Постанова

від 14.03.2024 по справі 918/1070/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року Справа № 918/1070/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Саврій В.А.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (правонаступник Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія" "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" ) на рішення Господарського суду Рівненської області, ухваленого 18.12.23р. суддею Андрійчук О.В. у м.Рівному, повний текст складено 18.12.23р. у справі № 918/1070/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сварка Трейдинг ЛТД»

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (правонаступник Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія" "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" )

про стягнення 76 480,94 грн

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Сварка Трейдинг ЛТД звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія"Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення 76 480,94 грн, з яких: 7 848,02 грн 3% річних та 68 632,92 грн інфляційних за договором поставки № 53-122-01-21-11315 від 08.10.2021.

В обґрунтування позову вказує, що 08.10.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладено договір поставки № 53-122-01-21-11315 (договір), за умовами якого позивач зобов`язався поставити і передати у власність відповідача продукцію, а відповідач зобов`язався оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток № 1 до договору). На виконання умов зазначеного договору позивачем поставлено відповідачу товар на суму 255 008,16 грн, що підтверджується видатковими накладними, у свою чергу, відповідачем отриманий товар оплачений повністю, проте із простроченням. За недотримання відповідачем умов договору в частині проведення розрахунків за поставлений товар позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 7 848,02 грн 3% річних та 68 632,92 грн інфляційних.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 655, 692, 712 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.12.23 у справі №918/1070/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сварка Трейдинг ЛТД до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія"Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення 76 480,94 грн задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сварка Трейдинг ЛТД 7 827,06 грн 3% річних та 68 121,15 грн інфляційних.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 20,96 грн 3% річних та 511,77 грн інфляційних відмовлено.

Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сварка Трейдинг ЛТД 2 665,21 грн судового збору.

В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст.ст.193, 265 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 625, 655, 692 ЦК України, прийшов до висновку про правовірність заявленого позову, а також здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних прийшов до висновку про їх часткове задоволення. Крім того, суд відмовив у клопотанні про зменшення розміру 3% річних, оскільки обставини у даній справі є відмінними від справи №902/417/18, а тому прийшов до висновку про відсутність підстав для зменшення 3% річних.

Не погодившись із винесеним рішенням, скаржник звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 18.12.2023 в частині стягнення з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом від імені якого діє відокремлений підрозділ Рівненська атомна електрична станція на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сварка Трейдинг ЛТД та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а зроблені висновки обставинам справи не відповідають. Окрім цього, суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Так, з посиланням на п.п. 6.1, 6.4. договору зазначає, що податкові накладні до зазначених вище видаткових накладних не були зареєстровані постачальником у ЄРПН у строк, визначений п. 201.10 ПКУ. Податкова накладна за видатковою накладною № 300 від 28.10.2021 була зареєстрована 01.11.2022, а податкова накладна за видатковою накладною № 316 від 22.12.2021 була зареєстрована 03.11.2022, тобто майже через рік. На підтвердження цієї інформації в суд першої інстанції до відзиву були додані витяги з Єдиного реєстру податкових накладних №4210 від 02.11.2022 та № 4810 від 03.11.2022.

Вважає, що виходячи зі змісту пункту 6.1. договору, однією із умов, при якій у відповідача настає обов`язок оплатити продукцію є реєстрація відповідної податкової накладної у ЄРПН. Таким чином, у разі відсутності реєстрації податкових накладних за договором, вказана умова п. 6.1 не може вважатися дотриманою.

Тобто, за відсутності реєстрації податкових накладних, обов`язок щодо оплати продукції поставленої за видатковими накладними у відповідача міг настати, оскільки не дотримана обов`язкова умова п. 6.1 договору. Відповідно строк оплати з урахуванням факту реєстрації податкових накладних для відповідача розпочався з 02.11.2022 за видатковою накладною №300 від 28.10.2021 та 04.11.2022 за видатковою накладною №316 від 22.12.2021.

Однак, суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував наведені вище доводи, зазначивши, що реєстрація жодним чином не впливала на можливість відповідача здійснити оплату поставленої продукції, а пов`язувалися із виникненням певних податкових правовідносин, зокрема права на податковий кредит.

На думку скаржника, наведені аргументи є суттєвими в контексті прийняття рішення у даній справі, тому просить суд врахувати їх при апеляційному розгляді цієї справи.

В подальшому 29.01.2024 від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" надійшла заява про заміну відповідача у справі №918/1070/23 Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (код ЄДРПОУ 24584661, місцезнаходження 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3), від імені якого діє відокремлений підрозділ Рівненська атомна електрична станція (код ЄДРПОУ 05425046, місцезнаходження 34400, м. Вараш, Рівненська область) на правонаступника: Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (код ЄДРПОУ 24584661, місцезнаходження 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3), від імені якого діє філія Відокремлений підрозділ Рівненська атомна електрична станція (код ЄДРПОУ 05425046, місцезнаходження 34400, Рівненська область, м. Вараш).

Ухвалою суду від 14.03.2024 заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" про заміну відповідача у справі №918/1070/23 його правонаступником задоволено. Замінено відповідача - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на його правонаступника - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 24584661, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд.3) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (код ЄДРПОУ 05425046, місцезнаходження 34400, Рівненська область, м. Вараш).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить свої міркування спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від імені якого діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 18.12.2023 у справі №918/1070/23 - без змін.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (правонаступник Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія" "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" ) на рішення Господарського суду Рівненської області від 18.12.23 у справі № 918/1070/23 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

08.10.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладено договір поставки № 53-122-01-21-11315 (договір), за ), за п. 1.1. якого (постачальник) в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується поставити і передати у власність відповідача (замовника) продукцію, а замовник, у свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1, що є додатком № 1 до договору.

Відповідно до п. 12.1. договору, він уважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Строк дії цього договору по 01.03.2022, а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника, що передбачені цим договором, - до спливу гарантійних строків.

За п. 1.2. договору предметом поставки за цим договору є продукція: 42660000-0 інвентори зварювальні, яка передбачена специфікацією № 1 до цього договору.

Згідно з п. 2.1. - 2.4. договору ціна продукції, що поставляється за цим договором, становить 212 506,80 грн, крім того ПДВ 42 501,36 грн. Загальна сума договору становить 255 008,16 грн. Кількість продукції та ціна за одиницю товару вказана у специфікації №1 (додаток № 1) до цього договору. Ціна на продукцію є остаточною і змінам не підлягає.

Пунктами 3.1., 3.2. договору сторонами погоджено, що продукція поставляється у строк до 01.11.2021. Продукція поставляється на умовах DDP згідно з Інкотермс-2010. Місце поставки та вантажоодержувач: 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство "ДП "НАЕК" Енергоатом". При поставці продукції сторони керуються діючим законодавством та цим договором.

У розділі 4 договору сторони погодили, що кількість та асортимент продукції визначається специфікацією до цього договору. Якість продукції повинна відповідати умовам договору, технічним вимогам (додаток № 2 до договору).

Розділом 8 договору передбачено порядок передачі та приймання продукції. Так, приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог Стандарту ДП НАЕК Енергоатом: Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС СОУ НАЕК 038:2021, при наявності товарно-супровідних документів, передбачених п. 8.2. договору. Товарно-супровідні документи, що надаються постачальником при здійсненні поставки продукції: видаткова накладна або накладна, паспорт. Успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) підтверджується відповідними актами та ярликами на придатну продукцію згідно зі Стандартом ДП НАЕК Енергоатом Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС СОУ НАЕК 038:2021. Датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем. Перехід права власності на продукцію за договором відбувається в момент поставки продукції за умови наявності належним чином оформлених товарно-супровідних документів. У випадку виявлення замовником під час приймання продукції невідповідностей щодо кількості, якості, комплектності, відсутності або неналежного оформлення супровідних документів постачальник зобов`язаний усунути виявлені невідповідності протягом 20 робочих днів з моменту отримання письмового повідомлення (вимоги) від замовника. У випадку неусунення виявлених невідповідностей протягом вказаного строку, постачальник сплачує замовнику штрафні санкції, передбачені п. 9.1. договору. Сплата штрафних санкцій не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за договором.

Судом установлено, що на виконання умов договору позивач здійснив поставку продукції, що підтверджується видатковими накладними № 300 від 28,10.2021 на суму 171 805, 44 грн та № 316 від 22.12.2021 на суму 83 202, 72 грн, а всього на загальну суму 255 008,16 грн.

Відповідно до п. 6.1., 6.2. договору оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації позивачем податкової накладної у ЄРПН шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно з СОУ НАЕК 038:2021 Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію. Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5- ти робочих днів з дати оформлення ярлика.

За видатковою накладною № 300 від 28.10.2021 на суму 171 805,44 грн ярлик на придатну продукцію оформлено 05.11.2021, а за видатковою накладною № 316 від 22.12.2021 на суму 83 202,72 грн 28.12.2021, відтак оплата мала бути здійснена відповідачем за видатковою накладною № 300 від 28.10.2021 не пізніше 20.12.2021, а за видатковою накладною № 316 від 22.12.2021 11.02.2022.

У порушення умов договору відповідач здійснив оплату за поставлену продукцію на суму 255 008,16 грн з простроченням, що підтверджується виписками з банку, а саме: за видатковою накладною № 300 від 28.10.2021 - 10.02.2023 на суму 10 800,00 грн та 16.02.2023- 161 005,44 грн, за видатковою накладною № 316 від 22.12.2021 16.11.2022 на суму 83 202,72 грн.

11.01.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією № 11/1/23-1 з вимогою оплатити заборгованість, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Станом на день звернення із позовом до суду основний борг відсутній.

За недотримання відповідачем умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення відповідача 7 848,02 грн 3% річних та 68 632,92 грн інфляційних.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

В силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як убачається із матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із несвоєчасною оплатою товару за договором поставки та відповідальністю за порушення строків оплати за поставлений товар, регулювання яких здійснюється ГК Українита ЦК України.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар(товари) і заплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У силу вимог ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст. 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, відповідач вартість поставленого позивачем товару сплатив у повному розмірі.

Заразом позивач, посилаючись на ст. 625 ЦК України, за прострочення грошового зобов`язання здійснив нарахування 7 848,02 грн 3% річних та 68 632,92 грн інфляційних.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, що зроблені судом першої інстанції колегія суддів вважає їх правильними та арифметично вірними, а тому погоджується із судом першої інстанції, що розмір інфляційних становить 7 827,06 грн (при заявленому 7 848,02 грн), та 3% річних - 68 121,15 грн (при заявленому - 68 632,92 грн), отже, 3% річні та інфляційні підлягають частковому задоволенню.

Щодо доводів скаржника про те, що строк оплати за поставлену продукцію безпосередньо залежав від реєстрації позивачем податкових накладних, то колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що така реєстрація жодним чином не впливала на можливість відповідача здійснити оплату поставленої продукції, а пов`язувалися із виникненням певних податкових правовідносин, зокрема права на податковий кредит (який відповідач отримав). Про вказане також свідчать дії самого відповідача, який здійснив оплату частини продукції до реєстрації податкових накладних, що, за умовами п. 6.1., 6.2. договору сторони, попри необхідність реєстрації податкових накладних, погодили, що початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію, отже, доводи відповідача в цій частині безпідставні.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до постанови Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 910/6708/17 зазначено, що «… відсутність реєстрації частини податкових накладних не звільняє покупця від обов`язку оплатити товар, на який він вже набув право власності та щодо якого не заявляв жодних претензій до постачальника, в тому числі претензій до супровідних документів. Наведеним спростовуються відповідні доводи скаржника про те, що обов`язок з оплати поставленого товару не настав…».

Таким чином доводи скаржника є безпідставними та спростовуються наведеним вище.

Стосовно клопотання про зменшення 3% річних, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Як убачається із апеляційної скарги відповідач у суді першої інстанції просив суд зменшити 3% річних, посилаючись на своє скрутне фінансове становище, а також постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18. Колегія суддів зауважує, що фактичні обставини справи у цій справі є відмінними від справи № 902/417/18 (умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також змінили розмір процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів).

У даній справі відсутня неспівмірність заявлених до стягнення сум 3% річних, так само як і того, що наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, а відтак підстав для зменшення 3% річних немає.

За таких обставин судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

За наведеного, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 18.12.2023 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги залишається за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (правонаступник Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія" "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" ) на рішення Господарського суду Рівненської області від 18.12.23 у справі №918/1070/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 18.12.23 у справі №918/1070/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

4. Справу № 918/1070/23 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Саврій В.А.