Рішення

від 01.02.2024 по справі 911/3284/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2024 р. м. Київ Справа № 911/3284/23

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Нова», Харківська обл., м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морозівська Птахофабрика», Київська обл., Баришівський р-н., с. Морозівка

про стягнення 434384,21 грн.

секретар судового засідання: Самусь В.С.

За участю представників:

від позивача: Шолтояну А.В. (самопредставництво);

від відповідача: Білокур В.В. (ордер серії АІ № 1507781 від 06.12.2023 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Нова» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морозівська Птахофабрика» про стягнення 434384,21 грн., з яких 318690,62 грн. інфляційних втрат за період з 30.03.2022 р. по 16.11.2022 р., 35965,50 грн. 3% річних за період з 30.03.2022 р. по 16.11.2022 р., 55709,51 грн. збитків та 24018,58 грн. пені.

Позовні вимоги про стягнення 318690,62 грн. інфляційних втрат та 35965,50 грн. 3% річних обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем рішення господарського суду Київської області від 01.09.2022 р. у справі № 911/641/22, яким стягнуто з ТОВ «Морозівська Птахофабрика» на користь ТОВ «Птахокомплекс «Нова» 1978684,29 грн. попередньої оплати за договором поставки № 19/04/2021 від 19.04.2021 р. У зв`язку із прострочення виконання відповідачем зобов`язання з поставки за договором № 19/04/2021 від 19.04.2021 р. позивачем на підставі п. 7.3. договору нараховано 24018,58 грн. пені.

В обґрунтування позовної вимоги про стягнення 55709,51 грн. збитків позивач посилається на те, що згідно з інвентаризаційним описом запасів ТОВ «Птахокомплекс «Нова» від 23.02.2022 р. у відповідача знаходились вакцини на суму 55709,51 грн., які той утилізував без відома позивача та без пропозиції на повернення вакцин, які належали ТОВ «Птахокомплекс «Нова». ТОВ «Морозівська птахофабрика» до здійснення утилізації ветеринарних препаратів, які належать ТОВ «Птахокомплекс «Нова», не повідомило позивача про здійснення таких дій, тим самим на власний розсуд розпорядилось майном, яке належало позивачу, чим завдало збитки у розмірі залишкової вартості вакцин, внаслідок знищення останніх. У зв`язку із утилізацією ветеринарних препаратів їх повернення є неможливим, через що позивач вимушений просити суд стягнути залишкову вартість знищених вакцин. Отже внаслідок незаконних, винних дій відповідача, які полягали в утилізації вакцин без повідомлення та отримання дозволу ТОВ «Птахокомплекс «Нова», позивачу було нанесено збитки у розмірі залишкової вартості вакцин у сумі 55709,51 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.11.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи; судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 07.12.2023 р.

13.12.2023 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить застосувати строки позовної давності до позовних вимог про стягнення з відповідача за період з 30.03.2022 по 16.11.2022 р. пені у розмірі 24018,58 грн. та відмовити в задоволенні позову. Також, відповідач просить продовжити строк для подання відзиву до 26.12.2023 р. Відповідач зазначає, що оскільки договір поставки № 19/04/2021 від 19.04.2021 р. між позивачем та відповідачем був розірваний з 14.04.2022 р. та зобов`язання позивача за договором було припинено з вказаної дати, то позивач не мав права в періоді, починаючи з 14.04.2022 р. по 16.11.2022 р. нараховувати відповідачу інфляційні втрати, 3% річних та пеню. Відповідач вважає, що дата початку відліку здійснення нарахувань є некоректною, оскільки позивач здійснює нарахування, починаючи від дати самої вимоги, а не протягом 5 банківських днів з дати отримання цієї вимоги відповідачем. Відповідач акцентує увагу суду, що позовна заява із розрахунком пені була подана до суду лише 30.10.2023 р., а відповідач повинен був здійснити поставку товару (виконати зобов`язання) 26.02.2022 р., 09.03.2022 р., 15.03.2022 р., то в розумінні ч. 6 ст. 232 ГК України строк нарахування пені у розмірі 24018,58 грн сплинув, а тому відповідач просить суд застосувати строки позовної давності щодо вказаної вимоги. Відповідач вказує, що у справі відсутні докази, які підтверджують вартість переданих ветеринарних препаратів відповідачу, а відтак розмір начебто завданих позивачу збитків документально не підтверджений належними, допустимими та достовірними доказами. Відповідач звертає увагу, що згідно договору поставки № 19/04/2021 від 19.04.2021 р. взагалі не передбачено положення про передачу відповідачу вакцин чи інших ветеринарних препаратів як і не передбачено обов`язок відповідача повідомляти позивача про утилізацію ветеринарних препаратів та/або отримувати від останнього дозвіл на утилізацію.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.12.2023 р. продовжено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву та прийнято відзив до розгляду.

10.01.2024 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач вказує, що ним правомірно нараховано пеню у розмірі 24018,58 грн в межах позовної давності. Позивач зазначає, що сторони погодили факт необхідності вакцинації курчат, проте не погодили обов`язок однієї із сторін про поставку вакцин, а тому позивач взяв на себе обов`язок, як заінтересована особа, та уклав договір із ТОВ «Сева санте анімаль Україна», здійснив закупівлю та поставку вакцин за адресою відповідача. Позивач вказує, що відповідач у відзиві не заперечує факт отримання вакцин від ТОВ «Сева санте анімаль Україна» для позивача та не заперечує, що утилізовані вакцини належали позивачу, а вказує лише на те, що він не мав обов`язку повідомляти позивача про утилізацію вакцин. Позивач зазначає, що відповідачем не надано доказів існування в нього на балансі інших вакцин, які належали відповідачу. Позивач вважає, що відомості, вказані в бухгалтерській довідці № 128 від 13.11.2023 р. щодо вартості вакцин, підтверджуються первинними документами такими як видаткові накладні із вартістю вакцин та накладні на відвантаження, в яких визначено кількість одиниць вакцин, що були поставлені.

У судових засіданнях 16.01.2024 р. та 30.01.2024 р. оголошено перерви до 30.01.2024 р. та 01.02.2024 р. відповідно.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача у судових засіданнях проти позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

19.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Морозівська Птахофабрика» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Нова» (покупець) укладено договір поставки № 19/04/2021.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується поставляти покупцеві добові курчата бройлера кросу ROSS 308, СОВВ 500, щеплені згідно превентивної програми замовника за окрему плату, вироблені на власних виробничих потужностях на власних виробничих цехах (товар), а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно оплачувати його в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з п. 1.2 договору поставка товару здійснюється згідно додатків до даного договору (з зазначенням графіку поставки, кількості та строки оплати курчат), які є невід`ємними частинами договору.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що вартість товару вказується з врахуванням ПДВ, включає в себе пакування, доставку та зазначається в додатках до даного договору.

Відповідно до п. 3.4 договору оплата кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування оплати на рахунок постачальника вартості партії курчат у наступному порядку:

- 70 % від загальної вартості партії товару за 72 години до закладки яєць в інкубатор, згідно рахунку постачальника;

- 30 % від загальної вартості партії товару в день поставки товару, але не пізніше 2 календарних днів, починаючи від дня поставки товару.

Додатком № 5 від 06.10.2021 р. до договору № 19/04/2021 від 19.04.2021 р. на 2022 рік сторони узгодили графік поставки та оплати за товар, зокрема:

-дата поставки 26.02.2022 р. термін оплати: 70 % - 04.02.2022 р.; 30 % - 26.02.2022 р.;

-дата поставки 09.03.2022 р. термін оплати: 70 % - 14.02.2022 р.; 30 % - 09.03.2022 р.;

-дата поставки 15.03.2022 р. термін оплати: 70 % - 20.02.2022 р.; 30 % - 15.03.2022 р.

Рішенням господарського суду Київської області від 01.09.2022 р. у справі № 911/641/22, яке набрало законної сили, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Нова» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морозівська Птахофабрика» про повернення попередньої оплати задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морозівська Птахофабрика» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Нова» попередню оплату в розмірі 1978684,29 грн за договором поставки №19/04/2021 від 19.04.2021 року.

Рішенням суду у справі № 911/641/22 було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Нова» на виконання умов договору перерахувало попередню оплату на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Морозівська Птахофабрика» у розмірі 555647,40 грн, 877214,52 грн та 545822,37 грн відповідно за майбутню поставку трьох партій товару згідно з графіком, визначеним сторонами у додатку №5 до договору, що підтверджується платіжними дорученнями № 3465930 від 04.02.2022 р., № 3466124 від 15.02.2022 р. та № 3466187 від 21.02.2022 р.

Згідно з додатком №5 до договору вказані попередні оплати відповідають поставкам товару, які мали відбутись 26.02.2022 р., 09.03.2022 р. та 15.03.2022 р. відповідно.

Рішенням суду встановлено, що позивач здійснив попередню оплату за товар, однак товар відповідачем поставлено не було.

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки відповідач не здійснив поставку товару у строки, встановлені договором, то позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути 24018,58 грн пені за несвоєчасну поставку, нараховану за загальний період з 27.02.2022 р. по 29.03.2022 р.

Відповідно до п. 7.3 договору за порушення термінів поставки товару/недопоставки товару, постачальник зобов`язаний сплатити на користь покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом всього часу затримки поставки товару, від суми партії товару, яка поставляється, за весь час затримки (в час затримки поставки враховуються всі календарні дні) із врахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3 % річних від простроченої суми.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 24018,58 грн пені за несвоєчасну поставку товару, яка мала відбутись 26.02.2022 р., 09.03.2022 р. та 15.03.2022 р. з якої:

- 3044,64 грн пені, нарахованої за період з 27.02.2022 р. по 08.03.2022 р. на суму 555647,40 грн;

- 4710,78 грн пені, нарахованої за період з 09.03.2022 р. по 14.03.2022 р. на суму 1432861,92 грн;

- 16263,16 грн пені, нарахованої за період з 15.03.2022 р. по 29.03.2022 р. на суму 1978684,29 грн.

Однак, при здійсненні розрахунку позивачем неправильно визначений початок прострочки виконання зобов`язання за поставками, які мали відбутись 09.03.2022 р. та 15.03.2022 р.

Відповідно до правильного розрахунку, здійсненого судом, сума пені має бути розрахована наступним чином:

- поставка, яка мала відбутись 26.02.2022 р.: початок прострочки 27.02.2022 р., період нарахування з 27.02.2022 р. по 09.03.2022 р. на суму 555647,40 грн; сума пені 3349,11 грн;

- поставка, яка мала відбутись 09.03.2022 р.: початок прострочки 10.03.2022 р., період нарахування з 10.03.2022 р. по 15.03.2022 р. на суму 1432861,92 грн (555647,40+877214,52); сума пені 4710,78 грн;

- поставка, яка мала відбутись 15.03.2022 р.: початок прострочки 16.03.2022 р., період нарахування з 16.03.2022 р. по 29.03.2022 р. на суму 1978684,29 грн (555647,40+877214,52+545822,37); сума пені 15178,95 грн.

Отже, обґрунтованим є нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару за загальний період прострочки з 27.02.2022 р. по 29.03.2022 р. у сумі 23238,84 грн.

Як вже зазначалось, відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що він повинен був здійснити поставку товару (виконати зобов`язання) 26.02.2022 р., 09.03.2022 р., 15.03.2022 р., то в розумінні ч. 6 ст. 232 ГК України строк нарахування пені у розмірі 24018,58 грн сплинув, а тому відповідач просить суд застосувати строки позовної давності щодо вказаної вимоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

При зверненні із заявою про застосування строків позовної давності відповідач посилається на ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову.

Позивачем позовну заяву подано до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» 27.10.2023 р.

Отже, з вимогою про стягнення пені щодо кожного дня заявленого позивачем періоду з 27.02.2022 р. по 29.03.2022 р. позивач звернувся з пропуском строку в один рік.

Водночас, 02.04.2020 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», згідно якого Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 р. «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», установлено на всій території України карантин з 12.03.2020 р.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 р. «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», установлено відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (у редакції, яка була чинна станом на 27.10.2023 р.) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому законами України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і триває по теперішній час.

Таким чином, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України строк позовної давності до вимоги про стягнення з відповідача пені позивачем не пропущений.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої за загальний період з 27.02.2022 р. по 29.03.2022 р., підлягає задоволенню у сумі 23238,84 грн.

Також, позивач просить стягнути 35965,50 грн 3 % річних та 318690,62 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 30.03.2022 р. по 16.11.2022 р. за прострочення виконання грошового зобов`язання з повернення попередньої оплати у сумі 1978684,29 грн.

В обґрунтування початку періоду нарахування 3 % річних та інфляційних втрат з 30.03.2022 р. позивач посилається на лист № 3003/М від 30.03.2022 р. щодо повернення попередньої оплати.

Як вже зазначалось, рішенням суду у справі № 911/641/22 встановлено, відповідач не повернув позивачу попередню оплату у сумі 1978684,29 грн, у зв`язку з чим позов ТОВ «Птахокомплекс «Нова» було задоволено з посиланням на ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Листом № 3003/М від 30.03.2022 р. щодо попередньої оплати позивач повідомив відповідача, що не матиме можливості прийняти товар у зв`язку з обставинами непереборної сили, тому звернувся до відповідача з проханням про повернення опалаченої передоплати у сумі 1978684,29 грн за товар, який не буде поставлятися, протягом 5 банківських днів з дати отримання даного листа.

Вказаний лист направлено на адресу відповідача 13.04.2022 р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 13.04.2022 р. № 7902612567700, фіскальним чеком від 13.04.2022 р. та накладною від 13.04.2022 р. № 7902612567700.

Згідно з п. 1 Розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 р. № 958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку):

1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2;

3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3;

4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Відповідно до п. 2 Нормативів при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Як встановлено судом, 13.04.2022 р. позивач з поштового відділення 79026 у м. Львів направив відповідачу претензію цінним листом з описом вкладення на адресу: 07526, Київська обл., Баришівський р-н, с. Морозівка, вул. Садова, 9.

Отже, граничний строк пересилання цінного листа з описом вкладення між іншими населеними пунктами різних областей України без урахування вихідних днів об`єкту поштового зв`язку складає 6 днів (Д+5+1).

За таких обставин, лист позивача № 3003/М від 30.03.2022 р. мав надійти на адресу відповідача 20.04.2022 р.

У листі № 3003/М від 30.03.2022 р. щодо попередньої оплати позивач просив відповідача повернути передоплату у сумі 1978684,29 грн протягом 5 банківських днів з дати отримання даного листа.

Враховуючи вищевикладене, відповідач згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України мав повернути позивачу грошові кошти у сумі 1978684,29 грн у строк до 27.04.2022 р. включно.

Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 35965,50 грн, нарахованих за загальний період з 30.03.2022 р. по 16.11.2023 р. з урахуванням часткових проплат.

Позивачем неправильно визначено початок періоду виникнення прострочки виконання зобов`язання, оскільки відповідач мав повернути отримані кошти у сумі 1978684,29 грн у строк до 27.04.2022 р. Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з 28.04.2022 р.

Судом встановлено, що в межах виконавчого провадження № 70143875 приватним виконавцем Чучковим М.О. стягнуто з відповідача у період з 04.11.2022 р. по 17.11.2022 р. грошові кошти на погашення заборгованості перед позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією № 14553 від 04.11.2022 р. на суму 1146698,66 грн, платіжною інструкцією № 14578 від 11.11.2022 р. на суму 764797,56 грн та платіжною інструкцією № 14581 від 17.11.2022 р. на суму 95627,83 грн.

Отже, відповідно до правильного розрахунку, здійсненого судом, сума 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 1978684,29 грн за загальний період з 28.04.2022 р. по 16.11.2022 р. з урахуванням проплат, становить 31411,81 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач просить стягнути з відповідача 318690,62 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 30.03.2022 р. по 16.11.2022 р.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 р. у справі № 910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з 28.04.2022 р., то період нарахування інфляційних втрат починається з травня 2022 р.

Крім того, як вже зазначалось, з 04.11.2022 р. в межах виконавчого провадження № 70143875 приватним виконавцем здійснювалось стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача.

Отже, відповідно до правильного розрахунку, здійсненого судом, сума інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 1978684,29 грн за період з травня 2022 р. по жовтень 2022 р. (включно) та сума інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача, яка існувала у період з 01.11.2022 р. по 16.11.2022 р. у сумі 67188,07 грн за листопад 2022 р., складає 249157,21 грн, які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 55709,51 грн збитків.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За визначенням частини 2 статті 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина 3 статті 22 ЦК України).

Таким чином, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Позивач вказує, що відповідач самостійно прийняв рішення про зупинення роботи інкубатора та утилізацію курчат та вакцини від 26.02.2022 р. та відповідно до звіту з утилізації інкубаційного яйця, добових курчат та вакцини від 21.03.2022 р., вакцини були утилізовані шляхом кип`ятіння на протязі 2 годин. Згідно із інвентаризаційним описом запасів позивача від 23.02.2022 р. у відповідача знаходились вакцини на суму 55709,51 грн, які той утилізував без відома позивача та без пропозиції на повернення вакцин, які належали позивачу. Позивач зазначає, що факт утилізації ветеринарних препаратів підтверджується рішенням Господарського суду Київської області від 01.09.2022 р. у справі № 911/641/22, рішенням про утилізацію від 26.02.2022 р. та звітом про утилізацію від 21.03.2022 р. Позивач вважає, що відповідач до здійснення утилізації ветеринарних препаратів, які належать позивачу, не повідомив останнього про здійснення таких дій, тим самим на власний розсуд розпорядився майном, яке належало позивачу, чим завдав збитки у розмірі залишкової вартості вакцин, внаслідок знищення останніх.

Відповідно до п. 1.1. договору поставки № 19/04/2021 від 19.04.2021 р. відповідач зобов`язався поставляти позивачу добові курчата бройлера кросу ROSS 308, СОВВ 500, щеплені згідно превентивної програми замовника за окрему плату, вироблені на власних виробничих потужностях на власних виробничих цехах.

Відповідно до п. 2.9 договору поставки № 19/04/2021 від 19.04.2021 р. товар повинен бути вакцинований проти хвороб: згідно з замовленням покупця, що оформлюється до договору окремим додатком, який є невід`ємною частиною договору.

Отже, договором поставки № 19/04/2021 від 19.04.2021 р. не передбачено, що позивач має поставляти вакцину для відповідача, вказаним договором лише узгоджено, що курчата мають бути щеплені згідно превентивної програми замовника за окрему плату. Однак, позивачем не надано превентивну програму щеплення.

У відповіді на відзив позивач вказує, що взяв на себе обов`язок як заінтересована особа, та уклав договір із ТОВ «Сева-санте анімаль Україна», здійснив закупівлю та поставку вакцин за адресою відповідача.

З цього приводу судом встановлено наступне.

17.09.2018 р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Сева-санте анімаль Україна» (продавець) було укладено договір поставки № 67/18.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов`язується поставляти (передавати покупцеві у власність) товари (ветеринарні препарати, вакцини та інш.) на умовах, згідно з переліком та в кількості, визначених відповідно до умов даного договору (товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплати його вартість у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у видаткових накладних, що виписуються на кожну партію товару.

Пунктом п. 1.3 договору встановлено, що товар за цим договором поставляється саме покупцю, для подальшого його продажу та/або використання для власних потреб у межах митної території України.

Умовами вказаного договору не передбачено здійснення поставки товару третім особам.

Отже, договір поставки № 67/18 між позивачем (покупець) та ТОВ «Сева-санте анімаль Україна» укладений 17.09.2018 р., а договір поставки № 19/04/2021 між позивачем та відповідачем укладений 19.04.2021 р., тобто пізніше, що спростовує твердження позивача у відповіді на відзив, що він взяв на себе обов`язок як заінтересована особа, та уклав договір із ТОВ «Сева-санте анімаль Україна».

Відповідно до видаткової накладної № СА-0003206 від 22.11.2021 р. ТОВ «Сева-санте анімаль Україна» відвантажило, а позивач отримав за договором поставки № 67/18 від 17.09.2018 р. наступні товари: Вектормун ND 4000 доз у кількості 15 шт., стерильний розріджувач 800 мл у кількості 15 шт., Севак трансмун 4000 доз у кількості 15 шт., Севак вітаброн Л 2000 доз у кількості 30 шт. та Севак IBird 5000 доз у кількості 12 шт. на загальну суму 64171,26 грн.

Відповідно до видаткової накладної № СА-0003543 від 22.12.2021 р. ТОВ «Сева-санте анімаль Україна» відвантажило, а позивач отримав за договором поставки № 67/18 від 17.09.2018 р. наступні товари: Вектормун ND 4000 доз у кількості 54 шт., стерильний розріджувач 800 мл у кількості 54 шт., Севак трансмун 4000 доз у кількості 54 шт., Севак вітаброн Л 2000 доз у кількості 106 шт. та Севак IBird 5000 доз у кількості 43 шт. на загальну суму 235041,80 грн.

Вказані накладні підписані представниками ТОВ «Сева-санте анімаль Україна» і позивача та скріплені печатками товариств.

Відповідно до накладної на відвантаження № СА-0003206/1 від 22.11.2021 р., у якій ТОВ «Сева-санте анімаль Україна» вказане як відвантажувач, а ТОВ «Птахокомплекс «Нова» як покупець, вказано, що для ТОВ «Птахокомплекс «Нова» відвантажено наступні товари: Вектормун ND 4000 доз у кількості 15 шт., стерильний розріджувач 800 мл у кількості 15 шт., Севак трансмун 4000 доз у кількості 15 шт., Севак вітаброн Л 2000 доз у кількості 30 шт. та Севак IBird 5000 доз у кількості 12 шт.

Відповідно до накладної на відвантаження № СА-0003543/1 від 22.12.2021 р., у якій ТОВ «Сева-санте анімаль Україна» вказане як відвантажувач, а ТОВ «Птахокомплекс «Нова» як покупець, вказано, що для ТОВ «Птахокомплекс «Нова» відвантажено наступні товари: Вектормун ND 4000 доз у кількості 54 шт., стерильний розріджувач 800 мл у кількості 54 шт., Севак трансмун 4000 доз у кількості 54 шт., Севак вітаброн Л 2000 доз у кількості 106 шт. та Севак IBird 5000 доз у кількості 43 шт.

Відповідно до накладної на відвантаження № СА-0000259/1 від 01.02.2022 р., у якій ТОВ «Сева-санте анімаль Україна» вказане як відвантажувач, а ТОВ «Птахокомплекс «Нова» як покупець, вказано, що для ТОВ «Птахокомплекс «Нова» відвантажено наступні товари: Вектормун ND 4000 доз у кількості 51 шт., стерильний розріджувач 800 мл у кількості 51 шт., Севак трансмун 4000 доз у кількості 51 шт., Севак вітаброн Л 2000 доз у кількості 101 шт. та Севак IBird 5000 доз у кількості 22 шт.

Відповідачем не заперечується факт отримання вакцин.

Також, позивачем надані акти відповідача про проведення вакцинації курчатка добового від 06.12.2021 р., 11.01.2022 р. та 06.02.2022 р., з яких вбачається, що курчатка добового класу для ТОВ «Птахокомплекс «Нова» були провакциновані проти ряду хвороб із зазначенням найменування та серії вакцини.

Вказані найменування та серії вакцин частково співпадають з тими, які, за твердженням позивача, поставлені ТОВ «Сева-санте анімаль Україна» відповідачу.

26.02.2022 р. відповідачем було прийнято рішення про зупинення роботи інкубатора та утилізацію закладеного в інкубаторій інкубаційного яйця, добових курчат та вакцини. Утилізацію вакцини вирішено проводити методом кип`ятіння на протязі 2 годин, а утилізацію яйця, добових курчат проводити методом спалювання в котлах.

Вказане рішення мотивовано тим, що 24.02.2022 р. було введено військовий стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації і в результаті розгортання бойових дій на більшості території України, блокування центральних доріг (логістичних), відмови контрагентів приймати товар, також ведення бойових дій безпосередньо до місця знаходження інкубатора (с. Морозівка, Броварського район, Київської обл.), на території інкубатора створилась ситуація, яка могла спричинити екологічну катастрофу у вказаному регіоні.

У звіті відповідача з утилізації інкубаційного яйця, добових курчат та вакцини від 21.03.2022 р. визначено, що загалом утилізовано 173440 курчат, 1269359 яєць. Крім того зазначено, що утилізація вакцини проводилась методом кип`ятіння на протязі 2 годин, а утилізація яйця, добових курчат проводилась методом спалювання в котлах.

Однак із вказаного звіту не вбачається найменування та кількість вакцин, які були утилізовані.

Як вже зазначалось, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною поведінкою є поведінка сторін, що суперечить умовам договору та не відповідає вимогам закону.

Оскільки договір поставки № 19/04/2021 від 19.04.2021 р. не містить положень щодо передачі відповідачу вакцин, інші договірні відносини щодо поставки вакцин між позивачем та відповідачем відсутні, домовленості щодо зобов`язань відповідача у разі необхідності утилізації вакцин сторонами зафіксовано не було, то судом не встановлено наявності зобов`язання відповідача повідомити позивача про здійснення утилізації вакцин, та відповідно протиправної поведінки відповідача.

Таким чином, позивачем не доведено наявності протиправної поведінки в діях відповідача щодо прийняття рішення про утилізацію вакцин і не повідомлення позивача про здійснення утилізації вакцин.

На підтвердження розміру понесених збитків позивач посилається на бухгалтерську довідку позивача № 128 від 13.11.2023 р.

Із вказаної довідки вбачається, що позивач надав інформацію, що станом на 23.02.2022 р. у відповідача були у залишку ветеринарні препарати на загальну суму 66851,41 грн. Довідка підписана тільки директором позивача.

Оскільки вказана довідка складена позивачем в односторонньому порядку, то вона не є підтвердженням того, що станом на 23.02.2022 р. у Товариства з обмеженою відповідальністю «Морозівська Птахофабрика» були у залишку ветеринарні препарати на загальну суму 66851,41 грн.

Навіть у разі наявності вказаних ветеринарних препаратів у відповідача станом на 23.02.2022 р. або на дату утилізації, вказана обставина не свідчить про понесення збитків позивачем.

Як вже зазначалось, вакцини були придбані позивачем у ТОВ «Сева-санте анімаль Україна» на підставі договору поставки № 67/18 від 17.09.2018 р., укладеним між позивачем та ТОВ «Сева-санте анімаль Україна».

Позивач не вказує терміну придатності вакцин та не доводить, що навіть у разі повернення відповідачем вакцин позивачу, вказані вакцини були б використані позивачем у господарській діяльності або реалізовані ним.

Позивачем навіть не доведено, що після отримання вакцин відповідачем, вказані вакцини залишились власністю позивача.

Отже, позивачем не доведено, що у зв`язку із утилізацією відповідачем вакцин він зазнав втрат, які є збитками позивача.

Доведення факту наявності збитків та їх розміру покладено на позивача.

Наявності складу цивільного правопорушення позивачем не доведено.

Таким чином, вимога позивача про стягнення про стягнення з відповідача 55709,51 грн збитків задоволенню не підлягає.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Нова» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 231, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морозівська Птахофабрика» (07526, Київська обл., Баришівський р-н, село Морозівка, вул. Садова, будинок 9, код 33889787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Нова» (61002, Харківська обл., місто Харків, вулиця Чернишевська, будинок 66, код 34328899) 23238,84 грн (двадцять три тисячі двісті тридцять вісім грн. 84 коп.) пені, 31411,81 грн (тридцять одна тисяча чотириста одинадцять грн. 81 коп) 3 % річних, 249157,21 грн (двісті сорок девять тисяч сто п`ятдесят сім грн. 21 коп.) інфляційних втрат та 4557,12 грн (чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят сім грн 12 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 14.03.2024 р.

Суддя О.О. Рябцева