Ухвала

від 13.03.2024 по справі 904/860/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

13.03.2024м. ДніпроСправа № 904/860/24

За позовом Фермерського господарства "Золото Ниви", м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Овен", смт. Магдалинівка, Новомосковський район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором про закупівлю зернової продукції

Суддя Красота О.І.

без участі представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Золото Ниви" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Овен" і просить суд стягнути основний борг у розмірі 10 355 947,04 грн., пеню у розмірі 4 546 007,26 грн., 3% річних у розмірі 977 113,15 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 831 520,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору про закупівлю зернової продукції № 0108/20/2 від 01.08.2020 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Одночасно з позовною заявою Позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив суд забезпечити позов шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких банківських або інших фінансово-кредитних установах і належать Відповідачу, в межах суми стягнення, а саме 20 710 587,74 грн.

Ухвалою суду від 29.02.2024 відмовлено Фермерському господарству "Золото Ниви" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову; повернуто Фермерському господарству "Золото Ниви" заяву про забезпечення позову за № б/н без дати.

Ухвалою суду від 29.02.2024 відмовлено Фермерському господарству "Золото Ниви" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви; позовну заяву залишено без руху; встановлено Позивачу семиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати:

- відомості про наявність або відсутність у Позивача та Відповідача електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами;

- докази сплати судового збору у розмірі 248 527,06 грн.;

- у паперовому вигляді або іншим зручним способом якісні додатки до позову.

11.03.2024 від представника Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій він просив суд:

- визнати поважними причини пропуску та поновити Позивачу процесуальний строк на усунення недоліків позовної заяви;

- прийняти до уваги матеріали, додані до цієї заяви при вирішенні питання про відкриття провадження у справі.

Представник Позивача до цієї заяви долучив докази сплати судового збору, а також повідомив, що наразі у Позивача відсутній електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, однак Позивач зобов`язується невідкладно його зареєструвати. Також представник Позивача надав відповідь № 596431 від 11.03.2024 щодо наявності у Відповідача зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС.

11.03.2024 від представника Позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просив суд забезпечити позов шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких банківських або інших фінансово-кредитних установах, і належать Відповідачу, в межах суми стягнення, а саме 20 710 587,74 грн.

Заява обґрунтована тим, що Відповідач протягом більше 3-х років ігнорує свій обов`язок щодо оплати вартості поставленого товару за Договором та вказана заборгованість досліджена контролюючим органом, про що складена відповідна довідка. Так, станом на 15.01.2024 у Відповідача наявна заборгованість за Договором у розмірі 10 355 947,04 грн., а з урахуванням пені, 3% річних, інфляційних втрат, - 20 710 587,74 грн. Дані обставини підтверджуються довідкою ГУ ДПС у Полтавській області № 5/16-31-18-03-14/42829566 від 21.01.2021 про результати проведення зустрічної звірки ФГ "Золото Ниви" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Агро-Овен", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з вересня 2020 року по жовтень 2020 року. Крім того, починаючи з 2022 року, відносно Відповідача, як боржника, видано 6 судових наказів про стягнення грошових коштів. До того ж, з 01.01.2022 Відповідач є боржником у 8 господарських справах щодо грошових зобов`язань. У 2021 році дохід Відповідача становив 3 691 673 000,00 грн., з яких чистий прибуток 303 137 000,00 грн., а у 2022 році такі показники становили 3 529 026 000,00 грн. і 68 482 000,00 грн. відповідно. Також, враховуючи повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України і той факт, що юридична адреса та більшість об`єктів нерухомості Відповідача знаходяться у Дніпропетровській області, наявні реальні ризики знищення такого майна внаслідок збройної агресії, відновлення якого може спричинити відсутність коштів у Відповідача щодо погашення грошових зобов`язань на етапі виконання рішення суду. Тому, на думку Позивача, є імовірність істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

12.03.2024 від представника Відповідача надійшли заперечення на клопотання (заяву), в яких він просив суд відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі.

12.03.2024 від представника Відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому просив суд долучити до матеріалів справи докази направлення Позивачу заперечень на заяву про забезпечення позову та доданих додатків.

12.03.2024 від представника Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій він зазначив, що 11.03.2024 засобами системи ЄСІТС "Електронний Суд" скеровано заяву про усунення недоліків позовної заяви із наданням платіжних документів щодо сплати судового збору. У той же час, на виконання вимог ухвали суду від 29.02.2024 Позивач скеровує докази направлення паперової версії додатків до позову.

13.03.2024 від представника Відповідача надійшло клопотання про зустрічне забезпечення, в якому він просив суд застосувати зустрічне забезпечення шляхом зобов`язання Позивача внести на депозитний рахунок Господарського суду Дніпропетровської області грошові кошти у сумі 20 710 587,74 грн. у десятиденний строк з дня постановлення ухвали.

13.03.2024 від представника Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано матеріали, додані до позовної заяви, згідно з переліком, наведеним у позові.

13.03.2024 від представника Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій він повідомив, що Позивач має зареєстрований електронний кабінет в системі ЄСІТС "Електронний Суд", що підтверджується відповіддю № 602793 від 13.03.2024.

13.03.2024 від представника Відповідача надійшли заперечення на клопотання (заяву), в яких він просив суд:

- відмовити у задоволенні заяви про усунення недоліків позовної заяви;

- позовну заяву вважати неподаною та повернути особі, що звернулась із позовною заявою.

Розглянувши заяву Позивача про забезпечення позову від 11.03.2024, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Суд виходить з того, що предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 20 710 587,74 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21 тощо.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17).

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії.

За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.

Господарський суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України).

Суд зазначає, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість Відповідача в будь-який момент як розпорядитись коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь Позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, від 21.09.2023 у справі № 922/1856/23.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт рухомого і нерухомого майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами Відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для Позивача додатковою гарантією того, що рішення суду, у разі задоволення позову, буде реально виконане та Позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із Позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.

Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на рухоме та нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 та постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У даному випадку, як зазначалось судом вище, Позивач у заяві про забезпечення позову просив суд накласти арешт на майно та грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких банківських або інших фінансово-кредитних установах, і належать Відповідачу, в межах суми стягнення, а саме 20 710 587,74 грн.

Також суд зазначає, що сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 921/302/20, від 06.09.2023 у справі № 911/365/23.

Враховуючи викладене, суд вбачає наявність зв`язку між зазначеними заходами забезпечення позову і предметом спору. Вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав Позивача до моменту вирішення спору в суді та в разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду. Тоді як, невжиття зазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі прийняття його на користь Позивача (заявника).

Частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.12.2021 у справі № 910/4564/21, щодо того, що є виконанням пункту 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України в частині надання пропозицій щодо зустрічного забезпечення.

Стаття 139 Господарського процесуального кодексу України містить обов`язкові вимоги до змісту заяви про забезпечення позову. Зокрема, пункт 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що така заява має містити пропозиції щодо зустрічного забезпечення.

Метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий status quo між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору (постанови Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 646/6171/18, від 17.02.2021 у справі № 760/19023/18, від 27.07.2021 у справі № 22-з/824/477/2021, 22-з/824/535/2021).

Частиною 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулась із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зважаючи на частину 4 статті 141 Господарського процесуального кодексу України, постановлення ухвали про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічного забезпечення не позбавляє заявника права звернутись до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подано після застосування судом заходів забезпечення позову. Зазначене відповідає принципу змагальності сторін, закріпленому статтею 13 Господарського процесуального кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 904/661/19, від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19).

Тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить конкретних пропозицій щодо зустрічного забезпечення, не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про допущення судом істотних процесуальних порушень, достатніх для скасування ухвали, якою було вжито відповідні заходи забезпечення позову, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутись з клопотанням про зустрічне забезпечення.

Наведена позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2851/17, від 26.11.2018 у справі № 904/2925/18, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 18.06.2019 у справі № 904/661/19, від 24.06.2019 у справі № 916/2933/18, від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19.

У даному випадку суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для Відповідача чи інших осіб, та спрямовані на те, щоб не допустити розпорядження майном і грошовими коштами, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Аналогічні позиції щодо такого питання викладені у постановах Верховного Суду у справі № 916/870/18 від 15.01.2019 та № 916/73/19 від 27.06.2019.

З огляду на викладене, суд вважає заявлені Позивачем заходи забезпечення позову обґрунтованими, адекватними та співмірними із позовними вимогами і такими, що забезпечують збалансованість інтересів сторін, а тому заява про забезпечення позову від 11.03.2024 підлягає задоволенню.

При цьому, суд не бере до уваги заперечення Відповідача від 11.03.2024 на заяву про забезпечення позову, оскільки у вказаних запереченнях мова йде про заяву Позивача про забезпечення позову, додану до позову і подану до суду 28.02.2024, яку ухвалою суду від 29.02.2024 було повернуто Позивачу.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Заяву Фермерського господарства "Золото Ниви" про забезпечення позову від 11.03.2024 - задовольнити.

Накласти арешт на майно та грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких банківських або інших фінансово-кредитних установах, і належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Овен" (51100, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Магдалинівка, вул. Центральна, 2, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 25522107), в межах суми стягнення, а саме 20 710 587,74 грн.

Стягувач: Фермерське господарство "Золото Ниви" (36000, м. Полтава, вул. Шевченка, 27, оф. 4, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 42829566)

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Овен" (51100, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Магдалинівка, вул. Центральна, 2, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 25522107)

Ухвала набирає законної сили 13.03.2024 та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала, як виконавчий документ, може бути пред`явлена до примусового виконання до 14.03.2027.

Суддя О.І. Красота