Постанова

від 07.03.2024 по справі 910/5658/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/5658/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України [Військова частина НОМЕР_1 ] (далі - Комендатура, позивач, скаржник) - ОСОБА_1 (самопредставництво), ОСОБА_2 (самопредставництво),

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-ХАБ» (далі - Товариство, відповідач) - Щербак С.В. (адвокатка),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комендатури

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 (головуючий - суддя Демидов В.О.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 (головуючий - суддя Козир Т.П., судді Коробенко Г.П., Мальченко А.О.)

у справі №910/5658/23

за позовом Комендатури

до Товариства

про стягнення 1 367 962,93 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат за невиконання договору на закупівлю в частині строків поставки товару та в частині повернення попередньої оплати.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Комендатура звернулося до суду з позовною заявою до Товариства про стягнення 1 367 962,93 грн, з яких: 168 287,67 грн пеня, 10 097,26 грн 3% річних та 20 475 грн інфляційного збільшення за порушення умов щодо повернення попередньої оплати; 472 953 грн пеня та 696 150 грн штраф за порушення строків поставки товару.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежаним виконанням відповідачем умов договору на закупівлю костюмів літніх польових за рахунок коштів резервного фонду в частині порушення строків поставки товару та в частині повернення частини попередньої оплати.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 у справі №910/5658/23 позовні вимоги задовольнити частково; стягнуто з Товариства на користь Комендатури штрафні санкції у розмірі 50 000 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 17 536,54 грн; у решті позову відмовлено.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у справі №910/5658/23 апеляційну скаргу Комендатури задоволено частково; змінено рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2023, виклавши пункт 2 його резолютивної частини у такій редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-ХАБ" (02081, м. Київ, вул. Сортувальна, буд. 2; ідентифікаційний код юридичної особи: 33994359) на користь Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код юридичної особи: 14321955) штрафні санкції у розмірі 55 000 грн 00 коп., а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 20 129 грн 95 коп"; в іншій частині рішення залишено без змін; стягнуто з Товариства на користь Комендатури 30 779,16 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Комендатура, посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить Суд скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю та змінити розподіл судових витрат.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі Комендатура із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у таких постановах Верховного Суду:

- від 18.03.2020 у справі №456/2946/17, від 10.03.2021 у справі №199/1917/19, в яких Суд, зокрема, звернув увагу на те, що «сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (частина друга статті 628 ЦК України), а також Верховний Суд звернув увагу на один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору, який закріплений в статті 629 ЦК України»;

- від 14.06.2022 у справі №922/2394/21, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі №913/20/21, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

4.2. Також, Комендатура у касаційній скарзі з посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України зазначає, що порушення судів попередніх судових інстанцій унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

4.3. Крім того, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, порушили вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, передбачені положеннями частин першої - п`ятої статті 236 ГПК України.

5. Позиція іншого учасника справи

5.1. Відповідач подав до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.10.2022 Комендатурою [Військова частина НОМЕР_1 ] (замовник) Товариством (постачальник) укладено договір №586-22 (ЦЗ) на закупівлю костюмів літніх польових типу 4 класу 7 за рахунок коштів резервного фонду (далі - Договір), відповідно до умов якого:

- постачальник зобов`язується у 2022 році поставити замовнику (товароодержувачу) товари, зазначені в Специфікації (Додаток №1), а замовник (товароодержувач) - прийняти та оплатити такі товари (пункт 1.1);

- найменування (номенклатура, асортимент) товару: костюм літній польовий тип 4 клас 7 [ТУ У 14.1-00034022-078:2015 (зі сповіщенням про зміни №3) з тканини верху за ТУ У 13.2-00034022-024:2015 (зі сповіщенням про зміни №3) арт. 3636 (маскувальний малюнок ММ-14, колір 9665/1414 зі змінами №3)], код ДК 021:2015-18110000-3 «Формений одяг». Кількість товарів в асортименті та цінами відповідно до специфікації (Додаток №1) [пункт 1.2];

- товароодержувач - це уповноважена особа військової частини за місцем поставки товару згідно зі Специфікацією (Додаток №1) [пункт 1.4];

- загальна сума Договору складає - 21 450 000 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 3 575 000 грн. Ціна на товар зазначається у специфікації (Додаток №1) із врахуванням тари, упаковки, транспортних та інших витрат. Підставою для оплати вважається рахунок (рахунок- фактура) та накладна постачальника, підписана сторонами (пункт 3.1);

- товар, що поставляється постачальником, оплачується замовником за попередньо узгодженою обома сторонами ціною відповідно до пункту 3.2 Розділу ІІІ Договору (пункт 4.5);

- оплата товару здійснюється у такому порядку:

попередня оплата у розмірі 30% від загальної вартості товарів у сумі 6 435 000 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 1 072 500 грн, здійснюється на підставі рахунку-фактури на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 банківських днів з дня підписання Договору сторонами на строк визначений пунктом 5.1 Договору;

перерахування 70% від загальної вартості товарів у сумі 15 015 000 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 2 502 500 грн, замовником здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі товару за фактично поставлений товар, якщо сума поставки перевищує суму попередньої оплати (пункт 4.6);

- у разі порушення постачальником зобов`язань за Договором понад 2 (два) календарні дні постачальник зобов`язується повернути суму попередньої оплати у повному обсязі протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту направлення замовником вимоги (листа, претензії) [пункт 4.7];

- строк (термін) поставки (передачі) товарів: постачальник зобов`язаний поставити товари у розпорядження замовника (товароодержувача) разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах Договору в термін не пізніше 20.11.2022 (пункт 5.1);

- датою прийняття та передачі у власність товару слід вважати дату вказану уповноваженою особою товароодержувача та представника постачальника при отриманні товару в акті приймання-передавання товару для перевезення (пункт 5.5);

- замовник має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку у разі невиконання зобов`язань з боку постачальника понад 10 (десять) календарних днів, повідомивши його про це у десятиденний термін, з подальшим стягненням штрафних санкцій (підпункт 6.2.1 пункту 6.2);

- у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та Договором (пункт 7.1);

- у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник (відповідно до частини другої статті 231 Господарського кодексу України [далі - ГК України]) сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов`язання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (пункт 7.2);

- у випадку перерахування замовником коштів на умовах передплати та не виконання постачальником своїх зобов`язань за Договором, що призвело до його розірвання замовником, сума коштів, на яку не виконане зобов`язання, повертається замовнику протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня повідомлення замовником постачальника про розірвання Договору. У цьому випадку сторони погоджуються, що у постачальника виникає перед замовником відповідне грошове зобов`язання (пункт 7.6);

- постачальник у відповідності до частини шостої статті 231 ГК України за весь час користування чужими коштами - з моменту отримання передоплати і до моменту отримання замовником зазначених грошових коштів, сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми передоплати, а також, у відповідності до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язаний сплатити зазначену суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період та три відсотки річних від простроченої суми (пункт 7.7);

- сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін (пункт 9.1);

- сторона, для якої склались обставини непереборної сили, зобов`язана не пізніше 10 днів з дати їх настання письмово (шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та повідомлення про вручення) інформувати іншу сторону про настання таких обставин та про їх наслідки. Разом з письмовим повідомленням така сторона зобов`язана надати іншій стороні документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчене настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Аналогічні умови застосовуються стороною в разі припинення дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та їх наслідків (пункт 9.2 Договору);

- неповідомлення/несвоєчасне повідомлення стороною, для якої склались обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), іншу сторону про їх настання або припинення веде до втрати права сторони посилатись на такі обставини як на підставу, що звільняє її від відповідальності за невиконання/несвоєчасне виконання зобов`язань за Договором (пункт 9.3);

- Договір набирає чинності з дня підписання його уповноваженими на те сторонами та діє до 31.12.2022, але в будь-якому разі до повного виконання зобов`язань сторонами (пункт 11.1);.

- обмежувальні заходи, введені для запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої вірусом SARS-CoV-2, не впливатимуть на виконання умов Договором (пункт 12.5);

- військова агресія російської федерації проти України не може бути підставою для невиконання Договору (пункт 12.7).

6.2. Сторонами погоджена Специфікація (Додаток №1 до Договору), відповідно до умов якої товаром є костюм літній польовий [ТУ У 14.1-00034022-078:2015 (зі сповіщенням про зміни №3) з тканини верху за ТУ У 13.2-00034022-024:2015 (зі сповіщенням про зміни №3) тип 4, клас 7 арт. 3636 (маскувальний малюнок ММ-14, колір 9665/1414 зі змінами №3)]; Опис: ДК 021:2015-18110000-3; Кількість: 11 000 шт.; Сума, у т.ч. ПДВ: 21 450 000 грн; Товароодержувачі: Військова частина НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 , у кількості 11 000 шт.

6.3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору здійснено попередню оплату товару в розмірі 30% від загальної вартості у розмірі 6 435 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 20.10.2022 №2220 з відміткою казначейства про зарахування попередньої оплати на рахунок постачальника 21.10.2022.

6.4. Щодо листування між сторонами, то суди першої та апеляційної інстанції зазначили таке.

6.4.1. Товариство 31.10.2022 звернулось до командира Військової частини НОМЕР_1 з листом вих. №25/22/1 про можливість перенесення строків поставки, в якому відповідач зазначав, що у зв`язку із запровадженням у жовтні 2022 року віялових та екстрених відключень електроенергії в Київській області, в тому числі у м. Бориспіль, де знаходиться виробництво відповідача, підприємство з високою вірогідністю буде не в змозі поставити партію продукції в повному обсязі станом на 22.11.2022. При цьому, Товариство вживає заходів щодо підключення альтернативних джерел електроенергії для виробничого приміщення, а також суттєво змінює умови праці співробітників для того, щоб забезпечити виготовлення готової продукції та здійснення поставки. У зв`язку з викладеним відповідач просив погодити внесення змін у редакцію пункту 5.1 Договору та визначити строки поставки остаточної партії продукції на дату 28.12.2022 та зазначив, що весь виготовлений товар до цього строку зобов`язується поставляти щотижня або щодекадно (вказаний лист отриманий позивачем 31.10.2022 та 19.11.2022, про що свідчить відмітка про отримання у правому нижньому куті і позивачем не спростовується).

6.4.2. Комендатура 19.11.2022 звернулось до Товариства з листом №703/7431-22-Вих, в якому зазначала про зобов`язання постачальника, передбачені Договором, та відповідальність за їх невиконання, а у разі неможливості вчасного постачання товару, надати обґрунтування щодо причин не виконання зобов`язань відповідно до умов Договору, а також, у разі настання форс-мажорних обставин надати документи, що їх підтверджують (довідка з торгово-промислової палати, тощо). Також, позивач зазначав, що зацікавлений в постачанні товару в повному обсязі, але разом з тим у разі невиконання відповідачем своїх зобов`язань до нього будуть застосовані штрафні санкції відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства, а у разі неможливості виконання зобов`язань повернуті кошти попередньої оплати на рахунок військової частини (доказів надсилання вказаного листа відповідачеві в матеріали справи надано не було).

6.4.3. Товариство 22.11.2022 звернулось до Військової частини НОМЕР_1 з листом Вих. №39/11/22, в якому повідомило, що у зв`язку із запровадженням віялових та екстрених відключень електроенергії в Київській області та по всій території України, виробництво не в змозі виконати поставку до 20.11.2022 відповідно до Договору, але відповідачем вжито усіх можливих заходів для вчасного виконання замовлення, виробництво працює та докладає всіх зусиль, щоб виконати поставку у найкоротший час. Також, відповідач повідомив про звернення до Київської торгово-промислової палати (далі - Київська ТПП) для фіксації та підтвердження факту масованих відключень електроенергії внаслідок ракетних обстрілів, що унеможливлюють ритмічну роботу виробництва, яке було зареєстровано в Київській ТПП за вх.№703 від 22.11.2022.

6.4.4. Комендатура 23.11.2022 звернулась до Товариства з листом №701/622-22-Вих, в якому повідомила про розгляд листа від 31.10.2022 №25/22/1 щодо продовження строків виконання зобов`язань та повідомила, що у разі надання належним чином підтверджених доказів обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання зобов`язань, звернення відповідача щодо продовження строків виконання зобов`язань буде розглянуто за встановленим порядком.

6.4.5. Комендатура 29.11.2022 звернулась до Товариства з листом №703/7891-22-Вих, в якому зазначала, що відповідачем не вжито заходи щодо виконання зобов`язань відповідно до умов Договору, а у разі невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором до нього будуть вживатись всі заходи щодо накладення штрафних санкцій та притягнення до відповідальності відповідно до вимог чинного законодавства (доказів надсилання вказаного листа відповідачем в матеріали справи надано не було).

6.4.6. Позивачем 02.12.2022 повторно отримано від відповідача лист Вих. №25/22/1 про можливість перенесення строків поставки, про що свідчить відмітка в правому нижньому куті вказаного листа.

6.4.7. Комендатура 06.12.2022 звернулась до Товариства з листом №703/8209-22-Вих, в якому зазначила, що відповідачем не вжито заходи щодо виконання зобов`язань відповідно до умов Договору та звернуто увагу відповідача на те, що у разі невиконання ним своїх зобов`язань, до нього будуть застосовані штрафні санкції відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства (доказів надсилання вказаного листа в матеріали справи надано не було).

6.4.8. Товариство 09.12.2022 звернулось до Військової частини НОМЕР_1 з листом, в якому повідомило про виниклі істотні зміни обставин, які сторони не могли передбачити під час укладання Договору, а також повторно просило продовжити строки поставки з 20.11.2022 до 31.12.2022. Крім того, до зазначеного листа додано висновок Київської ТПП про істотну зміну обставин за нормами статті 652 ЦК України від 07.12.2022 №17/03-4/487 (вказаний лист отриманий позивачем 09.12.2022, про що свідчить відмітка про отримання у правому нижньому куті).

6.4.9. Комендатура 09.12.2022 звернулась до Товариства з листом №703/8475-22-Вих, в якому позивач повідомив відповідача, що наявність або відсутність форс-мажорних обставин підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат. Рекомендував відповідачу звернутися до Торгово-промислової палати України для отримання сертифікату з підтвердженням обставин непереборної сили. Також, зазначав, що станом на 09.12.2022 відповідачем порушено строки виконання зобов`язань за Договором (вказаний лист не містить підпису уповноваженої особи та в матеріали справи не надано доказів надсилання вказаного листа).

6.4.10. Товариство 22.12.2022 звернулось до Військової частини НОМЕР_1 з листом Вих. №67/12/22, в якому повідомило, що у зв`язку з масовими обстрілами української інфраструктури та запровадженням планових та екстрених відключень електроенергії в Київській області та по всій території України, що зберігаються до поточного дня ускладнився та подовжився процес виробництва, при цьому, відповідачем вжито усіх можливих заходів для вчасного виконання замовлення: нічні зміни, закупівля генераторів на виробництвах тощо. Поставки виготовленої продукції відбуваються регулярно (щотижнево), відповідач докладає усіх зусиль для постачання замовлення в повному обсязі, але з вищенаведених причин виробництво не в змозі виконати поставку до 20.11.2022 відповідно до Договору, про що повідомлено у відповідних листах від 18.10.2022 №19/11/22, від 31.10.2022 №25/22/1, від 22.11.2022 №39/11/22 із підтвердженням своєї готовності виконати контракт в повному обсязі, але з незначними змінами у строках. Також, відповідач повторно зазначав про істотні зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору, та просив розглянути прохання щодо перенесення строків поставки до 31.12.2022 з урахуванням висновку Київської ТПП від 07.12.2022 №17/03-4/497 (вказаний лист отриманий позивачем 22.12.2022, про що свідчить відмітка про отримання у правому нижньому куті).

6.4.11. Комендатура 24.12.2022 звернулась до Товариства з листом №703/9230-22-Вих, в якому позивач зазначав, що станом на 23.12.2022 відповідачем порушено строки виконання зобов`язань за Договором, а наданий раніше Висновок про істотну зміну обставин за нормами статті 652 ЦК України від 07.12.2022 №17/03-4/497 не є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов Договору. Крім того, за наявності такого висновку продовжити строк виконання умов Договору, який вже сплинув 20.11.2022, не вбачається можливим. Наразі, єдиною підставою звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань та продовження строку дії Договору є обставини непереборної сили, які мають бути засвідчені сертифікатом Торгово-промислової палати України, що в свою чергу й передбачено розділом IX Договору та Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні», у зв`язку з чим позивач рекомендував звернутися до Торгово-промислової палати України про надання замовнику сертифікату з підтвердженням обставин непереборної сили. Також, позивач в черговий раз звернув увагу відповідача на те, що у разі невиконання ним своїх зобов`язань, до нього будуть застосовані штрафні санкції відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства (вказаний лист не містить підпису уповноваженої особи та в матеріали справи не надано доказів надсилання вказаного листа).

6.4.12. Товариство 23.01.2023 звернулось до Військової частини НОМЕР_1 з листом №6/23/01, в якому зазначило, що на 26.12.2022 поставка здійснена у повному обсязі та на підтвердження настання обставин непереборної сили додана копія сертифікату Київської обласної (регіональної) ТПП від 11.01.2023 №3200-23-0124 про форс-мажорні обставини (вказаний лист отриманий позивачем 24.01.2023, про що свідчить відмітка про отримання у правому нижньому куті).

6.4.13. Комендатура 26.01.2023 звернулась до Товариства з листом №14/1021-23-Вих, в якому позивач зазначав, що надані відповідачем документи не звільняють його від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань за Договором, оскільки, з копії сертифікату вбачається, що дії форс-мажорних обставин для нього існували з 13.10.2022 по 24.11.2022, що свідчить про несвоєчасне повідомлення постачальником замовника про настання таких обставин (вказаний лист не містить підпису уповноваженої особи та в матеріали справи не надано доказів надсилання вказаного листа).

6.5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем поставлено обумовлений Договором товар на суму 21 450 000 грн з ПДВ, що підтверджується такими актами приймання-передавання товару для перевезення:

- від 16.11.2022 №44 на суму 3 510 000 грн з ПДВ (товароодержувачем в/ч 1471 отримано товар 18.11.2022 у кількості 1 800 шт.);

- від 30.11.2022 №75 на суму 3 510 000 грн з ПДВ (товароодержувачем в/ч 1471 отримано товар 02.12.2022 у кількості 1 800 шт.);

- від 07.12.2022 №95 на суму 1 521 000 грн з ПДВ (товароодержувачем в/ч 1471 отримано товар 09.12.2022 у кількості 780 шт.);

- від 15.12.2022 №112 на суму 2 964 000 грн з ПДВ (товароодержувачем в/ч 1471 отримано товар 16.12.2022 у кількості 1 520 шт.);

- від 21.12.2022 №128 на суму 4 446 000 грн з ПДВ (товароодержувачем в/ч 1471 отримано товар 22.12.2022 у кількості 2280 шт.);

- від 26.12.2022 №155 на суму 2 925 000 грн з ПДВ (товароодержувачем в/ч 1471 отримано товар 26.12.2022 у кількості 1 500 шт.);

- від 26.12.2022 №151 на суму 2 574 000 грн з ПДВ (товароодержувачем в/ч 1471 отримано товар 27.12.2022 у кількості 1 320 шт.).

6.6. Як зазначив позивач, відповідачем порушено строки поставки товару, передбачені Договором, оскільки, частину попередньо оплаченого товару на суму 2 925 000 грн здійснено 02.12.2022, а решта 70% від загального обсягу товарів також була остаточно поставлена 27.12.2022, тоді як відповідно умов Договором поставка мала бути здійснена до 20.11.2022, у зв`язку з чим позивачем нараховані пеня, 3% річних та інфляційне збільшення за порушення строків здійснення поставки товару за попередньою оплатою та не повернення її, а також пеня та штраф за порушення строків поставки товару.

6.7. Суди попередніх інстанцій щодо вимог про стягнення з відповідача 168 287,67 грн пені, 10 097,26 грн 3% річних та інфляційного збільшення у розмірі 20 475 грн за порушення строків здійснення поставки товару за попередньою оплатою зазначили, зокрема, таке.

6.7.1. Як зазначав позивач, ним обраний варіант вимоги, передбачений частиною другою статті 693 ЦК України у вигляді повернення суми попередньої оплати, про що ним було зазначено у листі від 19.11.2022 №703/7431-22-Вих.

6.7.2. Разом з цим, згідно зі змістом вказаного вище листа, позивач звертав увагу відповідача на те, що перш за все зацікавлений в постачанні товару в повному обсязі, але разом з цим, у разі не виконання своїх обов`язків, до вас будуть застосовані штрафні санкції відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства та наголошено про те, що у разу неможливості виконання відповідачем обов`язків відповідно до умов Договору, просив повернути кошти попередньої оплати на рахунок військової частини.

6.7.3. Таким чином, вказаний лист не містить чіткого формулювання позивача вибору свого права або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати, оскільки, як вказував позивач, він зацікавлений саме у постачанні товару, і як альтернативу вибору для відповідача запропоновано виконати обов`язки відповідно до умов Договору, або у разі неможливості такого виконання повернути кошти попередньої оплати.

6.7.4. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем обрано варіант постачання товару позивачу, який було виконано повністю, хоча і з порушенням строків його поставки.

6.7.5. Крім того, вказаний лист датований 19.11.2022, тобто до закінчення строку, визначеного Договором на поставку товару, та до порушення вказаного строку відповідачем. При цьому, станом на 19.11.2022 відповідач уже частково виконав зобов`язання з поставки товару і виробництво товару продовжувалось з метою повного виконання відповідачем своїх зобов`язань. Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів надсилання вказаного листа відповідачу та його обізнаності про нього іншим законним способом.

6.7.6. Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування зобов`язання відповідача повернути суму попередньої оплати та сплатити пеню, 3% річних та інфляційне збільшення за безпідставне користування чужими коштами.

6.7.7. Приймаючи до уваги викладене, позивач безпідставно нарахував відповідачу 168 287,67 грн пені, 10 097,26 грн 3% річних та інфляційного збільшення у розмірі 20 475 грн за порушення строків здійснення поставки товару за попередньою оплатою та не повернення її, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

6.8. Щодо вимог про стягнення з відповідача 472 953 грн пені та 696 150 грн штрафу за порушення строків поставки товару суди першої та апеляційної інстанції зазначили, зокрема, таке.

6.8.1. Перевіривши наданий розрахунок пені та штрафу, суд першої інстанції вказав, що він розрахований арифметично правильно.

6.8.2. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині нарахування штрафних санкцій на порушення строків поставки товару, відповідач посилався на існування обставин непереборної сили (форс-мажору) - не військової агресії рф, а наявність дефіциту в енергосистемі України, що викликаний перерозподілом навантажень на енергосистему і неможливістю повного технічного відновлення об`єктів інфраструктури, про настання яких було своєчасно, відповідно до умов пункту 9.3 Договору, повідомлено позивача листом від 31.10.2022 Вих. №25/22/1, саме з дати (31.10.2022) коли стало чітко зрозуміло, що відключення електроенергії стали наслідком повної неможливості виконати умови Договору у строк, вказаний у Договорі, тобто обставини які не можливо відвернути.

6.8.3. Відповідачем надано висновок Київської ТПП від 07.12.2022 №17/08-4/487 про істотну зміну обставин за нормами статті 652 ЦК України та Сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати від 11.01.2023 №012/03.23, відповідно до якого період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для Товариства за Договором- з 13.10.2022 по 24.11.2022.

6.8.4. Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

6.8.5. Судом першої інстанції враховано, що сторонами Договір укладено 12.10.2022, тобто після запровадження воєнного стану на території України. Крім того, умовами пункту 12.7 Договору сторонами погоджено, що військова агресія російської федерації проти України не може бути підставою для невиконання умов договору.

6.8.6. Наявність дефіциту в енергосистемі України, що викликаний перерозподілом навантажень на енергосистему і неможливістю повного технічного відновлення об`єктів інфраструктури, виникли, як зазначає сам відповідач, саме внаслідок нанесення ракетних ударів держави агресора рф по енергетичній системі України, що підтверджує прямий зв`язок військової агресії російської федерації проти України та обставин непереборної сили (форс-мажору), на які посилається відповідач.

6.8.7. Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відповідачем, останній звернувся до позивача з листом від 31.10.2022 Вих. №25/22/1 про неможливість постачання товару в строки, обумовлені Договором, через існування обставин непереборної сили (форс-мажору) саме - 31.10.2022, тобто з порушенням 10-денного строку з дати настання обставин непереборної сили, встановленого пунктом 9.2 Договору для повідомлення про настання обставин непереборної сили, оскільки, відповідно до Сертифікату Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати від 11.01.2023 №012/03.23 період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для Товариство за Договором настав саме з 13.10.2022 по 24.11.2022, у зв`язку з чим відповідач втратив права посилатися на дії обставин непереборної сили як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань.

6.8.8. Належних доказів на підтвердження посилання відповідача, що саме з 31.10.2022 стало чітко зрозуміло, що відключення електроенергії стали наслідком повної неможливості виконати умови Договору у строк, вказаний у Договорі, тобто настання обставини які не можливо було відвернути, в матеріали справи надано не було.

6.8.9. Судом враховано: 1) наявність воєнного стану в Україні та його 2) наслідки для господарської діяльності підприємств; 3) дії відповідача, спрямовані на недопущення порушення умов Договору з його боку; хоч із порушення строків, обумовлених Договором, але повне виконання відповідачем зобов`язання щодо постачання товару; 4) незначне порушення строків поставки частини товару лише у 36 днів; 5) відсутність документального підтвердження наявності збитків позивача через неналежне виконання відповідачем умов Договору.

6.8.10. Крім того, слід зазначити, що відповідач, передбачаючи неможливість вчасного виконання умов Договору звертався до позивача з листом від 31.10.2022 Вих. №25/22/1 про можливість перенесення строків поставки, відповідь на який отримав лише 23.11.2022, тобто вже після закінчення строків поставки із зазначення про розгляд звернення щодо подовження строків виконання обов`язків за Договором у разі надання належним чином підтверджених доказів існування обставин непереборної сили.

6.8.11. Приймаючи до уваги викладене, виходячи із засад 1) справедливості, 2) добросовісності, 3) розумності, 4) пропорційності та 5) співмірності, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність та доцільність зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій за порушення строку поставки товару до 50 000 грн.

6.8.12. У свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначив таке:

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником;

- завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання;

- метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не є правильним застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності;

- з матеріалів справи та доводів відповідача вбачається, що порушення строків виконання зобов`язань за Договором спричинено запровадженням графіку погодинного відключення електроенергії на виробничих потужностях відповідача, проте ним вчинялись дії, спрямовані на недопущення порушення умов Договору з його боку, зокрема запроваджено на виробництві додаткові зміни, був укладений договір на виконання робіт з пошиття виробів від 17.10.2022 з ТОВ "Рекламно-виробнича компанія Алексія", та в подальшому у повному обсязі виконанні зобов`язання щодо постачання товару. Внаслідок вжитих відповідачем заходів відбулось незначне порушення строків поставки частини товару лише у 36 днів, а той час як позивачем не підтверджено наявності збитків через неналежне виконання відповідачем умов Договору;

- посилання позивача на його обов`язки щодо оперативності та сталості закупівлі товарів для подальшого гарантованого забезпечення потреб безпеки та оборони України в умовах воєнного стану апеляційним господарським судом враховані, однак, за умовами Договору відповідачем здійснювалась поставка костюмів літніх польових і позивачем не доведено, що поставка літніх костюмів з простроченням на 36 днів (у протягом грудня, замість кінця листопада) суттєво і негативно вплинула на потреби безпеки та оборони України в умовах воєнного стану;

- за встановлених обставин апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо можливості зменшення нарахованих пені та штрафу, однак, застосовуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, вважає, що загальна сума штрафних санкцій (штрафу та пені) підлягає зменшенню до 55 000 грн, тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №910/5658/23 за касаційною скаргою на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.6. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.7. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

8.8. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.9. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.10. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.11. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.12. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.13. Скаржник посилається на низку постанов Верховного Суду, які вказані у пункті 4.1 цієї постанову, зазначаючи про те, що судами попередніх інстанцій не було враховано правові висновки.

8.14. Слід зазначити, що предметом розгляду даної справи є стягнення пені, 3% річних та інфляційного збільшення за порушення умов щодо повернення попередньої оплати; пені та штрафу за порушення строків поставки товару.

8.14.1. Позовні вимоги обґрунтовані неналежаним виконанням відповідачем умов Договору на закупівлю костюмів літніх польових за рахунок коштів резервного фонду в частині порушення строків поставки товару та в частині повернення частини попередньої оплати.

8.15. Предметом розгляду справи №456/2946/17 було виконання зобов`язань за трьохстороннім договором (попереднім договором).

8.15.1. Позовні вимоги мотивовані тим, що укладено трьохсторонній договір з передачею авансових платежів (попередній договір) для подальшого придбання відповідачем однокімнатної квартири. Судами кваліфіковано вказаний правочин як змішаний договір.

8.16. Предметом розгляду справи №199/1917/19 було стягнення заборгованості за договором відступлення права вимоги. Судом визначено, що вказаний договір містить елементи різних договорів і є змішаним.

8.17. Предметом розгляду справи №922/2394/21 було стягнення збитків, штрафу, пені за договором поставки.

8.17.1. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору поставки.

8.17.2. Також, судами вирішувалося питання наявності/відсутності форс-мажорних обставин.

8.18. Предметом розгляду справи №917/1053/18 було про стягнення штрафу пені за порушення строків поставки за договором поставки (закупівлі товару за власні кошти).

8.18.1. Також, судами вирішувалося питання наявності/відсутності форс-мажорних обставин.

8.19. Предметом розгляду справи №913/20/21 було стягнення штрафу та збитків.

8.19.1. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки щодо поставки товару.

8.19.2. Також, судами вирішувалося питання наявності/відсутності форс-мажорних обставин.

8.20. Скаржник, посилаючись на правові позиції, які висловлені у справах означених у пунктах 8.15 - 8.16 цієї постанови (щодо застосування статей 628 та 629 ЦК України), вказував на те, що Договір, укладений позивачем і відповідачем є змішаним.

8.21. Верховний Суд вказує, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частина третя статті 6 ЦК України).

8.21.1.Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

8.22. Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

8.23. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

8.24. Верховний Суд виходить з того, що принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України полягає у наданні сторонам права на власний розсуд реалізувати: 1) можливість укласти договір або утриматися від укладення договору, 2) можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

8.24.1.Втім, сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини, лише у випадках якщо: 1) існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства; 2) заборона випливає із змісту акта законодавства; 3) така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.

Під вимогами положень актів цивільного законодавства, від яких сторони в договорі не можуть відступити, слід розуміти імперативні приватно-правові вимоги.

8.25. У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

8.26. Пунктом 4 частини третьої статті 2 та статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 13 ГПК України).

8.27.Верховний Суд виходить з того, що законодавець у статті 628 ЦК України не пропонує чіткого визначення змішаного договору, а лише передбачає можливість укладення сторонами договору, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір) та вказав, що до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

8.28.Верховний Суд відзначає, що у цивілістичній доктрині визначається те, що «елементи різних договорів» можна звести до таких: 1) елементи різних договорів - це не окремі ізольовані обов`язки у змісті договору, а певна їх сукупність, характерна для відповідного договору; 2) системні ознаки, які обумовлюють виокремлення того чи іншого договору; 3) всі імперативні правила, які стосуються договору (істотні умови та умови, які відображають специфіку договору); 4) поєднання змісту різних договорів.

8.29. Верховний Суд виходить з того, що специфіка змішаних договорів полягає в тому, що вони включають в договірну конструкцію елементи саме різних договорів (наприклад, договір поставки обладнання з елементами надання послуг щодо встановлення відповідного обладнання), адже до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

8.30.В обґрунтування своєї позиції скаржник не навів аргументів, міркувань про те, чому Договір на закупівлю костюмів літніх польових за рахунок коштів резервного фонду слід кваліфікувати саме як змішаний договір, не зазначив, які саме елементи яких конкретних різних договорів (частина друга статті 628 ЦК України) містить Договір, укладений позивачем і відповідачем.

8.31. Крім того, в контексті спірних правовідносин у цій справі Верховний Суд звертає увагу також на встановлення судами конкретного виду зобов`язань, які фактично склалися між учасниками спірних правовідносин від чого і залежало і правове регулювання таких правовідносин.

8.32. Так, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій, застосовуючи статтю 712 ЦК України та статтю 265 ГК України, визначили, що Договір є договором поставки, та не виявили елементів різних договорів, які б свідчили про те, що укладений позивачем і відповідачем правочин є змішаним договором.

8.33.У силу приписів частини третьої статті 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

8.34. Із наведених справ №456/2946/17, №199/1917/19, на які посилається скаржник, очевидним є те, що вони прийняті у правовідносинах, які мають відмінні предмет та підстави позову, що вказує на інакший зміст позовних вимог і матеріально-правове регулювання відносин.

8.34.1.Суд звертає увагу, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

8.34.2.Таким чином, звертаючись із касаційною скаргою, обґрунтованою підставою оскарження передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник хоч і посилався на постанови Верховного Суду, але не врахував, що відповідна постанова/постанови повинна бути прийнята у подібних відносинах та містити висновок Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови, адже саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Також важливим було довести, що суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідні норми матеріального або процесуального права саме у подібних відносинах застосовуються інакше і на цьому вже акцентував увагу Верховний Суд.

8.35. З огляду на викладене, справи №456/2946/17, №199/1917/19 та дана справа у контексті критерію, визначеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, є неподібними, зважаючи на предмет розгляду, з точки зору спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників, за підставами позову (у тому числі, правовими), за нормативно-правовим регулюванням правовідносин, що виникли між їх учасниками, ураховуючи контекст даної справи та встановлені судами попередніх інстанцій обставини (розділ 6 цієї постанови).

8.36. Що ж до справ №922/2394/21, №917/1053/18, №913/20/21 та даної справи, то вони є схожими в частині, що стосується предмету позову (стягнення, у тому числі, штрафних санкцій за договорами поставки), підстав (невиконання відповідачем умов Договору), нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, доводів відповідачів стосовно відсутності підстав для притягнення до відповідальності (настання форс-мажорних обставин), а тому є схожими у контексті змістовного критерію, визначеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

8.37. Так, скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій не було враховано правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду у справах, означених у пункті 8.36 цієї постанови, а саме такого змісту:

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

8.38. Верховний Суд звертає увагу, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

8.39. Верховний Суд виходить з того, що судами попередніх інстанцій в оспорюваних рішеннях встановлені обставини (дивись розділ 6 цієї постанови), з яких убачається, що доводи відповідача про наявність форс-мажорних обставин були відхилені як судом першої, так і судом апеляційної інстанції.

8.40. Тобто, суди попередніх інстанцій у з`ясуванні наявності/відсутності форс-мажорних обставин фактично надали перевагу доводам саме позивача.

8.41. Верховний Суд виходить з того, що зі змісту судових рішень вбачається, що позивачем було заявлено до стягнення:

- по-перше, штрафні санкції, 3 % річних та інфляційне збільшення, які нараховані на суму попередньої оплати, яка не була повернута відповідачем (пункт 7.7 Договору);

- по-друге, штрафні санкції, які нараховані на вартість товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов`язання (пункт 7.2 Договору).

8.42. Судами попередніх інстанцій на підставі поданих учасниками справи доказів встановлено те, що позивач обрав серед двох альтернатив, визначених статтею 693 ЦК України, саме передачу товару.

8.43. Так, у силу приписів частини другої статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

8.44. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Товариство поставило товар у повному обсязі, допустивши при цьому прострочення (остання поставка відбулася 29.12.2023), а Комендатура прийняла вказаний товар, не повернула його та зрештою не наполягала саме на поверненні суми попередньої оплати. Позивач у своєму листуванні неодноразово вказував, що його цікавить саме поставка товару. Доказів, які б стосувались безальтернативної вимоги повернення попередньої оплати позивачем суду не надано, як вбачається зі змісту судових рішень.

8.45. Що ж до відповідальності, визначеної пунктом 7.7 Договору, то слід зазначити таке.

8.46. Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що:

- умовами пункту 4.7 Договору передбачено, що у разі порушення постачальником зобов`язань за Договором понад 2 (два) календарні дні постачальник зобов`язується повернути суму попередньої оплати у повному обсязі протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту направлення замовником вимоги (листа, претензії);

- пунктом 7.6 Договору передбачено, що у випадку перерахування замовником коштів на умовах передплати та не виконання постачальником своїх зобов`язань за Договором, що призвело до його розірвання замовником, сума коштів, на яку не виконане зобов`язання, повертається замовнику протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня повідомлення замовником постачальника про розірвання Договору. У цьому випадку сторони погоджуються, що у постачальника виникає перед замовником відповідне грошове зобов`язання;

- за умовами пункту 7.7 Договору постачальник у відповідності до частини шостої статті 231 ГК України за весь час користування чужими коштами - з моменту отримання передоплати і до моменту отримання замовником зазначених грошових коштів, сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми передоплати, а також, у відповідності до частини другої статті 625 ЦК України, зобов`язаний сплатити зазначену суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період та три відсотки річних від простроченої суми;

- зі змісту листа від 19.11.2022 №703/7431-22-Вих вбачається, що позивач звертав увагу відповідача на те, що перш за все зацікавлений в постачанні товару в повному обсязі, але разом з цим, у разі не виконання своїх обов`язків, до вас будуть застосовані штрафні санкції відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства та наголошено про те, що у разу неможливості виконання відповідачем обов`язків згідно умов Договору, просив повернути кошти попередньої оплати на рахунок Військової частини;

- таким чином, вказаний лист не містить чіткого формулювання позивача вибору свого права або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати, оскільки, як вказував позивач, він зацікавлений саме у постачанні товару, і як альтернативу вибору для відповідача запропоновано виконати обов`язки згідно умов Договору, або у разі неможливості такого виконання повернути кошти попередньої оплати;

- як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було обрано варіант постачання товару позивачу, який було виконано повністю, хоча і з порушенням строків його поставки;

- крім того, вказаний лист датований 19.11.2022, тобто до закінчення строку, визначеного Договором на поставку товару, та до порушення вказаного строку відповідачем. При цьому, станом на 19.11.2022 відповідач уже частково виконав зобов`язання з поставки товару і виробництво товару продовжувалось з метою повного виконання відповідачем своїх зобов`язань;

- таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування зобов`язання відповідача повернути суму попередньої оплати та сплатити пеню, 3% річних та інфляційне збільшення за безпідставне користування чужими коштами.

8.47. Верховний Суд під час розгляду доводів касаційної скарги, ураховуючи обставини встановлені судами, які зазначені розділі 6 цієї постанови, звертається до доктрини римського права «venire contra factum proprium».

8.48. Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини «venire contra factum proprium» лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (правова позиція, викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20)ю

8.49. Так, у даному конкретному випадку відповідач неодноразово повідомляв позивача про об`єктивну неможливість вчасно виготовити та поставити товар за Договором, у зв`язку з віяловими відключеннями електроенергії, що здійснювалися внаслідок масованих атак на енергетичну систему України, також постачальник просив змінити строк поставки.

8.50. У свою чергу, позивач зазначав про свою зацікавленість стосовно отримання саме товару та в жодному зі своїх листів не заявляв безальтернативної вимоги про повернення попередньої оплати.

8.51. Таким чином, доводи позивача стосовно наявності підстав для стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних на підставі пункту 7.7 Договору суперечать його попередній поведінці, яка полягала у доведенні до відома відповідача саме зацікавленості стосовно отримання товару та відсутності вимоги щодо повернення попередньої оплати.

8.52. Суд вважає за необхідне відзначити правову позицію Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 (яка прийнято пізніше оскаржуваних судових рішень) такого змісту:

« 7.17. При цьому Суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

7.18. Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85)»;

« 7.25. Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18»;

« 7.42. Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30).

А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

7.43. Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).

У зв`язку з викладеним Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права».

8.53. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій скористалися правом на зменшення штрафних санкцій, що відповідає наведеній вище правовій позиції, та відхилено доводи стосовно наявності форс-мажорних обставин.

8.54. Верховний Суд виходить з того, що не є неврахуванням висновку Верховного Суду, як на підстава для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення, адже неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.

8.54.1. В контексті наявності/відсутності обставин форс-мажору Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо неправильного застосування судами положень норм права та неврахування правових висновків у справах №922/2394/21, №917/1053/18, №913/20/21, оскільки судами правильно застосовані вказані положення законодавства та правові позиціїї, та відхилено доводи відповідача стосовно наявності форс-мажорних обставин.

8.55. Що ж до посилань скаржника на пункт 4 частини другої статті 287 та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, то слід зазначити таке.

8.56. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

8.57. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

8.58. Верховний Суд виходить з того, що:

- обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи;

- важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою;

- із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено у господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів";

- зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу;

- іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;

- одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

- таким чином, з`ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв`язок і вірогідність;

- в даному випадку Суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний [постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17]. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

8.59. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

8.60. Зі змісту судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду даного господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

8.61. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 зі справи №373/2054/16-ц).

8.62. Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення відсутні.

8.63. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, в тій частині, яка узгоджується з вказаними вище висновками Верховного Суду, наведеними у цій постанові.

8.64. Верховний Суд окремо вважає за необхідне вказати, що у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.65. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

8.66. Слід зазначити, що в силу приписів частини другої статті 309 ГПК України формальні порушення не можуть бути підставою для скасування з формальних міркувань правильного по суті і законного рішення.

8.67. ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.68. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.69. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу позивача залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України [Військова частина НОМЕР_1 ] залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у справі №910/5658/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець