Постанова

від 06.09.2024 по справі 120/18802/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/18802/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйова І.А.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

06 вересня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат" до Відділу містобудування та архітектури Козятинської міської ради, Виконавчого комітету Козятинської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПП "Сонечко" про визнання протиправним та скасування наказу, скасування запису,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карат» звернулось до суду з позовом до Відділу містобудування та архітектури Козятинського міської ради та до Виконавчого комітетуКозятинського міської ради, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказвідділу містобудування та архітектури Козятинського міської ради №4 від 21.03.2023 року про присвоєння об`єкту нерухомого майнаприміщення кафе «Сонечко», яке належить ПП «Сонечко-2017», адреси: Вінницька область, Хмільницький район, Козятинська територіальна громада, м. Козятин, вул. Стуса, 2, приміщення 1 ;

- скасувати запис з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адреси Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва про присвоєння ПП «Сонечко-2017» адреси: приміщення 1 будівлі 2 Вінницька область, Хмільницький район, Козятинська територіальна громада, м. Козятин, вул. Стуса.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтуванні апеляційної скарги апелянт послалась на недотримання судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що на думку останньої призвело до неправильного вирішення справи.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступні обставини.

Так, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023 р. у справі №133/3890/21 встановлено наступне:

«Приміщення кафе "Сонечко", що знаходиться по вул. В.Стуса, 2, м.Козятин, є окремим об`єктом, який було відчужено міською радою (продано, як окремий об`єкт, юридичній особі - Приватному закупівельно-роздрібному комерційному підприємству "Сонечко").

27 грудня 1995 року між представництвом фонду державного майна України в м.Козятин та Приватним закупівельно-роздрібним комерційним підприємством "Сонечко" (засновник підприємства - ОСОБА_1 ) укладено договір купівлі-продажу споруди кафе "Сонечко", яке знаходиться на земельній ділянці площею 214,2 м2 за адресою: 287020, м. Козятин, вул. В.Стуса,2, що підтверджується відповідним договором купівлі-продажу від 27.12.1995.

Таким чином, засновником підприємства значився батько позивача - ОСОБА_1 , а він (позивач) є його спадкоємцем, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником ПП "Сонечко-2017" є позивач у справі - ОСОБА_2 . Зазначене також підтверджується інформацією із "Опендатабот", із якої вбачається, що 21.06.2017 Приватне закупівельно-роздрібне комерційне підприємство "Сонечко", яке до 21.07.2017 року очолював ОСОБА_1 , стало Приватним підприємством "Сонечко-2017", керівником якого був ОСОБА_3 ; 21.05.2019 та станом на 22.11.2021 керівником вказаного ПП став позивач - ОСОБА_2 .

Як встановлено судом, приміщення кафе "Сонечко" займає певну частину площі від загальної частини всієї будівлі. Решта будівлі, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, по вул. В.Стуса, 2, м.Козятин, Хмільницького району, Вінницької області, знаходиться у власності ТОВ "Карат".

Відповідно до розпорядження Голови Козятинської райдержадміністрації "Про реєстрацію договору купівлі-продажу приміщення кафе "Сонечко", вказаний договір зареєстровано 23 січня 1996 року за №28.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 12 квітня 1996 року, виданого представництвом Фонду державного майна України, власником державної споруди кафе "Сонечко", яке знаходиться на земельній ділянці площею 214,2 кв.м., на підставі договору купівлі продажу №8-212 є Приватне закупівельно-роздрібне комерційне підприємство "Сонечко".

Згідно акту прийому-передачі будівлі кафе "Сонечко" від 12 квітня 1996 року продавець представництво Фонду державного майна України у Козятинському районі в особі начальника ОСОБА_4 передав, а покупець Приватне закупівельно-роздрібне комерційне підприємство "Сонечко" в особі ОСОБА_1 , прийняв будівлю кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яке розташоване на земельній ділянці площею 214,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Реєстраційного свідоцтва, виданого Вінницьким міжміським бюро технічної інвентаризації 13.05.1999 року, реальна частина домоволодіння АДРЕСА_1 , зареєстрована за ПЗРКП "Сонечко", в особі ОСОБА_1 , на праві особистої власності, на підставі Договору купівлі-продажу приміщення кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", засвідченого Першою Вінницькою державною нотаріальною конторою 29.12.1995 року за №8-212 та записана в реєстрову книгу за №47. Домоволодіння АДРЕСА_1 в цілому складається з кафе Сонечко на земельній ділянці 214,2 кв.м.

04.03.2003 року Козятинською міською радою надано дозвіл №462 на складання проекту відведення земельної ділянки ПЗРКП "Сонечко" по АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки про визначення грошової оцінки земельної ділянки, виданої начальником Козятинського відділу земельних ресурсів 20.05.2004 року за №387, грошова оцінка земельної ділянки розташованої в АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для комерційного використання, площею 293 кв.м., складає 579999 грн.

Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 11 грудня 2007 року визнано незаконним та скасовано рішення 5 сесії 5 скликання Козятинської міської ради Вінницької області від 08.09.2006 року №225-V "Про відмову ПП "Сонечко" в наданні згоди на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для комерційних цілей" і зобов`язано Козятинську міську раду на найближчій сесії розглянути питання щодо надання дозволу ПП "Сонечко" на виготовлення проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 214,2 кв.м. для комерційних цілей (розміщення літнього майданчика) в АДРЕСА_1 .

26.08.2021 позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою про державну реєстрацію прав та обтяжень на об`єкт нерухомого майна споруду кафе "Сонечко", яке знаходиться на земельній ділянці, площею 214,2 кв.м., за адресою: м.Козятин по вул. В.Стуса,

Однак Рішенням Державного реєстратора №59858496 від 16 серпня 2021 року йому було відмовлено у державній реєстрації прав та обтяжень, з тих підстав, що в результаті перевірки документів, поданих для проведення державної реєстрації прав, встановлено, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, в результаті перевірки встановлено, що за даною адресою зареєстровано інший об`єкт нерухомого майна.».

Отже, процитованим судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що приміщення кафе "Сонечко", що знаходитьсяпо АДРЕСА_1 , є окремим об`єктом. Ним же визначена його реальна частка.

При цьому, рішенням судуу справі №133/3890/21 зобов`язаноВиконавчий комітет Козятинської міської ради Вінницької області вчинити дії з приводу присвоєння приміщенню кафе "Сонечко" в АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності приватному підприємству "Сонечко-2017", юридична адреса: АДРЕСА_2 , поштової адреси, відмінної від поштової адреси нежитлового приміщення в АДРЕСА_1 яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Карат".

На виконання цього рішення відділом містобудування та архітектури Козятинського міської ради видано наказ №4 від 21.03.2023 р. про присвоєння об`єкту нерухомого майна приміщення кафе «Сонечко», яке належить ПП «Сонечко-2017» на підставі купівлі продажу, зареєстрованого в реєстрі від 29.12.1995 року за №8-212 державним нотаріусом Тептею Н.Я. і знаходиться в будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (власник: ОСОБА_5 ) та на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023 р. по справі №133/3890/21 зазначено адресу: АДРЕСА_3 .

Не погоджуючись із цим рішенням, позивач звернувся до суду із позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не наведено аргументів та доводів, яким чином порушені його права спірним наказом, адже адреса, що присвоєна третій особі є відмінною від адреси приміщення належного на праві власності позивачу.

Колегія суддів, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та доводів апеляційної скарги, позивач, апелянт у справі, обгрунтовуючи заявлені ним вимоги посилається на обставини, які встановлені в межах розгляду справи №133/3890/21, а оскаржуваний ним наказ прийнятий на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023 р. у вказаній справі.

Так, відповідно до приписів ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Обов`язковість судового рішення є однією із основних засад судочинства.

Частинами 2 та 3 ст.14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

В даному випадку, судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції, що фактичною підставою для звернення до суду із цими позовними вимогами стала незгода позивача із діями відповідачів під час виконання рішення суду у справі №133/3890/21.

Колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

При розгляді позовних вимог позивача стосовно неналежного, на думку позивача, виконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення.

Так, відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно частини першої статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).

Заявлені позовні вимоги у цій справі стосуються саме порядку виконання судових рішень, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право звернутись до суду в порядку приписів ст. 382 КАС України або ст. 383 КАС України.

Верховний Суд у постанові від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а звернув увагу, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення у справі.

При цьому, наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про невірне обрання позивачем способу захисту порушених на його думку прав і стосовно необгрунтованості позивачем заявлених ним вимог щодо порушення спірним наказом його прав.

Як достеменно встановлено судом першої інстанції та наразі не спростовано доводами апеляційної скарги, у відповідності до експлікації, на яку посилається позивач, адреса приміщення ПП «Карат»: вул. В. Стуса, 2, м. Козятин, в той час як адресаПП «Сонечко-2017»: Вінницька область, Хмільницький район, Козятинська територіальна громада, м. Козятин, вул. Стуса, 2, приміщення 1, тобто адреса, що присвоєна об`єкту нерухомості, який належитьтретій особі,є відмінною від адреси місцезнаходження позивача.

Так, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другоїстатті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина другастатті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцієюі законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Колегія суддів зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

В даному випадку, доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви, які отримали ретельний та повний аналіз суду першої інстанції.

При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М. Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.