Ухвала

від 13.03.2024 по справі 567/1484/23

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 567/1484/23

УХВАЛА

13.03.2024 м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі :

головуючий суддя ОСОБА_1

секретар ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7

розглянувши заяву представника потерпілого - адвоката ОСОБА_5 про забезпечення цивільного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, поданого в межах кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, -

встановив:

В провадженні Острозького районного суду Рівненської області перебуває кримінальне провадження № 12023181170000086 від 12.03.2023 року по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

До початку підготовчого судового засідання представником потерпілого ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_5 подано цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в розмірі 210968 грн.

Згідно ухвали суду від 04.10.2023 року потерпілого ОСОБА_4 визнано цивільним позивачем у вищевказаному кримінальному провадженні та прийнято до спільного розгляду з кримінальним провадженням поданий ним цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_5 одночасно з позовною заявою звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а саме на автомобіль марки «ВАЗ 21070», реєстраційний номер НОМЕР_1 , грошові кошти в банківських установах та на належне обвинуваченому ОСОБА_6 нерухоме майно, в тому числі, яке знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та згідно ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову, зокрема, шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього або в інших осіб.

Потерпілий ОСОБА_4 та його представник адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заву про забезпечення позову підтримали, просили її задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні частково підтримала заяву про забезпечення позову та не заперечувала проти накладення арешту на грошові кошти, належні обвинуваченому та які знаходяться на його банківських рахунках. В іншій частині заяви про забезпечення позову заперечила, вказуючи на те, що запропоновані представником потерпілого заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позовними вимогами.

Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні заперечили проти заяви про забезпечення позову, вказуючи на те, що ОСОБА_6 свою провину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення визнає повністю, та заявлений до нього цивільний позов визнає частково, будь-яких дій, спрямованих на відчуження належного йому нерухомого майна не вчиняв і такого наміру у нього немає.

Суд, вивчивши заяву про забезпечення позову, доводи потерпілого та його представника на її обґрунтування, та доводи обвинуваченого і його захисника на її заперечення, приходить до висновку, що така заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку із цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно ч.1, п.4 ч.2 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, зокрема, для забезпечення цивільного позову. Арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Згідно ч.6 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому п.4 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно обвинуваченого за шкоду за наявності обгрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.

Згідно ч.8 ст.170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові.

Згідно ч.1 ст.173 КПК України суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також навність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої ст.170 цього Кодексу, відповідно до якого завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження майном - це перешкода у вільному розпорядженню таким майном.

Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2021 року у справі №643/12369/19.

Відповідно п.1, 2, 10 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступного : розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Судом встановлено, що між потерпілим та обвинуваченим існує спір з приводу розміру відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

З пояснень обвинуваченого та його захисника судом встановлено, що обвинувачений на даний час не працює та є пенсіонером, у зв`язку з чим отримує пенсію в розмірі орієнтовно 2700 грн., яка перераховується йому картковий банківський рахунок, інших заощаджень та банківських рахунків він не має, окрім того обвинуваченому на праві власності належать декілька земельних ділянок та житловий будинок за адресою : АДРЕСА_1 .

Як вбачається з наданої представником потерпілого-цивільного позивача інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №357142033 від 05.12.2023 року обвинуваченому ОСОБА_6 на праві власності належить наступне нерухоме майно :

- земельна ділянка кадастровий номер 5624285300:01:001:0079 площею 0,1049 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2689894356242;

- будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 111,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2689703656060;

- земельна ділянка кадастровий номер 5624285300:11:003:0282 площею 0,3 га, для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1075374356242;

- земельна ділянка кадастровий номер 5624285300:11:003:0096 площею 0,2 га, для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1075101956242;

- земельна ділянка кадастровий номер 5624285300:11:001:0234 площею 1,43 га, для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 961151956242.

Згідно інформаційної довідки Територіального сервісного центру №5641 від 16.11.2023 року - автомобіль ВАЗ 21070, номерний знак НОМЕР_1 , з 12.09.2006 року належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_2 .

Таким чином, судом встановлено, що вищевказаний транспортний засіб обвинуваченому на праві власності не належить, а відтак відсутні будь-які фактичні та правові підстави для вирішення питання про накладення на ньго арешту з метою забезпечення цивільного позову.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що позовна заява потерпілого містить відповідне обгрунтування заявлених позовних вимог, на підтвердження яких надано відповідні докази, водночас наявність чи відсутність фактів, якими обгрунтовуються вимоги, буде встановлено судом під час ухвалення рішення по суті спору.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Оскільки предметом спору є відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розмір якого на день звернення до суду з позовом становить 210968 грн., вбачається, що запропонований позивачем вид забезпечення позову накладення арешту на майно (грошові кошти та нерухоме майно), що належить відповідачу на праві власності, є частково співмірним із заявленими позовними вимогами.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, а відтак суд приходить до висновку, що незабезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуватиме у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Вивчивши заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку про те, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, є співмірним із заявленими позовними вимогами, водночас на переконання суду накладення арешту на грошові кошти (пенсію), отримувану обвинуваченим, яка є його єдиним джерелом та засобом для проживання, може поставити останнього у скрутне матеріальне становище.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Окремо слід зазначити, що вжиття заходів забезпечення цивільного позову, про які у заяві просить представник потерпілого, жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та забезпечення балансу інтересів учасників спірних правовідносин.

За таких обставин, не вирішуючи питання обґрунтованості заявлених потерпілим позовних вимог, зважаючи на характер спірних правовідносин, суть заявлених позовних вимог та беручи до уваги те, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, суд приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання у майбутньому рішення суду, а тому заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з підстав викладених вище.

За змістом ч.1 ст.157ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Згідно з ч.1 ст.154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Перелік випадків у яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення визначений ч.3 ст.154 ЦПК України та є вичерпним.

Враховуючи те, що обраний представником потерпілого-цивільного позивача спосіб забезпечення позову дозволяє належним чином захистити майнові інтереси всіх осіб, а також відсутність обставин, визначених ч.3 ст.154 ЦПК України, суд приходить до висновку про те, що підстави для застосування зустрічного забезпечення відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.170-173 КПК України, ст.ст.149, 150, 153, 157 ЦПК України, -

постановив :

Заяву представника потерпілого - адвоката ОСОБА_5 про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти в межах заявленого цивільного позову в розмірі 210968 (двісті десять тисяч дев`ятсот шістдесят вісім) грн. арешт та заборонити відчуження та розпорядження наступним нерухомим майном :

- земельною ділянкою кадастровий номер 5624285300:01:001:0079 площею 0,1049 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2689894356242;

- будинком садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 111,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2689703656060;

- земельною ділянкою кадастровий номер 5624285300:11:003:0282 площею 0,3 га, для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1075374356242;

- земельною ділянкою кадастровий номер 5624285300:11:003:0096 площею 0,2 га, для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1075101956242;

- земельною ділянкою кадастровий номер 5624285300:11:001:0234 площею 1,43 га, для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 961151956242,

до набрання вироком Острозького районного суду Рівненської області законної сили у кримінальному провадженні № 12023181170000086від 12.03.2023року по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

В задоволенні іншої частини заяви про забезпечення позову відмовити.

Копію ухвали направити до Управління забезпечення надання адміністративних послуг виконавчого комітету Острозької міської ради (35800, Рівненська обл., м.Острог, проспект Незалежності, будинок, 14), для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в семиденний строк з дня її проголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Відомості про сторони :

Потерпілий (цивільний позивач) : ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_3 );

Обвинувачений (цивільний відповідач): ОСОБА_6 (місце проживання: АДРЕСА_4 ).

Суддя Острозького районного судуОСОБА_1