Постанова

від 07.01.2025 по справі 274/1676/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 274/1676/22

Провадження № 22-ц/801/84/2025

Категорія: 19

Головуючий у суді 1-ї інстанції Вдовиченко Т. М.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 рокуСправа № 274/1676/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Ковальчука О. В.,

суддів: Сала Т. Б., Берегового О. Ю.,

за участю секретаря судового засідання Луцишина О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Швайківської сільської ради до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки,

за апеляційними скаргами Головного управлінняДержгеокадастру уЖитомирській області, ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 березня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

У квітні2022року керівникБердичівської окружноїпрокуратури Житомирськоїобласті (далі прокурор) звернувся зпозовом вінтересах державив особіШвайківської сільськоїради доГоловного управлінняДержгеокадастру уЖитомирській області(далі -ГУ Держгеокадаструу Житомирськійобласті), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,Селянського господарства«Дружба 2020»(далі-СГ «Дружба2020») про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки.

Позов мотивований тим, що11 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки на території Волосівської сільської ради Андрушівського району Житомирської області.

09 серпня 2018 року наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області №6-2642/14-19-СГ, ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, розташованої на території Волосівської сільської ради Андрушівського району Житомирської області.

У подальшому 10 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області про затвердження документації із землеустрою на земельну ділянку площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Волосівської сільської ради Андрушівського району Житомирської області та передачі вказаної земельної ділянки у власність.

11 грудня 2018 року наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області № 6-4578/14-18-СГ затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, розташовану на території Волосівської сільської ради Андрушівського району Житомирської області загальною площею 2,0 га з кадастровим номером 1820382000:03:000:0293 для ведення особистого селянського господарства. На підставі зазначеного наказу 21 грудня 2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 (підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером: 44778239 від 21 грудня 2018 року).

11 січня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу № 182 земельної ділянки з кадастровим номером 1820382000:03:000:0293 для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Волосівської сільської ради Андрушівського району Житомирської області, який посвідчено приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С.Л., про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відповідні відомості.

24 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області.

20 лютого 2019 року наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області № 6-548/14-19-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, розташованої на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області.

20 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області про затвердження документації із землеустрою на земельну ділянку площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області та передачі вказаної земельної ділянки у власність.

22 серпня 2019 року наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області № 6-2642/14-19-СГ затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, розташовану на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області загальною площею 2,0 га з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550 для ведення особистого селянського господарства.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер 4152 від 20 листопада 2019 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Кузьміною Л. Л., ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 спірну земельну ділянку

19 січня 2021 року державним реєстратором Вільшанської сільської ради Чуднівського району Житомирської області Маліванчук А. Л. щодо зазначеної земельної ділянки зареєстровано речове право право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), згідно договору серія та номер: б/н, виданий 19 січня 2021 року, правокористувач СГ «Дружба», правонаступником шляхом реорганізації якого є СГ «Дружба 2020». Таким чином, на час звернення із позовом земельна ділянка перебувала у фактичному володінні СГ «Дружба 2020».

Прокурор вважав, що наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 22 серпня 2019 року № 6-2642/14-19-СГ підлягає визнанню незаконним, а земельна ділянка, яка передана вказаним наказом ОСОБА_1 , витребуванню в ОСОБА_2 на користь держави з тих підстав, що відповідно до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 22 серпня 2019 року №6-2642/14-19-СГ повторно отримав у приватну власність земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 1820883300:02:000:0550) для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області. Вважає, що при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області із заявою ОСОБА_1 , приховав той факт, що раніше він отримав наказом від 11 грудня 2018 року № 6-4578/14-18-СГ та фактично використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та не повідомив про це орган Держгеокадастру. Зазначає, що земельна ділянка площею 2,0 га кадастровий номер 1820883300:02:000:0550 вибула із державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цих земельних ділянок - держави в особі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області.

Прокурор також зазначив, що Швайківська сільська рада Бердичівського району Житомирської області утворена рішенням Швайківської сільської ради від 11.01.2019 № 14 «Про реорганізацію Мирославської, Райківської та Слободищанської сільських рад шляхом приєднання до Швайківської сільської ради Житомирської області Бердичівського району, в яку увійшли Швайківська, Мирославська, Райківська, Слободищенська та Малосілківська сільські ради.

Спірна земельна ділянка площею 2 га за кадастровим номером 1820883300:02:000:0550 розташована на території Малосілківської сільської ради за межами населеного пункту. У разі ухвалення судом рішення про визнання протиправним та скасування вищевказаного наказу ГУ Держгеокадастру в Житомирській області про передачу її у власність, з урахуванням вимог Закону України від 28.04.2021 за №1423-IX земельна ділянка за кадастровим номером 1820883300:02:000:0550 є комунальною власністю та підлягає поверненню Швайківській сільській раді.

На підставівикладеного,прокурор просив:визнати незаконнимта скасуватинаказ ГУДержгеокадастру уЖитомирській області від 22 серпня 2019 року №6-2642/14-19-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 земельної ділянки на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, за межами населених пунктів, загальною площею 2,0 га з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550; витребувати у ОСОБА_2 та селянського господарства «Дружба 2020» земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,0 га з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550, розташовану на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, на користь Швайківської сільської ради.

02 березня 2023 року рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області позовні вимоги прокурора задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 22 серпня 2019 року № 6-2642/14-19-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 земельної ділянки на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, за межами населених пунктів, загальною площею 2 га з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550.

Витребувано у ОСОБА_2 та селянського господарства «Дружба 2020» земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2 га з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550, розташовану на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, на користь Швайківської сільської ради.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції в частині скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 22.08.2019 року № 6-2642/14-19-СГ, останнє подало апеляційну скаргу, у якій просило рішення суду скасувати у цій частині та змінити розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказувало, що саме державна реєстрація прав є підставою виникнення права власності на земельну ділянку і лише після реєстрації права власності на земельну ділянку у визначеному законодавством порядку спеціально уповноваженими органами державної реєстрації прав, особа вважається такою, що використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, так як сам по собі наказ не породжує абсолютного права власності, а є лише підставою для його реєстрації. Зазначало, що оскільки право на земельну ділянку за кадастровим номером 1820382000:03:000:0293 було зареєстровано раніше ніж на земельну ділянку за кадастровим номером 1820883300:02:000:0550, то відповідно саме остання набута ОСОБА_1 неправомірно. ГУ Держгеокадастру у Житомирській області стверджувало, що при розгляді звернення ОСОБА_1 діяло в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначило, що оскаржуваний наказ є актом індивідуальної дії, оскільки виданий ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачає індивідуалізовані приписи щодо покладених на ГУ Держгеокадастру у Житомирській області обов`язків, адресовані виключно співвідповідачу, не регулюють певний вид суспільних відносин, а спрямовані на виникнення правовідносин між ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та ОСОБА_1 , не розраховані на багаторазове застосування, а вичерпують дію після реєстрації права.

У поданому відзиві прокурор апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області не визнав, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, залишити без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 також подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Вказував, що не був обізнаний про наявність позовного провадження щодо нього та не був ознайомлений із позовною заявою, а тому не міг реалізувати свої права у цивільному процесі. Вважав, що Бердичівська окружна прокуратура Житомирської області вийшла за межі своїх повноважень, оскільки Швайківська сільська рада могла самостійно подати позов до суду і реалізувати свої права. Зазначав, що Бердичівською окружною прокуратурою Житомирської області не доведено нездійснення чи неналежне здійснення відповідним органом захисту інтересів Швайківської сільської ради у спірних правовідносинах, а саме не обґрунтовано вжиття заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманими від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

09 травня 2023 року постановою Житомирського апеляційного суду апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 березня 2023 року без змін.

13 вересня 2023 року постановою Верховного Суду рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 березня 2023 року в частині позовних вимог керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Швайківської сільської ради до СГ «Дружба 2020» про витребування у СГ «Дружба 2020» земельної ділянки на користь Швайківської сільської ради, стягнення з СГ «Дружба 2020» на користь Житомирської обласної прокуратури судового збору, та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 травня 2023 року скасовано. Провадження у даній справі в частині вказаних вище позовних вимог закрито.

Повідомлено керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області, що розгляд цієї справи в частині вказаних вище позовних вимог віднесений до юрисдикції господарського суду.

В іншій частині справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Після повторного апеляційного розгляду справи, 12березня 2024року постановою Житомирського апеляційного суду апеляційні скарги ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та ОСОБА_1 знову залишено без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 березня 2023 року без змін.

09 жовтня 2024 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Житомирського апеляційного суду від 12 березня 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання, призначене на 02 березня 2023 року, коли судом першої інстанції було ухвалено рішення про задоволення позову.

За відсутності даних про вручення ОСОБА_1 судової повістки на день, коли судом ухвалено рішення по суті справи, висновок суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції виконав обов`язок щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про час і місце судового розгляду справи, не ґрунтується на вимогах закону в розумінні приписів п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

При залишенні без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України передбачено обов`язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення у разі розгляду справи судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду.

За таких обставин, апеляційний суд зробив неправильний висновок про залишення рішення суду першої інстанції без змін, оскільки розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Отже, апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на вказане порушення норм процесуального права суду першої інстанції належної уваги не звернув, доводи апеляційної скарги щодо неповідомлення його в суді першої інстанції про розгляд справи відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства не перевірив.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 обґрунтовував свою касаційну скаргу зокрема тим, що суд першої інстанції не повідомив його про розгляд справи і ця обставина підтверджується матеріалами справи, та апеляційним судом не виконано вимоги п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, касаційний суд дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду підлягає обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

11 листопада 2024 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшла вказана цивільна справа з розпорядженням голови Житомирського апеляційного суду, в якому зазначено, що у судовій палаті з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду неможливо утворити склад суду для розгляду цієї справи, у зв`язку із чим вирішено передати її на розгляд до Вінницького апеляційного суду, який є найбільш територіально наближеним до Житомирського апеляційного суду.

14 листопада 2024 року ухвалою Вінницького апеляційного суду вказану цивільну справу прийнято до свого провадження. Призначено справу до розгляду.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд враховує те, що відповідно до положень ч. 1 ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, доходить наступних висновків.

Статтею 376ЦПК Українивизначено,що підставамидля скасуваннясудового рішенняповністю абочастково таухвалення новогорішення увідповідній частиніабо змінисудового рішенняє: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.

З матеріалів справи встановлено, що 11.07.2018 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки на території Волосівської сільської ради Андрушівського району Житомирської області (т.1 а.с.29-30).

09.08.2018 року наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області №6-2840/14-18-СГ йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, розташованої на території Волосівської сільської ради Андрушівського району Житомирської області (т.1 а.с.28).

10.12.2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області про затвердження документації із землеустрою на земельну ділянку площею 2,0 га. для ведення особистого селянського господарства на території Волосівської сільської ради Андрушівського району Житомирської області та передачі вказаної земельної ділянки у власність (т.1 а.с.32-33).

11.12.2018 року наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області № 6-4578/14-18-СГ затверджено проект землеустрою та надано йому у власність земельну ділянку, розташовану на території Волосівської сільської ради Андрушівського району Житомирської області, загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 1820382000:03:000:0293 для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с.31).Державну реєстрацію права власності вказаної земельної ділянки (кадастровий номер 1820382000:03:000:0293), розташованої на території Волосівської сільської ради Андрушівського району Житомирської області, було проведено 19.12.2018 року.

Після чого, 24.01.2019 року ОСОБА_1 повторно звернувся з заявою до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки на цей раз на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області (т.1 а.с.18-21).

20.02.2019 року наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області № 6-548/14-19-СГ йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, розташованої на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області (т.1 а.с.17).

20.08.2019 року ОСОБА_1 подав заяву до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області про затвердження документації із землеустрою на земельну ділянку, площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області та передачі вказаної земельної ділянки у власність (т.1 а.с.26).

22.08.2019 року наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області № 6-2642/14- 19-СГ затверджено проект землеустрою та надано йому у власність земельну ділянку, розташовану на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550 для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с.25). Державну реєстрацію права власності вказаної земельної ділянки (кадастровий номер 1820883300:02:000:0550) розташованої на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області було проведено 11.09.2019 року.

20.11.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу реєстровий № 4152 земельної ділянки з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550 для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, який посвідчено приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Кузьміною Л.Л., про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відповідні відомості (т.1 а.с.41-44, 34-35).

19.01.2021 року між ОСОБА_2 та Сільським господарством "Дружба" укладено договір про встановлення права користування чужою земельною ділянкою для сільгосппотреб (емфітевзис) на земельну ділянку з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550 для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області (т.1 а.с.45-47).

27.01.2021 року державним реєстратором Вільшанської сільської ради Чуднівського району Житомирської області Маліванчук А.Л. щодо згаданої земельної ділянки зареєстровано речове право - право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), відповідно до договору серія та номер: б/н, виданий 19.01.2021 року, правокористувач Селянське господарство «Дружба» (ЄДРПОУ 30077224), правонаступником шляхом реорганізації якого є Селянське господарство «Дружба 2020». Отже, на даний час земельна ділянка перебуває у фактичному володінні СГ «Дружба 2020», що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. (т.1 а.с.35-36,55-56).

08.12.2021 року Бердичівською окружною прокуратурою на адресу Швайківської сільської ради направлено повідомлення в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» для вжиття заходів щодо оскарження в судовому порядку набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку (т.1 а.с.57-59).

29.12.2021 року Швайківська сільська рада листом повідомила Бердичівську окружну прокуратуру, що не заперечує проти пред`явлення позову прокуратурою в інтересах Швайківської сільської ради (т.1 а.с.60).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 1, 3 ст.13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1,3 ст. 12, ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України).

Особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб (ст. 43 ЦПК України).

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (ч. 1 ст. 8 ЦПК України).

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (ч. 2 ст. 211 ЦПК України).

Відповідно до ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку, день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною першою ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом. Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

У рішеннях ЄСПЛ від 27.06.2017 року у справі «Лазаренко та інші проти України», від 03.10.2017 року у справі «Віктор Назаренко проти України» зазначено, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання, таким чином, принципу рівності сторін, та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи.

ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), №38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Також ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. Тому на національні суди може покладатися обов`язок з`ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами, та, у разі потреби, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (KHARCHENKO v. UKRAINE, №37666/13, § 6, 7, ЄСПЛ, від 03 жовтня 2019 року).

Крім того, ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене п. 1 ст.6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13.12.2011 року).

Апеляційним судомвстановлено,що матеріали справи не містять доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання, призначене на 02 березня 2023 року, коли судом першої інстанції було ухвалено рішення про задоволення позову, таким чином суд першої інстанції не виконав обов`язок щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про час і місце судового розгляду справи в розумінні приписів п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, а саме розглянуто справу за відсутності відповідача щодо якого відсутні відомості про належне повідомлення про судове провадження, за результатами якого ухвалено оскаржуване рішення.

За приписами п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового.

Визначаючись стосовно заявлених позовних вимог, апеляційний суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

За приписами ч. 1ст. 116 Земельного кодексу Українигромадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 3ст. 116 ЗК Українипередбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1-4ст. 116 ЗК Українигромадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (ч. 4ст.116 ЗК України).

За нормами п. б ч. 1ст. 121 Земельного кодексу Українигромадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.

Відповідно дост. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення (п. 4 ч. 2ст.16 ЦК України).

Згідно із ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України (ч. 2ст. 19 Конституції України).

Статтею 131-1 Конституції Українина прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За пунктом 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Згідно із ч. 4ст. 56 ЦПК Українипрокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор обґрунтовував своє звернення до суду тією обставиною, що орган виконавчої влади, наділеним відповідними функціями від імені держави розпоряджатись землями державної власності - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області є відповідачем у вказаній справі. В свою чергу Швайківська сільська рада, будучи повідомленою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо вжиття заходів оскарження в судовому порядку незаконного набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку, таких заходів не здійснила, фактично делегувавши такі дії прокуратурі, повідомивши про це листом.

Звернення прокурора до суду з позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання безоплатної передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності.

Зважаючи на вказане, прокурором у повній мірі підтверджено наявність достатніх правових підстав для здійснення захисту законних інтересів держави, відтак доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині апеляційний суд відхиляє.

Аналіз статей 116, 118, 121 Земельного кодексу України дає підстави для висновку, що безоплатна передача громадянам земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності понад норми, визначені статтею 121 Земельного кодексу України, та більше одного разу по кожному виду використання, - заборонена.

Для ведення особистого селянського господарства громадяни можуть приватизувати земельну ділянку у розмірі, що не перевищує 2,00 га.

Одноразовість приватизації означає і те, що особа, котра скористалась своїм правом і приватизувала земельну ділянку меншої від граничної, передбаченоїстаттею 121 Земельного кодексу України, площі, не може приватизувати земельну ділянку цього цільового призначення вдруге.

Із встановлених судом обставин вбачається, що на час прийняття оспорюваного наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області №6-2642/14-19-СГ від 22.08.2019 року і отримання на його підставі безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0000 га (кадастровий номер 1820883300:02:000:0550), ОСОБА_1 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 11.12.2018 року № 6-4578/14-18-СГ.

Враховуючи наведені обставини, наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області № 6-2642/14-19-СГ від 22.08.2019 року прийнятий із порушенням вимог 116, 118, 121ЗК Українита є неправомірним, у зв`язку з чим вимоги прокурора щодо визнання його незаконним підлягають задоволенню.

Відтак, доводи апеляційної скарги ГУ Держгеокадаструу Житомирськійобласті не доводять підстав вважати, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та надання такої земельної ділянки у власність особи, яка таке право вже використала, є законним.

Крім того, згідно зіст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин, існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №911/3594/17.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначеністаттею 152 Земельного кодексу України. За приписами наведеної норми держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до вимогч. 1 ст. 21 ЦК Українисуд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Видаючи спірний наказ, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області не перевірило факту реалізації ОСОБА_1 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, чим порушило вимоги земельного законодавства, що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності, а тому зазначений наказ відповідача, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та її надання у власність особи, яка таке право вже використала, є незаконним і саме він є правовою підставою набуття права власності на спірну земельну ділянку.

З огляду на вказане вище, враховуючи, що доведеним є те, що ОСОБА_1 протиправно отримав у власність спірну земельну ділянку, в даній справі підлягають застосуванню положення ст. 388 ЦК України про витребування майна у ОСОБА_2 як у добросовісного набувача.

Правовою підставою для витребування земельної ділянки від орендаря є ч. 1 ст. 387 ЦК України, яка визначає таке право власника на витребування свого майна від будь-якого незаконного володільця, окрім добросовісного набувача.

Втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року.

Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) свідчить про наявність трьох критеріїв, які необхідно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Суд враховуєінтереси позивачаяк власникаспірних земельнихділянок,який здійснюєзахист порушеногоправа власності,надаючи їмоцінку зточки зорубалансу зправами таінтересами добросовісногонабувача,та вважає,що правата інтересивласника,який позбувсяволодіння земельнимиділянками внаслідокпротиправних дій,за обставинцієї справи,перевищують інтересинабувача,який набуваєправо власностіна майно,якщо згіднозі статтею388ЦК Українимайно неможе бутивитребуване внього.Отже заобставин цієїсправи,вимоги позивачапро витребуванняспірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння є обґрунтованими.

Підстав вважати,що витребуванняземельної ділянки є «надмірнимтягарем» для ОСОБА_2 немає. Крім того, ОСОБА_2 , із власності якого витребовується земельна ділянка, не позбавлений можливості відновити своє право, пред`явивши вимогу до проміжного набувача, у якого він придбав земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі ст. 661 ЦК України.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 139/997/21.

Таким чином, оскільки апеляційний суд дійшов висновку про визнання наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, яким надано у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550 незаконним, відтак вказана земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_2 .

Отже, враховуючи усе наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як ухвалене з порушенням норм процесуального права, а саме вимог п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги керівника Бердичівськоїокружної прокуратуриЖитомирської областів інтересахдержави вособі Швайківськоїсільської ради задоволені, підстави для перерозподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.367,374,376,382 - 384,389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Бердичівського міськрайонногосуду Житомирськоїобласті від02березня 2023року скасувати та ухвалити нове.

Позов керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Швайківської сільської ради до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 22.08.2019 року № 6-2642/14-19-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 земельної ділянки на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, за межами населених пунктів, загальною площею 2 га з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550.

Витребувати у ОСОБА_2 земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2 га з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550, розташовану на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, на користь Швайківської сільської ради.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Житомирської обласної прокуратури, понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі по 1 654 грн із кожного.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.

Позивач:

1.Бердичівська окружна прокуратура Житомирської області в інтересах держави в особі Швайківської сільської ради, 13300, м. Бердичів, вул. Вінницька, 23, ЄДРПОУ 02909950.

Відповідачі:

1.Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області - 10002, м. Житомир, вул. Довженка, 45, ЄДРПОУ 39765513.

2. ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

3. ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді: Т. Б. Сало

О. Ю. Береговий