з умовами їх встановлення за договором (посилається на постанову від 05.09.2019 у справі №908/1501/18); обов`язок доведення існування обставин, що можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені та штрафу, покладається на відповідача (посилається на постанову від 14.07.2021 у справі №916/878/20); суди не надали оцінку розміру сум, що стягуються, з урахуванням обсягу невиконання та часу прострочення (посилається на постанову від 14.09.2016 у справі №6-473цс16);

3) суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від сплати штрафних санкцій без належних правових підстав (посилається на постанови від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі №910/10618/20); надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки (посилається на постанови від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 від 04.02.2020 у справі №918/116/19); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором (посилається на постанову від 06.06.2022 у справі №908/1133/21);

4) суди попередніх інстанцій мали врахувати соціальну значущість та майновий стан позивача, як оператора газотранспортної системи до 01.01.2020 та оператора газосховищ до/після 01.01.2020 (посилається на постанови від 04.05.2018 в справі №908/1453/14);

5) посилання на втрату інтересу АТ "Укртрансгаз" щодо результату виконання Договору як на підставу для зменшення розміру штрафних санкцій є необґрунтованим.

35. 06.05.2022 надійшов відзив ТОВ "Оператор ГТС", в якому просить врахувати його доводи під час розгляду справи та ухвалення судового рішення.

36. У відзиві ТОВ "Оператор ГТС" зазначає:

- порушення умов Договору з боку Відповідача мало місце до укладення Угоди (до 16.12.2019); відповідно до п.3 Угоди, до ТОВ "Оператор ГТС" не переходить право вимоги позивача до відповідача в частині грошових зобов`язань зі сплати пені та штрафів;

- отже, предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості з відповідача зі сплати пені та штрафу у розмірі 3 151 081,26 грн та 3 480 708,24 грн, які виникли до укладання Угоди.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

37. Верховний Суд ухвалою від 16.04.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Оператор ГТС", а її розгляд призначив у відкритому судовому засіданні на 22.05.2024.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

38. Суди попередніх інстанцій, керуючись ст.233 ГК, ст.551 ЦК, зменшили розмір заявленої до стягнення суми пені та штрафу на 90%.

39. Скаржник зазначає, що оскаржувані рішення в частині зменшення розміру пені та штрафу на 90% (відмови у стягненні 5 968 611,37 грн) ухвалені з неправильним застосуванням положень ст.551 ЦК та ст.233 ГК. Висновки судів попередніх інстанцій свідчать про неправильне застосування норм матеріального права, неврахування висновків щодо застосування норм ст.551 ЦК та ст.233 ГК, викладених у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, від 14.07.2021 у справі №916/878/20, від 24.05.2022 у справі №910/10675/21, від 16.10.2018 у справі №910/22964/17, від 02.07.2019 у справі №925/1641/17, від 14.09.2016 у справі №6-473цс16, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 05.09.2019 у справі №908/1501/18.

40. Скаржник вважає, що суди: (1) не з`ясували наявність у спірних правовідносинах виняткових обставин, з якими пов`язується можливість зменшення заявлених до стягнення розмірів штрафних санкцій; (2) не врахували, що відповідач не надав суду першої інстанції жодного доказу в обґрунтування необхідності зменшити розмір штрафних санкцій; (3) зменшили розмір штрафних санкцій на 90%, чим фактично звільнили відповідача від відповідальності, передбаченої умовами Договору; (4) не врахували соціальну значущість та майновий стан позивача як оператора газотранспортної системи до 01.01.2020 та оператора газосховищ до/після 01.01.2020; (5) не врахували, що Угода укладена на виконання п.11 Плану заходів з виконання вимог щодо відокремлення і незалежності оператора газотранспортної системи, запровадженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.09.2019 №840, та на підставі Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з відокремленням діяльності з транспортування природного газу" від 31.10.2019 №264-IX (набув чинності 17.11.2019), Закону "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" від 14.11.2019 №300-IX, а також у зв`язку з відокремленням діяльності з транспортування природного газу з метою забезпечення надійної та безпечної експлуатації газотранспортної системи України та забезпечення належного функціонування оператора газотранспортної системи України після 01.01.2020; посилання судів на нібито втрату інтересу з боку АТ "Укртрансгаз" щодо результату виконання Договору як на підставу для зменшення розміру штрафних санкцій є необґрунтованим, оскільки відповідач мав обов`язок перед позивачем у термін до 21.10.2018 виконати роботи в повному обсязі, а позивач зі свого боку не мав можливості вплинути на допущені відповідачем порушення зобов`язання та невиконання робіт, а також на запровадження заходів щодо відокремлення і незалежності оператора газотранспортної системи.

41. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

42. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).

43. Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК).

44. У цій справі позивач просив стягнути грошові кошти у сумі 6 631 789,50 грн, із яких: 3 151 081,26 грн - пеня; 3 480 708,24 грн - штраф.

45. За результатами розгляду справи суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача штрафні санкції у загальній сумі 663 178,37 грн (розмір позовних вимог зменшив на 90%); у задоволенні решти вимог відмовив.

46. Суд апеляційної інстанції погодився з позицією суду першої інстанції про можливість зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.

47. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 ЦК).

48. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст.233 ГК).

49. Під час вирішення судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч.3 ст.551 ЦК, ст.233 ГК), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

50. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч.3 ст.551 ЦК) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (№911/2223/20)).

51. Відповідно до змісту ст.551 ЦК та ст.233 ГК, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

52. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

53. Підлягає також врахуванню ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (такі висновки Верховного Суду викладені у постанові від 22.05.2019 у справі №910/11733/18).

54. Крім цього, категорії "значно" та "надмірно", що використовуються в ст.551 ЦК та в ст.233 ГК, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в п.36 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

55. При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

56. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в п.7.43 постанови від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 виснував, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст.233 ГК і ч.3 ст.551 ЦК, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК.

57. Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).

58. У зв`язку з викладеним Верховний Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

59. Застосоване у ст.551 ЦК та ст.233 ГК словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Водночас вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №904/3551/18, від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19, від 04.10.2021 у справі №922/3436/20, від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21).

60. У цій справі, що розглядається, ухвалюючи рішення про зменшення розміру штрафних санкцій до 90%, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив зокрема, з такого:

- відповідач дійсно допустив прострочення виконання робіт; проте, висновок про прострочення виконання робіт з вини відповідача здійснено здебільшого на підставі обставин справи, які свідчать про невчасне повідомлення відповідачем позивача про наявність об`єктивних перешкод для виконання робіт, про невжиття усіх необхідних заходів з метою ініціювання продовження строку виконання робіт;

- питома вага невиконаної частини робіт порівняно із загальним об`ємом робіт становить лише 7%, а позивач не довів, що така частина невиконаних робіт вкрай негативно вплинула на майнові та інші інтереси позивача, завдала йому будь-які збитки;

- прострочення виконання робіт стало наслідком цілої низки обставин, обумовлених зовнішніми чинниками, на які відповідач не міг вплинути, зокрема, несприятливі погодні умови, "сльозність труби" (вказані обставини позивачем під час розгляду справи не заперечувались);

- з огляду на технічну складність робіт, обумовлених договором та їх залежність від низки обставин, як то температура повітря, рівень вологості, виявлення шару вологості на ділянці труби, що підлягала ремонту, дії відповідача не свідчать про навмисну, недбалу поведінку, та навпаки, вбачається вчинення ним низки дій направлених на мінімізацію негативних наслідків від прострочення виконання робіт;

- вина відповідача полягає лише в тому, що ним не було належним чином виконано обов`язок щодо негайного повідомлення позивача про неможливість виконати умови договору в строк та відсутність з його сторони ініціативи, щодо продовження строку виконання робіт, коли як йому було вочевидь зрозуміло, що у цей строк роботи не будуть виконані; тобто провина відповідача скоріше свідчить про помилковість суджень відповідача, про обізнаність позивача про існування об`єктивних обставин, що перешкоджають виконати умови договору та що, позивач також як і відповідач сприймав зазначені обставини, як такі, що зумовлюють автоматичне продовження строку виконання робіт;

- суди також взяли до уваги обставини укладання Угоди про заміну сторони у зобов`язанні за Договором (за вказаною угодою усі права за договором, у тому числі і в частині завершення виконання робіт, було передано на користь ТОВ "Оператор ГТС", а за позивачем у справі було залишено лише право на стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання робіт станом на момент вчинення цієї угоди);

- укладання Угоди у більшій мірі свідчить про те, що охоронюваний законом інтерес в частині виконання договору обмежується лише правом на отримання штрафних санкцій, що свідчить скоріше про мету отримання додаткового прибутку, ніж компенсацію понесених втрат, що не відповідає завданням які виконує неустойка, як засіб забезпечення виконання зобов`язання.

61. Однак, незважаючи на наведені підстави, з яких виходили суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання щодо зменшення заявленого до стягнення розміру неустойки, скаржник вважає, що ними не враховані висновки, яких дійшов Верховний Суд за наслідками розгляду касаційних скарг у зазначених вище справах.

62. Проаналізувавши постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник, колегія суддів зазначає таке.

63. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність варто також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

64. Відповідно до п.1 ч.2 ст.287 ГПК підставою для касаційного оскарження рішення суду є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Щодо відсутності підстав для зменшення розміру неустойки

65. Згідно з постановою від 02.07.2019 у справі №925/1641/17 Верховний Суд за наслідками розгляду касаційної скарги погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для відмови у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені, оскільки останній не надав доказів в обґрунтування винятковості випадку для зменшення штрафних санкцій та не навів поважності причини невиконання зобов`язань. Водночас суд касаційної інстанції врахував встановлені судами обставини справи, зокрема: повну сплату заборгованості відповідачем лише після застосування до нього заходів примусового виконання судового рішення у справі, а також те, що у зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості за договором позивач був змушений залучати додаткові кошти для придбання газу та забезпечення ним своїх споживачів.

66. Направляючи справу №917/1053/18 на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 зазначив, що суд першої інстанції жодним чином не мотивував та не навів обставин у своєму рішенні, які б прямо або опосередковано вказували на наявність підстав для зменшення розміру неустойки. Суд першої інстанції не дослідив ані ступінь виконання зобов`язання боржником, ані майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, а також інтереси сторін спору, що заслуговують на увагу.

67. Верховний Суд у постанові від 24.05.2022, розглянувши касаційну скаргу у справі №910/10675/21 та перевіривши правомірність зменшення судами попередніх інстанцій розміру пені до 70% та застосування ст.233 ГК, ст.551 ЦК, зазначив, що суди перевірили та надали оцінку доводам та доказам, наданим для обґрунтування клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, врахували причини неналежного виконання зобов`язання з боку відповідача, обставини карантину, спричиненого коронавірусною інфекцією covid-19, наслідки порушення зобов`язання, відповідність розміру присуджених до стягнення штрафних санкцій таким наслідкам, поведінку відповідача, а також те, що станом на час звернення до суду сума основного боргу за договором сплачена відповідачем у повному обсязі. З огляду на вказане колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, обґрунтовано задовольнив клопотання відповідача частково та зменшив штрафні санкції на 70%.

68. Наведені справи, на які посилається скаржник, демонструють очевидну різноманітність обставин (підстав та чинників), які бралися судами до уваги та вплинули на рішення Верховного Суду, що ухвалені за наслідками перегляду оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій щодо застосування ст.233 ГК та ст.551 ЦК, та які не корелюються з обставинами, встановленими судами у цій справі (№911/95/20).

69. Скаржник також посилається на постанову Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/22964/17, в якій суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідач не довів існування обставин, що можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій на підставі наведених норм, не надав доказів звернення до позивача про внесення змін до договору та зменшення розміру штрафних санкцій, а заявлена сума штрафних санкцій з огляду на загальну вартість укладеного договору та суму невиконаного зобов`язання не може бути розцінена судом як надмірно велика перед розміром збитків.

70. Верховний Суд у пунктах 47.5 - 47.6 постанови від 14.07.2021 у справі №916/878/20, на яку посилався скаржник, виснував, що господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення; обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

71. Однак у цій справі (№911/95/20), як вже зазначено вище, суди попередніх інстанцій надали оцінку встановленим ними обставинам та з їх урахуванням дійшли висновку, з яким погоджується Верховний Суд, що наявні підстави, підтверджені доказами, для зменшення розміру пені. У справі, що розглядається, суд першої інстанції встановив, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, а також понесення ним збитків саме в результаті порушення (несвоєчасного виконання) відповідачем умов Договору. Суди також врахували, що прострочення виконання робіт з боку відповідача стало наслідком цілої низки обставин, обумовлених зовнішніми чинниками, на які останній не міг вплинути, а також те, що фактично невиконана частина робіт становить лише 7% від загального об`єму робіт. Отже, застосування судом положень ст.233 ГК та ст.551 ЦК у цій справі залежало виключно від встановлених і доведених обставин, а також оцінки поданих до суду доказів, що входило в предмет доказування та формувало фактично-доказову базу.

72. Зважаючи на це, колегія суддів зазначає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах, на які посилається скаржник.

73. Щодо висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05.09.2019 у справі №908/1501/18, на які посилається скаржник, колегія суддів зазначає, що вони не стосуються питання зменшення розміру неустойки на підставі ст.233 ГК та ст.551 ЦК, а містять правову позицію про те, що за змістом ч.2 ст.217, ч.4 ст.231 ГК законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій. У вказаній справі, на відміну від цієї (№911/95/20), сторони не передбачили в умовах договору можливість сплати пені та не визначали її розмір.

74. Отже, висновки Верховного Суду у справі №908/1501/18 не є релевантними до цієї справи, що розглядається.

75. Верховний Суд України у постанові від 14.09.2016 у справі №6-473цс16, досліджуючи спірні кредитні правовідносини, пов`язані зі стягненням пені, що нараховані на проценти за користування кредитом, а не на тіло кредиту, сформував правовий висновок, що аналіз ч.1, 2 ст.549, ч.3 ст.551 ЦК дає підстави для висновку, що за змістом ч.3 ст.551 ЦК під розміром збитків необхідно розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків.

76. У цій справі (№911/95/20) спір не пов`язаний з кредитними правовідносинами, неустойка нарахована за порушення зобов`язання з виконання робіт, а не за прострочення сплати процентів за користування кредитом. Зважаючи на вказане, спірні правовідносини у зазначених справах (№911/95/20 та №6-473цс16) є відмінними.

77. Скаржник, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, стверджує, що суди попередніх інстанцій, зменшуючи розмір неустойки на 90%, їх не врахували, чим фактично звільнили відповідача від відповідальності, передбаченої Договором.

Щодо надмірного зменшення судами розміру неустойки

78. Верховний Суд, розглядаючи справу №922/2141/21, дійшов висновку (п.5.15 постанови від 15.06.2022), що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

79. Такий висновок суду касаційної інстанції у справі №922/2141/21 був спричинений рішенням судів попередніх інстанцій, яким розмір заявлених до стягнення з відповідача пені та штрафу зменшено на 99%, і що стало підставою для висновку, що цим суди фактично звільнили останнього від їх сплати, що не відповідає правовим нормам, судовій практиці та умовам укладеного між сторонами контракту.

80. Проте у цій справі (№911/95/20) суди попередніх інстанцій подібного рішення не ухвалювали.

81. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в п.7.42 постанови від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 дійшов висновку, що і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір (п.7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (п.7.25-7.30). А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини 1, 2 ст.233 ГК та ч.3 ст.551 ЦК, тобто у межах судового розсуду.

82. У цій же справі суди попередніх інстанцій дійшли висновку про можливість зменшення розміру штрафу та пені на 90%, і ці висновки не суперечать висновкам Верховного Суду у згаданих скаржником постановах, адже зменшення розміру штрафних санкцій у цій справі (№911/95/20) відбулося у конкретному випадку за наслідками оцінки судами конкретних обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів, які у наведених скаржником постановах Верховного Суду відмінні.

Щодо неврахування соціальної значущості та майнового стану кредитора

83. Скаржник, посилаючись висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, стверджує, що суди попередніх інстанцій не врахували соціальну значущість та майновий стан позивача як оператора газотранспортної системи до 01.01.2020 та оператора газосховищ до/після 01.01.2020.

84. Однак, з огляду на такий довід скаржника, останній, посилаючись на п.4 ч.2 ст.287 та цитуючи п.1 ч.3 ст.310 ГПК, не вказав в касаційній скарзі, який саме доказ залишився поза увагою судів попередніх інстанцій, та який би міг свідчити, зокрема, про майновий стан позивача або підтверджувати будь-які інші доводи, наведені в касаційній скарзі. Водночас суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях зазначили, що позивач не довів, що частина невиконаних робіт вкрай негативно вплинула на його майнові та інші інтереси, завдала йому будь-які збитки.

85. Отже, колегія суддів не вбачає в оскаржуваних рішеннях судів попередніх інстанцій невідповідності висновкам Верховного Суду, на які посилається скаржник у своїй касаційній скарзі.

86. Доводи позивача щодо: (1) безпідставності тверджень відповідача та висновків судів попередніх інстанцій про нібито втрату інтересу АТ "Укртрансгаз" щодо результатів виконання робіт за Договором; (2) порушення судами статей 2, 3, 5, 7, 11, 13, 194, 236, 238, 282 ГПК не обґрунтовані належним чином підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктами 1-4 ч.2 ст.287 ГПК, а отже знаходяться поза межами поставлених перед Верховним Судом питань у цій справі, зокрема, щодо перевірки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при реалізації ними своїх дискреційних повноважень, передбачених ст.551 ЦК та ст.233 ГК, щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

87. Під час здійснення касаційного перегляду судових рішень, в яких судами реалізовувалися дискреційні повноваження, перед судом касаційної інстанції ставляться такі питання: чи належно суд вмотивував рішення; чи не є воно свавільним (довільним), нераціональним, не підтвердженим доказами або ж помилковим щодо юридичних фактів; чи не є судове рішення необ`єктивним або явно несправедливим, тобто таким, що порушує баланс інтересів сторін. Вказані обставини обумовлені межами здійснення касаційного перегляду визначеними ст.300 ГПК, відповідно до яких, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, при цьому не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

88. У цій справі суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини справи та реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК та ст.233 ГК, дійшли висновку про можливість зменшення розміру штрафу та пені на 90%, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК, а саме справедливості, добросовісності та розумності, а також дотримавшись принципу розумного балансу між інтересами сторін.

89. Встановивши наявність виняткових обставин, з якими законодавство пов`язує можливість зменшення розміру неустойки, суди попередніх інстанцій врахували, що це є суб`єктивним правом суду, дотримались принципу розумного балансу між інтересами сторін, врахували обставини справи.

90. Верховний Суд вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для зменшення у спірних правовідносинах штрафних санкцій у загальній сумі 663 178,37 грн (зменшення їх розміру на 90%) ґрунтуються на правильному застосуванні судами норм чинного законодавства України, зокрема, ст.551 ЦК та ст.233 ГК, та відповідають сформованій та сталій судовій практиці і висновкам Верховного Суду щодо застосування цих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

91. З огляду на це, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

92. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

93. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

94. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Судові витрати

95. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (ч.14 ст.129 ГПК).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі №911/95/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

О. Баранець