Рішення

від 04.03.2024 по справі 760/26371/18

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/26371/18

2/760/471/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Кушнір С.І.,

секретар судового засідання - Федоренко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Моторне (транспортне) страхове бюро України, публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

встановив:

11 жовтня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 24 липня 2019 року, просив:

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на загальну суму 117768,05 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано наступними обставинами.

16 листопада 2015 року о 17 год. 30 хв. в м. Києві по вул. Полковника Шутова, 16 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля TATA LPT 631/58, днз НОМЕР_1 , під керуванням відповідача та автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200, днз НОМЕР_2 , власником якого є позивач. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року у справі №760/22225/15-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ №13С/12/15 від 25 грудня 2015 року, складеного ПП «Галавтоекспертиза», вартість відновлювального ремонту автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200, днз НОМЕР_2 складає 108104,09 грн.

Також, позивачем за складений звіт та огляд автомобіля сплачено 1000,00 грн.

Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент вчинення ДТП була застрахована страховою компанією ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО», поліс ОСЦПВВНТЗ №АІ 202-12-29.

Позивачем неодноразово подавалися заяви до ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» про виплату страхового відшкодування, але страховик відповідача не виконав своїх зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

19 листопада 2015 року позивач звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду. З отриманої відповіді дізнався, що страхова компанія припинила своє членство в МТСБУ в зв`язку з чим остання позбавлена можливості застосування будь-яких заходів впливу до страховика відповідача.

Положенням п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик зобов`язаний протягом 10 робочих днів направити свого представника на місце дорожньо-транспортної пригоди та/або до місцезнаходження пошкодження майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, тільки в разі не з`явлення представника страховика у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта.

Однак, дані вимоги закону страховою компанією виконанні не були і позивач звернувся до суб`єкта оціночної діяльності з метою визначення розміру завданих автомобілю марки TOYOTA LAND CRUISER 200, збитків.

На підставі заяви представника позивача від 26 червня 2019 року було призначено судову автотоварознавчу експертизу задля визначення вартості матеріального збитку, завданого автомобілю позивача.

Відповідно до висновку експерта №ЕС-1707-2-1356.19 від 18 липня 2019 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки TOYOTA LAND CRUISER 200, днз НОМЕР_2 , пошкодженого в ДТП, яка відбулася 16 листопада 2015 року, станом на момент проведення судової авто товарознавчої експертизи становить 117768,05 грн.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, вартість матеріального збитку у розмірі 117768,05 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 11.10.2018 року зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2108 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 29 листопада 2018 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

15 квітня 2019 року відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.

Під час огляду 03 грудня 2015 року пошкодженого автомобіля експертом повідомлено, що на ремонт пошкоджень буде затрачено від 30000,00 до 40000,00 грн. Вважає заявлену позивачем суму збитку завищеною та необґрунтованою.

17 квітня 2019 року представник МТСБУ подав пояснення на позовну заяву. Зазначив, що відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Отже, за шкоду завдану автомобілю TOYOTA LAND CRUISER 200, днз НОМЕР_2 , в ДТП від 16 листопада 2015 року, має нести відповідальність саме відповідач.

Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована в ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО», відповідно до чинного законодавства, саме страховик взяв на себе відповідальність по відшкодуванню шкоди, завданої позивачу. Дане відшкодування шкоди має бути здійснено страховиком винуватця ДТП в межах ліміту за полісом, шляхом виплати страхового відшкодування, в разі звернення потерпілої особи до такого страховика та надання документів, необхідних для виплати страхового відшкодування.

Щоб у МТСБУ виник обов`язок здійснити регламентну виплату на користь позивача, страхова компанія має бути визнана банкротом, або ліквідована. У даному випадку підстави для проведення регламентної виплати відсутні.

Ухвалою суду від 25 квітня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

24 липня 2019 року представник позивача подав до суду висновок експерта №ЕС-1707-2-1356.19 від 18 липня 2019 року.

Ухвалою суду від 03 березня 2020 року залучено до участі у справі третю особу - публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто».

Ухвалою суду від 04 березня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення судової автотоварознавчої експертизи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 117768,05 грн. відповідно до висновку експерта.

Представник відповідача не заперечила винуватість ОСОБА_2 у вчиненні ДТП 16 листопада 2015 року. Однак, вважає, заявлену позивачем до стягнення суму відшкодування завищеною.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися у встановленому законом порядку, про причини неявки/ неможливості розгляду справи без їх участі суд не повідомили.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 18 березня 2014 року є власником автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200, днз НОМЕР_2 , що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 відповідач ОСОБА_2 з 22 липня 2008 року є власником автомобіля TATA LPT 631/58, днз НОМЕР_1 .

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року у справі №760/22225/15-п визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340,00 грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 16 листопада 2015 року о 17 год. 30 хв. під час руху заднім ходом автомобілем марки TATA LPT 631/58, днз НОМЕР_1 , в м. Києві по вул. П. Шутова, 16, не пересвідчився в безпечності маневру і не звернувся за допомогою до інших осіб, спричинив зіткнення з автомобілем марки TOYOTA LAND CRUISER 200, днз НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 10.9 ПДР України.

Постановою Пленуму Верховного Суду України за №14 від 18 жовтня 2009 року «Про судове рішення» (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, що мала місце 16 листопада 2015 року о 17-30 год. у місті Києві по вул. П. Шутова, 16, встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

За даними МТСБУ станом на 16 листопада 2015 року цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу TATA LPT 631/58, днз НОМЕР_1 була застрахована за полісом №АІ2021229.

Так, відповідно до полісу №АІ2021229 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 25 листопада 2014 року, у період з 26 листопада 2014 року по 25 листопада 2015 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 як власника наземного транспортного засобу TATA LPT 631/58, днз НОМЕР_1 була застрахована в ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто».

Ліміт відповідальності страховика за шкоду завдану майну становить 50000,00 грн., розмір франшизи - 0,00 грн.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відноси, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону).

Таким чином, відповідно до наведених положень чинного законодавства, у випадку укладення між страховою організацією та юридичними або фізичними особами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, особою, відповідальною за завдані збитки у межах, передбачених договором, є страховик (страхова організація).

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

За ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений в договорі.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

З офіційного сайту МТСБУ встановлено, що ПрАТ «УСК «Гарант-Авто» з 23 грудня 2014 року позбавлений членства в МТСБУ через заборгованість до фондів МТСБУ.

Згідно з п. 52.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, членство (у тому числі повне) якого припинено, зобов`язаний виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

При цьому у випадку виключення із членів МТСБУ (позбавлення повного членства) за порушення умов членства закон не передбачає обов`язку МТСБУ на відшкодування шкоди замість страховика, членство якого припинене.

Відповідно до підпункту «ґ» пункту 41.1, підпункту «а» п. 41.2 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих (фонду страхових гарантій) відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ (повного члена), що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно з пунктами 20.2, 20.3 статті 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов`язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія. У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, бере на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

При цьому згідно з пунктом 7 статті 51 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі ліквідації страховика або визнання його банкрутом страховик зобов`язаний передати до МТСБУ всі матеріали щодо укладених ним договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Крім того, такий страховик зобов`язаний перерахувати до відповідних централізованих страхових резервних фондів кошти в обсягах сум незароблених страхових премій із цього виду страхування.

Відтак обов`язок з виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у разі недостатності коштів та майна відповідного страховика, покладено на МТСБУ з моменту визнання цього страховика банкрутом та/або його ліквідації як юридичної особи.

Системний аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що МТСБУ має зобов`язання на відшкодування шкоди замість страховика лише у випадку визнання його банкрутом та/або ліквідації. При цьому немає значення, чи це було підставою для його виключення із числа членів МТСБУ та/або позбавлення його повного членства.

Одночасно у випадку припинення членства страховика в МТСБУ (виключення з числа членів та/або позбавлення повного членства) у зв`язку з банкрутством та ліквідацією, МТСБУ зобов`язане здійснити регламентні виплати на підставі переданих до нього матеріалів усіх укладених договорів обов`язкового страхування у випадку недостатності коштів і майна страховика для здійснення страхових виплат.

Відповідно до зазначеного Закону з моменту визнання судом страховика банкрутом та введення ліквідаційної процедури передбачено обов`язкові умови для проведення МТСБУ регламентних виплат за страховика, що визнаний банкрутом, а саме: підтвердження факту визнання страховика банкрутом; наявність невиконаних зобов`язань страховика за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів; недостатність коштів та майна страховика для виконання його зобов`язань за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

Таким чином, МТСБУ відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодовує шкоду за страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований (виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань); в інших випадках страховик зобов`язаний самостійно відшкодувати шкоду, у тому числі в процедурі банкрутства та ліквідації як юридичної особи.

У разі початку процедури банкрутства страховика, потерпіла особа може звернутися з вимогою про відшкодування шкоди у процедурі, передбаченій Кодексом України з питань банкрутства, та захистити своє право на відшкодування шкоди в такий спосіб.

Закон не передбачає обов`язку МТСБУ на відшкодування шкоди замість виключеного члена у випадку виключення зі складу членів МТСБУ з інших підстав, і в цих випадках страховик повинен нести матеріальну відповідальність самостійно на загальних підставах.

Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі №201/16373/16-ц.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців із 12 липня 2021 року ПрАТ «УСК «Гарант-Авто» припинено у зв`язку з визнанням банкротом на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 19 квітня 2021 року у справі №910/9445/16.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі №755/18006/15-ц від 4 липня 2018 року.

Встановивши, що на момент вчинення ДТП від 16 листопада 2015 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «УСК «Гарант-Авто», суд дійшов висновку, що позивач був зобов`язаний реалізувати своє право на отримання відшкодування матеріальних збитків, завданих в результаті ДТП, саме зі страховика відповідача, у тому числі шляхом заявлення кредиторських вимог в процедурі банкрутства, однак не вчинив цього.

Водночас відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

За положеннями статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Вказана норма у главі 82 ЦК України визначає особливості розподілу повної відповідальності (стаття 1166 ЦК України) між особою, яка заподіяла шкоду та її страховиком. Стаття 1194 ЦК України, встановивши межі відповідальності особи, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність у розмірі, що перевищує страхове відшкодування, тим самим покладає решту відповідальності на страховика.

З огляду на вказане, стаття 1194 ЦК України застосовується до будь-яких правовідносин, в яких бере участь особа, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність.

Як право потерпілого на відшкодування заподіяної шкоди так і кореспондуючий обов`язок страховика (страхової компанії) здійснити його відшкодування виникає на підставі настання страхового випадку - ДТП.

При цьому зазначений закон встановлює як підстави відшкодування шкоди і відмови страховика у такому відшкодуванні, так і процедури, за якими така шкода відшкодовується.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Виходячи з наведеного, внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).

Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком.

Згідно висновку експерта №ЕС-1707-2-1356.19 від 18 липня 2019 року судової автотоварознавчої експертизи, проведеної на замовлення представника позивача, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки TOYOTA LAND CRUISER 200, днз НОМЕР_2 , пошкодженого в ДТП, яка відбулася 16 листопада 2015 року, станом на момент проведення експертизи становить 117768,06 грн.

Відповідно до ст. 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.

Частиною 6 ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Оскільки висновок експерта №ЕС-1707-2-1356.19 від 18 липня 2019 року містить відомості про те, що його складено для подання до суду у справі №760/26371/18, а експерт підписом ствердив обізнаність про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, суд вважає означений висновок належним та допустимим доказом у цій справі.

Як встановлено, полісом №АІ2021229 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 25 листопада 2014 року ліміт страхового забезпечення ОСОБА_2 визначено у сумі 50000,00 грн., що відповідно до висновку експерта №ЕС-1707-2-1356.19 від 18 липня 2019 року, перевищує вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки TOYOTA LAND CRUISER 200, днз НОМЕР_2 , пошкодженого в ДТП, яка відбулася 16 листопада 2015 року.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки позивачем доведено факт заподіяння належному транспортному засобу матеріальних збитків винними діями ОСОБА_2 , та встановлено судовим розглядом нереалізоване право ОСОБА_1 отримати страхове відшкодування від ПрАТ «УСК «Гарант-Авто», суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача різниці між вартістю матеріального збитку у розмірі 117768,06 грн. та лімітом страхового відшкодування за полісом №АІ2021229 від 25 листопада 2014 року, що складає 67768,05 грн.

За викладених обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 677,68 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, належать, серед іншого витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч. 6, 8, 9 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до платіжного доручення №94 від 01 липня 2019 року позивачем сплачено 3000,00 грн. за висновок експерта №ЕС-1707-2-1356.19.

За висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року у справі №712/4126/22 (провадження №14-123цс23) відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ (п. 148).

Оскільки під час розгляду справи та ухвалення судового рішення суд врахував як доказ висновок експерта за №ЕС-1707-2-1356.19 від 18 липня 2023 року, проведений на замовлення позивача, витрати на його проведення слід стягнути з відповідача.

Керуючись Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», ст.ст. 16, 22, 979, 980, 993, 1166, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Моторне (транспортне) страхове бюро України, АТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду у розмірі 67768 (шістдесят сім тисяч сімсот шістдесят вісім) гривень 05 коп., витрати на проведення експертизи у розмірі 3000,00 грн., судовий збір у розмірі 677,68 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14.03.2024 року.

Суддя С.І. Кушнір