Ухвала

від 13.03.2024 по справі 910/1671/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

13.03.2024Справа № 910/1671/19Суддя Господарського суду міста Києва Гулевець О.В., розглянувши

подання Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про видачу дублікату наказу

за позовом Державного підприємства "Мирноградвугілля"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркленд"

про стягнення 140 379,98 грн

Представники сторін: без виклику

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркленд" на користь Державного підприємства "Мирноградвугілля" пеню у сумі 105284,99 грн. та судовий збір у розмірі 1579,27 грн, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

28.05.2019 на виконання рішення суду у справі №910/1671/19 Господарським судом міста Києва виданий відповідний наказ.

11.03.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло подання Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про видачу дублікату наказу.

Розглянувши заяву про видачу дубліката наказу Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 у справі №910/1671/19, суд дійшов висновку про наступне.

Пунктом 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

В обґрунтування своєї заяви, заявник зазначає, що разом із виконавчим провадженням втрачено оригінал наказу Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 у справі №910/1671/19, з огляду на що просить суд видати дублікат вказаного наказу.

За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Аналіз приписів підпункту 19.4. пункту 1 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, дозволяє зробити висновок про те, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, законодавцем визначено право на повторну видачу судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, наказу суду (його дубліката) як виконавчого документа, на підставі якого здійснюється примусове виконання судового рішення, прийнятого по суті спору.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

За приписами статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Враховуючи втрату наказу Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 у справі №910/1671/19, зверненням Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про видачу його дубліката та сплату судового збору у встановленому законом поряду і розмірі, суд дійшов висновку про необхідність видачі дубліката втраченого наказу.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 233-235, п. 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Подання Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 у справі №910/1671/19 - задовольнити.

2. Видати дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 у справі №910/1671/19.

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання ухвали: 13.03.2024.

Суддя О.В. Гулевець