Постанова

від 11.12.2024 по справі 756/3014/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 756/3014/18

провадження № 61-7846св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маршала Тимошенка, 13-А»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якого діють законні представники ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна, Служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Бубенком Віктором Григоровичем,на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У березні 2018 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маршала Тимошенка, 13-А» (далі - ОСББ «Маршала Тимошенка, 13-А») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , в інтересах якого діють законні представники ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Р. Т., Служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про застосування правових наслідків недійсності нікчемного правочину, витребування частини приміщення загального користування із чужого незаконного володіння та відновлення становища, що існувало до порушення права власності.

Позовна заява мотивована тим, що 16 серпня 2016 року створено ОСББ «Маршала Тимошенка, 13-А» з метою забезпечення і захисту прав співвласників будинку АДРЕСА_1 , дотримання ними своїх обов`язків, належного утримання та використання спільного будинку.

17 жовтня 2017 року комісією зі складу членів правління та співробітників ОСББ «Маршала Тимошенка, 13-А» складено акт позачергового обстеження 22 поверху четвертого під`їзду будинку АДРЕСА_1 , згідно з яким було зафіксовано, що над квартирою НОМЕР_2 , яка розташована на 21 поверсі, на горищі, зроблено надбудову орієнтовною площею 60 кв. м, яка має окремий (незалежний) вхід через технічний поверх. Також виявлено, що вказана надбудова межує (має загальну стіну) з електрощитовою ліфтів четвертого під`їзду, що є порушенням правил пожежної безпеки. На момент обстеження було встановлено, що прибудовою, як жилим приміщенням, користувалися власники квартири НОМЕР_2 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

У подальшому 29 листопада 2017 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 уклали правочини з переходу права власності належної їм квартири: за договором дарування від 29 листопада 2017 року № 2182 - 1/2 частку квартири на доньку ОСОБА_1 , номер запису про право власності 23630662 від 29 листопада 2017 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 листопада 2017 року з індексним номером 38410089; за договором дарування від 29 листопада 2017 року

№ 2180 - 1/2 частку квартири на сина ОСОБА_2 , номер запису про право власності: 23630083 від 29 листопада 2017 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 листопада 2017 року з індексним номером 38409497. Вказані договори були посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р. Т.

На думку позивача, вказаними правочинами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснили перехід права власності належної їм квартири загальною площею 103,2 кв. м, що знаходиться на 21 поверсі, разом з незаконно захопленим приміщенням загального користування площею 59,9 кв. м, яке розташоване на 22 поверсі, над квартирою НОМЕР_2 та належить співвласникам багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності. При цьому після укладення договорів дарування загальна площа квартири, як об`єкта права власності, у реєстрі речових прав відображена у розмірі 163,1 кв. м.

Посилався на те, що збільшення загальної площі квартири НОМЕР_2 (розташованої на 21 поверсі) відбулося за рахунок самовільного, незаконного захоплення частини приміщення розміром 59,9 кв. м на технічному (нежитловому) 22 поверсі секції 4, яке було здійснено шляхом: знесення стіни; перекриття виходу на дах; зміщення меж електрощитової, шляхом зміни проектної площі; перекриття входу до технічного приміщення.

02 січня 2018 року ОСББ «Маршала Тимошенка, 13-А» направило ОСОБА_3 та ОСОБА_4 претензію за вих. № 02/01/18 щодо вчинення ними незаконних дій з привласнення майна, в якій вимагало надати документи: про право на територію загального користування, що стало підставою укладання договорів дарування від 29 листопада 2017 року; проєктну документацію з переобладнання, будівництва та введення в експлуатацію прибудови; згоду балансоутримувача будинку; перед-проектної та проектної документації; узгоджені та затверджені проекти по забезпеченню електропостачання, теплопостачання, гаряче водопостачання, водопостачання та водовідведення, яка залишилася без реагування.

Ураховуючи наведене, ОСББ «Маршала Тимошенка, 13-А», уточнивши позовні вимоги, просило суд:

- застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Р. Т. від 29 листопада 2017 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 38410089, рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Р. Т. від 29 листопада 2017 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 38409497, якими за ОСОБА_1 та ОСОБА_1 виникло право власності на частину приміщення загального користування (допоміжного технічного приміщення (горища)) розміром 59,9 кв. м на 22 поверсі 4-ї секції будинку АДРЕСА_1 ;

-скасувати рішення державного реєстратора Кучми Л. В. від 02 листопада 2017 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 37907221 (дата державної реєстрації 31 жовтня 2017 року) та повернути вказану частину приміщення загального користування (допоміжного приміщення (горища)) розміром 59,9 кв. м власнику - ОСББ «Маршала Тимошенка, 13-А»;

-зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відновити стан приміщення загального користування (допоміжного технічного приміщення (горища)) на 22 поверсі 4 секції будинку АДРЕСА_1 , який існував до самовільної добудови та перепланування відповідно до поверхового плану будинку.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 лютого 2023 року у складі судді Шевчука А. В. позов ОСББ «Маршала Тимошенка, 13-А» задоволено частково.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Р. Т. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 листопада 2017 року з індексним номером 38410082 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 листопада 2017 року з індексним номером 38409497, якими за ОСОБА_1 та ОСОБА_1 виникло право власності на частину приміщення загального користування (допоміжного технічного приміщення (горища) розміром 59,9 кв. м на 22 поверсі 4 секції будинку АДРЕСА_1 .

Скасовано рішення державного реєстратора Кучми Л. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 листопада 2017 року з індексним номером № 37907221 (дата державної реєстрації 31 жовтня 2017 року).

Зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , в інтересах якого діють законні представники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відновити стан приміщення загального користування (допоміжного технічного приміщення (горища) на 22 поверсі 4 секції будинку АДРЕСА_1 , який існував до самовільної добудови та перепланування відповідно до поверхового плану будинку.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 ,законних представників ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , які діють в інтересах ОСОБА_1 , на користь ОСББ «Маршала Тимошенка, 13-А» у рівних частках судовий збір у розмірі 8 000 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перед даруванням своїх часток квартири АДРЕСА_1 дітям ОСОБА_1 та ОСОБА_1 здійснили самовільне приєднання приміщення загального користування (допоміжного технічного приміщення (горища) розміром 59,9 кв. м, відповідачі та їх законні представники зобов`язані відновити стан приміщення загального користування (допоміжного технічного приміщення (горища) на 22 поверсі 4 секції будинку АДРЕСА_1 , який існував до самовільної добудови та перепланування відповідно до поверхового плану будинку.

Ураховуючи положення статті 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), районний суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , в інтересах якого діють законні представники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відновити стан приміщення загального користування (допоміжного технічного приміщення (горища) на 22 поверсі 4 секції будинку АДРЕСА_1 , який існував до самовільної добудови та перепланування відповідно до поверхового плану будинку.

У лютому 2023 року представник ОСББ «Маршала Тимошенка, 13-А» - адвокат Олійник О. В. звернувся до суду із заявою про розподіл судових витрат, в якій просив стягнути з відповідачів на користь ОСББ «Маршала Тимошенка, 13-А» витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

Додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10 квітня 2023 рокузаяву представника ОСББ «Маршала Тимошенка, 13-А» - адвоката Олійника О. В. про розподіл судових витрат задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 ,законних представників ОСОБА_4, ОСОБА_3, які діють в інтересах ОСОБА_1 , на користь ОСББ «Маршала Тимошенка, 13-А» у рівних частках понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

Додаткове рішення районного суду мотивоване тим, що заявлений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних робіт (наданих послуг), часом, витраченим на виконання цих робіт (послуг). При цьому представником позивача надано необхідні докази про понесення судових витрат у загальному розмірі 20 000 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 лютого 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСББ «Маршала Тимошенка, 13-А» відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову ОСББ «Маршала Тимошенка, 13-А», апеляційний суд виходив із того, що відсутні правові підстави для скасування рішення державного реєстратора Кучми Л. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 листопада 2017 року з індексними номером № 37907221, яким зареєстровано право власності за ОСОБА_4 , яка не є відповідачем у справі.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважав, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права щодо скасування рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Р. Т. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 листопада 2017 року з індексними номерам 38410082 та 38409497, оскільки це не призведе до відновлення прав, за захистом яких він звернувся до суду.

Посилаючись на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 та від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що належним способом захисту права або інтересу позивача є вимоги про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав на нерухоме майно. Отже, позивач обрав неналежний спосіб захисту цивільних прав і позов пред`явлено до неналежного відповідача.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

11 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бубенок В. Г. звернувся до апеляційного суду із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій просив стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 32 000 грн, понесені останньою в суді апеляційної інстанції.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 15 квітня 2024 рокузаяву представника ОСОБА_1 - адвоката Бубенка В. Г. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Бубенка В. Г. про стягнення з ОСББ «Маршала Тимошенка, 13-А» витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в апеляційній скарзі відповідачка не подала попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла чи яких очікує понести під час розгляду справи апеляційним судом, а також не заявила клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та не надала доказів щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Бубенок В. Г., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить додаткову постановою Київського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСББ «Маршала Тимошенка, 13-А» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, понесені останньою в суді апеляційної інстанції у розмірі 32 000 грн.

Крім того, у касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Бубенок В. Г. просить стягнути з ОСББ «Маршала Тимошенка, 13-А» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн, які остання понесла у зв`язку із розглядом цієї справи у суді касаційної інстанції, відповідні докази на підтвердження чого будуть надані у строки, передбачені ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 травня 2024 року касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Бубенком В. Г., на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року передана для розгляду колегії суддів: ОСОБА_7 (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М. (провадження № 61-7846ск24).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

У липні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження Заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2024 року № 1198/0/226-24 про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_7 та на підставі службової записки Секретаря Третьої судової палати Фаловської І. М. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 756/3014/18 за касаційним провадженням № 61-7846ск24.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 жовтня 2024 року для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Бубенком В. Г., на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року визначено суддю-доповідача - Лідовця Р. А. та суддів, які входять до складу колегії: Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Бубенком В. Г., мотивована тим, що апеляційний суд неповно з`ясував фактичні обставини справи, не дослідив та не надав правової оцінки наявним у справі доказам щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.

Посилається на те, що 06 березня 2024 року в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Бубенок В. Г. зробив усну заяву, в якій просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачкою в суді апеляційної інстанції та заявив, що докази понесених витрат на правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення, що відповідає нормам частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення представник ОСОБА_1 - адвокат Бубенок В. Г. вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 922/676/21, від 24 грудня 2021 року у справі № 755/4466/20-ц (провадження № 61-16762св21), від 18 січня 2022 року у справі № 910/2679/21, від 21 червня 2022 року у справі № 908/574/20, від 29 вересня 2022 року у справі № 910/3055/20, від 25 жовтня 2020 року у справі № 910/19650/20, від 10 листопада 2022 року у справі № 910/9024/24, від 14 вересня 2023 року у справі № 515/1060/19 та від 06 березня 2024 року у справі № 756/219/22 (провадження № 61-253св24), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Бубенком В. Г., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом третім частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).

З огляду на статтю 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

За правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19 (провадження № 61-16587св19).

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц).

Згідно із частинами першою та другою статті 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2019 року у справі № 916/24/18 зазначив, зважаючи на положення про те, що суд апеляційної та касаційної інстанцій має вирішувати питання щодо розподілу судових витрат, здійснених у зв`язку з переглядом справи, Верховний Суд дотримується позиції, що особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд вважав, що підстави для її задоволення відсутні, оскільки в апеляційній скарзі відповідачка не подала попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла чи яких очікує понести під час розгляду справи апеляційним судом, а також не заявила клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та не надала доказів щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки представником ОСОБА_1 - адвокатом Бубенком В. Г.з першою заявою по суті справи (апеляційною скаргою) не було подано попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ОСОБА_1 понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи апеляційним судом, про відшкодування яких йдеться.

Аналіз частини другої статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Отже, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 124 ГПК України, яка є тотожною за змістом частині другій статті 134 ЦПК України, містяться у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 922/1897/18, від 24 грудня 2019 року у справі № 909/359/19, від 13 лютого 2020 року у справі № 911/2686/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 910/16223/18, від 21 травня 2020 року у справі № 922/2167/19, від 10 грудня 2020 року у справі № 922/3812/19.

Застосування відповідних положень частини другої статті 134 ЦПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи.

Колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Бубенком В. Г., про те, що її представником 06 березня 2024 року в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції було зроблено відповідну заяву про те, що докази понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Так, звукозаписом судового засідання Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року підтверджується, що представником ОСОБА_8 - адвокатом Бубенком В. Г. було порушено питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачкою в суді апеляційної інстанціїіз подальшим наданням доказів понесених витрат на правничу допомогу відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Разом з тим, вказане не спростовує правильність оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки апеляційний суд скористався, передбаченим частиною другою статті 134 ЦПК України правом для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що прохання в апеляційній скарзі про стягнення судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції без наведення попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ОСОБА_1 понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи апеляційним судом, не є виконанням стороною вимог частини першої статті 134 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про неврахування судом висновку щодо застосування норм права, викладеного у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 922/676/21, від 24 грудня 2021 року у справі № 755/4466/20-ц (провадження № 61-16762св21), від 18 січня 2022 року у справі № 910/2679/21, від 21 червня 2022 року у справі № 908/574/20, від 29 вересня 2022 року у справі № 910/3055/20, від 25 жовтня 2020 року у справі № 910/19650/20, від 10 листопада 2022 року у справі № 910/9024/24, від 14 вересня 2023 року у справі № 515/1060/19 та від 06 березня 2024 року у справі № 756/219/22 (провадження № 61-253св24), є необґрунтованими, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать вказаним висновкам Верховного Суду.

Інші доводи касаційної скарги щодо суті та обґрунтованості заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не заслуговують на увагу, оскільки суд апеляційної інстанції відмовив у її задоволенні з процесуальних підстав.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки апеляційним судом не порушено норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Бубенком Віктором Григоровичем,залишити без задоволення.

Додаткову постанову Київського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. Ю. Гулейков

Д. Д. Луспеник