Постанова

від 02.10.2024 по справі 367/6960/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 367/6960/18 Головуючий у 1 інстанції: Шестопалова Я.В.

Провадження №22-ц/824/11393/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Гаращенка Д.Р.

суддів Журбі С.О., Писаній Т.О.,

при секретарі Ганжалі С.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23 лютого 2024 року у справі за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи

У жовтні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя.

З урахуванням уточнень поданих 24 березня 2020 року, просив суд майно, яке є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а саме 3/5 частин житлового будинку загальною площею 68, 3 кв м 3 надвірними спорудами (літня кухня «Б», сарай «б», вигрібна яма № 2, 12, убиральня «З», огорожа № 5-8, ворота та хвіртка № 9) та земельну ділянку загальною площею 0,0413 га, кадастровий номер 3210900000:01:003:0122, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , поділити рівними частками наступним чином:

визнати за ОСОБА_3 право власності на 3/10 частин житлового будинку загальною площею 68, 3 кв м з надвірними спорудами (літня кухня «Б», сарай «б», вигрібна яма № 2, 12, убиральня «З», огорожа № 5-8, ворота та хвіртка № 9), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0413 га, кадастровий номер 3210900000:01:003:0122, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/10 частин житлового будинку загальною площею 68, 3 кв м з надвірними спорудами (літня кухня «Б», сарай «б», вигрібна яма № 2, 12, убиральня «З», огорожа № 5-8, ворота та хвіртка № 9), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0413 га, кадастровий номер 3210900000:01:003:0122, яка находиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що з 06 січня 1995 року ОСОБА_3 перебував шлюбі з ОСОБА_5 , який було зареєстровано у відділі реєстрації актів цивільного стану Московського районного управління юстиції у м. Києві за актовим записом № 04.

За час перебування у шлюбі, 27.10.2000 подружжя спільно придбало 3/5 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що розташовані на земельній ділянці площею 0,0413 га.

Відповідно до договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 27.10.2000 року даний житловий будинок було оформлено на відповідача ОСОБА_5 . В Реєстрі речових прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 4041864 зазначено, що будинок за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 129,6 кв. м. належить ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу №3-7745 від 27.10.2000 року.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 28.08.2018 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було розірвано.

Між сторонами не досягнуто згоди про поділ майна, набутого за час шлюбу яке їм на праві спільної сумісної власності.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 08.07.2020 року.

ОСОБА_2 (дівоче прізвище - ОСОБА_6 ) є дочкою померлого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 , а ОСОБА_7 є сином померлого ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 12 травня 2021 року ОСОБА_2 було залучено до участі в справі у якості правонаступника позивача ОСОБА_3

27 липня 2021 року адвокатом Новіком В.М., представником ОСОБА_2 , було подано до суду уточнену позовну заяву, згідно з якою позивач ОСОБА_2 просила суд визнати за нею в порядку спадкування за законом, після смерті її батька ОСОБА_3 , право власності на 3/10 частин житлового будинку загальною площею 68,3 кв м з надвірними спорудами (літня кухня «Б», сарай «б», вигрібна яма № 2, 12, убиральня «3», огорожа № 5-8, ворота та хвіртка № 9), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0413 га, кадастровий номер 3210900000:01:003:0122, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/10 частин житлового будинку загальною площею 68, 3 кв м з надвірними спорудами (літня кухня «Б», сарай «б», вигрібна яма № 2, 12, убиральня «З», огорожа № 5-8, ворота та хвіртка № 9), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0413 га, кадастровий номер 3210900000:01:003:0122, яка находиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що до моменту смерті ОСОБА_3 , йому та відповідачці ОСОБА_1 , на праві власності, належало набуте за час їхнього шлюбу, нерухоме майно стосовно поділу якого колішне подружжя не дійшли згоди.

Право спадкоємця ОСОБА_2 на спадкове майно відповідачкою заперечується.

Вважає, що як спадкоємиця першої черги має право на частину майна, яка належала при житті її батькові ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 23 лютого 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 (яке проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_3 ) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на 3/10 частин житлового будинку загальною площею 68, 3 кв м. з надвірними спорудами (літня кухня «Б», сарай «б», вигрібна яма № 2, 12, убиральня «3», огорожа № 5-8, ворота та хвіртка № 9), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_2 (яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_3 ) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0413 га, кадастровий номер 3210900000:01:003:0122, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 (яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_4 ) право власності на 3/10 частин житлового будинку загальною площею 68, 3 кв м. з надвірними спорудами (літня кухня «Б», сарай «б», вигрібна яма № 2, 12, убиральня «3», огорожа № 5-8, ворота та хвіртка № 9), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 (яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_4 ) право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0413 га, кадастровий номер 3210900000:01:003:0122, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 (яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 (проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1 830,00 грн. (одна тисяча вісімсот тридцять гривень 00 копійок).

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що при визнанні права власності на частину спірного майна за позивачкою, вона набуває право на компенсацію зруйнованого під час війни майна.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 23 лютого 2024 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Просила суд скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволені позову.

Вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначила, що суд протиправно визнав право власності на нерухоме майно: 3/10 частин житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за позивачкою ОСОБА_2 , оскільки в наслідок воєнних дій, які мали місце в Ірпені в лютому-березні 2022 року жмитлоівий будинок ( з надвірними спорудами) який є предметом спору було знищено нерухоме майно за даною адресою відсутнє.

Спірний житловий будинок було знищено, а сама ОСОБА_1 не зверталась до суду з таким позовом, тому суд не мав законних підстав вирішувати це питання.

Вважає, що обов`язковою умовою переходу права власності на земельну ділянку має бути не лише право власності на нього, але й наявність цього майна на момент визнання права на нього.

Посилалась на те, що спірна земельна ділянка була набута у власність відповідачем ОСОБА_1 шляхом безоплатної приватизації і є її особистою приватною власністю та не підлягає поділу.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

23.06.2024 ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу.

01.10.2024 ОСОБА_2 подала додаткові пояснення на апеляційну скаргу.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

Апелянт ОСОБА_1 та її представник адвокат Мєстєчкіна О.І., в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити. Рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.

Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Новік В.М., в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позиція суду апеляційної інстанції

Вислухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу які з`явились у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та наявні у справі докази колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом першої інстанції встановлено, що 06 січня 1995 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб, про, що у Відділі реєстрації актів цивільного стану Московського районного управління юстиції у м. Києві зроблено актовий запис № 04, що підтверджується свідоцтвом про одруження, виданого повторно серії НОМЕР_5 від 06.06.2001 року.

27.10.2000 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 було укладено Договір купівлі-продажу житлового будинку за № №3-7745, згідно якого ОСОБА_5 , в період шлюбу, придбала 3/5 частини житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель.

Згідно відомостей з реєстру речових прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 4041864, 3/5 частини житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 129,6 кв. м. належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_5 за Договором купівлі-продажу №3-7745 від 27.10.2000 року.

На житловий будинок за адресою: за адресою АДРЕСА_1 , 17 квітня 2013 року Ірпінським бюро технічної інвентаризації було виготовлено технічний паспорт, згідно якого розмір частки співвласників будинку ОСОБА_1 становить 3/5 частини, ОСОБА_9 - 2/5 частини.

Відповідачка не заперечувала, що частину житлового будинку було придбано в період шлюбу.

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ №089487 від 18.02.2002 року, на підставі Рішення виконкому Ірпінської міської Ради народних депутатів № 296/4 від 06.11.2001 року ОСОБА_1 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0413 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру № НВ-3218774752020 від 28.02.2020 року, земельна ділянка загальною площею 0,0413 га з кадастровим номером 3210900000:01:003:0122, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , на підставі Рішення органу виконавчої влади рішення виконкому Ірпінської міської Ради народних депутатів № 296/4 від 06.11.2001 року.

Згідно з інформацією з ДРРП від 27.03.2021 року вбачається, що спірна земельна ділянка набута відповідачем у власність 18.02.2002 року, що підтверджується також Державним актом на право приватної власності на землю, серія та номер: III-КВ №089487, виданий 18.02.2002 року, видавник: Ірпінська міська рада народних депутатів.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 28 серпня 2018 року, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано.

02.10.2018 ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про поділ майна подружжя.

08.07.2020 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 08.07.2020 року.

На момент смерті ОСОБА_3 спір щодо поділу майна подружжя не було вирішено.

Дочка ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у визначений законом строк, а саме 13.07.2020 року звернулася до приватного нотаріуса Ірпінського нотаріального округу Київської області Кінащук М.А. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька.

Прийнявши спадщину після смерті свого померлого батька ОСОБА_3 , навіть за умови, що ОСОБА_2 не отримала свідоцтва про право на спадщину, вона в силу закону має речові права на спірне майно. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Подібний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 463/6829/21.

Судом першої інстанції встановлено, що внаслідок воєнних дій у м. Ірпінь у 2022 році, будинок за адресою АДРЕСА_1 було знищено, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Ірпінської міської ради №4071 від 18.07.2022 року, згідно з якою зазначено, що у зв`язку із бойовими діями, які відбувались у 2022 році на території Ірпінської міської територіальної громади, житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 було пошкоджено, а саме житлове приміщення знищено внаслідок влучання боєприпасу та вигорання. Житло непридатне для проживання.

03 червня 2022 року будівельним експертом 1-і категорії ОСОБА_10 (кваліфікаційний сертифікат серія НОМЕР_6 , виданий 22.12.2020 року), проведено технічне обстеження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами такого обстеження, було складено попередній звіт № Т3-075/2022, про технічний стан несучих та огороджувальних конструкцій житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та наданий наступний висновок про технічний стан несучих конструкцій - в цілому - аварійний. По несучій здатності та придатності до нормальної експлуатації відповідають аварійному стану «4, що згідно ДСТУ-Н Б В. 1.2-18:2016 передбачає їх повну заміну або ліквідацію об?єкту. Об?єкту присвоєна категорія пошкодження «Ш», що означає: «Об`єкт непридатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність, наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення об?єкта (зруйновані об?єкти)».

На підставі даного звіту, керуючись Наказом Міністерства розвитку громад та територій України, № 144 від 06.08.2022 року «Про затвердження Методики проведення обстеження та оформлення його результатів», комісією з обстеження, об?єктів пошкоджених внаслідок збройної агресії РФ, Виконавчого комітету Ірпінської міської Ради, був зроблений висновок про повне руйнування об?єкту нерухомості, та необхідність його демонтажу, про що був складений відповідний акт № 1649 від 07.07.2023 року. Станом на дату видачі акту, будинок було демонтовано, силами та засобами органів місцевого самоврядування.

Також 03 серпня 2023 року депутатом Ірпінської міської ради Київської області, було складено акт обстеження земельної ділянки, на якій знаходився оскаржуваний будинок. Депутатом, будо встановлено, що в травні 2023 року земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , «вільна від залишків житлового будинку та надвірних будівель та споруд, які були зазначені в технічному паспорті на будинок від 17.04.2013 року, а саме будинку, літньої кухні, колодязю і т.д. ».

Відповідно до Витягу з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації № ОНМ-25.09.2023-216122 від 28.11.2023 року, будинок за адресою АДРЕСА_1 має категорію пошкодження: «Об`єкт непридатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність, наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення об?єкта (зруйновані об?єкти)», пошкодження 81-100%». Об`єкт підлягає демонтажу.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 10, частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Такі ж положення містить і ст. 368 ЦК України.

Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільності набутого майна щодо певного об`єкта в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її заперечує.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК України).

За нормами сімейного законодавства умовою належності майна, яке набуте одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета набуття цього майна інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані з сім`єю інтереси одного з подружжя. Тобто сімейне законодавство передбачає виникнення спільної сумісної власності на майно і рівні права подружжя щодо володіння, користування і розпорядження ним.

Право на майно виникає в обох із подружжя одночасно, в момент набуття його хоча б одним з них, і оформлення права власності на ім`я другого з подружжя юридичного значення не має, оскільки майно знаходиться у спільній сумісній власності подружжя без визначення часток.

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини та чоловіка закріплені у ст. 57 СК України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За правилами частини першої статті 69 та частини першої статті 70 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Щодо тверджень апелянта, що суд першої інстанції незаконно визнав право власності на 3/10 частин цього житлового будинку за ОСОБА_1 , яка не зверталась до суду з даною позовною вимогою і тому суд не мав законних підстав вирішувати це питання, колегія суддів зазначає наступне.

ОСОБА_2 у визначений законом строк звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3

ОСОБА_2 залучено в даній справі в якості правонаступника ОСОБА_3 , оскільки майно було придбане в період шлюбу ОСОБА_3 з відповідачем та оформлене на ОСОБА_1 , яка не визнає право власності спадкоємця на спадкове майно.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України, незалежно від прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (тобто день смерті особи відповідно до ч. 2 ст. 1296 Цивільного кодексу України). Як визначено ч. 3 ст. 1296 Цивільного кодексу України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця на спадщину.

Відтак, як правильно встановив суд першої інстанції, прийнявши спадщину після смерті свого батька - ОСОБА_3 (що підтверджується копією спадкової справи №27/2020, яка наявна в матеріалах справи), навіть за умови, що ОСОБА_2 не отримала свідоцтва про право на спадщину, вона в силу закону має речові права на спірне майно.

Доводи апеляційної скарги стосовно протиправного визнання права власності на нерухоме майно: 3/10 частин житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за позивачкою ОСОБА_2 , оскільки нерухоме майно за даною адресою відсутнє колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації № ОНМ-25.09.2023-216122 від 28.11.2023, будинок за адресою АДРЕСА_1 має категорію пошкодження: «Об`єкт непридатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність, наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення об?єкта (зруйновані об?єкти)», пошкодження 81-100%». Об`єкт підлягає демонтажу.

Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - Реєстр пошкодженого та знищеного майна), - єдина державна інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, накопичення, обліку, обробки, зберігання та захисту інформації (документів) про рухоме та нерухоме майно (далі - майно), пошкоджене та знищене внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, осіб, майно яких пошкоджено або знищено, матеріальну шкоду (у тому числі збитки), завдану внаслідок пошкодження та знищення такого майна, компенсацію за пошкодження та знищення такого майна, фінансування відновлення пошкодженого та знищеного майна, а також іншої інформації (документів), визначеної цим Законом.

Відповідно до статті 12 Закону України № 2923-IX «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» у разі смерті отримувача компенсації до спадкоємця (спадкоємців) переходить право на отримання компенсації за пошкоджений/знищений об`єкт нерухомого майна (у тому числі житловий сертифікат).

Тобто, суд першої інстанції визнаючи за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно: 3/10 частин житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 забезпечив право позивачки на отримання у визначеному розмірі компенсації за пошкоджений/знищений об`єкт нерухомого майна (у тому числі житловий сертифікат).

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність правових висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00,§ 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно дост.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування заочного рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23 лютого 2024 року немає.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 375, 383, 384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 15 листопада 2024 року

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді С.О. Журба

Т.О. Писана