Постанова

від 06.03.2024 по справі 756/3014/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 756/3014/18 головуючий у суді І інстанції Шевчук А.В.

провадження № 22-ц/824/4536/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 березня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Лобоцької В.П.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 лютого 2023 року та на додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 квітня 2023 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маршала Тимошенка 13-А» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в інтересах якого діють законні представники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна, Служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про застосування правових наслідків недійсності нікчемного правочину, витребування частини приміщення загального користування з чужого незаконного володіння та відновлення становища, що існувало до порушення права власності, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року ОСББ «Маршала Тимошенка 13-А» звернулося до суду з позовом та з урахуванням зміни підстав позову просило застосувати як наслідок недійсності нікчемного правочину та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Р.Т. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 38410089 від 29 листопада 2017 року, рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Р.Т. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 38409497 від 29 листопада 2017 року, якими за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникло право власності на частину приміщення загального користування (допоміжного технічного приміщення (горища)) розміром 59,9 кв.м. на 22 поверсі 4-ї секції будинку АДРЕСА_1 ; скасувати рішення державного реєстратора Кучми Л.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 37907221 від 02 листопада 2017 року (дата державної реєстрації 31 жовтня 2017 року) та повернути дану частину приміщення загального користування (допоміжного приміщення (горища)) розміром 59,9 кв.м. власнику - ОСББ «Маршала Тимошенка 13-А»; зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , третіх осіб: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відновити стан приміщення загального користування (допоміжного технічного приміщення (горища)) на 22 поверсі 4-ї секції будинку АДРЕСА_1 , який існував до самовільної добудови та перепланування, відповідно до поверхового плану будинку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСББ «Маршала Тимошенка 13-А» створено 16 серпня 2016 року з метою забезпечення і захисту прав співвласників будинку по АДРЕСА_1 , дотримання ними своїх обов`язків, належного утримання та використання спільного будинку. При цьому, 17 жовтня 2017 року комісією зі складу членів правління та співробітників ОСББ складено Акт позачергового обстеження 22 поверху 4 під`їзду будинку АДРЕСА_1 , згідно з яким було зафіксовано, що над квартирою АДРЕСА_1 , яка розташована на 21 поверсі, на горищі, зроблено надбудову орієнтовною площею - 60 кв.м., яка має окремий (незалежний) вхід через технічний поверх. Також виявлено, що дана надбудова межує (має загальну стіну) з електрощитовою ліфтів 4-го під`їзду, що є порушенням правил пожежної безпеки. На момент обстеження встановлено, що даною прибудовою, як жилим приміщенням, користувалися власники квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Згодом, вказані особи 29 листопада 2017 року уклали правочини з переходу права власності своєї квартири АДРЕСА_1 : - за договором дарування № 2182 від 29 листопада 2017 року частку квартири на доньку ОСОБА_1 , номер запису про право власності: 23630662 від 29 листопада 2017 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38410089; - за договором дарування № 2180 від 29 листопада 2017 року частку квартири на сина ОСОБА_3 , номер запису про право власності: 23630083 від 29 листопада 2017 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38409497. Вказані договори були посвідчені приватним нотаріусом КМНО Гречаною Р.Т. За твердженням позивача, даними правочинами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 здійснили перехід права власності своєї квартири загальною площею 103,2 кв.м., що знаходиться на 21 поверсі, разом з незаконно захопленим приміщенням загального користування площею 59,9 кв.м., що розташоване на 22 поверсі, над квартирою АДРЕСА_3 на праві спільної сумісної власності. При цьому, після укладення договорів дарування загальна площа квартири, як об`єкта права власності у реєстрі речових прав відображена у розмірі 163,1 кв.м. Все вище наведене, на думку позивача свідчить про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 незаконно привласнили та оформили на своїх дітей - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності на неналежне їм приміщення загального користування розміром 59,9 кв.м., яке є частиною технічного приміщення (горища). Збільшення загальної площі квартири АДРЕСА_1 (розташованої на 21-му поверсі) відбулося за рахунок самовільного, незаконного захоплення частини приміщення розміром 59,9 кв.м. на технічному (нежитловому) 22-му поверсі секції 4, яке було здійснено шляхом: знесення стіни (Вказівник №1); перекриття виходу на дах (Вказівник №2); зміщення меж електрощитової, шляхом зміни проектної площі (Вказівник №3); перекриття входу до технічного приміщення (на схемі R 1940 Вказівник №4). За таких обставин, 02 січня 2018 року ОСББ «Маршала Тимошенка 13-А» направило ОСОБА_4 та ОСОБА_5 претензію за вих. № 02/01/18 щодо вчинення ними незаконних дій з привласнення майна, в якій вимагало надати документи: про право на територію загального користування, що стало підставою укладання договорів дарування від 29 листопада 2017 року; проектну документацію з переобладнання, будівництва та введення в експлуатацію прибудови; згоду балансоутримувача будинку; перед-проектної та проектної документації; узгоджені та затверджені проекти по забезпеченню електропостачання, теплопостачання, гаряче водопостачання, водопостачання та водовідведення. При цьому, відсутність відповіді від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на претензії ОСББ стало підставою для даного позову.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 13 лютого 2023 року позов ОСББ «Маршала Тимошенка, 13А» задоволено частково. Скасовано рішення приватного нотаріуса Гречаної Р.Т. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №38410082 від 29 листопада2017 року та рішення приватного нотаріуса Гречаної Р.Т. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №38409497 від 29 листопада 2017 року, якими за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникло право власності на частину приміщення загального користування (допоміжного технічного приміщення (горища) розміром 59,9 кв.м. на 22 поверсі 4-ї секції будинку АДРЕСА_1 . Скасовано рішення державного реєстратора Кучми Любові Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №37907221 від 02 листопада 2017 року (дата державної реєстрації 31 жовтня 2017 року). Зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в інтересах якого діють законні представники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відновити стан приміщення загального користування (допоміжного технічного приміщення (горища) на 22 поверсі 4-ї секції будинку АДРЕСА_1 , який існував до самовільної добудови та перепланування відповідно до поверхового плану будинку. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 10 квітня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 , законних представників ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , які діють в інтересах ОСОБА_3 , на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маршала Тимошенка 13-А» у рівних частках понесені витрати на правову допомогу у загальному розмірі 20 000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у стягненні витрат на правову допомогу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права відповідач вказує про те, що рішенням суду відмовлено у задоволенні позовної вимоги майнового характеру про повернення спірної частини приміщення загального користування власнику - ОСББ «Маршала Тимошенка 13-А», за яку було сплачено 7 363 грн., та задоволено три немайнові вимоги, за які було сплачено лише за одну вимогу 1 762 грн. При цьому, судом стягнуто з ОСОБА_1 та законних представників неповнолітнього ОСОБА_3 на користь позивача судовий збір у розмірі 8 000 грн. Також, судом першої інстанції не виконано вимоги статей 197, 200 ЦПК України, чим порушено процесуальні права відповідачів та третіх осіб щодо збору та подання всіх доказів, які мають важливе значення для правильного вирішення справи по суті, подання заперечень та пояснень щодо поданої позовної заяви зі зміненими (доповненими) підставами позову. Суд першої інстанції не повідомив належним чином про дату судового засідання, в якому було ухвалено рішення, чим в черговий раз позбавив відповідачів та третіх осіб права можливості надати додаткові пояснення, які змогли б доповнити матеріали справи. Натомість, в судовому рішенні суд посилається на те, що «після оголошення перерви в судовому засіданні на стадії дослідження документів представник відповідачів та ОСОБА_5 в судові засідання з`являтись перестали, подавали до суду неодноразові клопотання про відкладення розгляду». В частині порушення судом норм матеріального права, відповідач вказує, що правочини, вчинені між відповідачами та третіми особами 1 та 2, відповідають вимогам положень ст. 209, 210, 719 ЦК України, які встановлюють вимоги до вчинення правочинів з переходу права власності на нерухоме майно, та не містять ознак нікчемності правочинів, встановлених законом. В позовній заяві зі зміненими (доповненими) підставами позову, позивач, розуміючи безпідставність вимог, викладених в позовній заяві, просить скасувати рішення приватного нотаріуса Гречаної Р.Т. та рішення державного реєстратора Кучми Л.В. знову ж таки посилаючись на нікчемність правочину. Єдиним обґрунтуванням задоволення цієї вимоги суд вказує відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності збільшення площі квартири. Але при цьому, суд не зазначив в оскаржуваному рішенні про те, що на стадії підготовчого засідання відмовив у задоволенні клопотань представників про витребування доказів, зокрема представника позивача про витребування реєстраційної справи. Таким чином, оскаржуване рішення суду ґрунтується на припущеннях, а не на повно і всебічно з`ясованих обставинах, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, що суперечить вимогам ст. 263 ЦПК України. Крім того, на адвокатський запит представника ОСОБА_8 про надання копії технічної документації на будинок та акту приймання-передачі житлового будинку АДРЕСА_1 позивачем було надано копію Акта приймання передачі будинку (т. 2, а.с. 193-195), з якого вбачається, що позивачем з приміщень загального користування (в тому числі допоміжних), які є спільним майном багатоквартирного будинку, прийняв лише сходові клітки (марші/площадки), вестибюлі та сміттєкамери. Інші приміщення загального користування (в тому числі допоміжні), відповідно до акту прийомки-передачі, відсутні. Також, позивачем не надано доказів того, що загальні збори співвласників уповноважили його звернутися за захистом прав співвласників до суду (рішення загальних зборів або Статут, який діяв на момент подання позову до суду). Щодо додаткового рішення, відповідач вказує, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 лютого 2023 року у даній справі частково було задоволено позовні вимоги. Таким чином, сума заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі заявлених 20 000 грн., мала бути поділена між позивачем та відповідачем пропорційно задоволеним позовним вимогам. Крім того, розмір заявлених представником позивача витрат на кваліфіковану правничу допомогу не відповідає реально виконаній роботі, що крім іншого підтверджується тим, що оплата послуг проводилась 03 травня 2019 року на підставі рахунку №3014 від 02 квітня 2019 року (т. 3, а.с.8,9), як повна попередня оплата за надання правових послуг, а вже потім надані послуги «підтягувались» під отриману суму. Відповідач також зазначає, що її представником, адвокатом Бубенком В.Г. 22 лютого 2023 року було подано заяву про стягнення з позивача витрат на кваліфіковану правничу допомогу, детальний опис робіт, договір та докази сплати адвокатських послуг на суму 22 000 грн. (т.2, а.с. 226-231). У зв`язку з чим, відповідач просить стягнути з позивача понесені нею витрати на правову допомогу.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено наступні обставини.

У відповідності до свідоцтва про право власності на квартиру від 12 липня 2002 року серії НОМЕР_1 Головне управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації посвідчує, що квартира АДРЕСА_1 складається з 4 кімнат житловою площею 58,5 кв.м., загальною площею 103,2 кв.м., дійсно належить ОСОБА_4 (Т.1, а.с. 170).

За договором дарування частини квартири від 12 березня 2009 року дарувальник ОСОБА_4 подарував, а обдарована ОСОБА_5 прийняла в дар частину квартира АДРЕСА_1 . Квартира в цілому складається з 4 кімнат житловою площею 58,5 кв.м., загальною площею 103,2 кв.м. (Т.1, а.с. 145).

В той же час, здійснюючи державну реєстрацію вказаного договору дарування державний реєстратор Кучми Л.В. своїм рішенням № 37907221 від 02 листопада 2017 року внесла до державного реєстру прав інформацію, що квартира АДРЕСА_1 . має, загальною площею 163.1 кв.м. (а.с. 150 т. 1).

Площа квартири АДРЕСА_1 саме у розмірі житлової площі 58,5 кв.м., загальної площі 103,2 кв.м. підтверджується Заявою ОСОБА_5 до голови правління ОСББ «Маршала Тимошенка 13-А» від 07 листопада 2017 року для оформлення довідки «Форма 3», де у своїй заяві власноруч вказала загальну площу квартири рівну 103,2 кв.м. (а.с. 10).

Співвласники власники квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 29 листопада 2017 року уклали правочини з переходу права власності своєї квартири:

- за Договором дарування № 2182 від 29 листопада 2017 року ОСОБА_4 подарував частку квартири доньці ОСОБА_1 , номер запису про право власності: 23630662 від 29 листопада 2017 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38410089;

- за Договором дарування №2180 від 29 листопада 2017 року ОСОБА_5 подарувала частку квартири сину ОСОБА_3 , номер запису про право власності: 23630083 від 29 листопада 2017 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38409497.

Вказані договори були посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т.

Квартира АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до відчуження у розмірі житлової площі 58,5 кв.м., загальної площі 103,2 кв.м. і відображена у правовстановлюючих документах та реєстрах речових прав на нерухоме майно, у договорах дарування вказана загальною площею 163,1 кв.м., а житловою 60,8 кв.м.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перед даруванням своїх часток квартири АДРЕСА_1 дітям ОСОБА_1 та ОСОБА_1 здійснили самовільне приєднання приміщення загального користування (допоміжного технічного приміщення (горища) розміром 59,9 кв.м., відповідачі та їх законні представники зобов`язані відновити стан приміщення загального користування (допоміжного технічного приміщення (горища) на 22 поверсі 4-ї секції будинку АДРЕСА_1 , який існував до самовільної добудови та перепланування відповідно до поверхового плану будинку. У відповідності до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. За таких обставин, повернення другій стороні у натурі всього того, що одержано на виконання недійсного правочину є очевидним.

Апеляційний суд не погоджується повністю з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Заявляючи вимогу про скасування рішення державного реєстратора Кучми Л.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 37907221 від 02 листопада 2017 року (дата державної реєстрації 31 жовтня 2017 року), позивач не звернув уваги, що за вказаною державною реєстрацією право власності на частину квартири виникло за ОСОБА_9 , яка не є відповідачем у справі.

У постанові від 19 грудня 2022 року у справі № 359/3951/17 Верховний Суд надав правову оцінку належності відповідача у спорі про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Верховний Суд, зокрема, зауважив, що державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У справі, що розглядається, ОСОБА_5 не є відповідачем, а, відтак, суд першої інстанції не мав правових підстав скасовувати рішення державного реєстратора Кучми Л.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 37907221 від 02 листопада 2017 року, яким зареєстровано право власності за ОСОБА_5 .

Також, з матеріалів справи вбачається, що треті особи у справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зареєструвавши за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 163.1 кв.м. відчужили останню своїм дітям ОСОБА_1 та ОСОБА_3 шляхом укладення договорів дарування по частині кожному.

Заявляючи вимогу про скасування рішення приватного нотаріуса КМНО Гречаної Р.Т. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 38410089 від 29 листопада 2017 року та рішення приватного нотаріуса КМНО Гречаної Р.Т. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 38409497 від 29 листопада 2017 року, якими за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникло право власності на частину приміщення загального користування (допоміжного технічного приміщення (горища)) розміром 59,9 кв.м. на 22 поверсі 4-ї секції будинку АДРЕСА_1 , позивач не звернув уваги, що вказаний спосіб захисту не є ефективним, оскільки ніяким чином не призведе до поновлення прав, за захистом яких він звернувся до суду.

Так, скасування вказаних рішень приватного нотаріуса Гречаної Р.Т. призведе до поновлення права власності на квартиру, в складі якої зареєстровано приміщення загального користування, площею 59.0 кв.м., за третіми особами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

В той же час, за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Обрання особою не ефективного способу захисту, який не призводить до поновлення прав особи, яка звертається до суду є самостійною, достатньою підставою до відмови в задоволенні позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

З позовної заяви позивача, що була предметом розгляду суду першої інстанції, вбачається, що «ОСББ Маршала Тимошенка 13-А», вважаючи себе власником частини приміщення загального користування площею 59.9 кв. м. (т. 2 а.с. 4), просило суд повернути вказану частину приміщення його власнику, тобто ОСББ.

В той же час, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Натомість, вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц).

Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.

Такий позов позивачем не був заявлений, а одним з основних принципів цивільного судочинства є принцип диспозитивності, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених випадках.

Крім того, відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 1952-IV право власності підлягає державній реєстрації.

Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі прав у частині належності права власності на спірне майно.

Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову (пункт 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц).

За таких обставин, вимога позивача про повернення приміщення у власність ОСББ «Маршала Тимошенка 13-А» є неналежним способом захисту та не може бути задоволена.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав до часткового задоволення позову, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою до задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення та ухвалення нового рішення по суті вимог позивача.

Крім того, матеріали справи не містять жодного доказу, що ОСББ «Маршала Тимошенка 13-А» є чи було власником приміщення загального користування площею 59.9 кв.м., яке воно просило повернути у його власність.

У постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 914/554/19 зазначено:

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004 визначено: «1.1. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.».

Допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону, стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Наведеним вище законодавством унормовано, що допоміжне приміщення багатоквартирного будинку і нежитлове приміщення є різними приміщеннями, критерії їх розмежування є досить чіткими, а тому відсутні підстави стверджувати, що у різних випадках одне і те ж приміщення може одночасно відноситися до допоміжного та бути нежитловим.

Особливістю правового статусу допоміжних приміщень є те, що вони є спільною власністю власників квартир у багатоквартирному будинку в силу прямої норми закону і підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення співвласниками (у даному випадку - в особі відповідача-2) будь-яких додаткових дій. Зазначене виключає набуття будь-якою особою права власності на такі приміщення, як на окремий об`єкт цивільних прав.

Звертаючись до суду з вимогою про повернення допоміжного приміщення горища, площею 59.9 кв. м. у свою власність, позивач на зазначене уваги не звернув. При цьому, позову в інтересах співвласників будинку не заявляв.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За змістом частин першої, п. 1,2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано заяву про долучення до матеріалів справи доказів понесених витрат на правову допомогу на загальну суму 22 000 грн.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 серед іншого просив вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 22 000 грн.

Так, 29 березня 2019 року між відповідачем ОСОБА_1 та адвокатом Бубенок В.Г. укладено договір про надання правової допомоги (а.с.229).

Відповідно до п. 3.1. договору за надані послуги клієнт сплачує винагороду, розмір якої встановлюється в кожному конкретному випадку надання правової допомоги шляхом надання клієнту рахунку за надані послуги.

Відповідно до детального опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 21 лютого 2022 року розмір витрат на правову допомогу в загальному розмірі складається 22 000 грн.

Відповідно до рахунку від 02 квітня 2019 року та квитанції до прибуткового ордеру від 02 квітня 2019 року відповідачем сплачено адвокату Бубенок В.Г. 22 000 грн.

Позивачем не надано доказів невідповідності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу критерію реальності адвокатських витрат, неспівмірності понесених позивачем витрат на адвокатські послуги, необхідності та підстав їх зменшення.

Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав до задоволення апеляційної скарги та відповідачем підтверджено належними та допустимими доказами розмір витрат понесених ним на правову допомогу, зазначена сума підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

Також, при подачі апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 7 929 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав до задоволення апеляційної скарги та відмови у задоволенні позовних вимог, то сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню з позивача на його користь.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 лютого 2023 року та додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 квітня 2023 року скасувати.

У задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маршала Тимошенка 13-А» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в інтересах якого діють законні представники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна, Служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про застосування правових наслідків недійсності нікчемного правочину, витребування частини приміщення загального користування з чужого незаконного володіння та відновлення становища, що існувало до порушення права власності відмовити.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маршала Тимошенка 13-А», місце знаходження: вул. Левка Лук`яненка, 13а, оф. 1, м. Київ, ідентифікаційний код - 40748983, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 7 929 (сім тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 22 000 (двадцять дві тисячі) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 11 березня 2024 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.