Постанова

від 26.02.2024 по справі 910/14763/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2024 р. Справа№ 910/14763/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.,

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2023

у справі № 910/14763/23 (суддя: Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Державного підприємства "Антонов"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект"

про стягнення 1 212 003,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Антонов" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект" про стягнення 1 212 003,99 грн., у тому числі 742 009,20 грн. коштів попередньої оплати, 335 867,48 грн. пені, 130 955,98 грн. штрафу та 3 171,33 грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 10.1495.2021-К від 18.10.2021 в частині поставки оплаченого товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі № 910/14763/23 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект" на користь Державного підприємства "Антонов" 742 009,20 грн. основного боргу; 335 867,48 грн. пені; 130 955,98 грн. штрафу; 3 171,33 грн. трьох процентів річних та 18 180,06 грн. витрат зі сплати судового збору; в іншій частині позову - відмовлено.

Приймаючи рішення в даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що до вересня 2022 року відповідач жодним чином не посилався на наявність обмежень банківської системи, що ускладнює виконання його зобов`язань. Вказав на те, що у даному випадку зобов`язання повернути невикористану частину попередньої оплати позивачу у відповідача виникло з моменту закінчення строку дії договору (31.12.2022) на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Наголосив, що відповідачем не доведено суду поза розумним сумнівом відсутність своєї вини у невиконанні зобов`язання за укладеним сторонами у справі договором. Зауважив, що з урахуванням вимог пункту 12 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України судом встановлено відсутність правових підстав для застосування до даних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Інкомтех-Проект" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі № 910/14763/23 в частині стягнення з ТОВ "Інкомтех-Проект" на користь ДП "Антонов" 335 867,48 грн. пені; 130 955,98 грн. штрафу; 3 171,33 грн. трьох процентів річних та 18 180,06 грн. витрат зі сплати судового збору.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем порушено норми чинного законодавства під час укладення договору. Скаржник зауважує, що позивач не підтверджує, що саме виконанням державного замовлення він здійснює комерційну діяльність. Наголошує, що п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України має ознаки юридичної невизначеності, а тому він не може вважатися нормою закону і відповідно не може застосовуватись як норма права. Вказує на те, що суд першої інстанції не врахував того, що відповідач був обмежений у використанні своїх коштів.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2023 апеляційна скарга у справі № 910/14763/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 відкладено до надходження матеріалів справи № 910/14763/23 до Північного апеляційного господарського суду та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14763/23.

До Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду міста Києва, на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 18.12.2023, надійшли матеріали справи № 910/14763/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі № 910/14763/23 було залишено без руху та надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі № 910/14763/23; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі № 910/14763/23 призначено на 26.02.2024; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

01.02.2024 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обгрунтовує тим, що здійнюючи закупівлю, позивач керувався не лише приписами Інструкції, а й внутрішніми документами, які мають обов`язкове (імперативне) значення для позивача. Підкреслює, що у ДП «Антонов» відсутні будь-які розпорядчі документи чи рішення органу виконавчої влади, на підставі яких держава поклала б на позивача забезпечення певних суспільних потреб та які б виконувались не на комерційній основі. Наголошує, що до вересня 2022 року відповідач жодним чином не посилався на наявність обмежень банківської системи, що нібито ускладнювало виконання його зобов`язань за договором.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.02.2024 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 26.02.2024 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, сторонами у справі 18.10.2021 укладено договір №10.1495.2021-К купівлі-продажу, за умовою пункту 1.1 якого відповідач зобов`язався передати позивачу комплектуючі вироби для літаків.

Пунктом 2.2 договору №10.1495.2021-К від 18.10.2021 визначено, що номенклатура, кількість та ціна одиниці товару визначається специфікаціями №1, №2 та №3.

Відповідно до специфікацій №1, №2 та №3 відповідач зобов`язався передати позивачу загалом 98 найменувань комплектуючих виробів загальною вартістю 1 870 800,00 грн.

Пунктами 4.1 та 4.2 договору №10.1495.2021-К від 18.10.2021 встановлено, що поставка здійснюється відповідачем на умовах DDP склад позивача у місті Києві відповідно до правил ІНКОТЕРМС редакції 2020 року протягом 32 тижнів з моменту отримання попередньої оплати у розмірі 50% вартості товарів від позивача.

Позивачем платіжними дорученнями №3672 від 26.22.2021, №3683 від 26.11.2021 та №3506 від 29.11.2021 перераховано відповідачу загалом 935 400,00 грн., що складає 50% визначеної договором загальної вартості товарів.

Відповідно, відповідач був зобов`язаний не пізніше 11.07.2022 (32 неділі/224 дня) виконати свої зобов`язання з поставки визначених специфікаціями товарів повністю.

Доказів повного виконання відповідачем зобов`язання за договором матеріали справи не містять.

Позивачем 25.04.2022 направлено відповідачу листа №169/3052-22 для визначення спроможності останнього виконати умови укладеного договору.

Листом № 57 від 10.05.2022 відповідач письмово підтвердив його спроможність виконати умови договору.

Таким чином, станом на травень 2022 року за власним твердженням відповідача об`єктивні обставини, що могли ускладнювати виконання ним зобов`язань, у тому числі за договором №10.1495.2021-К від 18.10.2021, були відсутніми.

Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи скаржника в частині наявності ознак нікчемності укладеного сторонами у справі договору, оскільки відповідно до статті 43 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю є нікчемним у разі якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону; договір укладено з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону; договір укладено в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону; договір укладено з порушенням строків, передбачених частинами п`ятою і шостою статті 33 та частиною сьомою статті 40 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв`язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону; якщо назва предмета закупівлі із зазначенням коду за Єдиним закупівельним словником не відповідає товарам, роботам чи послугам, що фактично закуплені замовником.

При цьому, відповідачем не доведено існування обставин, які б свідчили про нікчемність договору, а доводи апелянта не відповідають приписам чинного законодавства та обставинам справи.

У контексті наведеного, судова колегія звертає увагу на те, що у тексті апеляційної скарги відповідач погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача попередньої оплати, а також наголошує на тому, що здійснив часткову оплату за договором, який на його думку є нікчемним.

Судова колегія також зауважує, що як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, останній був обізнаний з інформцією, що позивач не є замовником в розумінні Закону України № 922-VIII і підтвердив, що процедура закупівлі не може бути ним оскаржена, оскільки вона не підпадає під дію Закону України «Про публічну закупівлю».

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо застосування наслідків форс-мажорних обставин, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, судом першої інстанції було відхилено доводи відзиву в частині наявності форс-мажорних обставин, пов`язаних з військовою агресією рф та введенням надзвичайних заходів банківською системою, оскільки за умовою пункту 9.2 укладеного сторонами у справі договору, відповідач мав протягом 5-ти днів повідомити позивача про настання обставин, що унеможливлюють виконання зобов`язання з поставки продукції.

У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, норма частини другої статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019р. у справі №917/1053/18, від 09.11.2021р. у справі №913/20/21, від 30.05.2022р. у справі №922/2475/21, від 14.06.2022р. у справі №922/2394/21 та від 01.06.2021р. у справі №910/9258/20.

Тобто, при виникненні форс-мажорних обставин сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

В той же час, відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання за укладеним контрактом саме внаслідок настання форс-мажорних обставин.

При цьому, у травні 2022 року відповідач письмово повідомив позивача як раз про відсутність обставин, що можуть ускладнити виконання цих зобов`язань.

Листом №169/3546-22 від 30.05.2022 позивач підкреслив, що виконання державного замовлення на виготовлення трьох літаків AH-178-1 OOP №007,008,009 є пріоритетним, як наслідок є потреба у виробах відповідно до підписаного договору, та підтвердив свою фінансову спроможність щодо виконання цього договору.

Надалі позивач звернувся до відповідача з листом №169/5265-22 від 19.07.2022, в якому наполягав на виконанні останнім зобов`язань в частині поставки товару в найкоротший строк із попередженням застосування штрафних санкцій.

Відповідач листом №87 від 15.08.2022 запевнив позивача, що товар буде поставлено не пізніше 26.09.2022.

Таким чином, до вересня 2022 року відповідач жодним чином не посилався на наявність обмежень банківської системи, що ускладнює виконання його зобов`язань.

З урахуванням наведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на обмеження роботи банківської системи у вересні 2022 не може бути підставою для категоричного твердження про неможливість виконання ним своїх зобов`язань за договором, кінцевий строк виконання якого був - 11.07.2022.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом.

Відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у випадку, коли продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (презумпція вини).

Пунктом 8.3 договору №10.1495.2021-К від 18.10.2021 встановлено, що у разі порушення строків поставки відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення. За прострочення більше 30 календарних днів відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вартість взагалі непоставлених відповідачем товарів складає 1 677 409,20 грн.

Вартість поставлених з простроченням понад 30 днів - 193 390,80 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач має право на стягнення пені за період часу з 12.07.2022 до 11.01.2023 за порушення зобов`язання з поставки товарів вартістю 1 677 409,20 грн. у розмірі 308 643,30 грн. Крім того, позивач має право на отримання пені за прострочення поставки товарів вартістю 193 390,80 грн. у розмірі 27 224,18 грн.

Загалом, позивач має право стягнути з відповідача пеню у розмірі 335 867,48 грн.

Також, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що з урахуванням прострочення поставки товарів вартістю 193 390,80 грн. на більше як 30 днів та невиконання поставки товарів вартістю 1 677 409,20 грн., позивач, за умовою пункту 8.3 укладеного сторонами у справі договору також має право на отримання від відповідача штрафу у розмірі 7% фактично від суми договору, що складає 130955,98 грн.

Відповідно до частини другої статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем зроблено заяву про застосування правових наслідків спливу строку позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій.

Поряд з викладеним, колегія суддів звертає увагу на те, що 11 березня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", відповідно до якої, з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року установлено карантин на всій території України з 12 березня 2020 року.

У подальшому дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року, безперервно та неодноразово продовжувалася.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України був доповнений, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Зазначений Закон України набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Отже, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, були продовжені.

Судова колегія наголошує, що постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, було відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а з даним позовом ДП «Антонов» звернулось до Господарського суду міста Києва 15.09.2023.

З урахуванням встановлених вище обставин, а також з огляду на запровадження карантинних обмежень з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), колегія суддів погоджується з висновоком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції, серед іншого, враховує, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі № 910/14763/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі № 910/14763/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі № 910/14763/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект".

4. Справу № 910/14763/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 13.03.2024.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак