Рішення

від 28.02.2024 по справі 910/15324/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.02.2024Справа № 910/15324/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Старовойтова Є.А. розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

За позовом Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (Кловський узвіз , 9/1, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 30019801)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група "СПЕЦТЕХНОЛОГІЯ" (вул. Драгоманова, 4, м. Київ, 01103, код 32109687)

про стягнення 2 655 325, 68 грн,

представники сторін: згідно протоколу судового засідання;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група "СПЕЦТЕХНОЛОГІЯ" (далі - відповідач) про стягнення 2 655 325, 68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова група "СПЕЦТЕХНОЛОГІЯ" взятих на себе зобов`язань за договором про закупівлю робіт №2110000016 від 05.10.2021 в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт, у зв`язку з чим у позивача виникли підстави для стягнення з відповідача 1 713 720, 8 грн пені та 941 604, 85 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.23 було відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, розгляд справи призначено на 01.11.2023.

31.10.23 до канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано відзив на позов мотивований тим, що відповідач листом сповістив позивача про настання з 24.02.2022 обставин непереборної сили, що унеможливили виконання товариством зобов`язань за договором. У зв`язку з чим просив відмовити у задоволення позовних вимог в частині нарахування пені за період з 25.11.2022 по 21.02.2023 та зменшити розмір штрафних санкцій.

В судовому засіданні 01.11.2023 оголошено перерву до 23.11.2023.

22.11.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

В судовому засіданні 23.11.2023, суд на місці ухвалив продовжити строк підготовчого засідання на 30 днів та оголосив перерву до 21.12.2023.

14.12.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

В судовому засіданні 21.12.2023, суд на місці ухвалив закрити підготовче засідання та призначити розгляд справи по суті на 31.01.2024.

30.01.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення.

В судовому засіданні 31.01.2024, оголошено про відкладення розгляду справи на 21.02.2024.

20.02.2024 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідачем подано відповідь.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 розгляд справи призначено на 28.02.2024.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні 28.02.2024 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.10.2021 року між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова група «Спецтехнологія» (далі - підрядник, відповідач) укладено договір про закупівлю робіт №2110000016.

Відповідно до п.1.1 договору підрядник за завданням замовника зобов`язується на свій ризик виконати роботи відповідно до умов цього договору про закупівлю робіт «Будівництво заводів/установок, гірничодобувних і переробних об`єктів нафтогазової інфраструктури (Ремонт сепараторів газозбірного пункту Богородчанського ВУПЗГ», (код ЄЗС ДК 021-2015: 45250000-4) (далі - роботи), в повному обсязі відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації, а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору.

Склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені Технічними вимогами та якісними характеристиками (завдання) (додаток №1), договірною ціною (додаток №2), кошторисною документацією (додаток №3), графіком виконання робіт (додаток №4) і переліком обладнання (додаток №5), які є невід`ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що загальна вартість виконуваних робіт за цим договором згідно із договірною ціною становить 9 416 048,53 грн., в тому числі ПДВ 20% - 1 569 341,42 грн.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє в частині виконання робіт до 30.10.2022 року, в частині гарантійних зобов`язань - до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п.10.1 договору).

Відповідно до п.4.2 договору місце виконання робіт - Богородчанське ПСГ, Богородчанського ВУПЗГ (ур. Підземка 1, с. Саджава, Богородчанський р-н, Івано-Франківська обл., 77701).

Згідно з п.4.1 договору, що кореспондується з умовами визначеними графіком виконання робіт (додаток №4 до договору) підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 365 днів з дати отримання від замовника письмового розпорядження (дозволу) на початок виконання робіт та виконати роботи з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт.

Керуючись п. 4.1 Договору, позивач, 24.11.2021 надав дозвіл відповідачу на виконання з 24.11.2021 робіт по договору, що підтверджується підписаним між сторонами договором дозволом (згодою) №06/11 від 24.11.2021 на виконання робіт в охоронній зоні об`єкта магістрального (міжпромислового) трубопроводу установка очищення газу ГЗП (далі - Дозвіл). Отже, відповідно до п. 4.1. Договору, останній день виконання Відповідачем в повному обсязі робіт по договору є 24.11.2022 (включно).

Згідно з п. п. 5.3.1, 5.3.6, 5.3.13, п.5.3. Договору, підрядник зобов`язався виконати якісно та у встановлені графіком виконання робіт строки роботи відповідно до технічних вимог та якісних характеристик, кошторисної документації, ДБН та іншої нормативної документації; передати замовнику у передбаченому законодавством і цим договором порядку завершені роботи; інформувати в установленому порядку замовника про хід виконання зобов`язань за цим договором, обставини, що перешкоджають його виконанню, а також про заходи, необхідні для їх усунення.

Таким чином, оскільки в договорі було чітко визначений термін (строк) виконання робіт, то підрядник зобов`язаний був виконати в повному обсязі роботи передбачені договором у визначений (встановлений) термін (строк).

Відповідно до ч.1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч.2 статті 837 ЦК України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно з п.4.11.1 договору після одержання повідомлення від підрядника про готовність до здачі виконаних робіт, замовник зобов`язаний розпочати їх приймання протягом 5-ти (п`яти) робочих днів. Приймання виконаних робіт здійснюється на підставі актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), довідок про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3).

Роботи вважаються прийнятими замовником в повному обсязі шляхом підписання замовником та підрядником без зауважень останнього акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за цим договором (п.4.13 договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору відповідачем виконано, а позивачем прийнято наступні роботи на загальну суму 5 857 812,64 грн:

- актом №1 приймання виконаних будівельник робіт за червень 2022 року (форма КБ-2в) від 30.06.2022 суму 140 267,89 грн;

1.1 актом вартості устаткування, що придбається виконавцем робіт (додаток до акту МІ приймання виконаних будівельник робіт (форма КБ-2в) за червень 2022 року) від 30.06.2022 на суму 573 382,73 грн.

1.2 довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за червень 2022 року від 30.06.2022 року на суму 713 650,62 грн;

- актом №2 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2022 року (форма КБ-2в) від 29.07.2022 на суму 26 951,78 грн;

2.1 актом вартості устаткування, що придбається виконавцем робіт (додаток до акту М2 приймання виконаних будівельник робіт (форма КБ-2в) за липень~-2022 року) на суму 643 923,60 грн;

2.2 довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2022 року (форма КБ-3) від 29.07.2022 на суму 670 875,38 гривень;

- актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2022 року (форма КБ-2в) від 01.09.2022 на суму 18 909,77 грн;

3.1 актом вартості устаткування, що придбається виконавцем робіт (додаток до акту МІ приймання виконаних будівельник робіт (форма КБ-2в) за вересень 2022 року) від 01.09.2022 року на суму 508 992,00 грн;

3.2 довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2022 року (форма КБ-3) від 01.09.2022 року на суму 527 901,77 грн;

- актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2022 року (форма КБ-2в) від 04.10.2022 на суму 85 326,65 грн;

4.1 актом вартості устаткування, що придбається виконавцем робіт (додаток до акту МІ приймання виконаних будівельник робіт (форма КБ-2в) за жовтень 2022 року) від 04.10.2022 року на суму 3 796 017,36 грн;

4.2 довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2022 року (форма КБ-3) від 04.10.2022 на суму 3 881 344,01 грн.

- актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2022 року (форма КБ-2в) від 17.11.2022 на суму 23 476,06 грн;

5.1 актом вартості устаткування, що придбається виконавцем робіт (додаток до акту МІ приймання виконаних будівельник робіт (форма КБ-2в) за листопад 2022 року) від 17.11.2022 року на суму 40 564,80 грн;

5.2 довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2022 року (форма КБ-3) від 17.11.2022 року на суму 64 040,86 грн.;

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як встановлено судом, відповідач (підрядник) зобов`язаний був виконати в повному обсязі робити передбачені договором до 24.11.2022 (включно).

Матеріалами справи підтверджується прострочення виконання робіт.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов`язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч.3 ст.549 ЦК України. Коли обов`язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв`язку з порушенням зобов`язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

Відповідно до ч.2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з п.8.3 договору у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт, до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1% від ціни договору за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 10% ціни цього договору.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування штрафу та пені, судом встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає положенням чинного законодавства та умовам договору.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач у встановлений строк роботи передбачені договором не виконав в повному обсязі, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 1 713 720,83 грн. та штрафу в розмірі 941 604,85 грн. є обґрунтованими.

Щодо заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

У своїх запереченнях, відповідач посилався на форс-мажорні обставини, а саме, ведення бойових дій в період з 24.02.2022р. по 30.04.2022р. в м.Києві, що підтверджуються Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих території України від 22.12.2022 за № 309, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р., за № 1668/39004, в зв`язку з чим виникла затримка виконання робіт по Договору. Оскільки, ним було неможливо забезпечити належний та безпечний доступ працівників до робочого місця, офісу та виробничої бази товариства, відсутністю належної комунікації із контрагентами товариства в частині виконання укладених договорів, зокрема організації поставок обладнання, про що свідчить наказ за №1-Н/ВН від 25 лютого 2022 року «Про зупинення діяльності Товариства». Відповідач сповістив позивача про настання з 24.02.2022 року обставин непереборної сили (ведення воєнного стану), що унеможливлюють виконання товариством зобов`язань за договором, про що свідчить лист від 04.03.2022 року за №04- 03/22-1, отриманий позивачем - 06.03.2022 року. Крім того, відповідачем разом із сповіщенням позивача щодо обставин непереборної сили (ведення воєнного стану) додано лист від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 Торгово промислової палати України (далі - ТПП України), в якому засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

При цьому, суд зазначає, зупинка відповідачем господарської діяльності є рішенням прийнятим виключно на власний ризик останнього, разом з тим, між сторонами договору не були підписані будь - які документи про зупинення дії укладеного між сторонами договору.

Як зазначалось вище, розділом 6 укладеного сторонами договору чітко передбачено, що може бути визнано обставинами непереборної сили та порядок їх застосування/підтвердження.

Пунктом 6.1 договору, визначено, що жодна з сторін не несе відповідальність за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання наступних обставин: повінь, пожежа, землетрус, катастрофи або інших, незалежних від сторін обставин, або ембарго, накладених державою владою на експорт або імпорт, якщо вони виникнуть після вступу даного договору в силу, прийняття нормативного акту, який унеможливлює виконання умов даного договору. Якщо будь-яка з вищевказаних обставин прямо вплине на несвоєчасність виконання умов, що передбачені цим договором, то вони будуть продовжені на період, рівний по тривалості цим обставинам.

Отже, сторони договору пунктом 6.1. договору чітко визначили обставини при настанні яких сторони не несуть відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов Договору.

Відповідно до п. 6.2 Договору, сторони протягом 20 (двадцяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок вказаних (в п.6.1. Договору) обставин, що має бути підтверджено відповідними компетентними органами. В іншому випадку сторони не мають права посилатися на обставини непереборної сили як на причину невиконання обов`язків за цим договором. Строк дії обставин непереборної сили підтверджується довідкою Торгово промислової палати України.

Отже, враховуючи умови п. 6.2. Договору, підрядник повинен був протягом 20-ти календарних днів з моменту виникнення обставин непереборної сили, передбачених п. 6.1. Договору, повідомити про це замовника з наданням відповідних підтверджуючих документів передбачених договором і довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини мали непереборний характер (були форс - мажорними) саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання по Договору і саме для цієї конкретної особи (господарюючого суб`єкта) Підрядника.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, підрядником в порушення умов договору не було надано замовнику у строки та в порядку встановлених розділом 6 Договору, документів (доказів) виникнення обставин непереробної сили та строку їх дії.

Відповідно до ст.141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Також, судом встановлено, після спливу строків визначених розділом 6 Договору та закінчення строку дії самого Договору, Підрядник листом вих.№4-12/22 від 16.12.2022 (вх.№1001ВХ-22-13563 від 21.12.2022) надав АТ «Укртрансгаз» копію сертифікату №3100-22-1767 від 14.12.2022 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою України, зі змісту якого слідує, що видавник сертифікату засвідчує Товариству з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Спецтехнологія» форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні у період дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) з 03 березня 2022 року по 30 травня 2022 року, що на думку Підрядника в чергове є підтвердженням та належним чином повідомленням Замовника про настання обставин відповідно умовам розділу 6 Договору.

Як вище зазначалося, п. 6.2 Договору встановлено, що сторони протягом 20 (двадцяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок вказаних (в п.6.1. Договору) обставин, що має бути підтверджено відповідними компетентними органами. В іншому випадку сторони не мають права посилатися на обставини непереборної сили як на причину невиконання обов`язків за цим Договором.

Отже, враховуючи вищезазначене, та з огляду на те, що Договором визначені конкретні обставини при настанні яких сторони не несуть відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов Договору та строки протягом яких відповідач повинен був повідомити позивача про настання обставин непереробної сили (форс-мажорних обставин) з моменту їх виникнення та документи, які можуть підтверджувати виникнення таких обставин, не може бути належним підтвердженням настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду, від 25.01.2022 по справі №904/3886/21, де зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форсмажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Також, аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палата беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Саме таких висновків дотримується колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, як на підставу нібито обґрунтованості надання сертифікату про форс-мажорні обставини значно пізніше ніж лист-повідомлення Відповідача вих.№04-03/22-1 від 04.03.2022, судом до уваги не приймається, оскільки, стосується різної доказової бази та інших обставин справи.

Крім того, слід зазначити, сторони на підставі домовленості визначили в договорі розмір та порядок застосування штрафних санкцій саме від ціни договору, чим і спростовуються доводи відповідача про невірність розрахунку позивача.

Що стосується клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, яке мотивоване тим, що нараховані позивачем пеня, штраф, є надмірно великими, порушення договірних зобов`язань не завдало збитків позивачу, відповідач при укладенні договору не міг передбачити, військову агресію, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у ст.233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів ст.551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відтак, суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, за відсутності виняткових обставин, на підставі яких суд би міг дійти висновку щодо наявності підстав з якими законодавець пов`язує можливість зменшення розміру штрафних санкцій, не вбачає підстав для зменшення розміру пені.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група "СПЕЦТЕХНОЛОГІЯ" (вул. Драгоманова, 4, м. Київ, 01103, код ЄДРПОУ 32109687) на користь Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (Кловський узвіз , буд.9/1, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 30019801) 1 713 720 (один мільйон сімсот тринадцять тисяч сімсот двадцять) грн 83 коп. пені, 941 604 (дев`ятсот сорок одну тисячу шістсот чотири) грн 85 коп штрафу та 31 863 (тридцять одну тисячу вісімсот шістдесят три) грн. 91 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 11.03.2024.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА