Рішення

від 13.03.2024 по справі 120/18802/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 березня 2024 р. Справа № 120/18802/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат" до відділу містобудування та архітектури Козятинської міської ради, виконавчого комітету Козятинської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПП "Сонечко" про визнання протиправним та скасування наказу, скасування запису

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Карат» (далі ТОВ «Карат», позивач) до відділу містобудування та архітектури Козятинського міської ради (далі відділ, відповідач 1), виконавчого комітету Козятинського міської ради (далі виконавчий комітет, відповідач 2), в якому просив:

·визнати протиправним та скасувати наказ відділу містобудування та архітектури Козятинського міської ради №4 від 21.03.2023 р. про присвоєння об`єкту нерухомого майна приміщення кафе «Сонечко», яке належить ПП «Сонечко-2017» на підставі договору купівлі продажу зареєстрованого в реєстрі від 29.12.1995 року за №8-212 державним нотаріусом Тептею Н.Я. і знаходиться в будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (власник : ОСОБА_1 ) на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023 р. по справі №133/3890/21 присвоєння адреси: АДРЕСА_2 ;

·скасувати запис з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адреси Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва про присвоєння ПП «Сонечко-2017» адреси приміщення 1 будівлі 2 Вінницька область, Хмільницький район, Козятинська територіальна громада, м. Козятин, вул. Стуса.

В обґрунтування вимо, позивач вказує, що відділ не уповноважений приймати рішення про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна, а лише створює проекти рішень. Також вказано, що при прийнятті спірного рішення у ПП «Сонечко-2017» не витребувано документів про виділ частки в натурі.

Відтак, просить скасувати наказ про присвоєння адреси та запис з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва про присвоєння ПП «Сонечко-2017» адреси приміщення 1 будівлі 2 Вінницька область, Хмільницький район, Козятинська територіальна громада, м. Козятин, вул. Стуса.

Ухвалою суду від 08.01.2024 р. відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

19.02.2024 р. надійшли пояснення третьої особи, в яких просить відмовити в задоволенні позову вказуючи на те, що спірним наказом не порушено права позивача та його видано на виконання судового рішення.

Від відповідачів письмової позиції не надходило, хоча ухвала про відкриття отримана останніми, про що свідчать матеріали справи.

Ухвалою від 13.03.2024 р. відмовлено у поновленні строків звернення до суду.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023 р. у справі №133/3890/21 зазначено наступне:

«Судом встановлено, що приміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , по АДРЕСА_1 є окремим об`єктом, який було відчужено міською радою (продано, як окремий об`єкт, юридичній особі - приватному закупівельно-роздрібному комерційному підприємству "Сонечко").

Так, 27 грудня 1995 року між, представництвом фонду державного майна України в м.Козятин та Приватним закупівельно-роздрібним комерційним підприємством Сонечко (засновник підприємства ОСОБА_2 ) укладено договір купівлі-продажу споруди кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке знаходиться на земельній ділянці площею 214,2 м2 за адресою АДРЕСА_3 , що підтверджується відповідним договором купівлі-продажу від 27.12.1995.

Таким чином, засновником підприємства значився батько позивача - ОСОБА_2 , а він (позивач) є його спадкоємцем, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником ПП Сонечко-2017 є позивач у справі - ОСОБА_3 . Зазначене також підтверджується інформацією із Опендатабот, із якої вбачається, що 21.06.2017 Приватне закупівельно-роздрібне комерційне підприємство Сонечко, яке до 21.07.2017 року очолював ОСОБА_2 , стало Приватним підприємством Сонечко-2017, керівником якого був ОСОБА_4 ; 21.05.2019 та станом на 22.11.2021 керівником вказаного ПП став позивач - ОСОБА_3 .

Як встановлено, приміщення кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 " займає певну частину площі від загальної частини всієї будівлі. Решта будівлі, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, по АДРЕСА_1 знаходиться у власності ТОВ "Карат".

Відповідно до розпорядження Голови Козятинської райдержадміністрації Про реєстрацію договору купівлі-продажу приміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказаний договір зареєстровано 23 січня 1996 року за №28.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 12 квітня 1996 року, виданого Представництвом Фонду державного майна України, власником державної споруди кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке знаходиться на земельній ділянці площею 214,2 кв.м., на підставі договору купівлі продажу №8-212 є Приватне закупівельно-роздрібне комерційне підприємство Сонечко.

Згідно акту прийому-передачі будівлі кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12 квітня 1996 року продавець Представництво Фонду державного майна України у Козятинському районі в особі начальника Мельник Ольги Вікторівни передав, а покупець приватне закупівельно-роздрібне комерційне підприємство Сонечко в особі ОСОБА_2 , прийняв будівлю кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке розташоване на земельній ділянці площею 214,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Реєстраційного свідоцтва, виданого Вінницьким міжміським бюро технічної інвентаризації 13.05.1999 року, реальна частина домоволодіння АДРЕСА_1 , зареєстрована за ПЗРКП Сонечко, в особі ОСОБА_2 , на праві особистої власності, на підставі Договору купівлі-продажу приміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , засвідченого Першою Вінницькою державною нотаріальною конторою 29.12.1995 року за №8-212 та записана в реєстрову книгу за №47. Домоволодіння АДРЕСА_1 в цілому складається з кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельній ділянці 214,2 кв.м.

04.03.2003 року Козятинською міською радою надано дозвіл №462 на складання проекту відведення земельної ділянки ПЗРКП Сонечко по АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки про визначення грошової оцінки земельної ділянки, виданої начальником Козятинського відділу земельних ресурсів 20.05.2004 року за №387, грошова оцінка земельної ділянки розташованої в АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для комерційного використання, площею 293 кв.м., складає 579999 грн.

Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 11 грудня 2007 року визнано незаконним та скасовано рішення 5 сесії 5 скликання Козятинської міської ради Вінницької області від 08.09.2006 року №225-V Про відмову ПП Сонечко в наданні згоди на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для комерційних цілей і зобов`язано Козятинську міську раду на найближчій сесії розглянути питання щодо надання дозволу ПП Сонечко на виготовлення проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 214,2 кв.м. для комерційних цілей (розміщення літнього майданчика) в АДРЕСА_1 .

26.08.2021 позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою про державну реєстрацію прав та обтяжень на об`єкт нерухомого майна споруду кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке знаходиться на земельній ділянці, площею 214,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 ,

Однак Рішенням Державного реєстратора №59858496 від 16 серпня 2021 року йому було відмовлено у державній реєстрації прав та обтяжень, з тих підстав, що в результаті перевірки документів, поданих для проведення державної реєстрації прав, встановлено, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, в результаті перевірки встановлено, що за даною адресою зареєстровано інший об`єкт нерухомого майна.».

Отже, процитованим судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що приміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходиться по АДРЕСА_1 є окремим об`єктом. Ним же визначена його реальна частка. Відтак доводи позивача про те, що слід подати документи, які свідчать про відокремлення частки об`єкта у самостійний об`єкт -судом до уваги не приймаються.

При цьому, рішенням суду у справі №133/3890/21 зобов`язано Виконавчий комітет Козятинської міської ради Вінницької області вчинити дії з приводу присвоєння приміщенню кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 " в АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності приватному підприємству "Сонечко-2017", юридична адреса: АДРЕСА_5 , поштової адреси, відмінної від поштової адреси нежитлового приміщення в АДРЕСА_1 яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Карат".

На виконання цього рішення відділом містобудування та архітектури Козятинського міської ради видано наказ №4 від 21.03.2023 р. про присвоєння об`єкту нерухомого майна приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке належить ПП «Сонечко-2017» на підставі купівлі продажу, зареєстрованого в реєстрі від 29.12.1995 року за №8-212 державним нотаріусом Тептею Н.Я. і знаходиться в будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (власник: ОСОБА_1 ) та на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023 р. по справі №133/3890/21 зазначено адресу: АДРЕСА_2 .

Не погоджуючись із цим рішенням позивач звернувся до суду із позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Суспільні відносини з присвоєння адрес об`єктам нерухомості регламентовані нормами Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, Порядку присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2021р. №690 (далі за текстом - Порядок №690)).

Органи, уповноважені на присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес об`єктів будівництва, об`єктів нерухомого майна, визначаються відповідно до частини п`ятої статті 26-3 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (далі - уповноважені органи з присвоєння адрес).

Частиною п"ятою статті 26-3 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності адреса (крім реквізиту, визначеного пунктом 10 частини четвертої цієї статті) присвоюється, змінюється, коригується, анулюється:

- виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради;

- місцевою державною адміністрацією - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку не поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради, а також у разі неприйняття органом з присвоєння адреси рішення про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адреси у строк, визначений цією статтею.

У містах з районним поділом за рішенням міських рад повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, анулювання адрес можуть делегуватися виконавчим органам районних в місті рад.

Згідно з частиною шостою статті 26-3 Закону №3038-У1, яка відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 17.10.2019 року №199-1Х почала застосовуватися з 1 грудня 2020 року, передбачено, що виконавчий орган сільської, селищної, міської та районної у місті ради, місцева державна адміністрація або районна у місті Києві державна адміністрація (далі - орган з присвоєння адреси) протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про необхідність присвоєння адреси об`єкту нового будівництва, визначеного частиною дев`ятою статті 36 та частиною третьою статті 37 цього Закону:

1) приймає рішення про присвоєння адреси, що повинно містити відомості про ідентифікатор об`єкта будівництва;

2) оприлюднює рішення про присвоєння адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності);

3) вносить інформацію про присвоєння адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння адреси) до Реєстру будівельної діяльності.

Адреса вважається присвоєною з дня внесення до Реєстру будівельної діяльності інформації про її присвоєння.

Документи для зміни адреси об`єкта нерухомого майна подаються у порядку, визначеному статтею 26-1 цього Закону.

Документи для отримання адміністративних та інших визначених цим Законом послуг у сфері будівництва подаються до суб`єкта надання відповідної послуги за вибором заявника (якщо інше не визначено цим Законом):

1) в електронній формі через електронний кабінет або іншу державну інформаційну систему, інтегровану з електронним кабінетом, користувачами якої є суб`єкт звернення та суб`єкт надання відповідної послуги;

2) у паперовій формі особисто заявником (у тому числі через центри надання адміністративних послуг) або поштовим відправленням з описом вкладення.

Порядок зміни адреси об`єкту нерухомого майна здійснюється відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна Затвердженого Постановою КМУ від 07.07.2021 № 690 (далі - Порядок).

Згідно п.п. 9,10 Порядку, зміна адреси з реквізитом номер окремої частини об`єкта здійснюється в порядку упорядкування нумерації окремих частин об`єкта. У разі виявлення дублювання номерів окремих частин об`єкта зміна (коригування) адреси здійснюється на підставі рішення суду, крім випадку, коли всі окремі частини об`єкта з однаковими адресами є комунальною або державною власністю та належать одному власнику, їх адреси можуть бути змінені в порядку упорядкування нумерації окремих частин об`єкта.

Пункти 51-52 вказаної постанови передбачають, що упорядкування нумерації будинків здійснюється з використанням Реєстру будівельної діяльності. У разі виявлення дублювання номерів об`єктів нерухомого майна, один чи більше з яких не є об`єктами державної чи комунальної власності та не підпадають під випадки, зазначені у пункті 50 цього Порядку, зміна, коригування адреси здійснюються на підставі рішення суду.

Із процитованого видно, що сільська, селищна, міська та районні у місті ради, протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про необхідність присвоєння адреси об`єкту нового будівництва, визначеного частиною дев`ятою статті 36 та частиною третьою статті 37 цього Закону приймають рішення про присвоєння адреси, що повинно містити відомості про ідентифікатор об`єкта будівництва та вносять інформацію про присвоєння адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння адреси) до Реєстру будівельної діяльності.

Оцінюючи посилання позивача на те, що рішенням суду по справі №133/3890/21 зобов`язано саме Виконавчий комітет Козятинської міської ради Вінницької області вчинити дії з приводу присвоєння приміщенню кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 " в АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності приватному підприємству "Сонечко-2017", юридична адреса: АДРЕСА_5 , поштової адреси, відмінної від поштової адреси нежитлового приміщення в АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Карат", - суд вказує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Статтею 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частин 1-3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами статті 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно частини першої статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові ВС від 03.04.2019 р. у справі №820/4261/18.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Суд вказує на те, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Аналізуючи мотиви позивача суд зазначає про те, що він посилається на обставини, які встановлені в судовому рішенні у справі №133/3890/21 та фактично вказує про неналежне виконання судового рішення.

Окрім того, суд вказує й на те, що спірний наказ прийнятий на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023 р. у справі №133/3890/21.

Однак, питання належного/не належного виконання судового рішення у іншій справі не може бути підставою для пред`явлення нового позову та підлягає дослідженню в порядку статті 382, 383 КАС України.

Також, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Зміст позову - це вид судового захисту, за яким позивач звертається до суду.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Така вимога повинна мати правовий характер, а також бути підвідомчою суду. Правильне визначення предмету позову має важливе практичне значення. Ним визначається суть вимоги, на яку суд повинен дати відповідь у своєму рішенні, підвідомчість цієї справи, провадиться класифікація на окремі категорії справ. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на підставу позову.

Підставою позову - є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки. Підстава позову складається із таких юридичних фактів, які підтверджують наявність спірних взаємовідносин, приналежність сторін до цієї справи та привід по позову.

Право на захист це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин.

Крім прав є величезна кількість інтересів, як загальних, так і персоніфікованих.

Завдання правосуддя це розгляд та вирішення правового спору, захист порушених суб`єктивних прав, свобод чи інтересів особи.

Ознакою спору є мета його учасників - доведення правомірності своїх інтересів, їх захист усупереч інтересам протилежної сторони. Особа-позивач очікує на захист своїх суб`єктивних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:

(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

(б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

(г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»);

(д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення прав.

Суд акцентує увагу, що стаття 34 Конвенції не дозволяє скаржитися абстрактно на порушення Конвенції (Центр правових ресурсів імені Валентин Кампеану проти Румунії, № 47848/08, п. 101, від 7 липня 2014).

Суд також визнав, що заявник може вимагати статус жертви порушення Конвенції, якщо він чи вона знаходяться під дією (охоплені) законодавства, яке дозволяє вживати таємні заходи спостереження, а також, якщо відсутні засоби правового захисту (Роман Захаров проти Росії [ВП], № 47143/06, пп. 173-178, від 4 грудня 2015). Проте для того, щоб мати можливість претендувати на статус жертви в такій ситуації, заявник повинен надати обґрунтовані і переконливі докази вірогідності того, що порушення, що впливає на нього або неї особисто, буде мати місце; одних підозр або припущень недостатньо (Сенатор Лайнс GmbH проти Австрії, Бельгії, Данії, Фінляндії, Франції, Греції, Ірландії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Португалії, Іспанії, Швеції та Великої Британії [ВП] (ухв.), №56672/00, від 10 березня 2004).

Із аналізу наведеного випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Як видно із експлікації, на яку посилається позивач, адреса приміщення ПП «Карат» вул. В. Стуса, 2, м. Козятин, в той час як адреса ПП «Сонечко-2017» - Вінницька область, Хмільницький район, Козятинська територіальна громада, м. Козятин, вул. Стуса, 2, приміщення 1, тобто адреса, що присвоєна об`єкту нерухомості, який належить третій особі, є відмінною від адреси місцезнаходження позивача.

Позивач в позовній заяві не обґрунтував, яким чином спірним наказом порушено його права, адже адреса, що присвоєна третій особі є відмінною від адреси приміщення належного на праві власності позивачу.

Відтак, суд доходить висновку, що позивачем не наведено аргументів та доводів, яким чином порушені його права спірним наказом.

Що ж до прийняття спірного наказу не уповноваженим органом, то суд вкотре вказує, що дане питання має вирішуватись в порядку ст.. 382, 383 КАС України, оскільки саме судовим рішенням у справі №133/3890/21 надавалась оцінка , в т.р. стосовно органу, який уповноважений на прийняття відповідних рішень та зобов`язано такий орган вчинити відповідні дії.

За змістом статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вище наведене, на думку суду, позивачем не доведено факт порушення його прав спірним наказом , відтак, такий не підлягає скасуванню, як наслідок, похідна вимога про скасування запису з Реєстру будівельної діяльності також не підлягає задоволенню, оскільки підставою для скасування є лише скасування наказу про присвоєння адреси.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваного наказу та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову відмовити .

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Карат" (вул. Стуса, 2, м. Козятин, Вінницька область, код ЄДРПОУ 32577644 ).

Відповідач: Виконавчий комітет Козятинської міської ради (вул. Грушевського, 23, ка.б.№9, м. Козятин, Вінницька область, код ЄДРПОУ 03084799)

Відповідач 2 : відділ містобудування та архітектури Козятинської міської ради (м. Козятин, вул. Грушевського, 23 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПП "Сонечко" (вул. Мчуріна, 2, кв. 7, м. Козятин, Вінницька область, код ЄДРПОУ 20084938).

Повний текст рішення сформовано 13.03.2024 р.

СуддяВоробйова Інна Анатоліївна