Постанова

від 24.07.2024 по справі 910/15324/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2024 р. Справа№ 910/15324/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

секретар судового засідання Медведєва К.І.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Промислова група «Спецтехнологія»

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024

у справі № 910/15324/23 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

до Товариства з обмеженою відповідальністю Промислова група «Спецтехнологія»

про стягнення 2 655 325,68 грн

ВСТАНОВИВ:

28.09.2023 Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі - АТ «Укртрансгаз») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Промислова група «Спецтехнологія» (далі - ТОВ ПГ «Спецтехнологія») про стягнення 2 655 325,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ ПГ «Спецтехнологія» взятих на себе зобов`язань за договором про закупівлю робіт №2110000016 від 05.10.2021 в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт, у зв`язку з чим у позивача виникли підстави для стягнення з відповідача 1 713 720,83 грн пені та 941 604,85 грн штрафу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 у справі № 910/15324/23 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ ПГ «Спецтехнологія» на користь АТ «Укртрансгаз» 1 713 720,83 грн пені, 941 604,85 грн штрафу та 31 863,91 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що відповідач у встановлений строк роботи передбачені договором в повному обсязі не виконав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про недотримання відповідачем вимог договору щодо повідомлення позивача про настання у відповідача форс-мажорних обставин з наданням належних доказів підтвердження виникнення таких оставин, у зв`язку з чим вважав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Також місцевий господарський суд не вбачав підстав для зменшення розміру пені за клопотанням відповідача, з огляду на відсутність виняткових обставин, на підставі яких суд би міг дійти висновку щодо наявності підстав, з якими законодавець пов`язує можливість зменшення розміру штрафних санкцій.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Промислова група «Спецтехнологія» через підсистему «Електронний суд» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 29.03.2024, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Промислова група «Спецтехнологія» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» 1 713 720,83 грн пені, 941 604,85 грн штрафу та 31 863,91 грн судового збору та ухвалити нове рішення, яким відмовити Акціонерному товариству «Укртрансгаз» у задоволенні позовних вимог в частині нарахування пені за період з 25.11.2022 по 21.02.2023 та зменшити суму заявлених штрафних санкцій (пеня, штраф) за період з 22.02.2023 по 25.05.2023.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено за неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, без врахування судом першої інстанції фактичних обставин справи та доказів.

Скаржник вказував, що виконання робіт по Договору № 2110000016 припало на період військової агресії Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану на території України з 05 год. 30 хв 24 лютого 2022 року, та активних бойових дій в м. Києві. Разом з тим, у зв`язку зі вжиттям працівниками Товариства безпекових заходів, відповідач, починаючи з 25.02.2022 по 30.05.2022, не здійснював господарську діяльність.

Апелянт наголошував на тому, що у строки, встановлені п. 6.2 Договору №2110000016, відповідач листом від 04.03.2022 за №04-03/22-1 сповістив позивача про настання з 24.02.2022 обставин непереборної сили (ведення воєнного стану), що унеможливили виконання Товариством зобов`язань за Договором, і долучив лист від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України).

За доводами скаржника, тривале не виконання позивачем своїх зустрічних зобов`язань, зокрема не внесення змін до п.8 Додатку 5 «Перелік обладнання» договору №2110000016 та виконання відповідачем в повному обсязі своїх зобов`язань на суму 8 485 113,98 грн є обставинами, які виключають задоволення в повному обсязі позовних вимог.

Також, на переконання скаржника, підставою для зменшення нарахованих штрафних санкцій є те, що нараховані позивачем штрафні санкції є надмірним тягарем для відповідача; належні до сплати штрафні санкції є значними порівняно із збитками позивача; порушення зобов`язання по Договору №2110000016 не завдало збитків позивачу; відповідачем виконаний Договір №2110000016 в повному обсязі; відповідач при укладанні Договору №2110000016 не міг передбачити військову агресію Російської Федерації проти України; дії позивача, які вплинули на затримку поставки товарів; до відповідача вже була застосована відповідальність за Договором №2110000016 у вигляді понесених витрат на сплату банківської гарантії у розмірі 470 802,43 грн, які були перерахувані позивачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Промислова група «Спецтехнологія» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 у справі № 910/15324/23 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду 03.05.2024 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Промислова група «Спецтехнологія» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 у справі № 910/15324/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 12.06.2024.

17.05.2024 від АТ «Укртрансгаз» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив суд залиши оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач наголошував на тому, що суд першої інстанції вірно визначив та правильно застосував норми матеріального права, забезпечив справедливий, неупереджений, об`єктивний, з дотриманням норм процесуального права та прав сторін судового процесу, розгляд справи, здійснив повне, всебічне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи та аналіз доказів на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 у справі №910/15324/23 є законним і обґрунтованим, ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи, аргументи (міркування, припущення) відповідача, якими він обґрунтовує вимоги апеляційної скарги ґрунтуються на надуманих та таких, що не відповідають дійсності обставинах справи, на перекручуванні фактичних обставин справи, в т. ч. на обставинах, які не підтверджені належними та допустимими доказами.

07.06.2024 від ТОВ ПГ «Спецтехнологія» до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про зменшення суми штрафних санкцій, в якому відповідач просив суд апеляційної інстанції зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 03.03.2019 у справі № 925/74/19 та від 02.06.2021 у справі № 5023/10655/11 )922/2455/20).

11.06.2024 від АТ «Укртрансгаз» до Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення проти клопотання про зменшення штрафних санкцій, в яких позивач просив суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача від 06.06.2024 про зменшення штрафних санкцій з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

12.06.2024 від ТОВ ПГ «Спецтехнологія» до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про приєднання доказів, а саме повідомлення щодо форс-мажорних обставин АТ «Укртрансгаз» від 08.03.2022 № 1001 вих-вс-22-201 з додатком до нього (скан копією листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1).

12.06.2024 від ТОВ ПГ «Спецтехнологія» до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення.

У судовому засіданні 12.06.2024 оголошено перерву до 24.07.2024.

У судове засідання 24.07.2024 з`явились представники позивача та відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 05.10.2021 між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Промислова група «Спецтехнологія» (підрядник) укладено договір про закупівлю робіт №2110000016.

Відповідно до п. 4.2 договору місце виконання робіт - Богородчанське ПСГ, Богородчанського ВУПЗГ (ур. Підземка 1, с. Саджава, Богородчанський р-н, Івано-Франківська обл., 77701).

Згідно з п. 4.1 Договору, що кореспондується з умовами визначеними графіком виконання робіт (додаток №4 до договору) підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 365 днів з дати отримання від замовника письмового розпорядження (дозволу) на початок виконання робіт та виконати роботи з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт.

Позивач 24.11.2021 надав дозвіл відповідачу на виконання з 24.11.2021 робіт по договору, що підтверджується підписаним між сторонами договором дозволом (згодою) № 06/11 від 24.11.2021 на виконання робіт в охоронній зоні об`єкта магістрального (міжпромислового) трубопроводу установка очищення газу ГЗП (далі - Дозвіл). Отже, відповідно до п. 4.1 Договору, останнім днем виконання відповідачем в повному обсязі робіт та їх передання замовнику було 24.11.2022 (включно).

Відповідно до статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідач заперечуючи проти висновків суду про прострочення виконання робіт, вказував про існування форс-мажорних обставин та повідомлення позивача, у відповідності до п. 6.2 Договору, про настання таких обставин. З даного приводу колегія суддів зазначає таке.

Так, відповідно до п. 6.1 договору жодна з сторін не несе відповідальність за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання наступних обставин: повінь, пожежа, землетрус, катастрофи або інших, незалежних від сторін обставин, або ембарго, накладених державою владою на експорт або імпорт, якщо вони виникнуть після вступу даного договору в силу, прийняття нормативного акту, який унеможливлює виконання умов даного договору. Якщо будь-яка з вищевказаних обставин прямо вплине на несвоєчасність виконання умов, що передбачені цим договором, то вони будуть продовжені на період, рівний по тривалості цим обставинам.

Пунктом 6.2 Договору сторони погодили, що протягом 20 календарних днів повинні сповістити одна одну про початок вказаних (в п.6.1. Договору) обставин, що має бути підтверджено відповідними компетентними органами. В іншому випадку сторони не мають права посилатися на обставини непереборної сили як на причину невиконання обов`язків за цим договором. Строк дії обставин непереборної сили підтверджується довідкою Торгово-промислової палати України.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, підрядником в порушення умов договору не надано замовнику у строки та в порядку встановлені розділом 6 Договору, документів (доказів) виникнення обставин непереборної сили, які би дійсно та об`єктивно перешкоджали б виконанню підрядних робіт у с. Саджава Богородчанського р-ну Івано-Франківської області.

Колегія суддів відмовляє скаржнику у долучені додаткового доказу до суду апеляційної інстанції, серед яких повідомлення про форс-мажорні обставини АТ «Укртрансгаз» від 08.03.2022 № 1001 вих-вс-22-201 з додатком до нього (скан копією листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1), з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (частини 1-3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку на відповідача).

Отже, колегія суддів зазначає, що при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає. Клопотання повинне містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України. Принцип диспозитивності передбачає, зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач у відзиві на позовну заяву від 08.03.2022 № 1001 вих-вс-22-201 не додавав, а в суді апеляційної інстанції клопотання про поновлення пропущеного строку на подання такого доказу скаржником не заявив.

Щодо долученого відповідачем до відзиву на позовну заяву листа від 04.03.2022 вих. № 04-03/22-1 з додатком - листом ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, то відкритий лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилається відповідач, адресований всім кого це стосується.

Лист ТПП не звільняє особу, яка подає такий лист, від обов`язку довести причинний зв`язок між війною та неможливістю такої особи виконати свої (в т.ч. й грошові) зобов`язання, форс-мажорні обставини для суб`єктів господарювання суттєво різняться.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №922/2394/21 (постанова від 14 червня 2022) вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується і Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21.

Колегія суддів вказує, що зупинення господарської діяльності підрядником за власним рішенням не є форс-мажорною обставиною, оскільки не звільняє від обов`язку виконувати підрядні роботи, адже їх виконання не здійснювалося на окупованій території чи в районі активних бойових дій.

Виконання відповідачем в повному обсязі своїх зобов`язань на суму 8 485 113,98 грн. спростовує його доводи про те, що таке прострочення сталося з вини кредитора (замовника).

Щодо доводів скаржника про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, то колегія суддів таких підстав не вбачає.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

За змістом частини 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов`язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Главою 24 Господарського кодексу України (далі - ГК України) загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані, передусім, на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Вирішуючи питання щодо стягнення неустойки, місцевий господарський суд встановив відсутність виняткових обставин, на підставі яких суд би міг дійти висновку щодо наявності підстав, з якими законодавець пов`язує можливість зменшення розміру штрафних санкцій.

Колегія суддів не вбачає підстав для іншого висновку.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач у встановлений строк роботи передбачені договором в повному обсязі не виконав, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 1 713 720,83 грн. та штрафу в розмірі 941 604,85 грн. є обґрунтованими.

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни судового рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.

Розглянувши клопотання скаржника про зменшення суми штрафних санкцій колегія суддів встановила, що відповідачем не наведено фактів, які б могли бути оцінені судом як виключні, незалежні від волі відповідача важкі обставини, які об`єктивно перешкодили йому належним чином виконати взяті на себе зобов`язання. У матеріалах справи також відсутні докази, що підтверджували б існування таких обставин, та/або докази вжиття відповідачем заходів для недопущення порушення.

Доказів на підтвердження того, що відповідач постраждав від бойових дій під час окупації міста Києва також не надано. Разом з тим колегія суддів враховує, що відповідно до п. 4.2 договору місце виконання робіт - Богородчанське ПСГ, Богородчанського ВУПЗГ (ур. Підземка 1, с. Саджава, Богородчанський р-н, Івано-Франківська обл., 77701).

Суд апеляційної інстанції вказує, що триваюча повномасштабна агресія Російської Федерації проти України є важкою обставиною, яка в рівній мірі впливає на обидві сторони договору.

Колегія суддів зауважує, що укладаючи договір, сторони вільно та свідомо погодили застосування штрафних санкцій, їх розмір та усвідомлювали всі ризики.

Разом з тим апеляційний господарський суд враховує правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Правовий висновок, що пеня не може бути непомірним тягарем боржникові і джерелом отримання додаткових прибутків кредиторові підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відповідно до постанови від 08.04.2020 у справі № 924/570/19.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Відтак колегія суддів дійшла висновку про відмову скаржнику в задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Висновок суду

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного апелянтом судового рішення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Спецтехнологія" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 у справі № 910/15324/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 у справі № 910/15324/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/15324/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.07.2024.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко