Постанова

від 12.03.2024 по справі 580/6033/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/6033/23 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьміськбуд" до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Уманьміськбуд" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, в якому просило:

- визнати протиправним і скасувати рішення комісії відповідача з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному ресорі податкових накладних про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 04.07.2023 № 4216;

- зобов`язати відповідача виключити позивача з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

25 січня 2024 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "УМАНЬМІСЬКБУД" є юридичною особою створеною та зареєстрованою 19.05.2016, юридична адреса: 20301, Черкаська область, Уманський район, місто Умань, вул. Успенська буд. 29 офіс 5. Підприємство зареєстроване як платник податку на додану вартість з 01.07.2016, код ЄДРПОУ - 40494369, індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 404943623052.

10.08.2022 комісією з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН прийнято рішення № 9458 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, яке прийнято на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Зазначено про ненадання платником податку копій документів, які можуть свідчити про невідповідність критеріям ризиковості платника податку (відсутні документи, які підтверджують реальність проведення операцій з реалізації товарів), а саме: видаткові накладні, платіжні доручення та ТТН.

23.06.2023 позивачем надіслано повідомлення про подання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку № 23/06/2023 з такими документами: пояснення; копія виписки з ЄДРПОУ; копії нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу майна; копії свідоцтв про право власності на нерухомість; копія свідоцтва про реєстрацію автокрану; копії договорів оренди нежитлових приміщень; копії договорів оренди нерухомого майна; копії видаткових накладних; копії платіжних доручень; копія договору поставки № 26 від 04.05.2022; копії видаткових накладних; копії платіжних доручень; копії ТТН; копії договорів перевезення вантажу; копії ТТН та копію інвентаризаційного опису ТМЦ від 01.06.2023 № 1.

04.07.2023 комісією з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН прийнято рішення № 4216 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, яке прийнято на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Вказано код 14 (код податкової інформації, яка є підставою для прийняття рішення) - постачання товарів/послуг за рахунок сформованого реєстраційного ліміту (СУМнакл) у зв`язку з придбанням товарів не пов`язаних з господарською діяльністю платника податку. Також зазначено таке: тип операції - придбання; період здійснення - 04.08.2022 - 05.09.2022; код УКТЗЕД операції - 1107; податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції - 00377733. Зазначено про ненадання платником податку копій документів, які можуть свідчити про невідповідність критеріям ризиковості платника податку: паспорт якості, сертифікат відповідності, документ щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність), розрахунковий документ, банківські виписки з особових рахунків, первинні документи щодо транспортування, первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (пункт 201.16 статті 201 ПК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 на виконання вимог пункту 201.16 статті 201 ПК України затверджено Порядок з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (Порядок № 1165), який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов`язки їх членів.

Додатком 1 до Порядку № 1165 встановлено Критерії ризиковості платника податку на додану вартість серед яких п. 8, який сформульований наступним чином: "У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування".

Відповідно до п. 6 Порядку № 1165, у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Додатком 4 до Порядку № 1165 затверджено типову форму рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, яка містить наступний припис: "Рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.".

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що, положення Порядку № 1165 встановлюють можливість платника податку оскаржити рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, у тому числі у судовому порядку.

У затвердженій формі рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку передбачено необхідність зазначення контролюючим органом однієї із двох підстав для прийняття такого рішення, а саме: - у зв`язку з виявленням обставин та/або отриманням інформації контролюючим органом у процесі поточної діяльності, або з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів від ... р. № ... У формі рішення вказано про необхідність зазначення пункту критерію ризиковості платника податку, а у разі відповідності суб`єкта пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку необхідно також зазначити, яка саме інформація була підставою для висновків про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Згідно з додатком 4 Порядку № 1165 в рішенні про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку обов`язково зазначається підстава його прийняття, зокрема, відповідний пункт критеріїв ризиковості платника податку та у разі відповідності пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку розшифровується, яка саме податкова інформація.

Колегія суддів звертає увагу, що оскаржуване рішення від 04.07.2023 № 4216 не містить відомостей про суть та характер наявної у контролюючого органу податкової інформації, що стала підставою для прийняття такого рішення, посилань на конкретні ризикові операції та/або податкові накладні, а також реквізити (дата, номер), суть і зміст документів, що містять відомості про такі вчинені операції.

Отже, оскаржуване рішення не містить обґрунтованих підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до п. 8 Критеріїв ризиковості платників податків.

В оскаржуваному рішенні зазначено про ненадання платником податку копій документів, які можуть свідчити про невідповідність критеріям ризиковості платника податку: паспорт якості, сертифікат відповідності, документ щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність), розрахунковий документ, банківські виписки з особових рахунків, первинні документи щодо транспортування, первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг.

Натомість, як вже зазначалося вище, позивачем надано відповідачу повідомлення про подання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку № 23/06/2023 з підтверджуючими документами, що підтверджено відповіддю відповідача на адвокатський запит представника позивача, про яку вже зазначалося судом вище.

Загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 822/1817/18.

Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 02.04.2019 у справі № 822/1878/18, від 21.05.2019 у справі № 815/2791/18, від 02.07.2019 у справі № 140/2160/19, від 04 12.2018 у справі № 821/1173/17.

Отже, оскаржуване рішення не містить мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до п. 8 Критеріїв ризиковості платників податку. Відповідачем документально не доведено обставин наявності у нього податкової інформації, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником податків.

В оскаржуваному рішенні зазначено тип операції - придбання; період здійснення - 04.08.2022 - 05.09.2022; податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції - 00377733.

Так, між ПрАТ "СЛАВУЦЬКИЙ СОЛОДОВИЙ ЗАВОД" (код ЄДРПОУ 00377733) та ТОВ "УМАНЬМІСЬКБУД" укладено Договір поставки № 26 від 04.05.2022 (далі - Договір), відповідно до умов якого ПрАТ "СЛАВУЦЬКИЙ СОЛОДОВИЙ ЗАВОД" поставив, а ТОВ "УМАНЬМІСЬКБУД" прийняв товар - солод пивоварний ячмінний.

Відповідно до п. 2.1. Договору загальна кількість товару, що поставляється орієнтовно складає 1000 тон.

Згідно з п. 3.1. Договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом або в мішках на умовах FCA - елеватор Постачальника (с. Крупець, Шепетівський район, Хмельницька область, вул. Богдана Хмельницького 43).

Ціну товару визначено у п. 4.1. Договору, яка складає: насипом - 15 167,00 грн, ПДВ - 3 033,40 грн, всього з ПДВ - 18 200,40 грн; в мішках - 15 583,35 грн, ПДВ - 3 116,67 грн, всього з ПДВ - 18 700,02 грн.

Згідно з п. 6.1. Договору разом з товаром Постачальник надає Покупцеві такі документи: транспортні та супровідні документи; сертифікат або посвідчення якості; рахунок та видаткову накладну; інші документи, необхідність яких встановлена законодавством або цим Договором.

Відповідно до п. 10.2. Договору цей Договір набирає чинності з 04.05.2022 та діє до 30.09.2022 включно.

Прийняття позивачем товару - солоду пивоварного ячмінного за цим Договором підтверджується видатковими накладними (т. 1 а.с. 105-153) та товарно-транспортними накладними (т. 1 а.с. 212-309).

Оплата позивачем товару підтверджується платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 154-211).

Згідно з умовами Договору транспортування товару позивачем здійснювалось самостійно з елеватора Постачальника, що знаходиться за адресою: с. Крупець, Шепетівський район, Хмельницька область, вул. Богдана Хмельницького 43.

У зв`язку з цим позивачем укладено договори перевезення вантажу з різними перевізниками. Також у матеріалах справи містяться акти виконаних робіт/наданих послуг та платіжні доручення за надані послуги перевезення (т. 2 а.с. 1-65).

Придбаний товар було поставлено в приміщення, що орендуються позивачем на підставі договору суборенди нежитлового приміщення № 052022 від 02.05.2022 та № 01/10-21 від 01.10.2021 та оренди нежитлового приміщення № 01/10-21 від 01.10.2021, що підтверджується товарно-транспортними накладними та відповідними договорами, укладеними із перевізниками, що додані до матеріалів справи.

Отже, позивачем надано відповідачу первинні документи, які у повній мірі відповідають Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV).

Згідно із частиною другою статті 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У частині першій та другій статті 9 Закону № 996-ХІV зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Водночас порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (далі - Положення № 88).

За вимогами п. 1.2 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 Положення № 88 передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2.4 Положення № 88).

Відповідно до п. 2.5 Положення № 88 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Згідно із п. 2.13 Положення № 88 керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера або особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов`язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.

З урахуванням викладеного, колегія суддів відхиляє, як неоґрунтоване посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на відсутність паспортів якості, сертифікатів відповідності та декларацій про відповідність, оскільки ці документи не належать до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, та не містять відомостей про господарську операцію. Тому навіть ненадання сертифікату якості чи іншого документу щодо якості товару не може бути свідченням безтоварної операції, оскільки поставка неякісного товару за своєю природою є поставкою, і яка в розумінні Податкового Кодексу України не може вважатися фіктивною чи безтоварною лише з цих підстав. Відсутність зазначених документів не може бути достатньою та самостійною підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із постачальником та позбавлення платника податку права на формування податкових вигод, оскільки матеріалами справи підтверджується отримання товару позивачем та його використання у межах господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08.04.2021 у справі № 820/4374/16.

Щодо посилань відповідача на придбання позивачем товару, яке не є пов`язаним з його господарською діяльністю, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із засад цивільного законодавства є свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Аналогічну норму містить і ч. 1 ст. 6 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно із ч. 1 ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Основними принципами підприємницької діяльності, зокрема, є: вільний вибір видів підприємницької діяльності; самостійне формування програми діяльності, вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежене законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільне розпорядження прибутком, що залишається після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом, комерційний розрахунок та власний комерційний ризик (ст. 44 ГК України).

Відповідно до ст. 43 ГК України принцип свободи підприємницької діяльності полягає в тому, що:

- підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом;

- особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами;

- перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюються виключно законом;

- здійснення підприємницької діяльності забороняється органам державної влади та органам місцевого самоврядування.

Отже, такі посилання відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо прийняття оскаржуваного рішення на підставі податкової інформації за кодом № 14 Довідника кодів податкової інформації, затвердженого наказом Держаної податкової служби України від 11.01.2023 № 17 (далі - Довідник № 17), то воно не є вмотивованим, оскільки відповідно до виписки з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним із видів діяльності позивача є 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Солод є продуктом штучного пророщування злакових культур таких як жито, ячмінь, овес, пшениця, просо та являє собою частково пророщені зерна із запущеним ферментативним природним ланцюгом перетворень, характерного для періоду проростання.

Отже, солод пивоварний ячмінний є зерном, що узгоджується з видом діяльності 46.21 позивача за КВЕД.

Крім цього, згідно з рішенням відповідача № 4216 від 04.07.2023 у відповідній ризиковій операції з позивачем задіяний платник податків з кодом ЄДРПОУ "00377733", тобто ПрАТ "СЛАВУЦЬКИЙ СОЛОДОВИЙ ЗАВОД".

Проте, у протоколі № 122 про цю юридичну особу нічого не зазначено. У ньому лише вказано про ненадання позивачем документів щодо підтвердження відповідності продукції, щодо постачання/придбання товарів/послуг, щодо транспортування, розрахункові документи.

Отже, зміст рішення № 4216 від 04.07.2023 не відповідає змісту протоколу № 122 від 04.07.2023, а тому таке рішення є протиправним.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірне рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 04.07.2023 № 4216 є необґрунтованим, тобто прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При цьому, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів належними та допустимими доказами наявність підстав для застосування до позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку з відповідними наслідками у вигляді внесення до переліку ризикових суб`єктів господарювання.

З огляду на вищевказане, рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 04.07.2023 № 4216 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача виключити позивача з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Абзацом 21 пункту 6 Порядку № 1165 визначено, що у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Зважаючи, що рішення від 04.07.2023 № 4216, яким позивача визнано таким, що відповідає критерію ризиковості платника податку на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку, прийнято неправомірно, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання відповідача виключити позивача з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у відзиві на апеляційну скаргу позивачем заявлене клопотання про здійснення розподілу судових витрат на правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 58 125,00 грн, щодо якого колегія суддів зауважує наступне.

Відповідно до ч. ч.1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом цієї справи у суді апеляційної інстанції позивачем надано: додаткову угоду №4 до Договору про надання правової допомоги №2329 від 16.05.2023 року, рахунок на оплату №5 від 16.01.2024 року, платіжну інструкцію №12 від 17.01.2024 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги № 1108108, свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю серії МК № 0001214, посвідчення адвоката України, Договір про надання адвокатських послуг від 17.01.2024 року.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема складності справи, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Окрім цього, суд має враховувати, чи є розмір заявлених позивачем витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 160/6899/20.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Таким чином, дослідивши надані документи та враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, предмет спору, значення справи для позивача у порівнянні з розміром судових витрат, які він просить стягнути з відповідача, колегія суддів вважає, що справедливою та співмірною сумою витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції є 4 000,00 грн.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року залишити без змін.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик 235, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 44131663) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьміськбуд" (вул. Успенська 29 оф. 5, м. Умань, Черкаська область, 20301, код ЄДРПОУ 40494369) витрати на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом даної справи у суді апеляційної інстанції у сумі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Сорочко Є.О.

Суддя Чаку Є.В.