Рішення

від 06.05.2019 по справі 910/1671/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 06.05.2019Справа №  910/1671/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання за позовом          Державного підприємства  "Мирноградвугілля" до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркленд" про           стягнення 140 379,98 грн. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Державне підприємство  "Мирноградвугілля" звернулось до Господарського суду міста Києва  з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркленд" про  стягнення 140379,98 грн. нарахованої пені, у зв'язку з порушенням зобов'язань за договором № 62ДК за результатами відкритих торгів UA-2018-06-19-000397-а від 20.08.2018. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2019 дану позовну заяву  залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали. 01.03.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1671/19, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 2 статті  178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України. Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 11.02.2019, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Ухвала суду від 06.03.2019 отримана відповідачем 13.03.2019, що підтверджується  повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 49802076. Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ: 20.08.2018 між Державним підприємством "Мирноградвугілля"   (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркленд" (виконавець, відповідач) укладений договір №62ДК за результатами відкритих торгів UA-2018-06-19-000397-а    (далі-договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки по виконанню послуг з ремонту і технічного обслуговування техніки - за кодом CPV за ДК 021:2015-50530000-9, а саме капітального ремонту секцій мехкрінлення 2КДД. Згідно із умовами договору  замовник взяв на себе зобов'язання   прийняти і оплатити виконані роботи. Найменування (номенклатура, асортимент) робіт, їх кількість викладені у в переліку обладнання, яке підлягає ремонту, який додається до даного договору та є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 договору). Відповідно до п. 3.1 договору ціна цього договору становить 49 108 063,14 грн. Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що розрахунки за товар проводяться покупцем на умовах 100% передплати. Згідно із п. 2.3 договору виконання робіт - протягом 90 календарних днів, але не пізніше 31.12.2018.   Пунктом 9.4 договору передбачено, що у разі порушення строків виконання робіт, встановлених п. 2.3 договору, виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від встановленої вартості послуг за кожен день затримки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Відповідно до переліку обладнання, яке підлягає ремонту, зазначено капітальний ремонт секцій мехкріплення 2КДД в кількості 129 од. на загальну суму 49 108 063,14 грн. Відповідно до Додаткової угоди №1 від 03.09.2018 до  договору були внесені зміни, згідно яких п.2.3 договору був викладений у наступній редакції: "Строк виконання робіт-протягом 90 календарних днів з моменту отримання 100% передплати та завезення обладнання в ремонт, але не пізніше 31.12.2018". Додатковою угодою №2 від 07.12.2018 до договору були внесені зміни, згідно  яких п. 3.1. договору був викладений у наступній редакції: "Ціна цього договору становить 48 875 305,07 грн., у тому числі ПДВ 8 145 884,18 грн.". Відповідно до Додаткової угоди №3 від 19.12.2019 сторони внесли зміни до   Специфікації (до переліку обладнання, яке підлягає ремонту), згідно із яких перелік обладнання, яке підлягає ремонту був викладений у наступній редакції: капітальний ремонт секцій мехкріплення 2КДД в кількості 98 од. за ціною одної одиниці 378 878,33 грн. на суму з ПДВ - 37 130 076,14 грн.; капітальний ремонт секцій мехкріплення 2КДД в кількості 31 од. за ціною одної одиниці 377 365,56 грн. на суму з ПДВ - 11 698 332,36 грн. Всього 48 828 408,50 грн. у тому числі ПДВ 8 138 068,08 грн. Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що роботи з капітального ремонту обладнання вважаються виконаними після виконання виконавцем умов пункту 2.2 даного договору та підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання виконаних робіт з капітального ремонту. На виконання умов договору, позивач сплатив відповідачу  кошти у сумі 49 108 063,14 грн. як передплату за капітальний ремонт секцій мехкріплення 2КДД, що підтверджується платіжним дорученням №630 від 07.09.2018. В свою чергу відповідач  виконав, а позивач  прийняв роботи по капітальному ремонту секцій мехкріплення 2КДД, що підтверджується  актом здачі-прийняття виконаних робіт від 07.12.2018 на суму 37 130 076,14 грн. та  актом здачі-прийняття виконаних робіт від 20.12.2018 на суму 11 698 332,36 грн. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що всупереч умовам договору відповідачем були виконані роботи  з порушенням строків виконання робіт, оскільки визначений договором строк  ремонту (протягом 90 календарних днів з моменту оплати 07.09.2018)  спливав 07.12.2018. Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, позивачем  заявлено до стягнення з відповідача  пеню у сумі 140379,98 грн., нараховану за прострочення виконання робіт за актом здачі-прийняття виконаних робіт від 20.12.2018 на суму 11 698 332,36 грн. період нарахування пені визначено позивачем з 08.12.2018 по 19.12.2018. Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про  часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Як встановлено судом вище, 20.08.2018 між позивачем та відповідачем укладений договір №62ДК за результатами відкритих торгів UA-2018-06-19-000397-а, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання по виконанню послуг з ремонту і технічного обслуговування техніки - за кодом CPV за ДК 021:2015-50530000-9, а саме капітального ремонту секцій мехкрінлення 2КДД.   Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В пункті 2.3. договору  (у редакції додаткової угоди №1 від 03.09.2018) сторони погодили, що  строк виконання робіт-протягом 90 календарних днів з моменту отримання 100% передплати та завезення обладнання в ремонт, але не пізніше 31.12.2018. Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 627 ЦК України визначено, що  відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Оскільки умовами договору передбачено, що відповідач має виконати роботи  протягом 90 календарних днів завезення обладнання в ремонт та  отримання 100% передплати, а згідно із платіжним дорученням №630 від 07.09.2018 оплата відбулась 11.09.2018, то початок відліку 90 календарних днів слід здійснювати з 12.09.2018. Отже, у відповідності до умов договору  №62ДК від 20.08.2018  за результатами відкритих торгів UA-2018-06-19-000397-а, відповідач мав виконати робити по капітальному ремонту секцій мехкріплення 2КДД в строк до 10.12.2018 включно. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідач виконав, а позивач  прийняв роботи по капітальному ремонту секцій мехкріплення 2КДД, що підтверджується  актом здачі-прийняття виконаних робіт від 07.12.2018 на суму 37 130 076,14 грн. та  актом здачі-прийняття виконаних робіт від 20.12.2018 на суму 11 698 332,36 грн. Таким чином, виконання робіт згідно із актом здачі-прийняття виконаних робіт від 20.12.2018 на суму 11 698 332,36 грн. здійснене відповідачем з простроченням. Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України). Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст.  230 ГК України). У відповідності до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. В пункті  9.4 договору сторони погодили, що у разі порушення строків виконання робіт, встановлених п. 2.3 договору, виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від встановленої вартості послуг за кожен день затримки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. З огляду на викладене, оскільки відповідачем допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, а саме  виконання робіт на суму  11698332,36 грн., з огляду на положення  п. 9.1. договору, позивачем правомірно нарахована пеня. Оскільки, як встановлено судом вище, зобов'язання з виконання  робіт  по капітальному ремонту секцій мехкріплення 2КДД відповідач мав здійснити в строк до 10.12.2018 включно, то періодом нарахування пені є 11.12.2018 по 19.12.2018. Здійснивши перерахунок пені, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 105284,99 грн., у зв'язку із чим вимоги підлягають частковому задоволенню.     У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Приписами ст. ст. 76, 77  Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Статтею  86  Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд  задовольняє частково позовні вимоги   Державного підприємства  "Мирноградвугілля". Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог. Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: Позов задовольнити частково. Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркленд" (04053, м. Київ, вулиця ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 14, офіс 16/43; ідентифікаційний код 41784425) на користь Державного підприємства  "Мирноградвугілля" (85323, Донецька обл.,  місто Миргород, вул. Соборна, будинок 1; ідентифікаційний код 32087941) пеню у сумі                    грн. 105284,99 грн.  та судовий збір у розмірі   1579,27 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст.  256, 257  ГПК України. Дата складення повного тексту рішення:     07.05.2019. Суддя                                                                                                              О.В. Гулевець