Ухвала

від 13.03.2024 по справі 918/244/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"13" березня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/244/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р. при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги Рівненської окружної прокуратури на дії та рішення державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження

у справі

за позовом Керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Олександрійської сільської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун"

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Рівненська районна державна адміністрація

про розірвання договору оренди земельної ділянки та водного об`єкту, повернення земельної ділянки та водного об`єкту, знесення самовільно побудованих будівель.

В засіданні приймали участь:

Від прокуратури: Гіліс Ірина Володимирівна (в залі суду);

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився;

Від третьої особи: не з`явився;

Від ДВС: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Олександрійської сільської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун", за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Рівненська районна державна адміністрація, про розірвання договору оренди земельної ділянки та водного об`єкту, повернення земельної ділянки та водного об`єкту, знесення самовільно побудованих будівель.

Рішенням Господарського суду Рівненької області від 02 лютого 2023 року у справі № 918/244/22 позов задоволено частково. Розірвано договір оренди земельної ділянки від 19 вересня 2012 року укладений між Рівненською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарпун", зареєстрований за № 1996 (зареєстрований в державному реєстрі земель 28.09.2012 за № 562468474002270), загальною площею 89,3234 га, кадастровий номер 5624684700:01:003:0010, розташована на території Заборольської сільської ради Рівненського району (Олександрійська об`єднана територіальна громада Рівненського району). Розірвано договір оренди водного об`єкта від 02 листопада 2012 року укладений між Рівненською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарпун", зареєстрований за №16 частково, а саме в частині земельної ділянки площею 89,3234 га переданої по договору оренди землі від 19 вересня 2012 року. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарпун" повернути у комунальну власність Олександрійської сільської ради земельну ділянку загальною площею 89,3234 га, кадастровий номер 5624684700:01:003:0010), розташовану на території Олександрійської сільської ради Рівненського району, яка передана на підставі договору № 1996 від 19 вересня 2012 року , у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому одержано в оренду. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарпун" частково повернути у комунальну власність Олександрійської сільської ради водний об`єкт, а саме повернути водний об`єкт площею водного дзеркала 81,55 га переданого по договору оренди землі від 19 вересня 2012 року, який розташований на території Олександрійської сільської ради Рівненського району за актом здачі - приймання. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарпун" за власний рахунок знести об`єкти - 54 альтанки за адресою: вул. Лісова, 1А, с. Боянівка, Рівненського району Рівненської області. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" на користь Рівненської обласної прокуратури 12 405 грн. судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 вересня 2023 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 листопада 2023 року, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" залишено без задоволення. Апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Господарського суду Рівненької області від 02 лютого 2023 року у справі № 918/244/22 скасовано в частині відмови в задоволенні позову про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" за власний рахунок знести самовільно побудований об`єкт нерухомого майна - "Їдальня літ. Г-1" за адресою: вул. Лісова, 1А, с. Боянівка, Рівненського району Рівненської області. Ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову. В решті рішення Господарського суду Рівненької області від 02 лютого 2023 року у справі № 918/244/22 залишено без змін, виклавши п. 6 його резолютивної частини в редакції: "6. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарпун" за власний рахунок знести самовільно побудовані об`єкти нерухомого майна - "Їдальня літ. Г-1" та 54 альтанки за адресою: вул. Лісова, 1А, с. Боянівка, Рівненського району Рівненської області.".

Крім того, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 вересня 2023 року вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" на користь Рівненської обласної прокуратури 3 721 грн. 50 коп. судових витрат.

На виконання рішення Господарського суду Рівненької області від 02 лютого 2023 року та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 вересня 2023 року у справі № 918/244/22 видано відповідні накази.

20 лютого 2024 року на поштову адресу Господарського суду Рівненької області від Рівненської окружної прокуратури надійшла скарга на дії та рішення державного виконавця - заступника начальника Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гуменюк А.А. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження у справі № 918/244/22.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21 лютого 2024 року скаргу Рівненської окружної прокуратури на дії та рішення державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження у справі № 918/244/22 призначено до розгляду у судовому засіданні, яке відбудеться 04 березня 2024 року.

29 лютого 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від Рівненського відділу Державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції надійшов відзив на скаргу.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04 березня 2024 року відкладено розгляд скарги Рівненської окружної прокуратури на дії державного виконавця на 11 березня 2024 року.

11 березня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив Рівненського відділу Державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11 березня 2024 року відкладено розгляд скарги Рівненської окружної прокуратури на дії державного виконавця на 13 березня 2024 року.

В судовому засіданні 13 березня 2024 року представник прокуратури підтримав скаргу.

Решта учасників процесу в судове засідання 13 березня 2024 року не з`явилась.

Статтею 342 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи те, що матеріали справи є достатніми для розгляду скарги, господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду скарги за відсутності явки представників відповідача та органу ДВС.

Статтями 339-340 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) унормовано, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об`єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).

Законодавцем передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов`язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В силу статті 129-1 Конституції України та статті 241 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні положення містить частина 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби та регламентує порядок і особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Зокрема, згідно положень Закону України "Про виконавче провадження" юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду, є постанова державного виконавця.

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом. Тобто, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) виконавця, оформлені відповідною постановою.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Господарського суду Рівненької області від 02 лютого 2023 року та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 вересня 2023 року у справі № 918/244/22 видано відповідні накази.

У зв`язку з цим, 06 листопада 2023 року Рівненська окружна прокуратура звернулась до Рівненського відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою про відкриття виконавчого провадження.

Заступником начальника Рівненського відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гуменюком А.А. 08 листопада 2023 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

На виконання вищевказаного судового рішення, окрім іншого, державним виконавцем 23 листопада 2023 року складено акт з якого вбачається, що боржником не виконано рішення суду протягом 10 робочих днів, а саме не знесено самовільно побудовані суб`єкти нерухомого майна за адресою вул. Лісова 1а с. Боянівка Рівненського району Рівненської області.

24 листопада 2023 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 3400 грн. 00 коп. та зобов`язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів, попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

За результатами проведення виконавчих дій, 13 грудня 2023 року державним виконавцем повторно складено акт, згідно якого вбачається, що боржником не виконано рішення суду та не знесено вищевказані самовільно побудовані об`єкти нерухомого майна.

14 грудня 2023 року в зв`язку з невиконанням рішення суду державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. 00 коп. та зобов`язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за його умисне невиконання.

02 січня 2024 року державним виконавцем до відділення поліції №1 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області скеровано повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України.

02 січня 2024 року державним виконавцем на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Суд зазначає, що постанова державного виконавця від 02 січня 2024 року про закінчення виконавчого провадження є незаконною, протиправною, порушує права стягувача та підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст. 129-1 Конституції України).

Вимогами ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах, повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно- правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Суд зазначає, що у даному випадку державним виконавцем в ході проведення виконавчих дій у вказаному провадженні не дотримано вимоги ч. 1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадженню", згідно якого виконавець зобов`язаний вживати передбаченим цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також пунктів 6, 14, 18 та 19 ч. 2 зазначеної статті, якими визначено, що виконавець зобов`язаний: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Залучення для проведення виконавчих дій працівників поліції здійснюється за вмотивованою постановою виконавця, яка надсилається керівнику територіального органу поліції за місцем проведення відповідної виконавчої дії. У залученні поліції для проведення виконавчих дій може бути відмовлено лише з підстав залучення особового складу даного територіального органу поліції до припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень, а також для подолання наслідків масштабних аварій чи інших масштабних надзвичайних ситуацій.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Натомість, з дати відкриття виконавчого провадження державним виконавцем не вжито вичерпних заходів щодо примусового виконання рішення суду, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" боржник жодного разу не викликався, пояснення у нього не відбирались, причини невиконання рішення суду державним виконавцем не з`ясовувались.

У той же час, державним виконавцем в оскаржуваній постанові зазначено, що у зв`язку з неможливістю виконання рішення суду без участі боржника, 02 січня 2024 року останнім скеровано повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення до відділення поліції № 1 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області та у відповідності до п. 11 ч. 1 ст. 39 , ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Разом з тим, до рішень, які не можуть бути виконані без участі боржника належать рішення, які полягають у вчиненні дій, які боржник може вчинити тільки особисто (спростувати неправдиву інформацію, розглянути заяву про надання земельної ділянки та прийняти відповідне рішення, тощо), а будь-яка інша особа таких дій вчинити не може. Натомість у випадку, коли рішення суду про зобов`язання боржника особисто виконати певну дію може бути виконано без участі боржника (усунути перешкоди у користуванні майном, знести самовільно збудовану споруду, виселити чи вселити у житлове приміщення тощо) організація такого виконання державним виконавцем відповідно до його повноважень прямо передбачена Законом України "Про виконавче провадження".

Так, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 18 червня 2019року у справі № 826/14580/16 підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами метою яких є притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією позицією накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Отже, звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито усіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника у порядку ст. 89 Закону України "Про виконавче вровадження" не є єдиною останньою дією яка свідчить про вчинення державним виконавцем усіх можливих дій з виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого вровадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Тобто, розглядаючи законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, слід врахувати, що Законом України "Про виконавче провадження" на нього покладено функції із забезпечення обов`язкового виконання рішення суду, на виконання якого останній має вжити всі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

Водночас слід зауважити, що самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання повідомлення про вчинення боржником злочину) не є належними і достатніми заходами виконання судового рішення.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019року у справі № 750/9782/16-а, від 07 серпня 2019 року у справі № 378/1033/17, від 04 вересня 2019року у справі № 286/1810/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 461/6978/19 та від 25 листопада 2020 року у справі № 554/10283/18.

З огляду на викладене, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 02 січня 2024 року винесена передчасно і за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Вказана вище позиція суду спростовує доводи відділу ДВС викладені у відзиві щодо скарги.

Обставина того, що саме боржник Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарпун" за судовим рішенням зобов`язаний вчинити певні дії, не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки судове рішення хоч і зобов`язує саме боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов`язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи обставини невиконання його у добровільному порядку.

Обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту і забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2020 року у справі № 924/315/17.

Слід зазначити, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового провадження, є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Так, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої укладено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи "Войтенко проти України", "Горнсбі проти Греції").

Крім того ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс ("Піалопулос та інші проти Греції", "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Горнсбі проти Греції").

У справах "Шмалько проти України", "Іммобільяре Саффі проти Італії", ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань, (рішення у справі "Сук проти України" та інші).

Відповідно до рекомендацій, викладених у висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) "Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень" КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і як найшвидше реалізовувати їх. А сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права.

Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Згідно з частиною першою ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувану визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Таким чином, з огляду на викладене, державним виконавцем в повній мірі не забезпечено вчинення вичерпного переліку передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішення та, в свою чергу, неправомірно винесено постанову від 02 січня 2024 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 73243497.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що вимоги скарги ґрунтуються на належних та допустимих доказах, доведені у встановленому законом порядку, відтак є обґрунтованими.

Керуючись статтями 232-236, 342, 343 ГПК України, господарський суд Рівненської області, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Рівненської окружної прокуратури на дії та рішення заступника начальника Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гуменюка А.А. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 02 січня 2024 року ВП № 73243497- задоволити.

2. Визнати неправомірними дії та рішення заступника начальника Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гуменюка А.А. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 02 січня 2024 року з виконання наказу господарського суду Рівненської області від 12 жовтня 2023 року № 918/244/22.

3. Скасувати постанову заступника начальника Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гуменюка А.А. про закінчення виконавчого провадження від 02 січня 2024 року з виконання наказу господарського суду Рівненської області від 12 жовтня 2023 року № 918/244/22.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 255, 256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складений та підписаний 13 лютого 2024 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Войтюк В.Р.