Ухвала

від 13.03.2024 по справі 917/485/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

13 березня 2024 року м. Харків Справа № 917/485/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В.

дослідивши матеріали апеляційної скарги ТОВ "Приватбудіндустрія" (вх. №546П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 09.01.2024 у справі № 917/485/23 (повний текст якого складено та підписано 18.01.2024 в приміщенні господарського суду Полтавської області суддею Тимощенко О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватбудіндустрія", вул. Велика Набережна, 9, кв.10,Кременчук,Полтавська область,39600

до Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5,Полтава, Полтавська область,36022

про визнання недійсним та скасування рішення АТ "Полтаваобленерго", оформленого протоколом комісії з розгляду Акта про порушення №00002813 від 03.11.2020

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.01.2024 у справі № 917/485/23 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Приватбудіндустрія" 28.02.2024 звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення суду першої інстанції у справі № 917/485/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним рішення АТ «Полтаваобленерго», оформлене протоколом комісії № 00002813 від 3 листопада 2020 року.

Судові витрати просить покласти на АТ «Полтаваобленерго».

Також просить долучити до матеріалів справи належно оформлені докази, а саме, нотаріально посвідчені письмові свідчення свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..

Водночас, заявник апеляційної скарги просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду на підставі ч.1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що ним пропущено вказаний строк на подання апеляційної скарги з поважних причин, а саме з підстав того, що за дев`ять днів до закінчення встановленого законом двадцятиденного строку представник позивача адвокат Гуйван П.Д. потрапив до лікарні з діагнозом «гіпертонічний криз», де на лікуванні провів 8 днів по 6 лютого включно, в зв`язку з цим у апелянта була відсутня можливість своєчасно оформити апеляційну скаргу на рішення господарського суду Полтавської області від 09.01.2024 у справі № 917/485/23. Так, апелянт зазначає, що адвокат Гуйван П.Д. виключно особисто вів цю справу у місцевому господарському суді від імені та в інтересах ТОВ «Приватбудіндустрія», лише у нього перебувають матеріали справи, і тільки він знає сутність спору для подання апеляційної скарги.

Крім того, апелянтом до апеляційної скарги додано лист № 19/02 від 28.02.2024, в якому апелянт зазначає, що ТОВ «Приватбудіндустрія» 12.02.2024 о 10:43 надіслало до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення господарського суду Полтавської області від 09.01.2024 у справі № 917/485/23, у зв?язку зі збоєм в програмі «Електронний суд» апеляційним судом не отримано зазначеної скарги, в зв`язку з цим, апелянт повторно направив апеляційну скаргу 28.02.2024, також до даного листа додано скріншот про направлення апеляційної скарги сторонам у справі.

28.02.2024 від АТ "Полтаваобленерго" до Східного апеляційного господарського суду надійшла заява про заперечення проти відкриття апеляційного провадження, в якій заявник просить відмовити ТОВ «Приватбудіндустрія» у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення господарського суду Полтавської області у справі № 917/485/23 посилаючись на те, що підстави, викладені у клопотанні про поновлення строку на подання апеляційної скарги є неповажними.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 залишено без руху апеляційну скаргу ТОВ "Приватбудіндустрія" (вх. №546П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 09.01.2024 у справі № 917/485/23 на підставі приписів частин 3 статті 260 ГПК України, оскільки апеляційна скарга подана з порушенням вимог частини 1 статті 256 ГПК України після закінчення строків на апеляційне оскарження та без належного обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали, а саме для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних підстав його поновлення та доказів, які підтверджують наведені підстави.

08.03.2024, в межах встановленого строку, до суду апеляційної інстанції на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 скаржником надіслано заяву про поновлення процесуального строку.

Надаючи додаткове обґрунтування щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження рішення господарського суду Полтавської області від 09.01.2024 у справі № 917/485/23, заявник вказує на те, що юридична особа реалізує свої повноваження через дії конкретних фізичних осіб. Відповідно до укладеного договору про надання юридичної допомоги адвоката від 10 жовтня 2022 року та додаткової угоди № 1 від 20.10.2022 обов`язки щодо ведення справи стосовно оскарження і скасування неправомірного рішення АТ «Полтаваобленерго», оформленого протоколом комісії № 00002813 від 3 листопада 2020 року щодо донарахування та стягнення коштів за спожиту безобліково електроенергію в усіх органах держави Україна, включаючи перші, апеляційні та касаційні судові інстанції покладений на адвоката Гуйвана П.Д. Отже, на думку скаржника, за законом саме дана фізична особа має 20 днів на те, щоб здійснити повноваження на подання апеляційної скарги. Ці 20 днів, встановлених Законом були розподілені адвокатом відповідно за їхнім призначенням: перший період був задіяний для вивчення мотивів та підстав апеляційного оскарження, далі час на встановлення незаконності оскаржуваного судового рішення, нарешті період для оформлення вимоги у вигляді апеляційної скарги. Саме на все це Закон надає стороні 20 днів. На одинадцятий день адвокат Гуйван П.Д. серйозно захворів і був госпіталізований до 1-ї Полтавської клінічної лікарні з діагнозом гіпертонічний криз (30.01.24). ІХС: дифузний кардіосклероз СН ІІА ФКП. Гуйван П.Д. перебував у лікарні 8 діб, по 6 лютого включно. На думку скаржника, апеляційним судом було зменшено зазначений строк до 11 днів, оскільки представник позивача фізично не міг подати апеляційну скаргу.

Крім того, апелянт зазначає, що ТОВ «Приватбудіндустрія» направило через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу до Східного апеляційного господарського суду 12 лютого 2024 року, тобто на 3 дні раніше, ніж спливав встановлений Законом 20-денний строк на подання апеляційної скарги з урахуванням строку, що обов`язково мав бути поновлений, виходячи з поважності причин пропуску амбулаторне перебування особи в лікарні. Але, з підстав, що не перебували в межах усвідомлення позивача, та безпосередньо унеможливили вчинення процесуальних дій у визначений законом строк апеляційна скарга, хоча і була направлена своєчасно, не надійшла своєчасно до апеляційного суду, причиною є недостатня технічна кваліфікація працівника канцелярії ТОВ «Приватбудіндустрія» або те, що 12.02.2024 відбувся збій в роботі підсистеми «Електронний суд».

Надаючи оцінку вказаним твердженням заявника апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено місцевим господарським судом 09.01.2024, повний текст оскаржуваного рішення складено та підписано 18.01.2024, а отже, строк подання апеляційної скарги згідно вимог ч.1 ст. 256 ГПК України сплив 07.02.2024. Проте, скаржник звернувся з апеляційною скаргою через систему «Електронний суд» лише 28.02.2024.

Отже, апеляційна скарга подана з пропуском встановленого статтею 256 Господарського процесуального кодексу України строку на оскарження рішення місцевого господарського суду на 21 день.

Пунктом 1 частини 2 статті 256 ГПК України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Колегія суддів зазначає, що викладені у заяві про поновлення строку доводи, фактично, є аналогічними тим, що вже були визнані судом необґрунтованими з посиланням на ч. 3 ст. 256 ГПК України.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що при зверненні до суду із заявою про поновлення строку апелянтом не зазначено будь-яких інших обґрунтувань та доказів стосовно поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, за виключенням того, що причина неподання апеляційної скарги в належний строк є у недостатній технічній кваліфікації працівника канцелярії ТОВ «Приватбудіндустрія». Інші аргументи апелянта щодо знаходження представника апелянта на лікарняному та те, що, на думку апелянта, 12.02.2024 відбувся збій в роботі підсистеми «Електронний суд» вже зазначалися скаржником та були вмотивовано відхилені в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 04.03.2024.

Щодо тверджень апелянта про те, що юридична особа реалізує свої повноваження через дії конкретних фізичних осіб та те, що лише адвокат Гуйван П.Д. у відповідності до укладеного договору про надання юридичної допомоги адвоката від 10 жовтня 2022 року та додаткової угоди № 1 від 20.10.2022 виконує обов`язки щодо ведення справи стосовно оскарження і скасування неправомірного рішення АТ «Полтаваобленерго», оформленого протоколом комісії № 00002813 від 3 листопада 2020 року щодо донарахування та стягнення коштів за спожиту безобліково електроенергію в усіх органах держави Україна, включаючи перші, апеляційні та касаційні судові інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Тобто, інтереси юридичної особи може представляти не тільки адвокат, а ще керівник юридичної особи, крім того, апелянт не позбавлений права залучити іншого адвоката.

Посилання апелянта на те, що причина неподання апеляційної скарги в строк є недостатня технічна кваліфікація працівника канцелярії ТОВ «Приватбудіндустрія» колегія суддів також вважає необґрунтованими.

Так, колегія суддів зазначає, що внутрішньо-організаційні питання функціонування юридичної особи (укладення нового договору про правову допомогу, доручення некваліфікованому представнику здійснювати функції щодо направлення апеляційної скарги до суду) носять виключно суб`єктивний характер. Юридична особа, у свою чергу, повинна виважено підходити до виконання своїх функцій, у тому числі щодо належної участі у судових провадженнях та дотримання вимог процесуального законодавства стосовно подачі апеляційної скарги та оформлення її змісту (близька за змістом позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 910/8949/21, від 06.03.2023 у справі № 26/95-09).

Апеляційний суд зазначає, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку і залежно від встановленого постановити ухвалу про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

Колегія суддів зазначає, що процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами.

Апелянт не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним апеляційної скарги не мало суб`єктивного характеру, тобто не залежало від його волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку заявника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.

Звернення з апеляційною скаргою є суб`єктивною дією заявника, який зацікавлений в апеляційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.

Таким чином, викладені у заяві причини пропуску строку на апеляційне оскарження судова колегія не розцінює як непереборні та такі, що об`єктивно перешкоджали апелянту вчасно звернутися до суду апеляційної інстанції зі скаргою, а тому не може визнати їх поважними.

За положеннями статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, зокрема, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому відповідно до прецедентної практики Суду право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

Принцип правової визначеності (певності) включає й дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судового рішення. Остання засада означає, що жодна сторона не має права ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише заради повторного судового розгляду і ухвалення нового рішення у справі. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії").

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" звернув увагу, що якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004).

З викладеного вбачається, що право на звернення до суду не є абсолютним та обмежено вимогами процесуального закону щодо прийнятності скарги на судове рішення. Застосування відповідних обмежень у передбачених законом випадках не може вважатися порушенням права особи на доступ до суду.

Обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначені в ГПК України вимоги до заявника при зверненні до суду дотримуватись строку на апеляційне оскарження (ст. 256 ГПК України). Невиконання ж заявником вимог процесуального законодавства, зокрема, щодо подання апеляційної скарги у визначений ГПК України строк, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, наділяє суд апеляційної інстанції правом відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України. (Такі висновки викладені постанові Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 922/3604/21).

З огляду на викладене, враховуючи, що підстави, викладені у заяві про поновлення строку на подання апеляційної скарги, є неповажними, тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для поновлення скаржнику пропущеного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову ТОВ "Приватбудіндустрія" у відкритті апеляційного провадження на рішення господарського суду Полтавської області від 09.01.2024 у справі № 917/485/23.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 174, 234, 235, 256, 258, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ТОВ "Приватбудіндустрія" у задоволенні заяви про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

2. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Приватбудіндустрія" (вх. №546П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 09.01.2024 у справі № 917/485/23.

3. Матеріали апеляційної скарги з доданими до неї документами повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Порядок і строки її оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко

Суддя Н.В. Гребенюк