Рішення

від 28.02.2024 по справі 908/2120/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/110/22-18/27/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2024 справа № 908/2120/22

м.Запоріжжя Запорізької області

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 20)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна (юридична адреса: 84500, Донецька область, м. Бахмут, пров. Першотравневий, буд. 165; адреса для листування: 84511, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 41, а/с 53; адреса представника адвоката Незнамової Т.О.: 33024, м. Рівне, вул. Корольова, 8/39)

про стягнення 3202424,75 грн.

у справі № 908/2120/22

за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна (юридична адреса: 84500, Донецька область, м. Бахмут, пров. Першотравневий, буд. 165; адреса для листування: 84511, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 41, а/с 53; адреса представника адвоката Незнамової Т.О.: 33024, м. Рівне, вул. Корольова, 8/39)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 20)

про стягнення 501983,43 грн.

Господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від ТОВ ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС: Зекунов А.Е.. довіреність № 122-ІЕС/Д/2024 від 01.02.2024 в режимі відеоконференції

від ТОВ ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна: Незнамова Т.О., ордер ВК № 1056266 від 10.10.2022 в режимі відеоконференції

До Господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС про стягнення 501983,43 грн., які складаються з: 313963,20 грн. заборгованості за договором №4145-ИЭС-ДЦ від 13.05.2021, 106306,93 грн. пені, 11703,52 грн. 3% річних та 70009,78 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.

Ухвалою суду від 21.11.2022, після усунення позивачем недоліків, які зумовили залишення позову без руху, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2120/22, присвоєно справі номер провадження 28/110/22, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 16.01.2023 вирішено розгляд справи № 908/2120/22 здійснювати за правилами загального позовного провадження; замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням; підготовче засідання призначено на 14.02.2023.

Ухвалою від 23.01.2023, у зв`язку з перебуванням судді-доповідача Федорової О.В. у відпустці з 06.02.2023 по 17.02.2023 підготовче засідання по справі № 908/2120/22 призначено на 14.03.2023.

Відповідно до розпорядження № П-157/23 від 02.03.2023 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2023, враховуючи відрахування судді Федорової О.В. зі складу суду у зв`язку з відставкою, справу №908/2120/22 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою від 06.03.2023 справу № 908/2120/22 прийнято до розгляду, присвоєно справі номер провадження 28/110/22-18/27/23, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження; позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 28.03.2023, після усунення позивачем недоліків, які зумовили залишення позову без руху, продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження; підготовче засідання призначено на 26.04.2023.

Господарським судом Запорізької області 20.04.2023 (конверт від 17.04.2023) отримано зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна 3202424,75 грн., які складаються з: 313963,21 грн. штрафу та 2888461,54 грн. пені за порушення умов договору №4145-ИЭС-ДЦ від 13.05.2021.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.04.2023 зустрічний позов у справі № 908/2120/22 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою від 25.04.2023 зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС до товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна про стягнення 3202424,75 грн. повернуто заявнику.

Ухвалою від 26.04.2023 підготовче засідання відкладено на 31.05.2023.

У зв`язку з надходження апеляційної скарги від товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС матеріали оскарження ухвали Господарського суду Запорізької області від 25.04.2023 у справі №908/2120/22 про повернення зустрічного позову 22.05.2023 направлено до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою від 31.05.2023 підготовче засідання закрито, розгляд справи по суті призначено на 27.06.2023.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.06.2023 позов ТОВ ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна задоволено частково, вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС на користь товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна 313963,20 грн. основного боргу, 21189,45 грн. пені, 11459,69 грн. 3% річних, 70007,23 грн. інфляційних втрат та 6249,29 грн. судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2023 у справі №908/2120/22 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.04.2023 у справі №908/2120/22 скасовано. Зустрічну позовну заяву направлено для розгляду Господарського суду Запорізької області зі стадії вирішення питання про відкриття провадження за зустрічною позовною заявою.

Ухвалою від 07.08.2023 вирішення питання про відкриття провадження за зустрічною позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна 3202424,75 грн., які складаються з: 313963,21 грн. штрафу та 2888461,54 грн. пені за порушення умов договору №4145-ИЭС-ДЦ від 13.05.2021 відкладено до отримання від товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС оригіналу зустрічної позовної заяви з додатками.

У зв`язку з надходженням апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.06.2023 справу № 908/2120/22 направлено до Центрального апеляційного господарського суду.

Від ТОВ ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС 21.08.2023 отримано супровідний лист від 21.08.2023 № 2876 з оригіналом зустрічної позовної заяви з додатками, також до матеріалів зустрічного позову додано платіжну інструкцію про сплату 48036,37 грн. судового збору.

Ухвалою від 25.08.2023 прийнято зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна 3202424,75 грн.; об`єднано первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна до товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС про стягнення 501983,43 грн. разом із зустрічним позовом, - в одне провадження в рамках справи №908/2120/22; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження; зупинено провадження у справі № 908/2120/22 з розгляду зустрічного позову до перегляду Центральним апеляційним господарським судом в порядку апеляційного провадження рішення Господарського суду Запорізької області від 27.06.2023 у справі №908/2120/22 та повернення матеріалів справи № 908/2120/22 до Господарського суду Запорізької області.

Ухвалою від 30.11.2023 провадження у справі з розгляду зустрічного позову поновлено з 30.11.2023, підготовче засідання з розгляду зустрічного позову призначено на 06.12.2023. Ухвалою від 06.12.2023 продовжено строк підготовчого провадження з розгляду зустрічного позову на тридцять днів, відкладено підготовче засідання з розгляду зустрічного позову на 01.02.2024. Ухвалою від 01.02.2024 підготовче провадження з розгляду зустрічного позову закрито, судове засідання з розгляду зустрічного позову по суті призначено на 28.02.2024.

Представник ТОВ ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС у судовому засіданні вимоги зустрічного позову підтримав повністю.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані наступним. Згідно умов договору №4145-ИЭС-ДЦ від 21.04.2021 та додатку № 2 до нього, роботи мали бути виконані до 30.07.2021. Частина робіт на суму 1015632,97 грн. виконана у визначений договором строк 30.07.2021, ще частина робіт вартістю 1683788,95 грн. виконана з порушенням строку на 30 днів (акт приймання виконаних робіт підписаний 31.08.2021), частина робіт вартістю 440210,19 грн. субпідрядником так і залишилась невиконаною. Відтак, субпідрядником допущено порушення строку виконання робіт, що є підставою для застосування пені та штрафу відповідно до п. 8.2.2 Договору. Посилаючись на приписи ст.ст. 253, 254, 526, 546, 548, 549, 610, 612, 617 ЦК України, ст.ст. 20, 217, 230, 231 ГК України, позивач за зустрічним позовом просив позов задовольнити.

Від ТОВ ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна 18.12.2023 до суду надійшов відзив на зустрічний позов, в яком останній проти заявлених позовних вимог заперечив з наступних підстав. Станом на 13.05.2021 спірний договір №4145-ИЄС-ДЦ не був підписаний, про що свідчить лист ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» від 08.06.2021 №1686. У зазначеному листі ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» просило терміново підписати та повернути примірник договору №4145-ИЄС-ДЦ від 13.05.2021 з посиланням на те, що без підписаного обома сторонами договору працівники субпідрядника не будуть допущені до виконання робіт. Також в листі міститися посилання, що виконання робіт необхідно розпочати 09.06.2021. При цьому лист ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» про необхідність підписати спірний договір надісланий на адресу ТОВ «ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна» через 27 календарних днів від зазначеної на договорі дати, тобто договір був непідписаний і таке непідписання відбулося не з вини ТОВ «ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна», а з вини ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС». Наявність листа ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС», на думку ТОВ ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна, означає, що саме ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» визнає усі вищезазначені факти, які не підлягають повторному доведенню з огляду на положення ст.75 ПІК України. Також ТОВ ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна вказує на наявність ще одного листа ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» від 30.08.2021, в якому зазначено, що відповідно до затвердженого графіку строк виконання робіт складає 68 календарних днів і враховуючи фактичний початок робіт 14.06.2021, строк завершення робіт - 20.08.2021. Вважає, що фактичне виконання робіт відбулося пізніше з огляду на поведінку ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС», що потягнуло за собою зміщення усіх строків. Щодо відсутності підстав для застосування положень п. 8.2.2 Договору ТОВ ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна зазначає, що, з урахуванням листа ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС», строк завершення робіт - 20.08.2021 року, а застосування п.8.2.2 Договору можливе при простроченні робіт більше ніж на 10 днів, тобто починаючи з 11 дня з моменту прострочення виконання робіт ТОВ «Інтеренергосервіс» набуває право для нарахування штрафу та пені. Одинадцятий календарний день припадає на 31.08.2021, проте, вже 31.08.2021 сторонами підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) та акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в). За доводами ТОВ «ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна», ненадання ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» до своєї зустрічної позовної заяви наведених листів підпадає під визначення недобросовісної поведінки останнього, внаслідок якої відбувається зловживання правом, яке не може бути захищене шляхом задоволення зустрічного позову. У справі, яка розглядається, має місце зловживання матеріальними (цивільними правами), оскільки ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС», користуючись фактичною датою підписання договору, яка не співпадає із зазначеною датою на договорі, намагається неправомірно стягнути кошти, хоча дана обставина (відмінність у датах) спровокована саме представниками ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС». Посилаючись на практику господарського судочинства щодо недобросовісної поведінки та заборони зловживання правом, викладену у постановах Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 318/89/18, від 22.05.2019 у справі № 234/3341/15-ц, від 01.06.2020 у справі № 513/879/19, ТОВ «ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна» вважає, що зустрічний позов ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» підлягає відхиленню.

Від ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» 25.12.2023 через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла відповідь на відзив, в якій останній щодо доводів ТОВ «ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна» заперечив та зазначив, що частина робіт вартістю 440210,19 грн. субпідрядником залишилась невиконаною, тобто має місце порушення строку виконання робіт, яке вимірюється роками. Крім того, відповідно до п. 10.3 договору будь-які зміни до нього вносяться шляхом підписання двосторонніх додаткових угод. Додаткової угоди про продовження строку виконання робіт сторони не укладали, тому посилання на лист директора ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» від 30.08.2021 № 2594 як підставу зміни строку виконання робіт є некоректним. В цьому листі йдеться про те, що строк виконання робіт порушено навіть якщо розрахувати узгоджений договором строк виконання робіт в календарних днях від дати, коли ТОВ «ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна» фактично приступило до виконання робіт. При цьому графік виконання робіт до договору складено не в календарних днях, а в конкретних датах з чітко визначеним періодом виконання кожного етапу робіт. Вважає, що перебіг строку на виконання робіт по договору розпочинається не з моменту фактичного початку виконання робіт субпідрядником, а у визначені в графіку конкретні дати початку та закінчення всіх етапів робіт. Також вказує, що обов`язок вчасно розпочати виконання робіт, так само як і вчасно їх закінчити, є обов`язком виконавця робіт. Посилання ТОВ «ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна» на наявність наведеного листа жодним чином не підтверджує, що договір станом на 13.05.2021 не було підписано, а є лише підтвердження того, що станом на 08.06.2022 субпідрядником не було повернуто підписаний зі своєї сторони примірник договору і він все ще не приступив до виконання робіт. При цьому на самому договорі від 13.05.2021 відсутня будь-яка інша дата підписання зі сторони ТОВ «ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна». Також ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» зауважує, що до договору зі сторони ТОВ «ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна» не було складено протоколу розбіжностей зі змінами будь-яких умов, тож підписанням договору субпідрядник погодився на всі його умови, в тому числі зі строками виконання робіт і закінчення виконання робіт. Вважає, що надані відповідачем за зустрічним позовом листи підтверджують той факт, що ТОВ «ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна» несвоєчасно приступило до виконання робіт зі своєї вини і мало організувати свою роботу таким чином, щоб завершити виконання робіт в передбачений договором строк. Щодо доводів ТОВ «ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна» про недобросовісну поведінку та зловживання правом вказує на відсутність доказів та недоведеність таких фактів зловживання правом зі сторони ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС».

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС (Підрядником, позивачем за зустрічним позовом) та товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна (Субпідрядником, відповідачем за зустрічним позовом) 21.04.2021 укладений договір №4145-ИЭС-ДЦ (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору у порядку та на умовах, передбачених цим договором, Субпідрядник зобов`язується своїми силами й на свій ризик виконати, а Підрядник зобов`язується прийняти та оплатити такі роботи: Заміна нижніх секцій повітропідігрівника ТПП (кубів) котла ТП 100А енергоблоку № 11 ДТЕК Бурштинська ТЕС (далі роботи) (код робот згідно з державним класифікатором продукції та послуг: 33.11; код робіт згідно з УКТ ЗЕД 33.11) на енергоблоці № 11 ДТЕК Бурштинська ТЕС (далі об`єкт) відповідно до умов цього договору.

Безпосередній перелік, обсяг і вартість робіт погоджується сторонами в Кошторисній документації (Додаток №1 до цього договору) (п. 1.2 Договору).

Згідно із п. 4.1 Договору приймання виконаних робіт здійснюється сторонами щомісячно за Актами приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), довідками про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), що підписується уповноваженими представниками обох сторін.

Відповідно до п. 5.4 Договору оплата робіт здійснюється Підрядником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Субпідрядника протягом 5 (п`яти) робочих днів з 30-го календарного дня з дати підписання сторонами Акта приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) і виставлення рахунку Субпідрядником.

У разі невиконання або неналежного виконання будь-якою із сторін взятих на себе за цим договором зобов`язань, вона несе відповідальність перед іншою стороною відповідно до вимог чинного законодавства України (п. 8.1 Договору).

Відповідно до п. 8.2 Договору за порушення термінів виконання робіт і/або етапу робіт, визначеного в графіку виконання робіт до цього договору, Субпідрядник несе таку відповідальність:

8.2.1. невиконання робіт і/або етапу робіт у строк, передбачений графіком виконання робіт, у межах 10 (десяти) календарних днів Субпідрядник сплачує підряднику штраф у розмірі 10% від вартості робіт за договором;

8.2.2. невиконання робіт і/або етапу робіт у строк, передбачений графіком виконання робіт (п. 3.1 цього договору), понад 10 (десяти) календарних днів Субпідрядник, починаючи з 11 дня виплачує Підряднику штраф у розмірі 10% від вартості робіт за договором та неустойку в розмірі 0,5% від вартості робіт за договором за кожен день прострочення.

Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від належного виконання своїх зобов`язань за договором (п. 8.9 Договору).

Згідно із п. 8.10 Договору штрафні санкції нараховуються до моменту повного виконання Субпідрядником зобов`язань за договором.

Згідно із п. 10.1 Договору цей договір може бути скріплений печаткам сторін, набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2021, а в частині виконання зобов`язань до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, що виникли під час дії договору.

Згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2021 року (форма № КБ-3) від 31.08.2021 загальна вартість робіт склала 2699421,92 грн. (в т.ч. ПДВ 449903,65 грн.).

Виконані роботи прийнято Підрядником згідно Актів приймання виконаних будівельних робіт №1 та №2 (форма № КБ-2в).

У відповідності до умов договору Підряднику виставлені рахунки на оплату № 17 від 30.07.2021 на суму 1015632,97 грн. та № 24 від 31.08.2021 на суму 1683788,95 грн., які направлені через програму Фредо (Медок).

Підрядником в період з грудня 2021 року по вересень 2022 року частково сплачено вартість виконаних підрядних робіт на загальну суму 2275632,97 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями. Заборгованість складала 423788,95 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати 08.09.2022 на адресу Підрядника спрямована претензія з вимогою погасити виниклу заборгованість та сплатити пеню, 3% річних та інфляційні втрати в загальному розмірі 611809,18 грн. Після отримання претензії останнім сплачено кошти в розмірі 109825,75 грн., заборгованість за виконані Субпідрядником роботи склала 313963,20 грн.

Наведені обставини стали предметом дослідження господарського суду під час розгляду первісного позову товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС 501983,43 грн., які складаються з: 313963,20 грн. заборгованості за договором №4145-ИЭС-ДЦ від 13.05.2021, 106306,93 грн. пені, 11703,52 грн. 3% річних та 70009,78 грн. інфляційних втрат.

Рішенням від 27.06.2023 у даній справі первісні позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС на користь товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна 313963,20 грн. основного боргу, 21189,45 грн. пені, 11459,69 грн. 3% річних, 70007,23 грн. інфляційних втрат та 6249,29 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено. За результатами апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції залишено без змін. Рішення набрало законної сили 08.11.2023.

Предметом зустрічних позовних вимог стало стягнення з ТОВ ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна пені та штрафу, нарахованих на підставі п. 8.2.2 Договору за невиконання етапів робіт у визначений Договором строк.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, заслухавши представників сторін, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно положень ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішень суду.

Нормами статті 509 цього ж Кодексу встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За правилами ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Згідно зі ст. 838 Цивільного кодексу України: 1. Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. 2. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред`являти один одному вимоги, пов`язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із п. 3.1 Договору роботи виконуються згідно із затвердженим сторонами Графіком виконання робіт, що є невід`ємною частиною цього договору (Додаток № 2).

Відповідно до узгодженого сторонами Графіку виконання робіт (Додаток № 2 до Договору), п.п. 5.1, 5.3 Договору, весь обсяг робіт вартістю 3139632,11 грн. мав бути виконаний Субпідрядником у період з 24.05.2021 по 30.07.2021.

Обставини справи свідчать, що згідно із Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) від 30.07.2021 з дотриманням узгодженого сторонами Графіку виконаних робіт Субпідрядником виконані, а Підрядником прийняті без зауважень роботи за Договором на суму 1015632,97 грн.

Акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) на суму 1683788,95 грн. підписаний сторонами 31.08.2021. Тобто з порушенням визначеного Графіком виконаних робіт строку на 30 днів.

Всього за Договором виконані роботи на загальну суму 2699421,92 грн., що сторонами не заперечувалось. Частина робіт вартістю 440210,19 грн. залишилась без виконання.

Тобто, ТОВ ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором та приписів ст. 837 Цивільного кодексу України, частину робіт не виконало у встановлені Договором (Графіком виконання робіт) строки.

Твердження ТОВ ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна про існування обставин вважати зміненими строки виконання робіт не підтверджено жодним доказом.

Відповідно до п. 10.3 Договору сторони погодили, що будь-які зміни до нього вносяться шляхом підписання двосторонніх додаткових угод.

Додаткової угоди про продовження строку виконання робіт сторони не укладали, а посилання на направлення на адресу Субпідрядника листів ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» від 08.06.2021 № 1686 щодо надання підписаного примірника Договору та від 30.08.2021 №2594 з посиланням на початок робіт 14.06.2021 та їх завершення 20.08.2021 не є підтвердження внесення змін до Договору.

Перебіг строку на виконання робіт по договору розпочинається не з моменту фактичного початку виконання робіт субпідрядником, а у визначені в графіку конкретні дати початку та закінчення всіх етапів робіт. Отже, для визначення строків виконання робіт з моменту коли субпідрядник приступив до виконання робіт або вважати продовженими строки виконання з огляду на зміст листа Підрядника підстави відсутні.

Також, згідно п.п. 6.1.6, 6.1.7 Договору, Субпідрядник зобов`язався: негайно повідомити Підряднику про неможливість закінчення робіт у строки, визначені умовами цього договору з зазначенням причини такого відхилення й нових строків виконання робіт; негайно попередити Підряднику про виявлені ним обставини, що не залежать від Субпідрядника, які загрожують збереженню результатів виконуваних робіт або створюють неможливість її завершення в строк, а також призупинити виконання робіт до отримання у зв`язку з виниклими обставинами відповідних вказівок підрядника.

У матеріалах справи відсутнє будь-яке листування з боку ТОВ ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна, як Субпідрядника за Договором, щодо неможливості виконання ним робіт у визначений Договором строк. Також ТОВ ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна не надано суду жодних доказів ініціювання ним питання внесення змін до Графіку виконання робіт. Також слід враховувати, що частина робіт за Договором на суму 440210,19 грн. Субпідрядником взагалі залишилась без виконання.

Аргументи представника ТОВ ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна, висловлені у судовому засіданні 28.02.2024, щодо відсутності необхідності у виконанні частини робіт на суму 440210,19 грн., що було встановлено в процесі виконання робіт за Договором, суд сприймає критично, оскільки вони не знайшли свого документального підтвердження. Відповідної додаткової угоди відносно зменшення обсягу та вартості робіт за Договором сторонами не укладено.

Отже, зважаючи на визначений сторонами у Графіку виконання робіт граничний строк виконання всього обсягу робіт за Договором 30.07.2021, суд погоджується з доводами ТОВ ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС про прострочення ТОВ ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна зобов`язання щодо виконання робіт у визначений Договором строк.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Велика Палата Верховного Суду вказала, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. Відповідну правову позицію викладено в постанові від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19.

Водночас щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу.

Відповідно, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Отже, штрафні санкції у вигляді неустойки (штрафу, пені) застосовуються за допущене прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного із обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Пунктом 8.2.2 Договору визначено, що у разі невиконання робіт і/або етапу робіт у строк, передбачений графіком виконання робіт (п. 3.1 цього договору), понад 10 (десяти) календарних днів Субпідрядник, починаючи з 11 дня виплачує Підряднику штраф у розмірі 10% від вартості робіт за договором та неустойку в розмірі 0,5% від вартості робіт за договором за кожен день прострочення.

За невиконання робіт за Договором у передбачений Графіком виконання робіт строк ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» заявлено до стягнення з ТОВ ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна 313963,21 грн. штрафу.

Перевіривши наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок штрафу, суд, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п. 8.2.2 Договору, визнав обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 313963,21 грн. штрафу (3139632,11 грн. х 10%).

Вимога про стягнення пені заявлена ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» за період з 01.08.2021 (останній день виконання зобов`язання 30.07.2021) по 31.01.2022, кількість днів прострочення 184 дні (період визначений з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГШК України).

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, виходячи з вартості робіт за Договором та строку прострочення, та визнано розрахунок пені правильним. Розмір пені за визначений ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» період складає 2888461,54 грн.

Статтею 614 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, ЦК України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Боржник звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.08.2018 по справі 910/11049/17 та постанові Верховного Суду України від 13.02.2013 у справі № 6-170цс12.

ТОВ ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна не доведено належними доказами, що прострочення виконання робіт відбулося не з його вини.

Доводи ТОВ «ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна» щодо недобросовісної поведінки та зловживання правом з боку ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» не знайшли свого підтвердження під час вирішення спору, з огляду на наявність правових інструментів, передбачених сторонами у договорі (п.п. 6.1.6, 6.1.7 Договору тощо).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

ТОВ ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна про застосування судом позовної даності не заявлялось, однак суд визнав необхідним зазначити наступне.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Частинами 12, 19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2023 № 650) карантин продовжено до 30.06.2023 і з 01.07.2023 скасовано.

Отже, позивачем за зустрічним позовом строк для звернення до суду з даним позовом не пропущено.

Разом з тим, перевіривши доводи сторін щодо застосування пені та штрафу, а також подані на їх обґрунтування докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування своїх дискреційних повноважень щодо зменшення пені до розміру 15% від заявленої суми, що складає 433269,23 грн., з урахуванням наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 233 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 911/378/17, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, 04.02.2020 у справі №918/116/19).

Слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Така правова позиція простежується у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 10.09.2019 у справі №904/4685/18, від 31.10.2019 у справі №911/874/19, від 07.11.2019 у справі №917/104/19, від 21.11.2019 у справі №916/553/19, від 11.02.2020 у справі №911/867/19 та від 07.11.2019 у справі №920/437/19.

При цьому, суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Крім того, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Поряд з цим, категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

При цьому, слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Отже, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд скористався наданим йому правом та дійшов висновку щодо визначення розміру та межі, до якої можливе зменшення штрафних санкцій, до розміру 15% від заявленої суми, що складає 433269,23 грн.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення штрафу, суд враховує:

- наведені вище норми матеріального та процесуального права;

- правові висновки Верховного Суду щодо цього питання;

- надмірний розмір нарахованої пені (2888461,54 грн.) в порівнянні із вартістю всіх робіт за Договором (3139632,11 грн.);

- відсутність у матеріалах справи доказів збитків, понесених позивачем за зустрічним позовом;

- складні обставини для реалізації господарчої діяльності для всіх суб`єктів господарювання, які є наслідком існуючої на території України збройної агресії Російської Федерації.

При цьому, що зменшення розміру штрафних санкцій до розміру 15% не свідчить про нівелювання мети існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки відповідачу за зустрічним позовом все одне доведеться розраховуватись за порушення договірних зобов`язань.

За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001, пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994; пункт 29).

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Позивач за зустрічним позовом заявлені позовні вимоги обґрунтував частково, а відповідач за зустрічним позовом визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував і не надав суду доказів, які могли б свідчити про дотримання ним строків виконання робіт або наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 313963,21 грн. штрафу та 433269,23 грн. пені. У зв`язку із зменшенням пені у задоволенні решти вимоги про стягнення пені щодо частини, на яку пеню зменшено (2455192,31 грн.), суд відмовляє.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ТОВ ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС при пред`явленні зустрічного позову сплачено судовий збір у розмірі 48036,37 грн.

Відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 183, 185, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Зустрічний позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна (юридична адреса: 84500, Донецька область, м. Бахмут, пров. Першотравневий, буд. 165; адреса для листування: 84511, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 41, а/с 53; адреса представника адвоката Незнамової Т.О.: 33024, м. Рівне, вул. Корольова, 8/39; ідентифікаційний код 42963180) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 20; ідентифікаційний код 34063592) 313963,21 грн. (триста тринадцять тисяч дев`ятсот шістдесят три грн. 21 коп.) штрафу, 433269,23 грн. (чотириста тридцять три тисячі двісті шістдесят дев`ять грн. 23 коп.) пені та 48036,37 грн. (сорок вісім тисяч тридцять шість грн. 37 коп.) судового збору. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 12.03.2024.

Суддя В.В. Левкут