Рішення

від 11.03.2024 по справі 200/4863/23

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2024 року Справа№200/4863/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, Виконавчого комітету Покровської міської ради Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через представника адвоката Лещенко Олену Дмитрівну звернувся до суду з позовом до Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, в якому просив:

визнати противоправною бездіяльність щодо не прийняття рішення про визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА_2 разом з батьком ОСОБА_1 на підставі заяви від 19.05.2023;

зобов`язати розглянути заяву від 19.05.2023 про визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА_2 разом з батьком ОСОБА_1 та постановити відповідне рішення по суті звернення;

стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1878 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що є батьком малолітньої доньки ОСОБА_2 , яка мала статус внутрішньо переміщеної особи у місті Маріуполь з 2016 року. Враховуючи обставини збройної агресії, окупації міста Маріуполь, розірвання шлюбу та в зв`язку з переміщенням до міста Покровськ в 2023 році, позивач звернувся до відповідача с заявою про визначення місця мешкання дочки як внутрішньо переміщеної особи. Проте відповідач надав письмову відповідь з посиланням на відсутність об`єктивної можливості прийняття рішення по суті звернення в зв`язку з відсутністю фактичного проживання дитини на території громади. Позивач вважає вказану бездіяльність протиправною, оскільки дочка є громадянкою України та позивач, як батько, має право встановити місце мешкання доньки, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 11 вересня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2023 року в якості другого відповідача у справі залучений Виконавчий комітет Покровської міської ради Донецької області, розгляд справи розпочатий спочатку.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, в тому числі, розумні строки розгляду справи судом. Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. За визначенням пункту 11 частини першої статті 4 КАС України розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Тому, відповідно до наведених норм, справа розглянута впродовж розумного строку, необхідного для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, враховуючи обставини здійснення судочинства в умовах збройної агресії проти України.

Покровська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області у відзиві на позовну заяву зауважила, що до її компетенції не належить вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування, отже наявні підстави для залишення позову без розгляду або відмови у задоволенні позовних вимог.

По суті позовних вимог відповідач зазначив, що вирішення питання встановлення місця проживання дитини разом з одним із батьків, у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» (із змінами), належить до повноважень органів опіки та піклування районних, районних у м .Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад.

29.12.2022 відповідно до вказаної норми та у відповідності до вимог Закону України 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (із змінами) розпорядженням начальника Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області №330рг «Про затвердження складу комісії з питань захисту прав дитини та Положення про неї» було затверджено склад комісії з питань захисту прав дитини.

Відповідно до п.72. Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, при розв`язанні спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини служба у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини складає відповідний висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Під час роботи комісії вказане питання розглядалося неодноразово та було встановлено, що відповідно до чинного законодавства питання розв`язання спорів між батьками щодо виховання дитини (участь у вихованні того із батьків, хто проживає окремо, визначення місця проживання малолітньої дитини) може вирішуватися органом опіки та піклування за місцем проживання дитини за заявою того із батьків, хто проживає окремо, судом через позовне провадження або за домовленістю сторін.

В той же час, зважаючи на обставини збройної агресії на даний час дочка позивача є безвісти зникла на території міста Маріуполь. За таких обставин неможливо об`єктивно встановити місцезнаходження дитини, поспілкуватися з дитиною та з`ясувати думку матері ОСОБА_3 . Отже орган опіки та піклування Покровської міської ради вирішив не приймати рішення про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позивачем, оскільки не може підтвердити або спростувати факт знаходження дитини на території Покровської міської територіальної громади, але готовий повернутися до вирішення даного питання у разі фактичного проживання дитини на території громади. Співробітники Служби у справах дітей також не можуть провести бесіду з матір`ю та дитиною з метою з`ясування думки дитини та скласти висновок про визначення її місця проживання.

Відповідач вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки орган опіки та піклування, служба у справах дітей та комісія з питань захисту прав дитини прийняли до розгляду звернення заявника ОСОБА_1 , ретельно розглянули заяву та всі обставини, засідання комісії з цього приводу проводилося неодноразово.

Також відповідач зазначає про дискрецію при зобов`язанні до вчинення певних дій на реалізацію покладених на нього законом обов`язків.

Представник позивача надала відповідь на відзив, де просила звернути увагу на те, що первинний відповідач є належним, так як комісія з питань захисту прав дитини Покровської міської ради є структурною одиницею військової міської адміністрації Покровського району Донецької області та повноваження Покровської міської ради Донецької області були прийняті відповідно розпорядження від 27.09.2022 №3-рк. Окрім того частиною 2 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що начальник військової адміністрації здійснює повноваження виконавчого комітету відповідної ради, але розпорядження про прийняття таких повноважень ОСОБА_4 та з якого часу відсутнє.

Представник позивача просить задовольнити позовні вимоги, так як відповідач у відзиві вказав особу, яка повинна приймати рішення по заяві ОСОБА_1 орган опіки та піклування, який підпорядковується виконкому, а викладене у листі від 04.08.2023 рішення не приймалось органом опіки та піклування, тобто розгляд заяви ОСОБА_1 відкладене безпідставно та не у порядок передбачений законодавством.

У доповненні до відповіді на відзив представник позивача зауважила, що у начальника Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області взагалі відсутні повноваження для підпису відзиву у інтересах відповідача-Виконавчого комітету Покровської міської ради Донецької області, а сам відзив підписаний на бланку юридичної особи, де вказано код ЄДРПОУ 44790232, вказує, що діяльність відбувається саме Покровською військовою міською адміністрацією Покровського району Донецької області. Тобто визнано, що Виконавчий комітет Покровської міської ради Донецької області діяльність не здійснював, тобто не є відповідачем у справі.

До матеріалів справи відповідачами не долучено документ, якій би підтверджував затвердження тимчасової структури виконавчих органів відповідної міської ради. Навпаки, наданий документ, підтверджуючий знаходження відповідача-2 у простої.

Представник позивача наполягає, що у комісії з питань захисту прав дитини Покровської міської ради було достатньо матеріалів для прийняття рішення, а не відкладання розгляду заяви та аргументує, що комісія сформована у неправомочному внаслідок чого усі прийняті дії (бездіяльність) та рішення є незаконними.

Просила повернути відзив, як підписаний неправомочною особою.

Виконавчий комітет Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою суду від 19 січня 2024 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів, водночас у позивача були витребувані додаткові докази.

На виконання вказаної ухвали суду представником позивача надані:

копію заяви позивача до Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 19.05.2023 №1-22-2432 про визначення місця проживання малолітньої дочки ОСОБА_2 разом з батьком;

копію рішення Дружківського міського суду Донецької області від 13.06.2023, яким розірвано шлюб, зареєстрований 27.08.2013 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;

копію довідки № 1427-5002679416 від 30.03.2023 про реєстрацію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якості внутрішньо-переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_1 .

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України та зареєстрований за адресом: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією довідки про внесення відомостей до Державного демографічного реєстру № 1197700-2022.

Позивач є учасником бойових дій згідно з дублікатом посвідчення серії НОМЕР_2 від 26.12.2022 та звільнений з полону держави-агресора 21.09.2022 (довідка Національного інформаційного бюро № 5384-22 від 03.10.2022).

Відповідно до повторного свідоцтва про народження від 27.02.2023 серії НОМЕР_3 є батьком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з довідкою від 30.03.2023 № 1427-5002679373 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживанням позивача є: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки № 1427-5002679416 від 30.03.2023 здійснена реєстрація ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якості внутрішньо-переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 13.06.2023 року у справі № 201/4037/23 (провадження № 2/229/1521/2023) ухвалено:

шлюб, зареєстрований 27.08.2013 року, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що зроблено актовий запис у книзі реєстрації шлюбів Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Єнакіївського міського управління юстиції у Донецькій області , актовий запис № 348, розірвати.

Зі змісту тексту вказаного судового рішення про розірвання шлюбу не встановлено, що позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду у 2023 році ставилося питання про вирішення спору про місце проживання дитини з одним з батьків.

Також, зі змісту зазначеного рішення Дружківського міського суду Донецької області від 13.06.2023 року не випливає неможливість повідомлення відповідача ОСОБА_3 про розгляд справи через її знаходження на окупованій території чи за межами України.

29.12.2022 розпорядженням начальника Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області №330рг «Про затвердження складу комісії з питань захисту прав дитини та Положення про неї» було затверджено склад комісії з питань захисту прав дитини (далі - Комісія).

ОСОБА_1 звернувся до відповідача-1 із заявою від 19.05.2023 №1-22-2432 про визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА_2 разом з батьком ОСОБА_1 за своїм місцем мешкання: АДРЕСА_1 », зазначивши, що він надав необхідний перелік документів.

02.06.2023 Комісія провела засідання за зверненням про встановлення місця мешкання дитини та повідомила позивачу, що не може вирішити питання, де краще буде дитині мешкати разом з батьком в Україні або разом з мамою в росії без висловлення думки матері дитини ( ОСОБА_3 ). Вирішили направити запити для надання роз`яснень до Міністерства с соціальної політики, Уповноваженого Президента з прав дитини, Міністерства з питань реінтеграції ТОТ.

31.07.2023 проведено засідання Комісії разом з батьком, під час якого більшістю голосів членів комісій було прийняте протокольне рішення комісії з питань захисту прав дитини, відповідно до якого заявнику ОСОБА_5 було надіслано лист-відповідь від 04.08.2023 №вх.01-22-2432, відповідно до якого викладені такі обставини:

- Згідно з довідкою слідчого відділу Маріупольського РУП ГУ НП в Донецькій області від 17.05.2023 №101/04/3158/2-2023 у межах кримінального провадження №12023052770000220 від 15.03.2023 гр. ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є безвісти зникла. В ході розслідування встановлено, що можливим місцем перебування разом з матір`ю є територія країни-загарбника - російська федерація, у зв`язку з чим обмежена можливість проведення слідчих дій.

- Згідно з листом від 17.07.2023 №16464/301, наданим Покровським РУП ГУНП в Донецькій області, гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться у державному розшуку.

- Відповідно до довідки від 19.06.2023 №01-09/335, наданої Комунальною установою Покровський координаційний комітет самоорганізації населення, за адресом АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично не мешкає.

- Згідно з Актом обстеження умов проживання служби у справах дітей Покровської міської ради від 25.05.2023 за адресом АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За результатами обстеження за адресом проживання батька створені умови для проживання та розвитку дитини.

- Згідно з Висновком оцінки потреб сім`ї з дітьми від 31.05.2023 Покровського міського центру соціальних служб Донецької області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , бажає встановити місце проживання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ним за даною адресом. На даний час дитина знаходиться з матір`ю за межами України.

- Встановлено, що малолітня ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , обстеження матеріально-побутових умов за адресою реєстрації неможливе, оскільки житло знаходиться на непідконтрольній Україні території.

- Фактичне місце проживання дитини встановити на даний час неможливо, у зв`язку з чим немає можливості обстежити умови проживання малолітньої ОСОБА_2 , поспілкуватися з дитиною та з`ясувати думку матері ОСОБА_3 . Також неможливо з`ясувати, чи жива дитина, оскільки і дитина, і її мати, на момент початку повномасштабних воєнних дій перебували на тимчасово окупованій території (м.Маріуполь), та на територію України не виїхали.

- Служба у справах дітей зазначила, що не має змоги надати висновок, оскільки таке питання розглядається за місцем проживання (перебування) дитини. Дитина не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тому представники Служби у справах дітей не можуть провести бесіду з матір`ю та дитиною з метою з`ясування думки дитини та скласти висновок про визначення її місця проживання.

За наслідками розгляду звернення позивача Комісія з питань захисту прав дитини виклала такі висновки:

керуючись статтями 141-163 Сімейного Кодексу України, статтею 1 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-ІІІ, Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 24.09.2008 № 866, беручи до уваги отримані роз`яснення Національної соціальної сервісної служби України від 18.07.2023 № 0000-0201-5/18908-2023/26235, Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 21.06.2023 № 22/4.1-6102-23, враховуючи лист служби у справах дітей Покровської міської ради від 31.07.2023 № 14-31/906, відповіді міністерств, департаментів та установ (Пенсійний фонд України, Національна соціальна сервісна служба України, Радник Уповноваженого Президента з прав дитини та дитячої реабілітації, Національної поліції України, Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації), ретельно дослідивши всі матеріали справи за заявою позивача про встановлення місця проживання його малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з ним, зважаючи на обставини, за яких неможливо об`єктивно прийняти рішення, орган опіки та піклування Покровської міської ради вирішив не приймати рішення про визначення місця проживання малолітньої дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позивачем, оскільки не може підтвердити або спростувати факт знаходження дитини на території Покровської міської територіальної громади, але готовий повернутися до вирішення даного питання у разі фактичного проживання дитини на території громади.

На підтвердження обґрунтованості висновків Комісії до відзиву до позовної заяви відповідачем, в тому числі, долучено:

виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Виконавчого комітету Покровської міської ради Донецької області (ЄДРПОУ 33136444);

розпорядження Президента України від 7 вересня 2022 року № 172/2022-рп «Про призначення С. Добряка начальником Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області»;

постанова Верховної Ради України від 21.09.2022 № 2616-ІХ «Про здійснення начальниками Добропільської, Мирноградської, Покровської та Селидівської міських військових адміністрацій Покровського району Донецької області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»;

копії:

розпорядження начальника Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 09.09.2022 №1рк;

розпорядження начальника Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 27.09.2022 №3рк;

розпорядження начальника Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 27.09.2022 №4рк;

відповіді Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області гр. ОСОБА_1 від 04.08.2023№ вх. 01.-22-2432;

розпорядження начальника Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області №330рг «Про затвердження складу комісії з питань захисту прав дитини та Положення про неї»;

витяг з протоколу № 11 засідання комісії з питань захисту прав дитини Покровської міської ради від 02.06.2023;

витяг з протоколу № 14 засідання комісії з питань захисту прав дитини Покровської міської ради від 31.07.2023;

довідки слідчого відділу Маріупольського районного управління поліції ГУ НП в Донецькій області від 17.05.2023 №101/04/3158/2-2023;

довідки від 01.06.2023 №101/02/3528/2-2023 слідчого відділу Маріупольського районного управління поліції ГУ НП в Донецькій області;

листа від 17.07.2023 №16464/301 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області;

довідки від 19.06.2023 №01-09/335 Комунальної установи Покровський координаційний комітет самоорганізації населення;

акту обстеження умов проживання служби у справах дітей Покровської міської ради від 25.05.2023;

висновку оцінки потреб сім`ї з дітьми від 31.05.2023 року Покровського міського центру соціальних служб Донецької області;

відповіді Національної соціальної сервісної служби України від 18.07.2023 № 0000-0201-5/18908-2023/26235;

відповіді Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 21.06.2023 № 22/4.1-6102-23;

листа служби у справах дітей Покровської міської ради від 31.07.2023 № 14-31/906;

листа Пенсійного фонду України від 28.07.2023;

листа Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації від 28.07.2023 № 1366/0/161-23/01-24.

На виконання ухвали суду від 19.01.2024, якою у сторони позивача були запитані пояснення щодо конкретно визначених прав, свобод чи інтересів позивача у публічно-правових відносинах, на захист яких спрямований адміністративний позов у цій справі, представник позивача пояснила, що правові наслідки для позивача виникли у результаті відкладення розгляду заяви ОСОБА_1 , у процесі якого не відбувалась оцінка передбаченого ст.19 СК України, прийнято проміжне рішення, яке не відповідає нормам законодавства. Відбулось порушення права ОСОБА_1 на отримання рішення відповідача відповідно ст.19 СК України.

Відповідачем не було прийнято остаточне рішення по заяві ОСОБА_1 відповідно вимог діючого законодавства. Відбулось прийняття рішення про відкладення розгляду заяви. До теперішнього часу Відповідач так і не надав норму нормативно правового акту якої він дотримувався приймаючі рішення про відкладення розгляду заяви ОСОБА_1 . Тобто у даному випадку Відповідач виступив як суб`єкт владних повноважень приймаючи проміжне рішення.

На думку представника позивача спір відносно проміжного рішення відповідача підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. У разі постановлення рішення органом опіки та піклування відповідно вимог ст.19 СК України, спір підлягає в порядку цивільного судочинства. Станом на сьогоднішній час мати самостійно приймала рішення про переміщення дитини з міста Маріуполя, але у подальшому до теперішнього часу не повідомляє про місцезнаходження доньки. Тобто між батьками вже виник спір щодо місця мешкання дитини. Розшук дитини це вимушені дії, так як мати перешкоджає батьку не тільки спілкуватись з дитиною та виконувати свої обов`язки, а й позбавляє його права знати місцезнаходження доньки. Відповідно до листа ДПС України від №101/1550/2-2023 від 16.03.2023 відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями громадянином України ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), у період з 24.02.2022року по 22.03.2023 року (станом на 15:15) у базі даних не виявлено. Відповідно до наданої інформації батько повинен вимушено витрачати час на пошук дитини, замість прийняття участі у вихованні доньки.

Водночас, протягом розгляду справи представник позивача просила повторно витребувати у Покровської міської військової адміністрації матеріали справи, яка сформована на підставі заяви позивача про визначення місця проживання малолітньої доньки, витребувати у відповідачів документи на підтвердження того, що перелічені у клопотанні особи - члени комісії є представниками структурних підрозділів Покровської міської військової адміністрації або Покровської міської ради, документи на підтвердження того, що перелічені у клопотанні юридичні особи є структурними підрозділами Покровської міської військової адміністрації або Покровської міської ради.

Суд не знайшов підстав для витребування у відповідача додаткових доказів.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.

За приписами статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 1 Сімейного кодексу України він визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою:

зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб;

утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї;

побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки;

забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

В обґрунтування заявленого у цій справі адміністративного позову сторона позивача посилається на наявність спору щодо місця проживання дитини з одним з батьків та норми статті 19 СК України, якими, зокрема, передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.

Вирішуючи справу, суд зазначає, що покладені в якості підстави позову спірні відносини прямо врегульовані нормами статті 161 СК України, які передбачають:

1. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

2. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

3. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.

Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.

Проте, маючи на меті захист прав батька дитини на її виховання за умов її проживання з ним, сторона позивача обрала спосіб захисту такого права шляхом оскарження рішення органу опіки та піклування, як суб`єкта владних повноважень, не погоджуючись з відмовою у прийнятті останнім остаточного рішення щодо місця проживання дитини.

Розглянувши наведені обґрунтування, суд зауважує, що адміністративний позов у цій справі не спрямований на захист прав, свобод чи інтересів в публічно-правових відносинах, а заявлений на захист прав позивача у сфері сімейних відносин.

Зокрема, сторона позивача посилається на неналежне виконання відповідачами своїх обов`язків в якості органу опіки та піклування, через що порушуються права позивача в частині визначення місця проживання дитини. Відповідно, підставами позову вказані відсутність остаточного рішення за заявою позивача, необґрунтованість висновків про необхідність відкласти розгляд заяви до отримання результатів розшуку дитини чи визначення її фактичного місцезнаходження, неповноважний склад комісії.

За наведених обставин суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частини 2 цієї статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з визначенням статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Тому, в межах цієї адміністративної справи суд перевіряє виключно дотримання відповідачем при прийнятті рішень в межах наданих повноважень критеріїв, визначених статтею 2 КАС України, що, водночас, виключає закриття провадження в адміністративній справі з мотивів неналежної юрисдикції.

Судом встановлено, що заява позивача про встановлення місця проживання дитини прийнята та розглянута відповідачем у встановленому законом порядку з прийняттям обґрунтованого рішення про неможливість встановлення місця проживання дитини за умов неможливості визначення місця фактичного перебування дитини, з`ясування думки матері неповнолітньої та самої дитини.

Посилання представника позивача на формальні підстави, такі як повноваження Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області та її виконавчого комітету, персональний склад комісії з питань захисту прав дитини, до якої, в тому числі, входять представники комунальних установ закладів освіти на громадських засадах, обсяг досліджених комісією матеріалів тощо не вказують на невідповідність прийнятого відповідачем рішення приписам закону, які підлягають перевірці в межах цієї адміністративної справи, оскільки не суперечать критеріям, визначеним статтею 2 КАС України.

Водночас, зміст рішення комісії з питань захисту прав дитини по суті прийнятого рішення не може бути предметом розгляду адміністративним судом, оскільки є підставою для захисту прав позивача на виховання дитини в порядку цивільного судочинства, чому не перешкоджають обставини відсутності прийняття вказаної комісією остаточного рішення.

Суд зауважує, що згідно з частиною 3 статті 19 СК України звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду.

Протилежні доводи представника позивача про неможливість захисту прав у спірних сімейних відносинах за відсутністю остаточного рішення відповідача суд відхиляє з огляду на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19:

« Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

У справі, яка є предметом перегляду об`єднаної палати, у контексті першочергового врахування найкращих інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, встановивши, що для забезпечення інтересів саме визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір`ю відповідатиме її інтересам, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Водночас касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, визначаючи місце проживання дитини з матір`ю, розглянули справу за відсутності висновку органу опіки та піклування за місцем проживання батька, який мав бути складений задля забезпечення належного розгляду справи, що є порушенням частини п`ятої статті 19 СК України.

В цій справі при вирішенні позову орган опіки та піклування приймав участь у розгляді справи, проте висновок щодо розв`язання спору між батьками щодо місця проживання малолітньої дитини не надав, з посиланням на неможливість його надання.

За загальним правилом, передбаченим статтею 19 СК України та статтею 56 ЦПК України, у спорах між батьками про визначення місця проживання малолітньої дитини участь органу опіки і піклування є обов`язковою. Спеціалісти відповідного органу мають надати суду письмовий фаховий висновок щодо розв`язання спору.

Повноваження органів опіки та піклування надавати висновки, їх вид і форма деталізуються у Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (далі - Порядок).

Зокрема, в ньому зазначено, що під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини.

Працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання за формою згідно з додатком 9, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім`ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов`язки з виховання дитини та догляду за нею.

Під час розгляду питання про визначення місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.

Згідно із пунктом 74 зазначеного Порядку під час розгляду судом спорів між батьками щодо виховання дитини районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади подає суду письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування, складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей в результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються зазначеної справи.

У частинах четвертій - шостій статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Тлумачення змісту зазначених приписів Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок, що вони не допускають виключень щодо неотримання письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов`язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок.

Наведені вище положення статті 19 СК та Порядку знайшли своє відображення у процесуальному законодавстві, з якого слідує, що такі органи займають самостійне процесуальне становище, беручи участь у судовій справі.

Так, згідно із частиною шостою статті 56 ЦПК України органи державної влади та місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у судовому процесі для подання висновків у справі є обов`язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.

Висновок владних органів містить дві складові: 1) відомості про факти, на основі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного розгляду та вирішення справи; 2) рекомендацію конкретного органу про те, як необхідно з точки зору державного інтересу (захист прав та інтересів дітей) вирішити справу, тобто висновок про факти та право.

Вказане дозволяє віднести висновки до засобів доказування (письмових доказів). Як й інші докази, вони не мають для суду наперед встановленої сили.

У випадку неможливості надати висновок, який ґрунтується на обстеженні умов, орган опіки і піклування з метою захисту інтересів дитини має використати всі можливі варіанти одержання інформації і оцінки обставин, що склалися, і за можливістю надати висновок з посиланням на бесіди із родичами, знайомими, або з посиланням на інші документи та із вказівкою на те, що обстежити безпосередньо умови проживання неможливо.

Однак винесення рішення у справі не може ставитися у залежність від наявності чи відсутності відповідного висновку. Адже згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Органи державної влади і місцевого самоврядування, надаючи висновок, діють паралельно із судом - захищаючи права та інтереси дитини і тим самим допомагають суду здійснювати захист відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України.

Такі висновки, безумовно, мають велике значення для ухвалення судом законного, обґрунтованого та справедливого рішення. Адже висновок органів державної влади та місцевого самоврядування формується із урахуванням досвіду у певній сфері, в межах компетенції відповідного органу та на основі його повноважень.

Однак не вчинення таких захисних дій з боку владного органу у вигляді неподання висновку не може слугувати підставою для відмови або для зволікання у захисті з боку суду. Адже здійснення правосуддя, захист прав та інтересів дітей не може ставитися у залежність від можливості здійснення владними органами своїх повноважень.

Тому у випадку ненадання висновку органом опіки та піклування, залученим до участі у справі, суд може надати додатковий строк відповідному органу, відклавши розгляд справи. Однак відмовити у винесенні рішення у справі чи зупинити провадження у справі через відсутність такого висновку суд не може.

Передбачена частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України обов`язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі, якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами. Якщо з тих чи інших причин орган опіки та піклування відмовиться надати свій висновок у справі, де за приписами частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України надання ним такого висновку є обов`язковим, ця обставина не означає неможливості розгляду та вирішення спору. Протилежний підхід є рівнозначним відмові у доступу до правосуддя і означав би порушення положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначений підхід має загальний характер і є цілком справедливим для випадків, коли не було отримано письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов`язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок, зокрема, у зв`язку із перебуванням дитини за межами країни, перебуванням дитини на непідконтрольній території, неможливості встановити місце фактичного перебування дитини з одним із батьків тощо ».

Отже, оскільки позивач має право на захист своїх прав у сфері сімейних відносин в порядку цивільного судочинства, а в межах цієї адміністративної справи судом не встановлено порушень в діях чи рішеннях відповідачів, як суб`єктів владних повноважень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до норм статі 139 КАС України через відмову у задоволенні позову суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області (пл. Шибанкова, б. 11, м. Покровськ, Донецька область, 85300, ЄДРПОУ 44790232), виконавчий комітет Покровської міської ради Донецької області (пл. Шибанкова, б.11, м. Покровськ, Донецька область, 85300, код ЄДРПОУ 33136444) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення виготовлений та підписаний в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Г.А. Чекменьов