Рішення

від 23.02.2024 по справі 367/6960/18

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/6960/18

Провадження №2/367/289/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

23 лютого 2024 року Ірпінський міський суд Київської областів складі:

головуючого судді Шестопалової Я.В.,

при секретарі Пронченко О.С.,

за участі

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпінь цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частину майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя,-

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду Київської області звернувся ОСОБА_5 з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.

В обґрунтування позову зазначив, що 06 січня 1995 року ОСОБА_5 уклав шлюб з ОСОБА_6 , який було зареєстровано у відділі реєстрації актів цивільного стану Московського районного управління юстиції у м. Києві за актовим записом № 04. За час перебування у шлюбі, 27.10.2000 року подружжя спільно придбало 3/5 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що розташовані на земельній ділянці площею 0,0413 га. Відповідно до договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 27.10.2000 року даний житловий будинок було оформлено на відповідача ОСОБА_6 . В Реєстрі речових прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 4041864 зазначено, шо будинок за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 129,6 кв. м. належить ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу №3-7745 від 27.10.2000 року.

На підставі викладеного, позивач просив суд: визнати спільною власністю подружжя 3/5 частини житлового будинку АДРЕСА_1 який було придбано за договором купівлі-продажу частини житлового будинку від 27.10.2000 року та зареєстровано в реєстрі за №3-7745; визнати спільною власністю подружжя земельну ділянку АДРЕСА_1 площею 0,0413 га, державний акт на право приватної власності на землю КВ №089487 який зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №1488 від 18 лютого 2002 року. Майно, що є спільною власністю подружжя, а саме 3/5 частини житлового будинку та земельну ділянку площею 0,0413 га що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 поділити між сторонами рівними частками: визнати за ОСОБА_5 право власності на 6/5 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0413га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_4 право власності на 6/5 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0413 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Пархоменко О.В. від 03 жовтня 2018 року відкрито провадження у даній справі, розгляд якої постановлено проводити в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до Рішення Вищої Ради правосуддя від 29.08.2019 року № 2285/0/15-19 суддю Ірпінського міського суду Київської області Пархоменко О.В. звільнено у відставку.

Відповідно до витягу з розпорядження керівника апарату Шолкової Т.М. від 11.11.2019 року № 127 справу № 367/6960/18 передано на повторний автоматичний розподіл.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2020 року справу № 367/6960/18 передано для розгляду судді Шестопаловій Я.В.

Ухвалою судді Шестопалової Я.В. 05 березня 2020 року було прийнято до свого провадження дану справу та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

24 березня 2020 року представником позивача ОСОБА_7 було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, у якій зазначено, що Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 28.08.2018 року було розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Між позивачем та відповідачкою не досягнуто згоди про поділ майна, набутого за час шлюбу, а саме: 3/5 частин житлового будинку загальною площею 68,3 кв. м. з надвірними спорудами (літня кухня «Б», сарай «б», вигрібна яма № 2, 12, убиральня «З», огорожа №5-8, ворота та хвіртка № 9), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить позивачу та відповідачу на праві спільної сумісної власності на підставі договору купівлі-продажу від 27.10.2000 р., посвідченого державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Запісочною О.А.; земельна ділянка (на якій знаходиться будинок з надвірними спорудами) загальною площею 0,0413 га, кадастровий номер 3210900000:01:003:0122, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить позивачу та відповідачу на праві спільної сумісної власності. На підставі зазначеного просив: майно, яке є спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , а саме 3/5 частин житлового будинку загальною площею 68, 3 кв м 3 надвірними спорудами (літня кухня «Б», сарай «б», вигрібна яма № 2, 12, убиральня «З», огорожа № 5-8, ворота та хвіртка № 9) та земельну ділянку загальною площею 0,0413 га, кадастровий номер 3210900000:01:003:0122, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , поділити рівними частками наступним чином: визнати за ОСОБА_5 право власності на 3/10 частин житлового будинку загальною площею 68, 3 кв м з надвірними спорудами (літня кухня «Б», сарай «б», вигрібна яма № 2, 12, убиральня «З», огорожа № 5-8, ворота та хвіртка № 9), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0413 га, кадастровий номер 3210900000:01:003:0122, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/10 частин житлового будинку загальною площею 68, 3 кв м з надвірними спорудами (літня кухня «Б», сарай «б», вигрібна яма № 2, 12, убиральня «З», огорожа № 5-8, ворота та хвіртка № 9), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0413 га, кадастровий номер 3210900000:01:003:0122, яка находиться за адресою: АДРЕСА_1 .

28.07.2020 року від представника ОСОБА_3 адвоката Новіка В.М. надійшла заява про процесуальне правонаступництво в порядку 55 ЦПК України, у якій зазначено, що відповідно до свідоцтва про смерть від 08.07.2020 року, виданого Ірпінським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого 09.03.1977 відділом запису актів громадянського стану виконавчим комітетом Ленінградської районної ради депутатів трудящих м. Києва та свідоцтвом про одруження, виданим Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва 30.06.2002 року, ОСОБА_3 (дівоче прізвище - ОСОБА_8 ) є дочкою померлого ОСОБА_5 . Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 , ОСОБА_9 є сином померлого ОСОБА_5 . Таким чином, до складу спадщини померлого позивача ОСОБА_5 входять будинок та земельна ділянка, які на момент відкриття спадщини належали на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та його колишній дружині ОСОБА_10 , при цьому будинок та земельна ділянка являються спірним майном по судовій справі № 367/6960/18 про поділ спільного майна подружжя, а тому діти ОСОБА_5 - ОСОБА_3 та ОСОБА_9 як спадкоємці першої черги мають право на спадкування за законом належної ОСОБА_5 частки в спільній сумісній власності на будинок та земельну ділянку. На підставі викладеного просив залучити по справі № 367/6960/18 правонаступників позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 та ОСОБА_9 .

05.08.2020 року до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_11 про закриття провадження у справі у зв`язку із смертю позивача та оскільки спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Ухвалою суду від 08 вересня 2020 року було залишено без задоволення клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі. Провадження в цивільній справі № 367/6960/18 (провадження № 2/367/1409/2020) за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, зупинено до залучення до участі у справі правонаступників після смерті позивача ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 04січня 2021року було поновлено провадження по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою суду від 01квітня 2021року було витребувано у приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київського області Кінащук Марини Аркадіївни належним чином завірену копію спадкової справи № 27/2020 (номер у спадковому реєстрі 66103007), після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На виконання ухвали суду про витребування завіреної копії спадкової справи, 21 квітня 2021 року надійшла копія спадкової справи №27/2020, з якої вбачається, що спадкоємцем ОСОБА_5 , є ОСОБА_3 , яка у встановлений законом строк прийняла спадщину.

Ухвалою суду від 12травня 2021 року було залучено у якості правонаступника позивача ОСОБА_5 ОСОБА_3 .

27 липня 2021 року представником позивача ОСОБА_7 було подано уточнену позовну заяву, у якій зазначають, що враховуючи, що все нерухоме майно було придбано в період шлюбу ОСОБА_5 з відповідачем та оформлено на відповідача, який не визнає право власності спадкоємця на спадкове майно (крім того, будинок оформлено на дошлюбне прізвище відповідача - ОСОБА_12 ), то ОСОБА_3 має право заявляти позовні вимоги про визнання права власності на частину майна, яке є спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та відповідача. На підставі зазначеного просили суд визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_5 право власності на 3/10 частин житлового будинку загальною площею 68,3 кв м з надвірними спорудами (літня кухня «Б», сарай «б», вигрібна яма № 2, 12, убиральня «3», огорожа № 5-8, ворота та хвіртка № 9), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0413 га, кадастровий номер 3210900000:01:003:0122, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/10 частин житлового будинку загальною площею 68, 3 кв м з надвірними спорудами (літня кухня «Б», сарай «б», вигрібна яма № 2, 12, убиральня «З», огорожа № 5-8, ворота та хвіртка № 9), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0413 га, кадастровий номер 3210900000:01:003:0122, яка находиться за адресою: АДРЕСА_1 .

12 серпня 2021 року досуду надійшлазустрічна позовназаява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділ в натурі частки майна, згідно якої просила виділити в натурі ОСОБА_10 3/10 частин житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; виділити в натурі ОСОБА_3 3/10 частин житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; виділити в натурі ОСОБА_10 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:003:0122, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; виділити в натурі ОСОБА_3 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:003:0122, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також стягнути судові витрати (в т.ч. витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 57 000 грн.).

06 жовтня 2021 року представником позивача ОСОБА_7 було направлено заперечення на зустрічну позовну заяву, просив повернути зустрічний позов.

17 грудня 2021 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Махнівського М.О. надійшли уточнення до зустрічної позовної заяви, згідно якої просив прийняти зустрічну позовну заяву до розгляду; виділити в натурі ОСОБА_1 3/10 частин житлового будинку який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; виділити в натурі ОСОБА_3 3/10 частин житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; виділити в натурі ОСОБА_1 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:003:0122, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; виділити в натурі ОСОБА_3 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:003:0122, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 судові витрати по справі.

27 січня 2023 року до суду від відповідачки ОСОБА_1 надійшло клопотання про залишення зустрічного позову без розгляду та закриття провадження по справі. В обґрунтування зазначеного клопотання зазначила, що предметом судового спору поданій справі є поділ спільного майна подружжя. Спільним майном подружжя є житловий будинок загальною площею 68,3 кв.м з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, загальною площею 0,0413 га, кадастровий номер 3210900000:01:003:0122, яка находиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить відповідачу на праві приватної власності. Внаслідок воєнних дій, які мали місце в Ірпені в лютому-березні 2022 року, житловий будинок який є предметом спору знищено. Таким чином вважала, що відсутній предмет спору на теперішній час. Стосовно земельної ділянки, зазначила, що право власності на земельну ділянку набуто відповідачем в період часу, коли вона вже не перебувала в шлюбі, тож це майно не є майном подружжя. Відповідач використала особисте право на безоплатне отримання в приватну власність земельної ділянки комунальної власності. Теоретично поділ земельної ділянки можна було б розглядати, якби на ній дійсно знаходився будинок, про поділ якого заявляє позивач. Але будинку вже немає. Оскільки по даній справі відсутній предмет спору, відповідач просила суд залишити поданий нею зустрічний позов без розгляду та закрити провадження по справі.

17 березня 2023 року від представникапозивача ОСОБА_7 до судунадійшли запереченняна клопотання про залишення зустрічного позову без розгляду, закриття провадження по справі. Вказав, що заперечує щодо задоволення клопотання відповідача в частині закриття провадження у справі та скасування заходів забезпечення позову, наступних підстав. Так, незважаючи на те, що спірна земельна ділянка оформлена на відповідача, при цьому на земельній ділянці розташований будинок з надвірними спорудами, то у разі винесення судом рішення про визнання права власності за ОСОБА_3 на частину будинку з надвірними спорудами, відповідно, є підстави для визнання права власності за ОСОБА_3 на частину земельної ділянки. Твердження відповідача про те, що нібито право власності на спірну земельну ділянку набуто відповідачем після розірвання шлюбу, суперечить фактичним обставинам справи. Як свідчить Інформація з ДРРП від 27.03.2021 року, спірна земельна ділянка набута відповідачем у власність 18.02.2002 року, що підтверджується посиланням на Державний акт на право приватної власності на землю, серія та номер: III-КВ №089487, P№1488 виданий 18.02.2002 року, видавник: Ірпінська міська рада народних депутатів. Як свідчить рішення Ірпінського міського суду Київської обл. від 28.08.2018 року по справі № 367/1662/18, шлюб між ОСОБА_5 та відповідачем було розірвано 28.09.2018 року. Отже. спірна земельна ділянка набута під час шлюбу з ОСОБА_5 та є спільним майном подружжя. Навіть якщо б житловий будинок та надвірні споруди були знищені, то це не є підставою для закриття провадження у справі, оскільки відповідач вже після придбання будинку використала своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки під час шлюбу з ОСОБА_5 , причому спірна земельна ділянка була надана відповідачу не десь в чистому полі, а саме під спірним житловим будинком та надвірними спорудами, і позивач як правонаступник померлого ОСОБА_5 вправі заявляти вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_5 на 1/2 частину спірної земельної ділянки, та, в разі пошкодження нерухомого майна через воєнні дії, отримувати частину компенсації. На підставі викладеного, просив залишити без задоволення клопотання відповідача в частині закриття провадження у справі.

Ухвалою судувід 06грудня 2023року було клопотання відповідача ОСОБА_1 про залишення зустрічного позову без розгляду було задоволено та залишено без розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділ в натурі частки майна, а у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження по справі було відмовлено. Підготовче провадження у справі було закрито та призначено до розгляду по суті.

Позивачка ОСОБА_3 та її представник у судове засідання не з`явились. Представник позивачки ОСОБА_7 до суду направив заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позов підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечувала щодо позову в повному обсязі та просила відмовити у його задоволенні.

Представник позивачки ОСОБА_2 висловив заперечення проти позову, просив відмовити у задоволенні заявлених у позовній заяві вимог.

Заслухавши доводи учасників процесу, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України), звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).

Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частини 1, 2 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 78 ЦПК України).

Судом встановлено, що 06 січня 1995 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у Відділі реєстрації актів цивільного стану Московського районного управління юстиції у м. Києві було зареєстровано шлюб за актовим записом № 04, що підтверджується свідоцтвом про одруження, виданим повторно серії НОМЕР_3 від 06.06.2001 року.

27.10.2000 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_6 було укладено Договір купівлі-продажу житлового будинку за № №3-7745, згідно якого ОСОБА_6 придбала 3/5 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель.

Згідно відомостей з реєстру речових прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 4041864, 3/5 частини житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 129,6 кв. м. належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_6 за Договором купівлі-продажу №3-7745 від 27.10.2000 року.

На житловий будинок за адресою: за адресою АДРЕСА_1 , 17 квітня 2013 року Ірпінським бюро технічної інвентаризації було виготовлено технічний паспорт, згідно якого розмір частки власності ОСОБА_1 становить 3/5 частини, ОСОБА_14 2/5 частини.

Відповідачка не заперечувала, що частину житлового будинку було придбано за період шлюбу.

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ №089487 від 18.02.2002 року, на підставі Рішення виконкому Ірпінської міської Ради народних депутатів № 296/4 від 06.11.2001 року ОСОБА_1 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0413 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3218774752020 від 28.02.2020 року, земельна ділянка загальною площею 0,0413 га з кадастровим номером 3210900000:01:003:0122, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , підставою виникнення права власності є Рішення органу виконавчої влади рішення виконкому Ірпінської міської Ради народних депутатів № 296/4 від 06.11.2001 року.

Також з Інформація з ДРРП від 27.03.2021 року вбачається, що спірна земельна ділянка набута відповідачем у власність 18.02.2002 року, що підтверджується також Державним актом на право приватної власності на землю, серія та номер: III-КВ №089487, виданий 18.02.2002 року, видавник: Ірпінська міська рада народних депутатів.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 28 серпня 2018 року, було розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , зареєстрований 06 січня 1995 року відділом реєстрації актів громадянського стану Московського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 04.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічні норми містить частина друга статті 372 ЦК України.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що «у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».

Тобто, той із подружжя, який заявляє про спростування презумпції спільності майна, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого із подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у цій справі про поділ майна подружжя є 3/5 частини житлового будинку, розташованого на земельній ділянці загальною площею 0,0413 га з кадастровим номером 3210900000:01:003:0122, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також вказана земельна ділянка.

Враховуючи ту обставину, що право власності на 3/5 частини житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Договору купівлі-продажу житлового будинку за № №3-7745 від 27.10.2000 року зареєстровано за відповідачем, тобто під час шлюбу сторін, за таких обставин 3/5 частини житлового будинку є спільною сумісною власністю подружжя і ці обставини відповідачем не спростовані, як того вимагає норма статті 60 СК України, встановлюючи презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Щодо земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом спірна земельна ділянка набута відповідачкою на підставі на підставі Рішення виконкому Ірпінської міської Ради народних депутатів № 296/4 від 06.11.2001 року у порядку приватизації.

Пунктом 5 частини першої статті 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року у справі № 686/9580/16-ц (провадження № 61-3478св18) зроблено висновок, що «земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України».

Пленумом Верховного Суду України у пункті18-2 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (у редакції від 19 березня 2010 року), роз`яснено, якщо на земельній ділянці, яка є особистою приватною власністю одного з подружжя, а не спільною сумісною власністю подружжя, знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК України, 377 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 120 ЗК України в редакції чинній на момент звернення позивача з позовом до суду у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користування іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю, споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно з частиною першою статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Системний аналіз змісту наведених норм статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, відповідно до якого визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

З огляду на викладене, врахувавши рівність часток подружжя у спірному домоволодінні, що підлягає поділу, суд приходить до висновку про визнання за сторонами права власності по частці спірної земельної ділянки, загальною площею 0,0413 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3210900000:01:003:0122, яка находиться за адресою: АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 08.07.2020 року.

На момент смерті ОСОБА_5 спір щодо поділу майна подружжя не було вирішено.

При цьому спірні правовідносини, ураховуючи предмет та підстави позовних вимог ОСОБА_15 , допускають правонаступництво, оскільки даний позов пов?язаний з майновими правами самого ОСОБА_15 , як особи, яка має право на частину у спільному майні подружжя.

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Статтею 392 ЦК України регламентовано, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання , у разі якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 у визначений законом строк, а саме 13.07.2020 року звернулася до приватного нотаріуса Ірпінського нотаріального округу Київської області Кінащук М.А. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .

Відповідно до п. 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК). За змістом ст. 392 ЦК належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема, житловий будинок, земельну ділянку. Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відтак, прийнявши спадщину після смерті свого батька - ОСОБА_5 , навіть за умови, що ОСОБА_3 не отримала свідоцтва про право на спадщину, вона в силу закону має речові права на спірне майно. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Подібний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 463/6829/21.

Слід зазначити, що внаслідок воєнних дій у м. Ірпінь, будинок за адресою АДРЕСА_1 було пошкоджено, що підтверджується довідкою про знищення житлового приміщення, яка видана виконавчим комітетом Ірпінської міської ради №4071 від 18.07.2022 року.

У вказаній Довідці, яка видана за підписом першого заступника міського голови А. Кравчука, зазначено, що у зв`язку із бойовими діями, які відбувались у 2022 році на території Ірпінської міської територіальної громади, житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 було пошкоджено, а саме житлове приміщення знищено внаслідок влучання боєприпасу та вигорання. Житло непридатне для проживання.

03 червня 2022 року будівельним експертом 1-і категорії ОСОБА_16 (кваліфікаційний сертифікат серія АЕ № 006016, виданий 22.12.2020 року), проведено технічне обстеження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами такого обстеження, було складено попередній звіт № Т3-075/2022, про технічний стан несучих та огороджувальних конструкцій житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та наданий наступний висновок про технічний стан несучих конструкцій - в цілому - аварійний. По несучій здатності та придатності до нормальної експлуатації відповідають аварійному стану «4, що згідно ДСТУ-Н Б В. 1.2-18:2016 передбачає їх повну заміну або ліквідацію об?єкту. Об?єкту присвоєна категорія пошкодження «Ш», що означає: «Об`єкт непридатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність, наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення об?єкта (зруйновані об?єкти)».

На підставі даного звіту, керуючись Наказом Міністерства розвитку громад та територій України, № 144 від 06.08.2022 року «Про затвердження Методики проведення обстеження та оформлення його результатів», комісією з обстеження, об?єктів пошкоджених внаслідок збройної агресії РФ, Виконавчого комітету Ірпінської міської Ради, був зроблений висновок про повне руйнування об?єкту нерухомості, та необхідність його демонтажу, про що був складений відповідний акт № 1649 від 07.07.2023 року. Станом на дату видачі акту, будинок було демонтовано, силами та засобами органів місцевого самоврядування.

Також 03 серпня 2023 року депутатом Ірпінської міської ради Київської області, було складено акт обстеження земельної ділянки, на якій знаходився оскаржуваний будинок. Депутатом, будо встановлено, що в травні 2023 року земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , «вільна від залишків житлового будинку та надвірних будівель та споруд, які були зазначені в технічному паспорті на будинок від 17.04.2013 року, а саме будинку, літньої кухні, колодязю і т.д. ».

Відповідно до Витягу з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації № ОНМ-25.09.2023-216122 від 28.11.2023 року, будинок за адресою АДРЕСА_1 має категорію пошкодження: «Об`єкт непридатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність, наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення об?єкта (зруйновані об?єкти)», пошкодження 81-100%». Об`єкт підлягає демонтажу.

Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, та який наступними указами Президента України неодноразово продовжувався, та триває станом на момент постановлення судового рішення по даній справі.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи державна територію України, а також окупація або анексія частини території України; блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами іншої держави або групи держав; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України; засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України, які мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим в абзацах п`ятому сьомому цієї статті діям,у тому числі значна участь третьої держави у таких діях; дії іншої держави (держав), яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження третьої держави, використовувалася цією третьою державою (державами) для вчинення дій, зазначених в абзацах п`ятому восьмому цієї статті; застосування підрозділів збройних сил іншої держави або групи держав, які перебувають на території України відповідно до укладених з Україною міжнародних договорів,проти третьої держави або групи держав, інше порушення умов, передбачених такими договорами, або продовження перебування цих підрозділів на території України після припинення дії зазначених договорів; особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

23.02.2023 року Верховною Радою України було прийнято Закон України № 2923-IX «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України».

Закон України № 2923-ІХ передбачає, що у разі знищення або пошкодження житла або майна громадян, зокрема внаслідок війни, громадяни мають право на отримання компенсації від держави.

Порядок надання компенсації за знищене нерухоме майно регулює Постанова Кабміну №600 від 30.05.2023 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1. ст. 2 Закону України № 2923-ІХ, отримувачами компенсації за пошкоджені/знищені об`єкти нерухомого майна (далі - отримувачі компенсації) є: 1) фізичні особи - громадяни України, які є: а) власниками пошкоджених/знищених об`єктів нерухомого майна; б) замовниками будівництва - у разі отримання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом "б" пункту 6 частини першої статті 1 цього Закону, або за знищені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом "б" пункту 4 частини першої статті 1 цього Закону; в) власниками спеціального майнового права на неподільні житлові об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти житлової нерухомості або особами, які сплатили часткову ціну такого об`єкта та на користь яких зареєстровано обтяження речових прав на такий об`єкт відповідно до Закону України "Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому", - у разі отримання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом "в" пункту 6 частини першої статті 1 цього Закону, або за знищені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом "в" пункту 4 частини першої статті 1 цього Закону; г) особами, які здійснили інвестування/фінансування будівництва об`єктів будівництва, щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт до набрання чинності Законом України "Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому", - у разі отримання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом "в" пункту 6 частини першої статті 1 цього Закону, або за знищені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом "в" пункту 4 частини першої статті 1 цього Закону; ґ) членами житлово-будівельних (житлових) кооперативів, які викупили квартиру, інше житлове приміщення в будівлі, будинок садибного типу, садовий або дачний будинок кооперативу, але не оформили право власності на нього, - у разі отримання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктами "а"-"в" пункту 6 частини першої статті 1 цього Закону, або за знищені об`єкти нерухомого майна, визначені пунктом 4 частини першої статті 1 цього Закону; д) спадкоємцями осіб, визначених підпунктами "а"-"ґ" цього пункту.

Аналіз наведених норм дає підстави з`ясувати, що позивачка може набути право на компенсацію за пошкоджений житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 у разі визнання за нею права власності на вказане нерухоме майно За таких обставин позивачка як єдиний спадкоємець померлого ОСОБА_5 має право на отримання компенсації за зруйновану будівлю.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що за позивачкою слід визнати в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_5 , право власності на 3/10 частин житлового будинку який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0413 га, кадастровий номер 3210900000:01:003:0122, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки при визнання права власності за позивачкою на частину спірного майна, за нею визнається і право на частину компенсації за зруйновану будівлю.

Враховуючи викладене, беручи до уваги встановлені судом фактичні обставини справи та правовідносини, що їх регулюють, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частину майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до положень ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 830,00 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-81, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частину майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 (проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_5 ) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 3/10 частин житлового будинку загальною площею 68, 3 кв м. з надвірними спорудами (літня кухня «Б», сарай «б», вигрібна яма № 2, 12, убиральня «3», огорожа № 5-8, ворота та хвіртка № 9), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 (проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_5 ) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0413 га, кадастровий номер 3210900000:01:003:0122, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 (проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_6 ) право власності на 3/10 частин житлового будинку загальною площею 68, 3 кв м. з надвірними спорудами (літня кухня «Б», сарай «б», вигрібна яма № 2, 12, убиральня «3», огорожа № 5-8, ворота та хвіртка № 9), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 (проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_6 ) право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0413 га, кадастровий номер 3210900000:01:003:0122, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 (проживаючаза адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_3 (проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 1830,00 грн. (одна тисяча вісімсот тридцять гривень 00 копійок).

Повний текст судового рішення буде складено протягом 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Я.В. Шестопалова