Постанова

від 25.06.2024 по справі 755/19709/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

25 червня 2024 року

м. Київ

провадження №22-ц/824/10754/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,

за участю секретаря Марченка М. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпровського районного суду м. Києва

від 14 березня 2024 року

в складі судді Гаврилової О. В.

у цивільній справі №755/19709/23 Дніпровського районного суду м. Києва

за позовом ОСОБА_1

до Навчально-виховного комплексу "Домінанта" (Дошкільний навчальний заклад - спеціалізована школа І ступеня - суспільно-гуманітарна гімназія - спеціалізована шкода №204 з поглибленим вивченням фізичної культури)

про визнання незаконним та скасування наказу

У С Т А Н О В И В:

В грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Навчально-виховного комплексу «Домінанта» (Дошкільний навчальний заклад - спеціалізована школа І ступеня - суспільно-гуманітарна гімназія - спеціалізована школа №204 з поглибленим вивченням фізичної культури) (далі - НВК «Домінанта») про визнання незаконним та скасування наказу від 24 жовтня 2023 року №697-к, яким скасовано наказ відповідача від 30.12.2022 № 591-к про призупинення з 02 січня 2023 року на час воєнного стану дію трудового договору, укладеного з позивачем.

Позовна заява мотивована тим, що видання НВК «Домінанта» оспорюваного наказу свідчить про повторне вирішення відповідачем цього питання, оскільки на підставі наказу № 129-к від 21.03.2023 НВК «Домінанта» дія трудового договору з позивачем була поновлена. Вважав, що видання відповідачем цього наказу в частині нарахування та виплати позивачу заробітної плати за період дії наказу про призупинення дії трудового договору порушує його право на отримання в судовому порядку компенсаційних виплат за цей період.

Вказав, що з серпня 2023 року трудові відносини позивача з НВК «Домінанта» припинилися, а спірним залишилося питання щодо підстав та дати припинення таких трудових відносин, що є предметом судового розгляду в межах іншої справи №755/12436/23. Після припинення з ним трудових відносин НВК «Домінанта» не міг приймати 24.10.2023 наказ №697-к про скасування наказу від 30.12.2022 №591-к, оскільки відновлення призупиненого трудового договору з позивачем відбутися не може.

Також в обґрунтування позову зазначав, що з 02.01.2023 по 19.04.2023 НВК «Домінанта» не виплатив середній заробіток за час вимушеного прогулу; не нарахував компенсацію за невикористану відпустку; за січень, лютий, березень 2023 року НВК «Домінанта» не сплатив за позивача ЄСВ. А підстав для виплати заробітної плати за жовтень 2023 року у відповідача не було, оскільки трудові відносини припинилися, тому сума коштів у розмірі 37 627,31 грн не може бути заробітною платою, а є коштами невідомого походження.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що суд першої інстанції не врахував, що відповідач 21.03.2023 фактично вже прийняв рішення про скасування призупинення дії трудового договору і дія трудового договору була відновлена, а тому повторне прийняття рішення з цього питання неможливе, в тому числі й з огляду на те, що з серпня 2023 року трудові відносини між сторонами припинилися.

Суд першої інстанції не врахував, що системний аналіз пунктів 92-94 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55 "Деякі питання документування управлінської діяльності" свідчить, що внесення змін до наказу, визнання його таким, що втратив чинність, чи його скасування може відбуватися лише щодо наказу, який має нормативно-правовий характер.

Висновок суду про те, що відповідач самостійно усунув порушене право на працю не відповідає фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам.

Суд першої інстанції не звернув уваги, що в оспорюваному наказі вказано про виплату позивачу заробітної плати за період з 02.01.2023 по 19.04.2023, тоді як правові підстави для виплати заробітної плати відсутні.

Суд неправильно врахував численні висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у справах, в яких правовідносини не є подібними до правовідносин, що виникли у даній справі, що переглядається.

Зазначив, що внаслідок прийняття НВК "Домінанта" наказу від 24.10.2023 він втрачає своє суб`єктивне право у справі №755/2395/23 визнати наказ від 30.12.2022 №591-к незаконним та отримати виплату середнього заробітку за весь час незаконного призупинення дії трудового договору.

За наведених обставин просив скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач, заперечуючи проти апеляційної скарги, подав відзив, в якому посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Позивач та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених в ній.

Відповідач, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив.

Колегія суддів дослідила матеріали справи, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевірила законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності порушеного права позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що до суду ОСОБА_1 звернувся в порядку позовного провадження за захистом трудових прав.

Оскільки позовне провадження - це вид провадження у судовому процесі, в якому розглядається спір двох сторін, позивач повинен довести, що його право порушено.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у справі, спричинена поведінкою іншої особи.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, право на звернення до суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Реалізуючи, передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду виклав у постановах від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 22.09.2022 у справі №924/1146/21, від 06.10.2022 у справі №922/2013/21, від 17.11.2022 у справі №904/7841/21).

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що наказом НВК «Домінанта» від 16 вересня 2022 року №449-к ОСОБА_1 прийнято на роботу вчителем фізики за строковим трудовим договором з 19 вересня 2022 року по 26 серпня 2023 року.

Рішенням педагогічної ради з метою забезпечення якісного освітнього процесу задоволено прохання учнів 8-А, 8-Б, 8-В, 8-Г, 7-А, 7-Б, 7-В, 7-Г, 9-Б, 6-В класів щодо заміни вчителя фізики на II семестр 2022-2023 навчального року (пункт 1). Знято з вчителя фізики ОСОБА_1 педагогічне навантаження з викладання фізики в класах, зазначених у пункті 1 цього рішення (протокол педагогічної ради НВК «Домінанта» від 23 грудня 2022 року №6).

Наказом НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року №591-к на підставі рішення педагогічної ради НВК «Домінанта» від 23 грудня 2022 року №6 та ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» з ОСОБА_1 призупинено на час дії воєнного стану дію трудового договору з 02 січня 2023 року.

ОСОБА_1 оскаржив наказ НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року №591-к до Дніпровського районного суду міста Києва (справа №755/2395/23).

Наказом НВК «Домінанта» від 21 березня 2023 року №129-к у зв`язку з виключенням міста Києва з Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, або тимчасово окупованих РФ, та відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» дію строкового трудового договору з позивачем поновлено з 20 квітня 2023 року.

Наказом НВК «Домінанта» від 24 жовтня 2023 року №697-к у зв`язку з неоднаковим тлумаченням норм Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та на підставі роз`яснення Міністерства економіки України від 03 жовтня 2023 року №4706-05/53171-09 скасовано наказ НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року №591-к, бухгалтерії закладу освіти наказано здійснити виплату заробітної плати ОСОБА_1 за період з 02 січня 2023 року по 19 квітня 2023 року.

Судом також встановлено, що наказом НВК «Домінанта» від 08 серпня 2023 року №380-к ОСОБА_1 звільнено з роботи 26 серпня 2023 року, у зв`язку із закінченням строку трудового договору, згідно з п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Згідно довідки НВК «Домінанта» про заробітну плату для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від жовтня 2023 року №01-13/372 ОСОБА_1 у жовтні 2023 року виплачена заробітна плата у розмірі 37 627,31 грн та сплачено страхові внески у розмірі 8 278,01 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що наказ НВК "Домінанта" від 24.10.2023 №697-к, яким скасовано наказ від 30 грудня 2022 року №591-к про призупинення дії трудового договору, є незаконним та підлягає скасуванню з тих підстав, що роботодавець не наділений таким правом, відповідно до вимог діючого трудового законодавства. Також, як на підставу скасування наказу від 24.10.2023 №697-к позивач посилався на те, що дію трудового договору, який було призупинено на підставі наказу від 30.12.2022, поновлено наказом НВК "Домінанта" від 21.03.2023.

На думку позивача, за таких обставин існує рішення роботодавця про скасування наказу від 30.12.2022 про призупинення дії трудового договору, тому повторне прийняття рішення з цього питання у виді оспорюваного наказу від 24.10.2023, з урахування припинення між сторонами трудових відносин, є неможливим. Додав, що спірним є лише питання щодо підстав та дати припинення таких відносин, що є предметом розгляду в іншій судовій справі №755/12436/23.

Поруч з цим, в позовній заяві позивач не зазначив обставин, які б підтверджували наявність порушення його права та/або законного інтересу прийняттям відповідачем наказу від 24.10.2023 №697-к про скасування наказу від 30.12.2022 про призупинення дії трудового договору, з урахуванням того, що правовідносини між сторонами припинено з 26 серпня 2023 року.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що фактично позивач просив скасувати наказ від 24.10.2023 №697-к, посилаючись на те, що наказ від 30.12.2022, який скасовано оспорюваним наказом, оскаржується ним в іншій судовій справі та відповідно є доказом щодо незаконного зупинення дії трудового договору.

Ураховуючи наведені положення закону та встановлені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено порушення його прав прийняттям відповідачем наказу від 24.10.2023 про скасування наказу від 30.12.2022 з вирішенням питання про виплату заробітної плати, нарахування якої позивачем вважається незаконним.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача, що прийняттям відповідачем оспорюваного наказу втрачається його право в судовому порядку, а саме в справі №755/2395/23, визнати незаконним та скасувати наказ від 30.12.2022 про призупинення дії трудового договору та отримати виплати середнього заробітку за весь час незаконного призупинення дії трудового договору, оскільки дана обставина не вказує на порушення відповідачем трудових прав позивача. А обставини незаконності наказу від 30.12.2022 про призупинення дії трудового договору ОСОБА_1 , у відповідності до вимог ЦПК України, повинен доводити в тій іншій справі, в якій він цей наказ і оспорює.

Більш того, такі доводи позивача є суперечливими, адже у даній справі, що переглядається, ОСОБА_1 посилається на те, що у відповідача відсутні підстави для виплати заробітної плати за період з 02.01.2023 по 19.04.2023 (період зупинення дії трудового договору), а в тій іншій справі, як він просить стягнути середній заробіток за весь час незаконного призупинення дії трудового договору.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, щодо втрати позивачем права доводити в іншій справі незаконність наказу відповідача про призупинення дії трудового договору не спростовують висновку суду про не доведення позивачем порушення його прав та наявності у зв'язку з цим правових підстав для відмови в задоволенні позову.

Інші доводи апеляційної скарги рішення суду не спростовують та фактично за своїм змістом є доводами позовної заяви, яким суд надав належну правову оцінку та дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

При цьому, колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ? від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складено 02 липня 2024 року.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

О. В. Немировська