УХВАЛА
08 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/14763/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2023
у справі №910/14763/23
за позовом Державного підприємства "Антонов"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект"
про стягнення 1 212 003,99 грн,
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Антонов" (далі - ДП "Антонов") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект" (далі також ТОВ "Інкомтех-Проект", скаржник) про стягнення 1 212 003,99 грн, у тому числі 742 009,20 грн коштів попередньої оплати, 335 867,48 грн пені, 130 955,98 грн штрафу та 3 171,33 грн трьох процентів річних.
Господарський суд міста Києва рішенням від 22.11.2023 у справі №910/14763/23, яке Північний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 26.02.2024, позов задовольнив частково; стягнув з ТОВ "Інкомтех-Проект" на користь ДП "Антонов" 742 009,20 грн - основного боргу, 335 867,48 грн - пені, 130 955,98 грн - штрафу, 3 171,33 грн - трьох процентів річних та 18 180,06 грн - витрат зі сплати судового збору; в іншій частині позову - відмовив.
ТОВ "Інкомтех-Проект" звернулось 01.04.2024 через відділ "Прийом громадян" до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у цій справі і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 01.04.2023 для розгляду справи №910/14763/23 визначено склад колегії суддів: Бакуліна С.В. головуючий, Студенець В.І., Кібенко О.Р.
Перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів на загальну суму 1 212 003,99 грн, що становить менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких наведенням відповідних цим випадкам обставин, судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути предметом касаційного оскарження.
Підставою касаційного оскарження вищезазначених судових рішень ТОВ "Інкомтех-Проект" вказує те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки ТОВ "Інкомтех-Проект" зазнало обмеження своєї господарської діяльності внаслідок прийняття постанови Національного банку України від 24.02.2022 №18, пункт 15 якої обмежує видаткові операції по рахункам в банках, крім платежів до бюджету. Таке обмеження застосовано до всіх юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України, які мають учасника, який пов`язаний з росією. Кількість українських підприємств з такою ознакою не обмежується лише відповідачем. Прийняттям зазначеної постанови Національного банку України не дає чіткого визначення як кваліфікувати обмеження видаткових операцій: як випадок, чи форс-мажорні обставини. В судах попередніх інстанцій було пояснено, що національне законодавство України не є форс-мажорною обставиною. Внаслідок прийняття постанови Національного банку України від 24.02.2022 №18 ТОВ "Інкомтех-Проект" позбавлено права розпоряджатися і витрачати свої обігові та позичені кошти для здійснення господарської діяльності. Кошти, що знаходяться в банку на рахунку ТОВ "Інкомтех-Проект" витрачаються на дозволені Національним банком України платежі, внаслідок чого відповідач поступово стає банкрутом. Суди попередніх інстанцій не навели мотивації щодо наявності випадку, який обумовлений прийняттям постанови Національного банку України від 24.02.2022 №18, а тому не досліджували це питання. Враховуючи, що обмеження видаткових операцій на виконання зазначеної постанови Національного банку України стосується не лише ТОВ "Інкомтех-Проект", тому касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК).
Також скаржник вказує, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки ТОВ "Інкомтех-Проект" має зобов`язання, в тому числі перед підприємствами, які входять до Державного концерну "Укроборонпром". Виконання зобов`язань перед підприємствами, які виконують актуальні та важливі державні завдання обумовлює висновок, що справа має значний суспільний інтерес. Справа, що розглядається, має також виняткове значення для відповідача, оскільки аналогічні вимоги (повернути передплату та сплатити штрафні санкції), які заявив позивач, розглядались в інших справах, а саме: №910/14595/23, №910/14741/23 та №910/4413/23 (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК).
Крім того, скаржник вказує, що ним не знайдено висновку Верховного Суду щодо того: чи вважається постанова Національного банку України від 24.02.2022 №18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" в частині пункту 15, яким визначено обмеження видаткових операції по рахункам підприємств в банках, випадком або форс- мажорною обставиною; щодо незастосування відповідальності на підставі статей 214 та 217 Цивільного кодексу України за відсутністю вини боржника у випадку прийняття підзаконного акта, зокрема постанови Національного банку України від 24.02.2022 № 18 (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК).
Водночас скаржник не наводить аргументів, що спір у справі стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки мотиви скаржника, викладені у касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятим судовим рішенням та аргументів щодо переоцінки встановлених судом обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики може мати спірне правове питання, яке тривалий час неоднаково вирішується судами. При цьому, скаржник не наводить жодних аргументів, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики саме у питанні застосування норм, зазначених ним у касаційній скарзі нормативних актів. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформовано різні правові позиції при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.
Скаржник не наводить обґрунтувань, які дозволяють дійти висновку, що при перегляді оскаржуваних судових рішень у даній справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися, що питання має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або існує необхідність вирішити питання застосування аналогії закону чи права; існує необхідність забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
Наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди відповідача з висновком судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, при цьому доводи скарги спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для відмови в позові.
Верховний Суд також виходить з того, що вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес", зокрема слід розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.
Щодо "виняткового значення" справи для учасника, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Доводи скаржника не містять аргументованих і переконливих обґрунтувань про те, що дана справа має суспільний інтерес та є винятковою для відповідача, а зводяться лише до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій і в цілому до заперечення результату розгляду даної справи та до власного викладення обставин справи стороною у справі щодо переоцінки доказів, що в силу приписів статті 300 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Стосовно посилань скаржника на відсутність висновку стосовно застосування норм права у подібних правовідносинах, то колегія суддів відзначає, що вони є саме підставою касаційного оскарження судового рішення, передбаченою пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК, втім, не є доводами, які у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу, підтверджують наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.
Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
За змістом статті 7 ГПК правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.
На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
З огляду на відсутність належного обґрунтування наявності обставин, передбачених підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Інкомтех-Проект" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі №910/14763/23 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК, оскільки вона подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 163, 234, 235, 287, 293 ГПК, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі №910/14763/23.
2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.
3. Касаційну скаргу надіслати скаржнику разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий С. В. Бакуліна
Судді О. Р. Кібенко
В. І. Студенець
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 08.04.2024 |
Оприлюднено | 10.04.2024 |
Номер документу | 118220866 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Бакуліна С. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні