Постанова

від 13.03.2024 по справі 930/3224/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 930/3224/23

Провадження № 22-ц/801/568/2024

Категорія: 83

Головуючий у суді 1-ї інстанції Алєксєєнко В. М.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 рокуСправа № 930/3224/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Войтка Ю. Б., Стадника І. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 15 січня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту,

Ухвалу постановив суддя Алєксєєнко В. М.

Ухвалу постановлено у м. Немирів Вінницької області

Дата складення повного тексту невідома,

Встановив:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 30 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту, залишено без руху, надавши позивачці строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 15 січня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту визнано неподаною таповернуто представнику позивача зі всіма доданими до неї документами.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки ухвала не відповідає вимогам діючого законодавства, є перешкодою в доступі до правосуддя та прийнята з порушенням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що залишаючи позовну заяву без руху та в подальшому повертаючи її, суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження вдався до дослідження та перевірки доказів, на що було звернуто увагу суду у заяві про усунення недоліків, яка з незрозумілих причин не була взята судом до уваги.

У встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 13 ст. 7, п. 6 ч. 1 ст. 353, ч. 2 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 23 листопада 2023 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила скасувати арешт нерухомого майна, яке зареєстроване 27 травня 2009 року Немирівською державною нотаріальною конторою: будинок АДРЕСА_1 , земельна ділянка кадастровий номер 0523082901:01:001:0005 (Державний акт серії ЯБ № 721650) та земельна ділянка кадастровий номер 0523082901:01:001:0006 (Державний акт серії ЯБ №721651)(а. с. 1-22).

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 30 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту, залишено без руху, надавши позивачці строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали (а. с. 24).

На виконання ухвали Немирівського районного суду Вінницької області від 30 листопада 2023 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кугутюк О. В., 12 січня 2024 року подав заяву про усунення недоліків (а. с. 27-30).

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 15 січня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту визнано неподаною таповернуто представнику позивача зі всіма доданими до неї документами.

Роз`яснено представнику позивача, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Постановляючи ухвалу суду про повернення позовної заяви та керуючись ст. 185 ЦПК України, суд першої інстанції посилався на те, що представником позивача не усунуто недоліки позовної заяви, визначені в ухвалі суду від 30 листопада 2023 року, ухвала суду про залишення заяви без руху окремому оскарженню чи роз`ясненню не підлягає, обов`язкова до виконання позивачем та його представником, тому вона підлягає поверненню як така, що не подана.

При цьому суд першої інстанції вказав, що ознайомившись із заявою про усунення недоліків та доданими до неї документами, було встановлено, що представником позивача проігноровано вимоги ухвали суду від 30 листопада 2023 року про залишення позовної заяви без руху в повному обсязі, зокрема щодо надання доказів накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 0523082901:01:001:0005 та 0523082901:01:001:0006, з яких представник позивача також просить скасувати арешт, надання самої ухвали Немирівського районного суду Вінницької області від 27 травня 2009 року та документів щодо стану виконавчого провадження, що унеможливить при розгляді справи встановити мету, з якою було накладено арешт на нерухоме майно, що має суттєве значення для встановлення всіх обставин по справі

Колегія суддівне погоджуєтьсяз вказанимвисновком судупершої інстанціїз наступнихпідстав.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1, 2 та 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2 ст. 83 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Як наголосив Верховний Суд в постанові від 05 серпня 2020 року у справі № 177/1163/16-ц, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та в подальшому повернуто з тих підстав, що на думку суду першої інстанції позивачем не надано визначених ухвалою суду від 30 листопада 2024 року доказів необхідних для розгляду справи.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Отже, ЦПК України встановлює обов`язок позивача зазначити у позовній заяві обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, а на суд обов`язок перевірити наявність такого посилання у позовній заяві, однак, не надає суду право на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі вирішувати питання щодо доведеності, обґрунтованості чи повноти викладених позивачем обставин, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивач на власний розсуд визначився із змістом позовних вимог та надав суду докази, а суддя першої інстанції, без урахування вищевикладених норм процесуального законодавства України, передчасно вдався до оцінки наданих у справі доказів до відкриття провадження у справі.

Апеляційний суд вважає, що повернення позовної заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і суперечить завданню цивільного судочинства щодо захисту його прав та законних інтересів.

Сама по собі обставина не надання до суду необхідних для задоволення позову доказів не може слугувати підставою для повернення позовної заяви, проте може мати значення для розгляду справи по суті.

Крім того, відповідно до положень статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 30 листопада 2023 року про залишення позовної заяви без руху представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кугутюк О. В. отримав 07 грудня 2023 року (а. с. 26), тому подана 12 грудня 2023 року заява про усунення недоліків є такою, що подана у строк, оскільки 12 грудня 2023 року є останнім п`ятим днем на подання такої заяви.

Отже, позивач у встановлений ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 30 листопада 2023 року строк усунув недоліки, що згідно ч. 1 ст. 187 ЦПК України є підставою для відкриття провадження у справі.

Тоді як суд першої інстанції передчасно надав правову оцінку поданим позивачем доказам, на стадії вирішення питання про відкриття провадження, та дійшов передчасного висновку про неусунення позивачем недоліків та визнання неподаною і повернення позовної заяви.

Таким чином, судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, а тому оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 368, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовільнити.

Ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 15 січня 2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіЮ. Б. Войтко І. М. Стадник