Постанова

від 07.03.2024 по справі 910/6516/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2024 р. Справа №910/6516/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Буравльова С.І.

Барсук М.А.

секретар судового засідання - Луцюк А.В.

представники сторін:

від позивача: Хатунцева І.В.

від відповідача: Бєлова О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 (повний текст складено 27.11.2023)

у справі №910/6516/23 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Міністерства оборони України

до Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза"

про стягнення 2 276 762,40 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Міністерство оборони України (далі - Міноборони) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" (далі - ПАТ "Трикотажна фабрика "Роза") про стягнення штрафних санкцій у розмірі 2 276 762,40 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Міноборони посилається на порушення ПАТ "Трикотажна фабрика "Роза" умов договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 24.06.2022 №286/3/22/277, в частині своєчасної поставки товару, у зв`язку з чим позивач, на підставі пункту 7.3.2 договору, здійснив нарахування пені у сумі 59 162,40 грн та штрафу в розмірі 2 217 600,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі №910/6516/23 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що враховуючи факт настання обставин непереборної сили (форс-мажору) у спірних відносинах, дотримання ПАТ "Трикотажна фабрика "Роза" умов договору щодо повідомлення позивача про їх настання та підтвердження належними доказами таких обставин, відповідач звільняється від відповідальності за несвоєчасну поставку товарів за спірним договором на підставі статті 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункту 8.1 вказаного договору. З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення умов договору в сумі 2 276 762,40 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Міноборони звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі №910/6516/23 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Так, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що укладаючи договір фактично під час повномасштабної триваючої військової агресії російської федерації проти України, відповідач не міг не усвідомлювати всі наявні ризики, що зумовлені обставинами, які розпочалися ще 24.02.2022.

Також, Міноборони вказує, що відповідач у встановлений договором строк свого обов`язку з поставки товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушення договірних зобов`язань і він вважається таким, що прострочив, відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2023 апеляційну скаргу Міноборони у справі №910/6516/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Алданова С.О., Барсук М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6516/23. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Міноборони на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/6516/23.

11.01.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/6516/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/6516/23. Розгляд апеляційної скарги Міноборони на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі №910/6516/23 призначено на 15.02.2024. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень - до 06.02.2024.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024, у зв`язку з перебуванням судді Алданової С.О. з 12.02.2024 до 16.02.2024 у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024 справу №910/6516/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Барсук М.А., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 прийнято до провадження апеляційну скаргу Міноборони на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі №910/6516/23 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Барсук М.А.

У зв`язку з перебуванням судді Сітайло Л.Г. (головуючий суддя (суддя-доповідач) у відпустці, судове засідання призначене на 15.02.2024, не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 розгляд апеляційної скарги Міноборони на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі №910/6516/23 призначено на 07.03.2024.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

05.02.2024, через систему "Електронний суд", відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу Міноборони - без задоволення.

Так, у своєму відзиві відповідач, зокрема зазначає, що зі своєї сторони, відповідно до статей 617 ЦК України та 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України), він довів, що порушення зобов`язання сталося внаслідок наявності обстави непереборної сили, їх надзвичайного характеру та невідворотності, що унеможливлювало вчасне виконання зобов`язань до договору, оскільки вони не залежать від волі відповідача і неможливо було їх запобігти. Проте, не дивлячись на вищезазначені обставини, відповідач виконав взяті на себе зобов`язання та поставив замовлений товар з невеликим простроченням.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 07.03.2024 з`явились представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі №910/6516/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі №910/6516/23 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

24.06.2022 між Міноборони (замовник) та ПАТ "Трикотажна фабрика "Роза" (постачальник) укладено договір про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/22/277, предметом якого є поставка фуфайок та сорочок з трикотажного бавовняного кулірного полотна.

Згідно з пунктом 1.2 договору постачальник зобов`язується у 2022 році поставити замовнику товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі, а замовник забезпечити приймання та оплату товару.

Відповідно до специфікації, погодженої сторонами в пункті 1.3 договору, поставці підлягає товар у кількості 200 000 шт. на загальну суму 31 680 000,00 грн у строк до 15.10.2022 включно.

За змістом пункту 2.1 договору ціна цього договору становить 31 680 000,00 грн, у тому числі ПДВ 00,00 грн (платник єдиного податку III група за ставкою 2%) (за загальним фондом).

Ціна за договором може змінюватися у порядку, визначеному у статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (пункт 2.2 договору).

Пунктом 3.2 договору встановлено, що розрахунки за фактично поставлений товар проводяться шляхом поетапної оплати замовником поставлених йому партій товарів протягом 10 банківських днів після пред`явлення постачальником рахунку на їх оплату.

Згідно з пунктом 4.1 договору товар постачається на об`єднані центри забезпечення замовника власними силами постачальника та за рахунок постачальника згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами.

Відповідно до пункту 6.1.1 договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату поставленого товару згідно з умовами договору.

За умовами пункту 6.3.1 договору, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки (терміни), встановлені договором.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 включно (пункт 11.1 договору).

Також, додатком №1 до договору сторони погодили рознарядку Міноборони за специфікацією, відповідно до якої на 2022 рік підприємству сплановано відвантаження: фуфайки та сорочки (18330000-1) - 200 000 штук до 15.10.2022 включно, додатком №2 - ростовку Міноборони за специфікацією, а додатком №3 - калькуляцію ціни товару ПАТ "Трикотажна фабрика "Роза".

На виконання умов договору відповідач до 15.10.2022 поставив частину товару - у кількості 172 100 шт. на суму 22 260 640,00 грн, а решту товару поставив з порушенням обумовленого в договорі строку.

При цьому, за актом приймання-передачі від 26.10.2022 №P-1392 відбулась поставка товару в кількості 23 400 штук на суму 3 706 560,00 грн з простроченням на 10 діб, а за актом приймання-передачі від 16.11.2022 №Р-1662 - в кількості 4 500 штук на суму 712 800,00 грн з простроченням на 31 добу.

Тобто постачальником здійснено поставку товару у кількості 27 900 шт. на загальну суму 4 419 360,00 грн з порушенням терміну, визначеного договором.

Позивачем на адресу ПАТ "Трикотажна фабрика "Роза" направлялась претензія від 21.02.2023 №286/438, в якій позивач повідомив відповідача про нарахування суми штрафних санкцій в сумі 2 276 762,40 грн, у зв`язку з простроченням поставки частини товару, яку просив сплатити протягом одного календарного місяця з дати отримання претензії, проте, відповіді не отримав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на неналежне виконанням відповідачем умов договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 24.06.2022 №286/3/22/277, в частині порушення строку поставки товарів, з огляду на що, просить суд стягнути з відповідача 59 162,40 грн пені та 2 217 600,00 грн штрафу, на підставі пункту 7.3.2 договору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до пункту 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти та оплатити такий товар на умовах викладених у спірному договорі.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами договору постачальник (відповідач) зобов`язаний був поставити позивачу товар в 2022 році у кількості 200 000 штук до 15.10.2022 (включно) загальною вартістю 31 680 000,00 грн.

Позивачем проведено на рахунок відповідача попередню оплату у розмірі 476 808 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 09.07.2022 №403/1/313.

Відповідач до 15.10.2022 поставив частину товару у кількості 172 100 шт. на суму 22 260 640,00 грн, а решту товару поставив з порушенням обумовленого в договорі строку. При цьому, за актом приймання-передачі від 26.10.2022 №P-1392 відбулась поставка товару в кількості 23 400 штук на суму 3 706 560,00 грн з простроченням на 10 діб, а за актом приймання-передачі від 16.11.2022 №Р-1662 - в кількості 4 500 штук на суму 712 800,00 грн з простроченням на 31 добу.

Отже, постачальником здійснено поставку товару у кількості 27 900 шт. на загальну суму 4 419 360,00 грн з порушенням терміну, визначеного договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частинами 1, 2 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Відповідно до пункту 7.3.2 договору за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної ціни договору.

На підставі вищенаведеного пункту договору позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 59 162,40 грн та штраф у розмірі 2 217 600,00 грн, нарахованих за прострочення зобов`язання.

У той же час, частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини, відповідно до частини 2 статті 614 ЦК України, доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За умовами пункту 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін і безпосередньо вплинули на виконання договору, а саме знищення, внаслідок бойових дій, виробничих потужностей виконавця, партії (партій) товару тощо.

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), повинна не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. У разі не повідомлення у строк, який визначений у пункті 8.2 договору, у письмовій формі іншої сторони про настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), вона позбавляється права посилатися на ці обставини та не звільняться від відповідальності, передбаченої розділом VII договору, навіть при наявності відповідного сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України та/або регіональними промисловими палатами України (пункт 8.2 договору).

За умовами пункту 8.3 договору доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та строку їх дії є сертифікат, який видано Торгово-промисловою палатою України та/або регіональними Торгово-промисловими палатами України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач на виконання пункту 8.2 договору, листом від 10.10.2022 №135 повідомив позивача про обставини, які ускладнили належне виконання договору внаслідок дії обставин непереборної сили та зобов`язався отримати сертифікат Торгово-промислової палати за місцем розміщення виробництва з обґрунтуванням всіх обставин, що спричинили затримку виконання умов договору.

Даний лист отриманий позивачем 17.10.2022, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції позивача та не заперечується самим позивачем.

Так, на підтвердження настання форс-мажорних обставин, відповідач надав сертифікат від 16.02.2023 №3200-23-0719, виданий Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою палатою, що засвідчує настання форс-мажорних обставин у період з 10.10.2022 по 15.11.2022, які унеможливили виконання ПАТ "Трикотажна фабрика "Роза" договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 24.06.2022 №286/3/22/277, у визначений строк (15.10.2022).

За приписами частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо.

Також у даному випадку колегія суддів вважає за необхідне звернутися до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.10.2022 у справі №905/857/19, такого змісту:

- єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань - це сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні";

- разом з цим обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо (стаття 75 ГПК України).

- отже суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, військова агресія росії проти України, введення воєнного стану, ракетні обстріли об`єктів енергетики починаючи з жовтня 2022 року, відключення на території міста Києва та Київської області електроенергії, в тому числі на виробничих потужностях відповідача (аварійні, стабілізаційні, екстрені тощо) є обставинами непереборної сили (обставини форс-мажору) у період виконання відповідачем зобов`язання по договору, які окрім сертифікату ТПП, також підтверджуються наданими відповідачем доказами: листом апарату виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 11.01.2023 №009-45 про кількість та тривалість повітряних тривог у місті Києві з 24.02.2022 до 31.12.2022, листом виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Департаменту будівництва та житлового забезпечення №056/934-19856 про фіксування пошкоджень об`єктів цивільної інфраструктури, житлових, адміністративних, промислових та інших будівель шляхом влучання по цих об`єктах різними типами зброї та/або уламками такої зброї в період з 02.05.2022 по 31.12.2022; графіками відключення електроенергії ПАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" на виробничих підприємствах за адресою: м. Бровари, б. Незалежності, 23 та м. Київ, вул. Нововокзальна, 41, заявою свідка, оформленою в порядку статті 88 ГПК України.

За таких обставин колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що відповідач належними засобами доказування підтвердив настання форс-мажорних обставин, які в даному конкретному випадку (враховуючи, що виготовлення та поставка товару є неможливим за відсутності безперебійного або хоча б прогнозованого постачання електричної енергії за графіком та в умовах частих обстрілів і повітряних тривог, тощо) призвели до часткового прострочення виконання відповідачем договірних зобов`язань.

Також, місцевий господарський суд взяв до уваги те, що товар у кількості 172 100 шт. на суму 22 260 640,00 грн, тобто в більшій своїй частині, був поставлений відповідачем у визначений договором строк та станом на 16.11.2022 (тобто через місяць) договір був виконаний постачальником у повному обсязі, а решта товару поставлялась відповідачем з незначним простроченням, з урахуванням вже зазначених вище обставин.

На підставі викладеного, враховуючи факт настання обставин непереборної сили (форс-мажору) у спірних відносинах, дотримання ПАТ "Трикотажна фабрика "Роза" умов договору щодо повідомлення позивача про їх настання та підтвердження належними доказами таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач звільняється від відповідальності за несвоєчасну поставку товарів за договором від 24.06.2022 №286/3/22/277, на підставі статті 617 ЦК України та пункту 8.1 спірного договору.

Вищенаведене свідчить про відсутність підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення умов договору в сумі 2 276 762,40 грн.

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Міноборони до ПАТ "Трикотажна фабрика "Роза" про стягнення 2 276 762,40 грн задоволенню не підлягають.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі №910/6516/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Міноборони задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на Міноборони.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі №910/6516/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі №910/6516/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Міністерство оборони України.

4. Матеріали справи №910/6516/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 12.03.2024.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.І. Буравльов

М.А. Барсук