Ухвала

від 10.10.2024 по справі 200/4863/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про залишення касаційної скарги без руху

10 жовтня 2024 року

м. Київ

справа №200/4863/23

адміністративне провадження №К/990/36373/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Бевзенка В.М., Чиркіна С.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.03.2024 (суддя Чекменьов Г.А.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2024 (колегія у складі: судді-доповідача - Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Гайдара А.В.)

у справі № 200/4863/23

за позовом ОСОБА_1

до Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, Виконавчого комітету Покровської міської ради Донецької області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області та Виконавчого комітету Покровської міської ради Донецької області, в якому просив:

- визнати противоправною бездіяльність щодо не прийняття рішення про визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА_2 разом з батьком ОСОБА_1 на підставі заяви від 19.05.2023;

- зобов`язати розглянути заяву від 19.05.2023 про визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА_2 разом з батьком ОСОБА_1 та постановити відповідне рішення по суті звернення.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11.03.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2024 апеляційну скаргу позивача задоволено частково, скасовано рішення суду першої інстанції від 11.03.2024, а провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Ухвалюючи вказану постанову суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом у цій справі є визнання неправомірними бездіяльність (дії) відповідача у частині порушення прав позивача при розгляді питання про визначення місця проживання його дитини. Спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу захисту сімейних прав та інтересів позивача на реалізацію саме положень Сімейного кодексу України, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

25.09.2024 до Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій останній з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, а також на пункт 3 частини четвертої, підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.03.2024 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2024.

Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Стаття 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, за правилами норм пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) можуть бути оскарженні в касаційному порядку виключно у наступних випадках:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Водночас частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Отже, зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень (в тому числі у справах незначної складності), зазначених у частині першій статті 328 КАС України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У силу приписів частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Також згідно з положеннями статті 341 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.

Зокрема, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Перевіркою поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник не навів обов`язкових умов у їх сукупності, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку за пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, відповідач не визначив конкретні норми права, щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду, підстави необхідності висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми тощо), не сформулював, як на думку позивача, відповідні норми права, щодо яких необхідні висновки Верховного Суду, повинні були застосовуватись.

Фактично зміст доводів касаційної скарги зводиться до викладення обставин справи у поєднанні з незгодою податкового органу із наданою судами правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів у справі - тобто, до їх переоцінки, що у свою чергу знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Таким чином, касаційна скарга ОСОБА_1 не містить обгрунтувань підстави касаційного оскарження в розумінні пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Водночас скаржником у касаційній скарзі не аргументовано й наявність у даному випадку обставин, передбачених підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які б були достатніми для вирішення Судом питання щодо відкриття касаційного провадження за такою скаргою.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без руху з наданням йому десятиденного строку з дня вручення цієї ухвали про залишення касаційної скарги без руху для надання уточненої касаційної скарги із наведеними у ній обгрунтуваннями підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 3 частини четвертої, підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 330, 332 КАС України, Верховний Суд,-

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.03.2024 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2024 у справі № 200/4863/23 залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

3. Встановлений судом строк може бути продовжений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з дією воєнного стану в Україні.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута. При цьому, в разі, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані судом неповажними - у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя В.М. Бевзенко

Суддя С.М. Чиркін