Рішення

від 12.03.2024 по справі 278/3806/23

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/780/24

Справа №278/3806/23

РІШЕННЯ

Іменем України

12 березня 2024 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва Буша Н.Д. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕССО», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Єфіменко Денис Олегович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

У провадження Деснянського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕССО», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Єфіменко Денис Олегович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 04.10.2023 року відкрито провадження у вказаній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позову, позивач посилається на те, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. вчинено виконавчий напис №12187 від 02.12.2020 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» заборгованість в розмірі 9 094,00 грн. Приватний нотаріус, мотивував виконавчий напис тим, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором №200529-16525-2 від 29.05.2020 р., укладеним із ТОВ «Фінансова Компанія «Фінанс Інновація». У 2021 році юридичне найменування ТОВ «Фінансова Компанія «Фінанс Інновація» змінено на ТОВ «НЕССО». Стягнення заборгованості проводиться за період з 28.06.2020 р. по 03.11.2020 р. Сума заборгованості за кредитним договором складає 9 094,00 грн. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький І.В. згідно Єдиного реєстру нотаріусів не діє. Позивач вважає, що виконавчий напис №12187 від 02.12.2020 р. приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршицького І.В. є протиправним, тобто такий, що внесений з порушенням вимог чинного законодавства України та не підлягає виконанню. ТОВ «НЕССО» пред`явило виконавчий напис №12187 від 02.12.2020 р. для виконання до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Єфіменко Д.О., на підставі якого приватний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 від 08.12.2020 року та утримано з позивача 3 479,79 грн. Враховуючи, що підставою отримання відповідачем грошових коштів був виконавчий напис №12187 від 02.12.2020 р., який позивач вважає слід визнати таким, що не відповідає виконанню. Стягнуту суму в розмірі 3 479,79 грн. позивач вважає безпідставно набутою та просить стягнути її з ТОВ «НЕССО». Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 5 000 грн.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа, відповідач отримав ухвалу суду за електронною адресою support@monetka.com.ua - 06.11.2023 року, також відповідно до п. 2 ч. 1 ст.177 ЦПК України, позивач до позовної заяви додала доказ (квитанція №201064) надсилання листом з описом вкладення відповідачу копії позову з додатками від 07.08.2023 року.

Крім того, згідно з відомостями, які містяться в рекомендованому повідомленні про вручення поштових відправлень, третя особа отримала копію ухвали про відкриття провадження 29.11.2023 року.

Відповідач та треті особи свою позицію щодо позовних вимог на адресу суду не надсилали.

Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін і дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд вважає за можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

Судом встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Єфіменко Д.О. відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 за виконавчим написом №12187, вчиненого 02.12.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального лкругу Баршацьким І.В., яким стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова Компанія «Фінанс Інновація» заборгованість у розмірі 9 094 грн.00 коп.

Крім того, Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату у 2021 році було прийнято рішення про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю Баршацького І.В.

Вважаючи виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки існує спір щодо заборгованості за кредитом, позивач звернулась до суду з вказаним позовом з наміром захистити своє порушене цивільне право.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступних положень закону та відповідних правовідносин.

Так, згідно зі ст. 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат", для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 88 цього Закону, нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України містить аналогічні правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1,3 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (зі змінами та доповненнями) передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно пункту 1.1. вказаної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Пунктом 1.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до пункту 3.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Так, згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» стягнення заборгованості здійснюється за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставне майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та в Порядку вчинення нотаріальних дій.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87,88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача, з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, а перевіряє доводи боржника в повному обсязі й встановлює, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-887цс17.

Однак відповідач та треті особи не надали суду жодних доказів безспірності заборгованості.

Позивач стверджує, що нотаріусом не було перевірено на підтвердження безспірності стягуваної суми боргу з урахуванням того, що кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, а також те, що позивач не підписувала в будь-який спосіб кредитний договір з ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація».

Таким чином, нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не було з`ясовано чи укладався кредитний договір, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі.

Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру суми, що підлягають стягненню за написом, а саме у розмірі суми 9094,00 грн., чим порушив норми ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

При вирішенні даного спору суд також враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №320/7932/16-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, обґрунтованими та доведеними.

Відтак позов в цій частині є обгрунтованим і підлягає до задоволення, також задоволенню підлягає вимога про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 3 479,79 грн.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, позивач зазначає, що 24.07.2023 року між позивачем ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Калінін і Партнери» в особі адвоката Калініна С.К., було укладено договір №б/н/23 про надання правової допомоги.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Метою впровадження цього принципу пропорційності є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору №б/н/23 від 24.07.2023 року про надання професійної правничої (правової) допомоги, копію додатку №1 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №б/н/23 від 24.07.2023 року, копію ордеру на надання правничої правової допомоги від 06.08.2023 року, відомості щодо рекомендованих (мінімальні) ставки адвокатського гонорару (винагороди), затвердженого Рішенням засновника Адвокатського бюро «Калінін і Партнери» №3/2018 від 17 липня 2018 року, Акт виконаних робіт від 06.08.2023 року.

Пунктом 2 додатку №1 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №б/н/23 від 24.0.2023 р., встановлено, що за надання професійної правничої (правової) допомоги, передбаченої в п.п. 1.1, Договору клієнт сплачує Бюро гонорар (винагороду) в розмірі 5 000 грн. у строк до набрання судового рішення законної сили у справі №278/3806/23.

Тобто, згідно п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України позивач понесе витрати на правничу допомогу на майбутнє.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем фактично не було сплачено коштів за надані послуги з правничої допомоги у розмірі 5 000 грн., проте такі витрати будуть понесені у майбутньому.

Отже з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрат за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 5000 грн.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1200 грн. 00 коп., тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір у розмірі 1200 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕССО», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Єфіменко Денис Олегович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігора Вікторовича №12187 від 02.12.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «НЕССО» (попереднє найменування ТОВ «Фінансова Компанія «Фінанс Інновація») заборгованість в розмірі 9 094 грн.

Стягнути з ТОВ «НЕССО» (код ЄДРПОУ 41146462) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 5 000 грн. та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 200 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судове рішення складено 12 березня 2024 року.

Суддя Н.Д.Буша