Ухвала

від 14.03.2024 по справі 557/1313/23

ГОЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 557/1313/23

Провадження № 2/557/26/2024

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

14 березня 2024 року селище Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області:

в складі головуючого судді Тишкуна П.В.

за участю секретаря судового засідання Гуменюк Н.П.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Дупака В.Г.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача адвоката Пшеничної О.О.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у смт. Гоща цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки і піклування - Служба у справах дітей Бабинської сільської ради Рівненської області, про визначення місця проживання дітей, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей виконавчого комітету Бабинської сільської ради Рівненської області, про визначення місця проживання дітей

УСТАНОВИВ:

09 лютого 2024 року від представника третьої особи ОСОБА_3 надійшло клопотання про закриття провадження у справі, у якому вона посилаючись на те, що дітям, стосовно яких вирішується питання про визначення місця проживання - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , обоє ІНФОРМАЦІЯ_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 виповнилося 14 років. Зазначає, що відповідно до ст. 160 Сімейного кодексу України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою

В судовому засіданні позивач за первісним позовом та його представник заперечили проти задоволення клопотання, оскільки на момент звернення до суду з позовом дітям не було 14 років. Спір на даний момент не вирішено.

Відповідачка за первісним позовом та її представниця в судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотання третьої особи та закриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги як за первісним, так і за зустрічним позовом стосуються визначення місця проживання з позивачами дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , які народилися ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, діти сторін у справі - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день проведення цього судового засідання досягли віку чотирнадцяти років, а відтак, з цього часу втратили статус малолітніх дітей.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Так, нормами чинного цивільного законодавства, зокрема, главою 4 підрозділу 1 розділу 2 Цивільного Кодексу України, визначено, що фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, є малолітньою особою (ст. 31 ЦК України), а фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років є неповнолітньою особою (ст. 32 ЦК України).

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає (ч. 4 ст. 29 ЦК України).

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом (ч.3 ст. 29 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 29 ЦК України, фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 161 СК України визначено порядок вирішення спору між матір`ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини.

Частиною 1 ст. 161 СК України визначено, що у разі, якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом.

Отже, положення статті 161 СК України щодо вирішення спору про визначення місця проживання дитини стосуються лише малолітніх дітей, тобто тих, які не досягли чотирнадцятирічного віку.

Частиною 3 ст. 160 СК України визначено, що якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до роз`яснень, наданих Верховним Судом України в п.18 постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 № 11, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст. 160 СК, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Отже, провівши системний аналіз вищезазначених норм матеріального права, суд звертає увагу на те, що пред`явлення до суду вимоги одним із батьків щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини (тобто тієї, яка досягла 14-річного віку) не передбачено нормами чинного законодавства, а тому, оскільки діти сторін на момент розгляду справи досягли чотирнадцятирічного віку, саме їм належить право самостійно обирати місце свого проживання.

Подібні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 12 листопада 2018 року по справі №344/16920/16-ц та від 25 січня 2018 року по справі № 537/5119/15-ц, зокрема про те, що оскільки дитина досягла чотирнадцяти років, то вправі самостійно обирати своє місце проживання, а тому відсутні правові підстави для визначення її місця проживання.

Пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у цивільній справі №522/12901/17 зазначено про те, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» належить тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Тому суд дійшов висновку, що заявлені у позові вимоги про визначення місця проживання дітей, які досягли 14 років, не підлягають судовому розгляду.

З урахуванням викладеного, провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, 258-261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки і піклування - Служба у справах дітей Бабинської сільської ради Рівненської області, про визначення місця проживання дітей, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей виконавчого комітету Бабинської сільської ради Рівненської області, про визначення місця проживання дітей - закрити у зв`язку із тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення.

Суддя П.В.Тишкун