Рішення

від 14.03.2024 по справі 755/19709/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/19709/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Навчально-виховного комплексу «Домінанта» (Дошкільний навчальний заклад - спеціалізована школа І ступеня - суспільно-гуманітарна гімназія - спеціалізована школа № 204 з поглибленим вивченням фізичної культури) про визнання незаконним та скасування наказу,-

в с т а н о в и в:

19 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Навчально-виховного комплексу «Домінанта» (Дошкільний навчальний заклад - спеціалізована школа І ступеня - суспільно-гуманітарна гімназія - спеціалізована школа №204 з поглибленим вивченням фізичної культури) (далі - НВК «Домінанта») про визнання незаконним та скасування наказу.

Згідно заявлених вимог позивач просить суд визнати незаконним та скасувати наказ від 24 жовтня 2023 року №697-к «Про скасування наказу», виданий НВК «Домінанта» (дошкільним навчальним закладом - спеціалізованою школою І ступеня - суспільно-гуманітарною гімназією - спеціалізованою школою № 204 з поглибленим вивченням фізичної культури).

Вимоги позову обґрунтовані тим, що наказом НВК «Домінанта» від 16 вересня 2022 року №449-к ОСОБА_1 прийнято на роботу в НВК «Домінанта» на посаду вчителя фізики за строковим трудовим договором з 19 вересня 2022 року по 26 серпня 2023 року. Наказом НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року № 591-к на підставі рішення педагогічної ради НВК «Домінанта» від 23 грудня 2022 року № 6 та статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинено на час дії воєнного стану дію трудового договору, укладеного з позивачем, із 02 січня 2023 року. Наказом НВК «Домінанта» від 21 березня 2023 року №129-к у зв`язку з виключенням міста Києва з Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, та відповідно до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» дію строкового трудового договору з позивачем поновлено з 20 квітня 2023 року. Позивач вказує, що у період з 02 січня 2023року по 19 квітня 2023 року він не працював та заробітну плату не отримував, до навчального закладу відповідач його не допускав. Позивач зазначає, що він оскаржив наказ НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року №591-к до Дніпровського районного суду міста Києва (справа № 755/2395/23) як такий, що є незаконним, оскільки підстави, передбачені статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», для призупинення дії трудового договору на час дії воєнного стану не існували, і що таке призупинення є частиною мобінгу, вчиненого відносно позивача керівництвом НВК «Домінанта». Наказом НВК «Домінанта» від 24 жовтня 2023 року №697-к у зв`язку з неоднаковим тлумаченням норм Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та на підставі роз`яснення Міністерства економіки України від 03 жовтня 2023 року №4706-05/53171-09 скасовано наказ НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року № 591-к, бухгалтерії закладу освіти наказано здійснити виплату заробітної плати ОСОБА_1 за період з 02 січня 2023 року по 19 квітня 2023 року. На думку позивача, наказ НВК «Домінанта» від 24 жовтня 2023 року № 697-к є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки наказ від 30 грудня 2022 року № 591-к фактично був повністю виконаний, з 02 січня 2023 року дія трудового договору була зупинена, на робоче місце і в школу позивача не допустили, заробітну плату з 02 січня 2023 року по 19 квітня 2023 року не виплачували, що унеможливлює його скасування роботодавцем. Зазначає, що 21 березня 2023 року НВК «Домінанта» фактично прийняв рішення про скасування наказу про призупинення дії трудового договору з позивачем; дія трудового договору з позивачем була відновлена, тому повторне прийняття рішення з цього питання - неможливе, у тому числі з огляду на те, що з серпня 2023 року трудові відносини позивача з НВК «Домінанта» припинилися, спірним є лише питання щодо підстав та дати припинення таких трудових відносин, що є предметом судового розгляду в межах справи № 755/12436/23. Позивач вважає, що після припинення з ним трудових відносин НВК «Домінанта» не міг приймати 24 жовтня 2023 року наказ №697-к про скасування наказу від 30 грудня 2022 року №591-к, оскільки відновлення призупиненого трудового договору з позивачем відбутися не може. Також позивач зазначає, що з 02 січня 2023 року по 19 квітня 2023 року НВК «Домінанта»: не виплатив середній заробіток за час вимушеного прогулу; не нарахував компенсацію за невикористану відпустку; за січень, лютий, березень 2023 року НВК «Домінанта» не сплатив за позивача ЄСВ. Позивач вважає, що у НВК «Домінанта» не було підстав для виплати заробітної плати за жовтень 2023 року, оскільки трудові відносини припинилися, тому сума коштів у розмірі 37 627,31 грн не може бути заробітною платою, а є коштами невідомого походження.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 грудня 2023 року відкрито провадження в даній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено. (т.1 а.с.95-97)

09 січня 2024 року до суду надійшов відзив НВК «Домінанта» на позовну заяву, в якому відповідач просить позовну заяву залишити без задоволення. Відзив мотивований тим, що наказ НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року № 591-к «Про призупинку дії трудового договору з ОСОБА_1 » видано з урахуванням положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якою передбачена можливість призупинення трудового договору за ініціативи однієї із сторін через неможливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Після зупинення дії трудового договору позивач тривалий час в закладі не з`являвся і лише в березні 2023 року один раз відвідав навчальний заклад. Однозначної практики щодо застосування статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на момент видання наказу №591-к не було, тому у подальшому НВК «Домінанта» неодноразово звертався до уповноважених органів щодо надання роз`яснень. Наказом НВК «Домінанта» № 697-к від 24 жовтня 2023 року скасовано наказ НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року № 591-к, бухгалтерії закладу наказано здійснити виплату заробітної плати ОСОБА_1 за період з 02 січня 2023 року по 19 квітня 2023 року. Згідно відомостей бухгалтерії НВК «Домінанта» - розшифровки за жовтень 2023 року, відомостей розподілу виплат ОДВ НВК «Домінанта» від 26 жовтня 2023 року ОСОБА_1 нараховано та виплачено заробітну плату за період з 02 лютого 2023 року по 19 квітня 2023 року, при цьому страхові внески (ЄСВ) сплачені, кошти ОСОБА_1 отримав. Після отримання останньої відповіді на неодноразові звернення НВК «Домінанта» до Міністерства економіки України (лист від 03 жовтня 2023 року № 4706-05/53171-09) адміністрацією закладу і було прийнято рішення про скасування наказу № 591-к «Про призупинку дії трудового договору з ОСОБА_1 », зокрема шляхом видання наказу від 24 жовтня 2023 року № 697-к «Про скасування наказу». Відповідач зазначає, що наказ з кадрових питань, як різновид розпорядчого документа, може бути скасований шляхом видачі нового розпорядчого документа. НВК «Домінанта» вважає необґрунтованими позовні вимоги. У зв`язку з розглядом справи відповідач орієнтовно очікує понести судові витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 20 000,00 грн. (т.1 а.с.101-112)

14 січня 2024 року ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що відзив НВК «Домінанта» підписано т.в.о. директора Романом Банаком, але доказів, що підтверджують повноваження Романа Банака на підписання від імені НВК «Домінанта» заяв по суті справи, до відзиву не додано. До відзиву додано засвідчену копію наказу №418-к від 10 серпня 2004 року про призначення на посаду директора НВК «Домінанта» Уфімцевої С.В. (додаток №35) та засвідчену копію наказу №266-к від 26 серпня 2021 року про переведення Банака Р. Д. на посаду заступника директора з НВР (навчально-виховної роботи) (додаток №35). При цьому наказ №266-к від 26 серпня 2021 року не передбачає права заступника директора з НВР Романа Банака підписувати документи від імені НВК «Домінанта». Позивач зазначає, що лише частина доказів, наданих відповідачем, стосуються обставин справи №755/19709/23, а саме - додатки №№ 1, 14, 15, 19, 33, 34. Інші докази є неналежними, оскільки обставини, які вони підтверджують, не входять до предмету доказування обставин незаконності наказу від 24 жовтня 2023 року № 697-к, а стосуються обставин, що є предметом розгляду у справах №755/2395/23, №755/9344/23, №755/12436/23, тому не повинні братися судом до уваги під час розгляду справи №755/19709/23. У справі №755/2395/23 рішення по суті спору не ухвалено, тому твердження НВК «Домінанта» про те, що «питання діяльності позивача у вересні-грудні 2022 року в НВК «Домінанта» були розглянуті у справі № 755/2395/23 не відповідають дійсності. Ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року у справі №755/2395/23 оскаржена до апеляційного суду. У справі №755/9344/23 Дніпровським районним судом міста Києва 11 січня 2024 року ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог, зокрема, про визнання незаконним та скасування наказу НВК «Домінанта» від 20 квітня 2023 року № 170-к «Про оголошення простою ОСОБА_1 ». Позивач вказує, що наказ НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року №591-к є незаконним, оскільки підстав для призупинення дії строкового трудового договору не існувало. НВК «Домінанта» працював, у школі проводились уроки, навчальний процес не зупинявся. У наказі від 30 грудня 2022 року №591-к вказана також така підстава його прийняття як рішення педагогічної ради від 23 грудня 2022 року №6, проте педагогічна рада не приймала 23 грудня 2022 року рішення про призупинення дії строкового трудового договору з позивачем. Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово-окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за №1668/39004, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, не був підставою для прийняття наказу від 30 грудня 2022 року №591-к та підставою для призупинення дії трудового договору. Місто Київ входить у Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, до цього часу, тому наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово-окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 не може бути підставою для призупинення дії трудового договору з працівником. Не є підставою призупинення дії трудового договору рішення педагогічної ради від 23 грудня 2022 року №6, скарги батьків, оскільки ці обставини не пов`язані з військовою агресією російської федерації проти України. Всі акти, що складало на позивача керівництво НВК «Домінанта» з надуманих причин, скарги батьків, на думку позивача, є формою психологічного та економічного тиску, залякуванням, щоб примусити позивача звільнитись за власним бажанням. Ці обставини є предметом розгляду в межах справи №755/2395/23 та не були підставою для прийняття наказу від 24 жовтня 2023 року № 697-к.Позивач зазначає, що в наказі від 24 жовтня 2023 року №697-к вказано підстави для скасування наказу від 30 грудня 2023 року № 591-к: 1) неоднакове тлумачення норм Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»; 2) роз`яснення Міністерства економіки України від 03 жовтня 2023 року № 4706-05/53171-09. Роз`яснення Міністерства економіки України від 03 жовтня 2023 року № 4706-05/53171-09 є листом Міністерства економіки України від 03 жовтня 2023 року № 4706-05/53171-09 (доданий до позовної заяви), наданим у відповідь на звернення ОСОБА_6 про надання інформації. При цьому, ОСОБА_6 зверталася до Міністерства економіки України як фізична особа у власних інтересах, а не як посадова особа НВК «Домінанта». До листа Міністерства економіки України від 03 жовтня 2023 року № 4706-05/53171-09 було додано коментар Мінекономіки від 12 серпня 2022 року № 4706-04/246 до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання трудових відносин з нефіксованим робочим часом» від 18 липня 2022 року № 2421-ІХ». Лист Міністерства економіки України від 03 жовтня 2023 року № 4706-05/53171-09 з коментарем до нього не мають жодного відношення до підстав призупинення дії трудового договору відповідно до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Позивач вважає, що роботодавець може прийняти виключно рішення про скасування призупинення дії трудового договору (з одночасним поновленням дії трудового договору з працівником), а не рішення (наказ) про скасування власного наказу, яким було призупинено дію трудового договору з працівником. НВК «Домінанта» поновило дію трудового договору з 20 квітня 2023 року наказом від 21 березня 2023 року № 129-к, тому прийняття повторного рішення з цього питання є неможливим. Унаслідок прийняття НВК «Домінанта» наказу від 21 березня 2023 року № 129-к дія наказу від 30 грудня 2022 року №591-к припинилася з 20 квітня 2023 року, він вичерпав свою дію, тому з урахуванням принципу правової визначеності скасування цього наказу через сім місяців після припинення його дії, не може вважатися законним і правомірним. Також позивач зазначає, що не відповідає дійсності твердження НВК «Домінанта» про те, що позивачу виплачено заробітну плату за період з 02 лютого 2023 року по 19 квітня 2023 року та сплачено страхові внески. У пункті 2 наказу №697-к від 24 жовтня 2023 року бухгалтерії наказано виплатити заробітну плату за період із 02 січня 2023 року до 19 квітня 2023 року. Відповідач зазначає, що відповідно до відомостей бухгалтерії позивачу виплачена зарплата за період із 02 лютого 2023 року, що не відповідає дійсності, оскільки кошти у розмірі 37 627,31 грн є коштами невідомого походження. Відомості про трудовий і страховий стаж з Пенсійного фонду України (додаються до відповіді на відзив) підтверджують, що ЄСВ за позивача у період січень-березень 2023 року НВК «Домінанта» не сплатило, так само як і заробітну плату за ці місяці. Це підтверджує факт порушення права позивача на пенсійне забезпечення, оскільки він втратив страховий стаж за три місяці та право на оплату праці. Крім того, наданий НВК «Домінанта» розрахунок суми відпускних та розрахунок середньоденної зарплати підтверджують, що січень-березень 2023 року не були включені до розрахунку сум компенсації за невикористану відпустку, а суми заробітної плати за вересень, жовтень, грудень 2022 року, враховані для розрахунку компенсації за невикористану відпустку, занижені та не відповідають заробітній платі за ці місяці (довідка про заробітну плату та інші доходи від 30 січня 2023 № 01-13/20), що є порушенням законодавства про оплату праці та Закону України «Про відпустки». У НВК «Домінанта» не було підстав для виплати йому заробітної плати за жовтень 2023 року, оскільки його трудові відносини з цим навчальним закладом припинились ще в серпні 2023 року, що є предметом спору у справі № 755/12436/23, тому кошти у розмірі 37 627,31 грн, на думку позивача, не можуть бути заробітною платою, а є коштами невідомого походження. Також позивач вважає безпідставними посилання НВК «Домінанта» на пункт 92 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою КМ України від 17 січня 2018 року № 55 «Деякі питання документування управлінської діяльності», оскільки внесення змін до наказу, визнання його таким, що втратив чинність, чи його скасування може відбуватися лише щодо наказу, який має нормативно-правовий характер. Крім того, наказ, що має нормативно-правовий характер, не визнається таким, що втратив чинність, якщо такий наказ має обмежений строк дії, який минув (абзац 4 пункту 94 Типової інструкції). Вимоги щодо наказів з кадрових питань, викладені у пунктах 97-101 Типової інструкції, не передбачають можливості скасування вже прийнятого наказу з кадрового питання. Таким чином, позивач вважає безпідставними твердження НВК «Домінанта» про те, що наказ з кадрового питання, який вже повністю виконано, може бути скасований шляхом видачі нового наказу. За доводами позивача, скасувати наказ 30 грудня 2022 року № 591-к як незаконний може лише суд. Саме скасування судом наказу про призупинення дії трудового договору як незаконного надає можливість позивачу реалізувати право на відшкодування роботодавцем середнього заробітку за час вимушеного прогулу. (т.2 а.с.46-55)

18 січня 2024 року до суду надійшли заперечення НВК «Домінанта», в яких відповідач зазначає, що наразі у Дніпровському районному суді міста Києва на розгляді перебуває 4 позови ОСОБА_1 . Зміст відповіді на відзив свідчить про зловживання позивачем процесуальними правами. У відповіді на відзив позивач не наводить доводів щодо вимоги про визнання незаконним та скасування наказу НВК «Домінанта» від 24 жовтня 2023 року №697-к «Про скасування наказу». Дію трудового договору з ОСОБА_1 , як і з іншими працівниками загальної освіти, НВК «Домінанта» було поновлено з 20 квітня 2023 року, зокрема, з урахуванням вказівки органів управління освітою Дніпровського району. Наказ НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року №591-к передбачав призупинку дії трудового договору з ОСОБА_1 з 02 січня 2023 року. Одразу після видання наказу від 30 грудня 2022 року №591-к ОСОБА_1 було належним чином поінформовано, тому очікувано, що 02 січня 2023 року і після закінчення його відпустки без збереження заробітної плати він на роботу не вийшов, на зв`язок не виходив. 19 січня 2023 року позивач прибув до закладу лише для ознайомлення із наказом № 591-к. Того ж дня працівник пошти приніс заяву позивача заднім числом про продовження йому відпустки без збереження заробітної плати. У період призупинки трудового договору ОСОБА_1 відвідав заклад лише один раз, зокрема в березні 2023 року. У липні 2023 року в закладі було проведено виїзну перевірку Держпраці, за результатами якої ніяких порушень трудових прав позивача не встановлено. (т.2 а.с.102-105)

26 січні 2024 року ОСОБА_1 надав до суду додаткові пояснення, в яких зазначає, що наказ від 24 жовтня 2023 року №697-к є наказом, прийнятим з кадрових питань щодо позивача, проте станом на 24 жовтня 2023 року позивач не був працівником НВК «Домінанта». Вказані в наказі від 24 жовтня 2023 року №697-к підстави для скасування наказу від 30 грудня 2022 року №591-к не пов`язані і не стосуються трудових відносин під час дії воєнного стану та їх призупинення відповідно до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Відповідач не скасував наказ від 30 грудня 2022 року №591-к як незаконний. За доводами позивача вказівки органів управління освітою Дніпровського району не мали жодного відношення ані до призупинення дії трудового договору, ані до його поновлення. Скасування наказу, який було реалізовано і вичерпав свою дію фактичним виконанням та який припинив свою дію, суперечить принципу юридичної визначеності і не відповідає вимогам передбачуваності. Наказ від 24 жовтня 2023 року №697-к не приймався у зв`язку з перевіркою Держпраці, що була проведена з 24 липня 2023 року по 04 серпня 2023 року. Також позивач зазначає, що у запереченнях НВК «Домінанта» не спростовує факт про те, що відзив на позовну заяву підписаний «т.в.о. директора» Романом Банаком, який не мав повноважень на підписання від імені НВК «Домінанта» документів до суду, тому такий відзив підписаний особою, яка не мала на це права. Враховуючи викладене, просить суд залишити без розгляду відзив НВК «Домінанта», підписаний «т.в.о. директора» Романом Банаком. (т.2 а.с.120-123)

30 січня 2024 року до суду надійшли додаткові пояснення НВК «Домінанта», в яких відповідач посилається на голослівність доводів позивача, наведених в додаткових поясненнях останнього та наводить доводи аналогічні, викладеним у поданих відповідачем заявах по суті справи. Стосовно підписання відзиву НВК «Домінанта» т.в.о. директора Романом Банаком зазначається, що 09 січня 2024 року останній офіційно виконував обов`язки директора, про що відомо позивачу. Також у поясненнях повідомлено, що після звільнення з роботи 26 серпня 2023 року позивач тривалий час не забирає свою трудову книжку. Відповідач вважає, що оспорюваний наказ видано правомірно, а позов є надуманим та безпідставним. (т.2 а.с.137-140)

Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадженням, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи та прийняті судом, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом установлено, що наказом НВК «Домінанта» від 16 вересня 2022 року №449-к ОСОБА_1 прийнято на роботу вчителем фізики за строковим трудовим договором з 19 вересня 2022 року по 26 серпня 2023 року. (т.1 а.с.113)

Рішенням педагогічної ради з метою забезпечення якісного освітнього процесу задоволено прохання учнів 8-А, 8-Б, 8-В, 8-Г, 7-А, 7-Б, 7-В, 7-Г, 9-Б, 6-В класів щодо заміни вчителя фізики на II семестр 2022-2023 навчального року (пункт 1). Знято з вчителя фізики ОСОБА_1 педагогічне навантаження з викладання фізики в класах, зазначених у пункті 1 цього рішення (протокол педагогічної ради НВК «Домінанта» від 23 грудня 2022 року № 6). (т.1 а.с.210-211)

Наказом НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року №591-к на підставі рішення педагогічної ради НВК «Домінанта» від 23 грудня 2022 року №6 та ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» з позивачем призупинено на час дії воєнного стану дію трудового договору з 02 січня 2023 року. (т.1 а.с.13)

Позивач оскаржив наказ НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року №591-к до Дніпровського районного суду міста Києва (справа № 755/2395/23).

Наказом НВК «Домінанта» від 21 березня 2023 року №129-к у зв`язку з виключенням міста Києва з Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, та відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» дію строкового трудового договору з позивачем поновлено з 20 квітня 2023 року. (т.1 а.с.14)

Наказом НВК «Домінанта» від 24 жовтня 2023 року №697-к у зв`язку з неоднаковим тлумаченням норм Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та на підставі роз`яснення Міністерства економіки України від 03 жовтня 2023 року №4706-05/53171-09 скасовано наказ НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року № 591-к, бухгалтерії закладу освіти наказано здійснити виплату заробітної плати ОСОБА_1 за період з 02 січня 2023 року по 19 квітня 2023 року. (т.1 а.с.16)

Наказом НВК «Домінанта» від 08 серпня 2023 року №380-к ОСОБА_1 звільнено з роботи 26 серпня 2023 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору згідно з п. 2 ст. 36 КЗпП України. (т.2 а.с.19)

Згідно довідки НВК «Домінанта» про заробітну плату для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від жовтня 2023 року № 01-13/372 ОСОБА_1 у жовтні 2023 року виплачена заробітна плата у розмірі 37 627,31 грн та сплачено страхові внески у розмірі 8 278,01 грн. (т.2 а.с.34)

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗпП України).

Положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства (ч.1 ст. 9 ЦК України).

Положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2023 року в справі № 593/1156/21 (провадження № 61-11963св23)).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження №61-550св22)).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.1, 2 ст.2 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див.: постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження

№ 61-12101св23)).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України).

У мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду (п. 4 ч. 4 ст. 265 ЦПК України).

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У §145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal v. the United Kingdom» (заява №22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча Держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору.

В абзаці 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року

№3-рп/2003 вказано, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2022 року у справі № 686/4698/20 (провадження № 61-5079св21) зазначено, що: «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (такий висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20)).

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності повторного звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження

№12-204гс19), пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. mutatis mutandis постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 6 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22 червня 2021 року у справі

№ 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10 вересня 2014 року у справі № 6-32цс14).

За змістом ч. 1 ст. 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача. Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункти 63, 89), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі

№ 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і

№ 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 14 вересня 2021 року у справі

№ 359/5719/17 (пункт 119), від 16 вересня 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі

№ 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі

№ 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.6), від 28 вересня 2022 року у справі

№ 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 86)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2023 року у справі № 686/13870/22 (провадження № 61-3896св23) зазначено: «відповідно до пункту 3 глави 1 розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5, організаційно-розпорядча документація, що є одним з класів управлінської документації, поділяється, зокрема, на розпорядчу, що фіксує рішення нормативно-правового або організаційно-розпорядчого характеру з основних питань діяльності установи, адміністративно-господарських або кадрових (особового складу) питань (постанови, рішення, накази, розпорядження). Згідно з пунктом 6 глави 1 розділу ІІ зазначених Правил розпорядчий документ може бути відмінено (змінено, доповнено) лише новим розпорядчим документом. Відповідно до пункту 92 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55, після набрання чинності наказом (розпорядженням) внесення змін до нього, визнання його таким, що втратив чинність, чи його скасування здійснюється лише шляхом видання нового наказу (розпорядження). У разі видання наказу (розпорядження) про визнання таким, що втратив чинність, або скасування іншого наказу, у розпорядчій частині зазначається пункт, який повинен починатися із слів «Визнати таким, що втратив чинність,...» або «Скасувати …» відповідно (пункт 94). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, ураховуючи те, що наказ з кадрових питань, як різновид розпорядчого документа, може бути змінено і доповнено новим розпорядчим документом, дійшов обґрунтованого висновку щодо можливості роботодавця визнати попередньо виданий наказ таким, що втратив чинність, у зв`язку із чим прийняття виконуючого обов`язки ректора ХКТЕІ ОСОБА_2 наказів від 06 червня 2022 року № 100-ОД та № 101-ОД відбулось у відповідності до положень чинного законодавства України».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2022 року у справі № 703/3231/20 (провадження № 61-6806св21) зазначено: «відповідно до пункту 3 глави 1 розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5, організаційно-розпорядча документація, що є одним з класів управлінської документації, поділяється, зокрема, на розпорядчу, що фіксує рішення нормативно-правового або організаційно-розпорядчого характеру з основних питань діяльності установи, адміністративно-господарських або кадрових (особового складу) питань (постанови, рішення, накази, розпорядження). Згідно з пунктом 6 глави 1 розділу ІІ зазначених Правил розпорядчий документ може бути відмінено (змінено, доповнено) лише новим розпорядчим документом. Відповідно до пункту 92 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55, після набрання чинності наказом (розпорядженням) внесення змін до нього, визнання його таким, що втратив чинність, чи його скасування здійснюється лише шляхом видання нового наказу (розпорядження). Отже, наказ з кадрових питань як різновид розпорядчого документа, може бути змінено і доповнено новим розпорядчим документом».

У постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2021 року у справі № 753/5516/20 (провадження № 61-2874св21) зазначено: «роботодавець не обмежений у праві самостійно скасувати наказ про звільнення працівника, якщо таке звільнення відбулося з ініціативи власника або уповноваження ним органу (роботодавця), тому скасування наказу про звільнення позивача самим відповідачем безумовно має наслідком поновлення позивача на роботі з дати звільнення та виплату йому заробітної плати за весь період вимушеного прогулу».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2022 року у справі № 202/1705/20 (провадження № 61-1006св22) зазначено: «законодавством України не обмежується право роботодавця самостійно скасувати наказ про звільнення працівника, якщо таке звільнення відбулося з ініціативи власника або уповноваження ним органу, а відтак скасування наказу про звільнення позивачки самим відповідачем має наслідком поновлення працівника на роботі та виплату йому заробітної плати за весь час вимушеного прогулу. Встановивши, що роботодавець, скасувавши наказ про звільнення на підставі статті 38 КЗпП України, сам усунув порушення трудових прав ОСОБА_1, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову про скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі».

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1, 4 ст. 12 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1. ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Звертаючись із позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що наказ НВК «Домінанта» від 24 жовтня 2023 року №697-к є незаконним та підлягає скасуванню з тих підстав, що наказ НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року №591-к фактично був повністю виконаний. Позивач стверджував, що 21 березня 2023 року НВК «Домінанта» прийняв рішення про скасування призупинення дії трудового договору з позивачем, у зв`язку з чим дія трудового договору з позивачем була відновлена, а повторне прийняття рішення з цього питання неможливе. Крім того, вказував, що із серпня 2023 року трудові відносини позивача з НВК «Домінанта» припинились. ОСОБА_1 вважав, що сукупність наведених обставин є підставою для визнання незаконним та скасування наказу від 24 жовтня 2023 року №697-к «Про скасування наказу», виданого НВК «Домінанта», у судовому порядку.

Суд звертає увагу на те, що порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Суд враховує, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Судом установлено, що наказом НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року №591-к на підставі рішення педагогічної ради НВК «Домінанта» від 23 грудня 2022 року №6 та ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» з позивачем призупинено на час дії воєнного стану дію трудового договору з 02 січня 2023 року. Наказом НВК «Домінанта» від 24 жовтня 2023 року №697-к скасовано наказ НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року № 591-к (пункт 1), бухгалтерії закладу освіти наказано здійснити виплату заробітної плати ОСОБА_1 за період з 02 січня 2023 року по 19 квітня 2023 року (пункт 2).

У позовній заяві ОСОБА_1 не зазначає, яке його право порушене оспорюваним наказом НВК «Домінанта» від 24 жовтня 2023 року №697-к «Про скасування наказу». Натомість позивач акцентує увагу, що його право на працю було порушене наказом НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року №591-к, яким з позивачем призупинено на час дії воєнного стану дію трудового договору з 02 січня 2023 року, та який є предметом оскарження у справі № 755/2395/23. Оспорюваним наказом 24 жовтня 2023 року №697-к відповідач скасував свій попередній наказ від 30 грудня 2022 року №591-к про призупинення дії трудового договору з позивачем, а також наказав бухгалтерії закладу освіти здійснити виплату заробітної плати ОСОБА_1 за період з 02 січня 2023 року по 19 квітня 2023 року.

Вказане свідчить про те, що відповідач самостійно усунув порушене, на думку позивача, право на працю.

Оскільки ОСОБА_1 вважає, що порушення його права на працю з боку відповідача відбулося у зв`язку із прийняттям наказу від 30 грудня 2022 року №591-к про призупинення дії трудового договору, то скасування такого наказу відповідачем з власної ініціативи не свідчить про порушення прав та інтересів позивача.

Враховуючи, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється саме з метою його захисту, то відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Крім того, суд ураховує, що метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача, тобто, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків.

Визнання незаконним та скасування наказу від 24 жовтня 2023 року №697-к не вплине на будь-які права та інтереси позивача і не призведе до відновлення будь-яких порушених прав позивача. У заявах по суті справи позивач акцентує увагу на незаконності наказу від 30 грудня 2022 року №591-к (який є предметом оскарження у справі № 755/2395/23), тому визнання незаконним і скасування оспорюваного наказу не є ефективним способом захисту прав та інтересів позивача.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що НВК «Домінанта» не виплатив середній заробіток за час вимушеного прогулу та не нарахував компенсацію за невикористану відпустку за період із 02 січня 2023 року по 19 квітня 2023 року і не сплатив за позивача ЄСВ за січень, лютий, березень 2023 року.

Наказом НВК «Домінанта» від 24 жовтня 2023 року №697-к бухгалтерії закладу освіти наказано здійснити виплату заробітної плати ОСОБА_1 за період із 02 січня 2023 року по 19 квітня 2023 року (п. 2).

Суд звертає увагу на те, що невиплата середнього заробітку, компенсації за невикористану відпустку та несплата за позивача ЄСВ, про що стверджує позивач, не свідчить про незаконність наказу від 24 жовтня 2023 року №697-к, а стосується виконання цього наказу. У випадку, якщо позивач вважає порушеним своє право у зв`язку із невиконанням (неналежним виконанням) п. 2 наказу НВК «Домінанта» від 24 жовтня 2023 року №697-к, позивач має право на звернення до суду із відповідним позовом. У цій справі позовних вимог про стягнення середнього заробітку, компенсації за невикористану відпустку та зобов`язання відповідача сплатити ЄСВ за вказані періоди ОСОБА_1 не заявляв. При цьому суд ураховує, що позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти, і суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача.

Також суд відхиляє посилання позивача на те, що відзив на позовну заяву підписаний т.в.о. директора Романом Банаком, який не мав повноважень на підписання від імені НВК «Домінанта» документів до суду, оскільки наказом від 08 грудня 2023 року №1334-к на Банака Р.Д. покладено тимчасове виконання обов`язків директора НВК «Домінанта» з 27 грудня 2023 року по 12 січня 2024 року (т.2 а.с.141).

При цьому, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч. 1, 3 ст. 58 ЦПК України).

Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 149/289/21 (провадження № 61-4983св23) зазначено: «процесуальне законодавство передбачає дві форми участі сторін у справі, а саме: участь через представника (представництво) і особисту участь (самопредставництво). Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що для визнання особи такою, яка діє в порядку самопредставництва, потрібно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження».

З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до НВК «Домінанта» про визнання незаконним та скасування наказу.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду розмірі.

Враховуючи наведене та керуючись статтею 4 Кодексу законів про працю України, статтями 3, 9, 15, 16 Цивільного кодексу України, статтями 2-5, 8, 10, 12, 13, 76-83, 89, 141, 209, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Навчально-виховного комплексу «Домінанта» (Дошкільний навчальний заклад - спеціалізована школа І ступеня - суспільно-гуманітарна гімназія - спеціалізована школа №204 з поглибленим вивченням фізичної культури) (ЄДРПОУ: 22875220, місцезнаходження: м.Київ, вул.Юності, буд.3) про визнання незаконним та скасування наказу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: