Ухвала

від 12.03.2024 по справі 911/1707/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/1707/18 (911/2858/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,

розглянувши заяву Фермерського господарства "Легадо"

про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 30.11.2023 та залучення до участі у справі в якості третьої особи, на стороні відповідача

у справі № 911/1707/18(911/2858/21)

за заявою ліквідатора Фермерського господарства "Кухарук" арбітражного керуючого Загороднього О.М.

до 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_3

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1) приватного нотаріуса Ружинського нотаріального округу Житомирської області Ходаківської Л.М.; 2) державного нотаріуса Ружинської ДНК Житомирської області Ставничого О.В.; 3) Ружинської селищної ради; 4) Державного реєстратора Відділу державної реєстрації Ружинської РДА Житомирської області Польової Л.Д.

про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, скасування запису про державну реєстрацію речового права, зобов`язання повернути в ліквідаційну масу майнові права та визнання права оренди

у межах справи № 911/1707/18

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур"

до Фермерського господарства "Кухарук"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Ліквідатор Фермерського господарства "Кухарук", а також кредитори ТОВ "Шакур" і Фізична особа підприємець Волкодав Д.В. 28.09.2021 подали спільну заяву до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі - Заява) про:

- визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом №400, виданого 15.04.2020 державним нотаріусом Ружинської ДНК Житомирської області Ставничим О.В., щодо отримання ОСОБА_1 у спадщину 1/3 частки спадкового майна, а саме право оренди земельної ділянки площею 38,0569 га для ведення фермерського господарства із кадастровим №1825255100:08:000:0022 (далі - Земельна ділянка), належного померлому спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі договору оренди землі б/н від 16.04.2006, що зареєстрований у Ружинському районному відділі Житомирської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.04.2006 №21 (далі - Договір оренди, Спадкове майно);

- визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом №401, виданого 15.04.2020 державним нотаріусом Ружинської ДНК Житомирської області Ставничим О.В., щодо отримання ОСОБА_3 у спадщину 1/3 частки Спадкового майна;

- визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом №361, виданого 22.07.2020 приватним нотаріусом Ружинського нотаріального округу Житомирської області Ходаківською Л.М., щодо отримання ОСОБА_2 у спадщину 2/9 частки Спадкового майна;

- визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом №362, виданого 22.07.2020 приватним нотаріусом Ружинського нотаріального округу Житомирської області Ходаківською Л.М., щодо отримання ОСОБА_3 у спадщину 1/9 частки Спадкового майна;

- скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права №42394739, що проведений на підставі рішення Державного реєстратора Відділу державної реєстрації Ружинської РДА Житомирської області Польової Лариси Дмитрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 58630714 від 09.06.2021 09:17:07, яким проведено за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 державну реєстрацію іншого речового права, а саме права оренди Земельної ділянки на підставі Договору оренди зі змінами та доповненнями б/н від 29.12.2007, РНОНМ 2362199918252;

- зобов`язання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернути до ліквідаційної маси Боржника майнові права, а саме право оренди Земельної ділянки на підставі Договору оренди зі змінами та доповненнями б/н від 29.12.2007, укладеного з ОСОБА_4 ;

- визнання за Боржником з дня його створення 27.04.2006 права оренди Земельної ділянки строком на 45 років на підставі Договору оренди зі змінами та доповненнями б/н від 29.12.2007, укладеного ОСОБА_4 та Ружинською РДА, яка перебувала у державній власності та перейшла у комунальну власність Ружинської селищної ради.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.02.2022 у справі № 911/1707/18(911/2858/21) задоволенні Заяви відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2022 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 30.11.2023 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2022 у справі №911/1707/18 (911/2858/21), прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, визнано за Фермерським господарством "Кухарук" право оренди земельної ділянки площею 38,0569 га для ведення фермерського господарства із кадастровим №1825255100:08:000:0022 на підставі договору оренди землі б/н від 16.04.2006, зареєстрованого у Ружинському районному відділі Житомирської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.04.2006 №21; визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом №400, видане 15.04.2020 державним нотаріусом Ружинської державної нотаріальної контори Житомирської області Ставничим О.В., щодо отримання ОСОБА_1 у спадщину 1/3 частки спадкового майна; визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом №401, видане 15.04.2020 державним нотаріусом Ружинської державної нотаріальної контори Житомирської області Ставничим О.В., щодо отримання ОСОБА_3 у спадщину 1/3 частки спадкового майна; визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом №361, видане 22.07.2020 приватним нотаріусом Ружинського нотаріального округу Житомирської області Ходаківською Л.М., щодо отримання ОСОБА_2 у спадщину 2/9 частки спадкового майна; визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом №362, видане 22.07.2020 приватним нотаріусом Ружинського нотаріального округу Житомирської області Ходаківською Л.М., щодо отримання ОСОБА_3 у спадщину 1/9 частки спадкового майна ; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

05.03.2024 Фермерське господарство "Легадо" звернулось до Верховного Суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 30.11.2023 разом з клопотанням про зупинення дії вказаної постанови та клопотанням про залучення до участі Фермерське господарство "Легадо" в якості третьої особи, що виступає на стороні відповідача.

До Верховного Суду 08.03.2024 надійшло заперечення ФОП Волкодава Д.В. щодо відкриття провадження за заявою Фермерського господарства "Легадо" про перегляд постанови Верховного Суду від 30.11.2023 за нововиявленими обставинами у справі №911/1707/18 (911/2858/21).

В обґрунтування заяви Фермерське господарство "Легадо" посилається на положення пункту 1 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), щодо наявності істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; при цьому зазначає, що Фермерське господарство "Легадо" не був учасником справи № 911/1707/18(911/2858/21). Заявник вказує, що постановою Верховного Суду від 30.11.2023 було вирішено спір відносно питання про права та інтереси Фермерського господарства "Легадо" на користування спірною земельною ділянкою, без залучення Фермерського господарства до участі у справі.

Заявник зазначає, що судом через незалучення Фермерського господарства "Легадо" до розгляду справи № 911/1707/18(911/2858/21) не досліджувались істотні обставини, про те, що з 01.10.2022 між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з однієї сторони та Фермерським господарством "Легадо" з другої сторони, діє договір суборенди спірної земельної ділянки за кадастровим номером 1825255100:08:000:0022 і на момент укладання договору суборенди від 01.10.2022 були відсутні обмеження в укладанні правочинів з орендних правовідносин.

Стосовно клопотання Фермерського господарства "Легадо" про залучення третьої особи до участі у справі на стороні відповідача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи (частина перша статті 50 ГПК України)

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 50 ГПК України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі (частина четверта статті 50 ГПК України).

Колегія суддів наголошує, що у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. При цьому зазначення на якій стороні (позивача чи відповідача) може вступити у справу третя особа залежить від того, з якою зі сторін у неї існує правовий зв`язок.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третіх осіб, то у вирішенні відповідного питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

При цьому, рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г, від 17.10.2022 у справі № 904/6084/21.

Межі розгляду справи судом касаційної інстанції передбачені у статті 300 ГПК України, відповідно до якої, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Приписами частини сьомої статті 301 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального та процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій.

Отже, наведені норми ГПК унеможливлюють залучення судом касаційної інстанції до участі у справі третьої особи. Таке залучення може бути здійснене, за наявності підстав для цього, судами попередніх інстанцій, які здійснюють розгляд справи із встановленням її обставин та оцінкою доказів.

З огляду на викладене у Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відсутні підстави для задоволення заяви Фермерського господарство "Легадо" про залучення третьої особи, на стороні відповідача у справі № 911/1707/18(911/2858/21).

Стосовно заяви Фермерського господарства "Легадо" про перегляд постанови Верховного Суду від 30.11.2023 за нововиявленими обставинами, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до частини першої статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Пунктом 1 частини другої статті 320 ГПК України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Частиною першою статті 322 ГПК України передбачено, що заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами за формою і змістом повинні відповідати вимогам цього Кодексу щодо оформлення позовних заяв до суду першої інстанції.

Порядок перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами визначений статтею 325 ГПК України, за змістом частини другої якої справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 321 ГПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано з підстави визначеної пункту 1 частини другої статті 320 цього Кодексу - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналась або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Отже, за змістом приписів статті 321 ГПК України, яка регламентує порядок і строк подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, із такою заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано лише учасником справи у строки передбачені частиною першою згаданої норми.

Фермерське господарство "Легадо" не є учасником справи, а отже, не належить до осіб, яким чинним господарським законодавством надано право на звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення у даній справі за нововиявленими обставинами.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що нововиявлені обставини за своєю правовою природою є матеріально-правовими фактами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: їх існування на час розгляду справи; ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; істотність цих обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

За відсутності принаймні однієї з цих ознак обставини не можуть вважатися нововиявленими та, відповідно, бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення.

У цьому висновку суд звертається до правової позиції Верховного Суду, що неодноразово викладалась в питанні визнання ознак нововиявлених обставин у господарському процесі, зокрема у постановах від 03.04.2018 у справі №910/6052/16 та від 07.08.2018 у справі № 915/1708/14 та від 19.05.2020 у справі № 910/19793/14, від 25.08.2020 у справі № 910/6052/16, від 07.10.2020 у справі № 922/1026/19.

Сталість наведеної правової позиції Верховного Суду підтверджується послідовно викладеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а, відповідно до якої нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

Крім цього, необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте).

Звертаючись до категорії "істотності" суд зазначає, що питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи могли ці обставини спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби зазначена обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (пункт 3.2 постанови Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 910/17258/17).

Стосовно підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд також звертається до практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).

Заявник посилається як на нововиявлену обставину на укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та Фермерським господарством "Легадо" договір суборенди від 01.10.2022. При цьому ОСОБА_2 є директором Фермерського господарства "Легадо" та відповідачем у справі № 911/1707/18(911/2858/21). Отже, про існування цієї нововиявленої обставини заявнику було відомо з 01.10.2022, з моменту підписання договору суборенди.

Отже, обставини, на які посилається заявник, як на нововиявлені, не мають ознак, одночасна наявність яких є необхідною умовою віднесення тієї чи іншої обставини до нововиявлених, тобто, таких, які можуть бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення, в порядку глави 3 розділу IV ГПК України.

Колегія суддів постановляючи цю ухвалу керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicatа можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

На підставі викладеного вище колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у прийнятті заяви Фермерського господарства "Легадо" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 30.11.2023 у справі № 911/1707/18(911/2858/21).

Керуючись статтями 320, 321, 323 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Фермерському господарству "Легадо" у задоволенні заяви про залучення третьої особи, на стороні відповідача у справі № 911/1707/18(911/2858/21).

2. Відмовити Фермерському господарству "Легадо" у прийнятті заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 30.11.2023 у справі № 911/1707/18(911/2858/21).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Пєсков