Постанова

від 12.03.2024 по справі 420/9627/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2024 р. Категорія: 1080200000м. ОдесаСправа № 420/9627/23Перша інстанція: суддя Корой С.М.,

час і місце ухвалення: письмове провадження,

м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Семенюка Г.В.,

суддів Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРУН" до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Одеської митниці, в якому позивач просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товару від 30.11.2022 року № UA500500/2022/200373/2; - визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2022/001324, мотивуючи його тим, що у специфікації № 3, яка є додатком № 3 до контракту № SF-2101-10/03 від 10.03.2021 року, встановлено, що вартість продукції вказана з урахуванням вартості митного оформлення, фітосанітарного сертифікату, експортної декларації, сертифіката якості заводу виробника, тари та пакування з транспортними та страховими витратами. Крім того, декларантом було надано калькуляцію виробництва (розрахунок вартості продукції), в якому визначено такі складові вартості продукції, як сировина та основні матеріали, витрати на упаковку, витрати на транспортування та митне оформлення, загальнотехнологічні витрати, оплата праці та адміністративні витрати, загальновиробничі витрати, загальногосподарські витрати, вартість морського фрахту до порту Одеса, прибуток. Отже, витрати на тару і пакування вже включені до вартості товару, тому цього достатньо для правильного визначення митної вартості. Також, декларантом було надано до митного оформлення платіжне доручення № 3 від 16.08.2022 року, з якого вбачається, що ТОВ «ФАРУН» сплатило SHANDONG TAICHENG FOODS CO., LTD CHINA 5 596 дол. США, призначення платежу передоплата за товари за Контрактом SF-2101-10/03 від 10.03.2021 року, додаток 3 від 10.13.2021 року, додаток 4 від 12.08.2022 року. Оплата кількох партій товару за різними специфікаціями (№ 3 та № 4) одним платіжним дорученням не порушує жодні вимоги чинного законодавства і здійснення оплати за товар у такий спосіб є правом позивача. Отже, декларантом було надано банківські платіжні документи на дану партію товару, які підтверджують здійснення 100% передплати за товар у сумі 5 820 дол. США. На думку позивача в наданих документах відсутні будь-які розбіжності, які необхідно було б спростувати, на їх підставі можна чітко та однозначно визначити митну вартість товару. В оскаржуваному рішенні відсутні покликання на конкретні документи, на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, не було наведено перелік документів, які стали підставою для визначення рівня митної вартості 0, 89 дол. США/кг. нетто та не приєднано до рішення їх копій, а також не наведено інформації про те, що Одеською митницею було отримано висновок експертного дослідження стосовно визначення митної вартості товару. Крім того, з оскаржуваного рішення вбачається, що було проведено аналіз баз даних ЄАІС та встановлено, що по товару № 1 рівень митної вартості за подібними (аналогічними) товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим 0,89 дол. США/кг. нетто (митна декларація № UA100360/2021/105894 від 16.09.2022), ніж заявлено декларантом 0,29 дол. США/кг. нетто. Проте, одночасно Одеська митниця не приєднала копію митної декларації МД № UA100360/2021/705894 від 16.09.2022 року до оскаржуваного рішення і не надала доказів того, що Одеська митниця є розпорядником інформації, що міститься у них. Таким чином, Одеська митниця не може покликатися на митну декларацію № UA100360/2021/705894 від 16.09.2022 року як на підставу прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару. Отже, у Одеської митниці відсутні документи, на підставі яких митну вартість товару можна було б визначити на рівні 0,89 дол. США/кг., а тому оскаржуване рішення є безпідставним і необґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 30.11.2022 року № UA500500/2022/200373/2. Визнано протиправною та скасовано картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2022/001324. Стягнуто з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фарун» витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 368, 00 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 22UA500500043990U6 від 29.11.2022 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Апелянт вказує, з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор-2006» та ЄАІС Держмитслужби та встановлено, що: по товару №1 рівень митної вартості за подібними (аналогічними) товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим 0,89 дол. США/кг нето (митна декларація № UA100360/2021/70594 від 16.09.022), ніж заявлено декларантом 0,29 дол. США/кг нето. Як стверджує апелянт, у рішенні про коригування митної вартості № UA500500/2022/200373/2 від 30.11.2022 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цих рішеннях про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фарун» зареєстровано як юридична особа 24.11.2010 року та згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснює такі види діяльності за КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

10.03.2021 року між ТОВ «ФАРУН» у якості покупця та SHANDONG TAICHENG FOODS CO., LTD CHINA у якості продавця було укладено Контракт купівлі-продажу № SF-2101-10/03 (а.с.45-47) відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується приймати і своєчасно здійснювати оплату продукції, яка в подальшому іменується як товар.

12.08.2022 року між ТОВ «ФАРУН» у якості покупця та SHANDONG TAICHENG FOODS CO., LTD CHINA укладена додаткова угода №1 до контракту № SF-2101-10/03 від 10.03.2021 року.

Як вбачається зі специфікації № 4, яка є додатком № 4 до Контракту №SF-2101-10/03 від 10.03.2021 року, на підставі вказаного Контракту ТОВ «ФАРУН» придбало товар, а саме: - Імбир маринований (рожевий) у кількості 1300 крб. ціною 3,70 дол. США за одну коробку, загальна сума 4 810 дол. США; - Імбир маринований (білий) кількістю 250 крб. ціною 4,20 дол. США за одну коробку, загальна сума 1 050 дол. США.

Як стверджує позивач, загальна сума, яку сплатило ТОВ «ФАРУН» за контрактом, становить 5 860 дол. США, що на його думку підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 3 від 16.008.2022 року. (а.с.50).

23.03.2020 року ТОВ «ФАРУН» уклало Договір № МБ-256/20 про проведення митно брокерської діяльності на території України з ТОВ «МЕРАІС»

Як зазначено позивачем, ТОВ «ФАРУН» здійснило передоплату за товари у сумі 5 596, 00 дол. США, що підтверджується платіжним дорученнями в іноземній валюті № 3 від 16.08.2022 року.

29.11.2022 року ТОВ «МЕРАІС», діючи від імені ТОВ «ФАРУН» у якості митного брокера, подало до Одеської митниці Держмитслужби України митну декларацію № 22 UA500500043990U6 від 29.11.2022 року, в якій було вказано митну вартість товарів 5 860 дол. США, визначену за основним методом ціною договору.

Для підтвердження вказаних у митній декларації від 29.11.2022 року №№ 22 UA500500043990U6 відомостей, до митної декларації було надано, зокрема, такі документи:

- Рахунок-фактуру (інвойс) № TC6-22080671F від 14.09.2022 року;

- Пакувальний лист № TC6-22080671F від 14.09.2022 року;

- Коносамент № ZJSM22100063 від 07.10.2022 року;

- Автотранспортна накладна №АА00005124 від 21.11.2022 року;

- Фітосанітарний сертифікат № 222000003509410001 від 27.09.2022 року;

- Декларацію про походження товару №ТС6-22080671F;

- Додаткову угоду № 1 від 12.08.2022 року;

- Специфікацію № 4 від 12.08.2022 року;

- Контракт № SF-2101-10/03 від 10.03.2021 року;

- Договір № МБ-256/20 про проведення митно-брокерської діяльності на території України від 23.03.2020 року;

- Заяву вих. № 2811-гмо від 28.11.2022 року.

29.11.2022 року декларант отримав від ВМО № 2 митного поста «Одеса-внутрішній» повідомлення, в якому зазначено, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, і що необхідно надати додаткові документи: - виписку з бухгалтерської документації; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - каталоги, специфікації фірми-виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову.

30.11.2022 року позивачем було надано відповідачу документи, що підтверджується повідомленням (ідентифікатор повідомлення A7A68356-0A20-4E5E-B2AC-7639E9028075), а саме:

- Платіжне доручення в іноземній валюті № 3 від 16.08.2022 року;

- Виписку з бухгалтерської документації № 3 від 24.11.2022 року;

- Прайс-лист б/н (ціни дійсні з 01.01.2022 року до 01.09.2022 року);

- Експертний висновок № 120-0361 від 25.11.2022 року;

- Калькуляцію виробництва (розрахунок вартості продукції) б/н;

- Експортну вантажну митну декларацію КНР (з перекладом українською мовою);

- Лист вих. № 935021 від 30.11.2022 року;

- Лист вих. № 30/11 від 30.11.2022 року;

- Рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/19178/21 від 04.04.2022 року;

- Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду по справі № 420/19178/21 від 09.06.2022 року;

- Рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/8460/22 від 02.09.2022 року.

За результатами здійснення митного контролю посадовими особами Одеської митниці було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 30.11.2022 року № UA500500/2022/200373/2 (а.с.79) та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2022/001324 (а.с.25).

Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягав сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) відповідно до специфікації № 4 від 12.08.2022 вартість товару складається з урахуванням митного оформлення, експортної декларації, тари і упаковки з транспортними розходами, але до митного оформлення не було надано банківські платіжні документи на дану партію товару та транспортні витрати.

У рішенні вказано, що митницею зобов`язано декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) виписку з бухгалтерської документації;

2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені

спеціалізованими експертними організаціями;

3) каталоги, специфікації фірми - виробника товару;

4) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову.

Згідно спірного рішення, з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС, АСМО «Інспектор» та встановлено, що по товару № 1 рівень митної вартості за подібними (аналогічними) товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим 0,89 дол. США/кг. нето (митна декларація № UA100060/2021/705894 від 16.09.2022), ніж заявлено декларантом 0,29 дол. США/кг. нетто.

Не погоджуючись із прийнятими Одеською митницею рішенням та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів 30.11.2022 року № UA500500/2022/200373/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2022/001324.

П`ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке:

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи.

До митної справи відповідно до ст. 7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити такі обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 55 МК України Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 9 статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідач в рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Проте суд критично оцінює зазначені висновки відповідача з огляду на таке.

Щодо покликань апелянта на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо такої складової митної вартості товару як вартість упаковки та пакування, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товар, слід зазначити таке.

Згідно з пп. 4.1. п. 4 контракту № SF-2101-10/03 від 10.03.2021 року експортна упаковка, в якій відвантажується товар, має забезпечувати, за умови належного ставлення до вантажу, збереженість товару під час транспортування.

Згідно специфікації № 4, яка є додатком № 4 до контракту № SF-2101-10/03 від 10.03.2021 року, вартість продукції вказана з урахуванням вартості митного оформлення, фітосанітарного сертифікату, експортної декларації, сертифіката якості заводу виробника, тари та пакування з транспортними та страховими витратами.

В наданій до суду та митниці калькуляції виробництва (розрахунок вартості продукції), визначено такі складові вартості продукції, як сировина та основні матеріали, витрати на упаковку, витрати на транспортування та митне оформлення, загальнотехнологічні витрати, оплата праці та адміністративні витрати, загальновиробничі витрати, загальногосподарські витрати, вартість морського фрахту до порту Одеса, прибуток.

Отже, витрати на тару і пакування вже включені до вартості товару.

В той же час, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37. Процедура митної декларації має бути зазначено, в той час як у вказаній графі митної декларації поданої Декларантом зазначено (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором. При цьому, жодних спеціальних умов щодо пакування товару, інвойсами, наданими SHANDONG TAICHENG FOODS CO., LTD CHINA не передбачалось.

З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

При цьому, відповідачем не доведено понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.

На думку суду, вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, за умови включення вартості пакування до ціни товару, є безпідставною та нічим не обґрунтованою.

Таким чином, в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція була висловлена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2019 року у справі № 815/6794/17 і в постанові Верховного Суду від 18.12.2019 року по справі № 160/8775/18.

Щодо покликань відповідача на те, що відповідно до специфікації № 4 від 12.08.2022 вартість товару складається з урахуванням митного оформлення, експортної декларації, тари і упаковки з транспортними розходами, але до митного оформлення не було надано банківські платіжні документи на дану партію товару та транспортні витрати, суд зазначає.

Відповідно до п. 6 контракту № SF-2101-10/03 від 10.03.2021 року оплата здійснюється на умовах, що вказані у додатках до даного договору.

У специфікації до договору № 4 від 12.08.2022 року передбачено, що передплата за товар становить 30% і залишок сплачується після повного оформлення і отримання на склад отримувача.

Крім того, згідно даної специфікації вартість продукції надана з урахуванням вартості митного оформлення, фітосанітарного сетрифікату, експортної декларації, сертифіката якості заводу виробника, тари і упаковки з транспортними та страховими витратами.

Згідно платіжного доручення № 3 від 16.08.2022 року були сплачені такі суми:

- 2 816, 00 дол. США за додатком (специфікацією) № 3 від 13.10.2021 року;

- 2 780, 00 дол. США за додатком (специфікацією) № 4 від 12.08.2022 року.

Позивач зазначає, що оскільки 2 780 дол. США становлять 47 % вартості товару за Специфікацією № 4 від 12.08.2022 року, отже, ТОВ «ФАРУН» виконало умови щодо оплати за товар.

Слід зазначити, що ані у спірному рішенні, ні протягом усього строку розгляду даної справи відповідачем не зазначено підстав не врахування поданих позивачем платіжного дорученням в іноземній валюті № 4 від 12.08.2022 року та виписок по рахунку.

При цьому, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.

Слід звернути увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічна позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року по справі № 803/3649/15.

Додатково, суд зазначає, що сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи містили розбіжності є необґрунтованими, оскільки будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «Фарун» митної вартості товару судом не встановлено.

Щодо покликань апелянта на те, що декларантом неподані усі необхідні документи, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи.

Не надання додаткових документів не є підставою для здійснення коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах № 804/16980/14, № 815/2013/15.

Суд вказує на те, що згідно з усталеною судовою практикою у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Отже, відповідач не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що надані уповноваженою особою позивача для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах, специфікації).

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16.

Покликання апелянта в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

З огляду на зазначене апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що відповідачем не правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів 30.11.2022 року № UA500500/2022/200373/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2022/001324.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці, - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року по справі № 420/9627/23, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Г.В. СеменюкСудді С.Д. Домусчі О.І. Шляхтицький