Постанова

від 12.03.2024 по справі 274/1676/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №274/1676/22 Головуючий у 1-й інст. Вдовиченко Т.М.

Категорія 19 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.,

з участю секретаря

судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 274/1676/22 за позовом Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Швайківської сільської ради до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним, скасування наказу та витребування земельної ділянки,

за апеляційними скаргами Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 березня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Вдовиченко Т.М. у м. Бердичеві,

в с т а н о в и в :

У квітні 2022 року керівник Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Швайківської сільської ради, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 22.08.2019 №6-2642/14-19-СГ «Про затвердження проекту землеустрою та надання у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 земельної ділянки на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, за межами населених пунктів, загальною площею 2,0 га з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550»;

- витребувати у ОСОБА_2 та селянського господарства «Дружба 2020» земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,0 га з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550, розташовану на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, на користь Швайківської сільської ради.

В обґрунтування позову зазначав, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 11.12.2018 №6-4578/14-18-СГ затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, розташовану на території Волосівської сільської ради Андрушівського району Житомирської області, загальною площею 2,0 га, з кадастровим номером 1820382000:03:000:0293 для ведення особистого селянського господарства. На підставі зазначеного наказу державним реєстратором 21.12.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 (підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером: 44778239 від 21.12.2018). У подальшому останній 11.01.2019 відчужив вказану земельну ділянку за договором купівлі-продажу ОСОБА_3 .

Разом з тим, встановлено, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 22.08.2019 №6-2642/14-19-СГ затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, розташовану на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області загальною площею 2,0 га з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550 для ведення особистого селянського господарства, яку він 20.11.2019 продав ОСОБА_2 , а останній передав її в користування Селянському господарству «Дружба». Правонаступником Селянського господарства «Дружба» є Селянське господарство «Дружба 2020», отже на даний час земельна ділянка перебуває у фактичному володінні СГ «Дружба 2020».

Таким чином, вказана земельна ділянка вибула із державної власності, внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цих земельних ділянок держави, в особі Швайківської сільської ради. Враховуючи вищевикладене, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 березня 2023 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 22.08.2019 №6-2642/14-19-СГ, останнє подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати в частині скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та змінити розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що саме державна реєстрація прав є підставою виникнення права власності на земельну ділянку і лише після реєстрації права власності на земельну ділянку у визначеному законодавством порядку спеціально уповноваженими органами державної реєстрації прав, особа вважається такою, що використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, так як сам по собі наказ не породжує абсолютного права власності, а є лише підставою для його реєстрації. Зазначає, що оскільки право на земельну ділянку за кадастровим номером 1820382000:03:000:0293 було зареєстровано раніше ніж на земельну ділянку за кадастровим номером 1820883300:02:000:0550, то відповідно саме остання набута ОСОБА_1 неправомірно. Стверджує, що ГУ Держгеокадастру у Житомирській області при розгляді звернення ОСОБА_1 діяло в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначає, що оскаржуваний наказ є актом індивідуальної дії, оскільки виданий ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачає індивідуалізовані приписи щодо покладених на ГУ Держгеокадастру у Житомирській області обов`язків, адресовані виключно співвідповідачу, не регулюють певний вид суспільних відносин, а спрямовані на виникнення правовідносин між ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та ОСОБА_1 , не розраховані на багаторазове застосування, а вичерпують дію після реєстрації права.

У поданому відзиві заступник керівника Бердичівської окружної прокуратури скаргу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області не визнала, просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, - залишити без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 , також подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Вказує, що не був обізнаний про наявність позовного провадження щодо нього та не був ознайомлений з позовною заявою, а тому не міг реалізувати свої права у цивільному процесі. Вважає, що Бердичівська окружна прокуратура Житомирської області вийшла за межі своїх повноважень, оскільки Швайківська сільська рада могла самостійно подати позов до суду і реалізувати свої права. Зазначає, щоБердичівською окружною прокуратурою Житомирської області не доведено нездійснення чи неналежне здійснення відповідним органом захисту інтересів Швайківської сільської ради у спірних правовідносинах, а саме не обґрунтовано вжиття заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманими від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 березня 2023 рокув частині позовних вимогкерівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Швайківської сільської ради доселянського господарства «Дружба 2020» про витребування у селянського господарства «Дружба 2020»земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550, розташовану на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, на користь Швайківської сільської ради, стягнення зселянського господарства «Дружба 2020»на користь Житомирської обласної прокуратури судового збору,та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 травня 2023 рокускасовано.

Провадження у справі № 274/1676/22 в частині вищевказаних позовних вимогзакрите.

Повідомленокерівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області,що розгляд цієї справи в частині вищезазначених позовних вимогвіднесений до юрисдикції господарського суду. В іншій частині справупередано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи сторони та інші учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням частини 2 статті 372 ЦПК України.

Враховуючи те, що в судове засідання не з`явились всі особи, які беруть участь у справі, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає положенню частини 2статті 247 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 263ЦПК України судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 11.07.2018 ОСОБА_1 звернувся з заявою до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки на території Волосівської сільської ради Андрушівського району Житомирської області (т.1 а.с.29-30).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 09.08.2018 №6-2840/14-18-СГ йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, розташованої на території Волосівської сільської ради Андрушівського району Житомирської області (т.1 а.с.28).

10.12.2018 ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області про затвердження документації із землеустрою на земельну ділянку площею 2,0 га. для ведення особистого селянського господарства на території Волосівської сільської ради Андрушівського району Житомирської області та передачі вказаної земельної ділянки у власність (т.1 а.с.32-33).

Наказом ГУДержгеокадастру уЖитомирській областівід 11.12.2018№ 6-4578/14-18-СГзатверджено проектземлеустрою танадано йомуу власністьземельну ділянку,розташовану натериторії Волосівськоїсільської радиАндрушівського районуЖитомирської області,загальною площею2,0000га зкадастровим номером1820382000:03:000:0293для веденняособистого селянськогогосподарства (т.1а.с.31). Державну реєстрацію права власності вказаної земельної ділянки (кадастровий номер 1820382000:03:000:0293), розташованої на території Волосівської сільської ради Андрушівського району Житомирської області, було проведено 19.12.2018.

Після чого 24.01.2019 ОСОБА_1 повторно звернувся з заявою до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки на цей раз на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області (т.1 а.с.18-21).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 20.02.2019 № 6-548/14-19-СГ йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, розташованої на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області (т.1 а.с.17).

20.08.2019 ОСОБА_1 подав заяву до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області про затвердження документації із землеустрою на земельну ділянку, площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області та передачі вказаної земельної ділянки у власність (т.1 а.с.26).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 22.08.2019 № 6-2642/14- 19-СГ затверджено проект землеустрою та надано йому у власність земельну ділянку, розташовану на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550 для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с.25). Державну реєстрацію права власності вказаної земельної ділянки (кадастровий номер 1820883300:02:000:0550) розташованої на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області було проведено 11.09.2019.

20.11.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу реєстровий №4152 земельної ділянки з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550 для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, який посвідчено приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Кузьміною Л.Л., про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відповідні відомості (т.1 а.с.41-44, 34-35).

19.01.2021 між ОСОБА_2 та Сільським господарством "Дружба" укладено договір про встановлення права користування чужою земельною ділянкою для сільгосппотреб (емфітевзис) на земельну ділянку з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550 для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області (т.1 а.с.45-47).

27.01.2021 державним реєстратором Вільшанської сільської ради Чуднівського району Житомирської області Маліванчук А.Л. щодо згаданої земельної ділянки зареєстровано речове право - право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), згідно договору серія та номер: б/н, виданий 19.01.2021, правокористувач Селянське господарство «Дружба» (ЄДРПОУ 30077224), правонаступником шляхом реорганізації якого є Селянське господарство «Дружба 2020». Отже, на даний час земельна ділянка перебуває у фактичному володінні СГ «Дружба 2020», що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. (т.1 а.с.35-36,55-56).

Бердичівською окружною прокуратурою на адресу Швайківської сільської ради 08.12.2021 направлено повідомлення в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» для вжиття заходів щодо оскарження в судовому порядку набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку (т.1 а.с.57-59).

Листом від 29.12.2021 Швайківська сільська рада повідомила Бердичівську окружну прокуратуру, що не заперечує проти пред`явлення позову прокуратурою в інтересах Швайківської сільської ради (т.1 а.с.60).

Відповідно до частини 2статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

За приписами частини 1статті 116 Земельного кодексу Українигромадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 3статті 116 ЗК Українипередбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно із частинами першою-четвертоюстатті 116 ЗК Українигромадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (ч. 4ст.116 ЗК України).

За нормами пункту б частини 1статті 121 Земельного кодексу Українигромадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.

Відповідно достатті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини 2статті 16 ЦК України).

Згідно із частиною 1статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України (частина другастатті 19 Конституції України).

Статтею 131-1 Конституції Українина прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За пунктом 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Згідно із частиною 4статті 56 ЦПК Українипрокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор обґрунтовував своє звернення до суду тією обставиною, що орган виконавчої влади, наділеним відповідними функціями від імені держави розпоряджатись землями державної власності - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області є відповідачем у вказаній справі. В свою чергу Швайківська сільська рада, будучи повідомленою в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо вжиття заходів оскарження в судовому порядку незаконне набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку, таких заходів не здійснила, фактично делегувавши такі дії прокуратурі, повідомивши про це листом.

Звернення прокурора до суду з позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання безоплатної передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності.

Зважаючи на вказане, місцевий суд дійшов правильного висновку, що прокурором у повній мірі підтверджено наявність достатніх правових підстав для здійснення захисту законних інтересів держави.

Аналіз статей 116,118,121 Земельного кодексу Українидає підстави для висновку, що безоплатна передача громадянам земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності понад норми, визначеністаттею 121 Земельного кодексу України, та більше одного разу по кожному виду використання, - заборонена.

Для ведення особистого селянського господарства громадяни можуть приватизувати земельну ділянку у розмірі, що не перевищує 2,00 га.

Одноразовість приватизації означає і те, що особа, котра скористалась своїм правом і приватизувала земельну ділянку меншої від граничної, передбаченоїстаттею 121 Земельного кодексу України, площі, не може приватизувати земельну ділянку цього цільового призначення вдруге.

Із встановлених судом обставин вбачається, що на час прийняття оспорюваного наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №6-2642/14-19-СГ від 22.08.2019 і отримання на його підставі безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0000 га (кадастровий номер 1820883300:02:000:0550), ОСОБА_1 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 11.12.2018 № 6-4578/14-18-СГ.

Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області №6-2642/14-19-СГ від 22.08.2019 прийнятий із порушенням вимог 116, 118, 121ЗК Українита є неправомірним, у зв`язку з чим вимоги прокурора щодо визнання його незаконним підлягають до задоволення.

Доводи апеляційних скарг, наведені відповідачами, висновків суду не спростовують та не свідчать про порушення місцевим судом норм матеріального і процесуального права при ухваленні рішення в означеній частині.

Так, згідно зістаттею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №911/3594/17.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначеністаттею 152 Земельного кодексу України. За приписами наведеної норми держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до вимогст. 21 ч. 1 ЦК Українисуд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Видаючи оспорюваний наказ, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області не перевірив факт реалізації ОСОБА_1 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, чим порушив вимоги земельного законодавства, що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності, а тому даний наказ відповідача, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та її надання у власність особи, яка таке право вже використала, є незаконним і саме він є правовою підставою набуття права власності на спірну земельну ділянку, а не її державна реєстрація.

Посилання Маковського про порушення його процесуальних прав внаслідок неналежного повідомлення про час і місце розгляду справи, є неприйнятними з огляду на таке.

У пункті 91-1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270(далі - Правила), зазначено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

В свою чергу за приписами пункту 3 частини восьмоїстатті 128 ЦПК Українивідмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.

Отже, відповідно до наведеної процесуальної норми, врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується із висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17 (провадження №14-507цс18), від 12 лютого 2019 року у справі №906/142/18 (провадження №12-233гс18) та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17 (провадження №К/9901/28703/19), від 01 квітня 2021 року у справі №826/20408/14 (провадження №К/9901/16143/20), від 09 липня 2020 року у справі №751/4890/19 (провадження № 61-2583св20), від 10 листопада 2021 року у справі №756/2137/20 (провадження №61-3782св21).

У справі, що переглядається, наявні поштові конверти, в яких направлялася судова кореспонденція ОСОБА_1 за адресою реєстрації, датовані 07.06.2022, 09.08.2022 та 20.09.2022, і які повернулися до суду першої інстанції з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд першої інстанції виконав обов`язок щодо повідомлення ОСОБА_1 , тому він вважається належно повідомленим про час і місце судового засідання.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Посилання щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені в апеляційних скаргах не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, доводи апеляційних скарг про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.

Відтак, у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційних скарг без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду із врахуванням постанови Верховного Судуу складіколегії суддівДругої судовоїпалати Касаційногоцивільного судувід 13вересня 2023рокупо даній справі, без змін.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонногосуду Житомирськоїобласті від02березня 2023року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений: 14 березня 2024 року.