Постанова

від 13.03.2024 по справі 907/864/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 907/864/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 (головуючий - Бойко С.М., судді: Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.) і рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.07.2023 (суддя Лучко Р.М.) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго"

до Комунального некомерційного підприємства "Закарпатська обласна клінічна лікарня імені Андрія Новака" Закарпатської обласної ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Закарпатської обласної ради,

про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію речового права та припинення права оперативного управління.

ВСТУП

1. Учасниками цього спору є Приватне акціонерне товариство "Закарпаттяобленерго" (далі - "Позивач", Товариство), Комунальне некомерційне підприємство "Закарпатська обласна клінічна лікарня імені Андрія Новака" Закарпатської обласної ради (далі - "Відповідач", Лікарня), Закарпатська обласна рада (далі - "Третя особа", Рада) і Закарпатська обласна прокуратура (далі - "Прокуратура").

2. У 2019 році Рада прийняла рішення, згідно з яким створила Лікарню і задля її нормального функціонування та виконання статутних завдань закріпила за нею на праві оперативного управління певне майно (будівлі, споруди, рухомі речі), зокрема, і будівлю трансформаторної.

3. На виконання рішення Ради державним реєстратором було проведено державну реєстрацію права оперативного управління Лікарні на передане їй майно.

4. Товариство стверджує, що проведена за Лікарнею державна реєстрація права оперативного управління на згадану будівлю трансформаторної є незаконною, оскільки ця будівля на праві власності належить саме Позивачеві, а Рада ж її власником ніколи не була, тобто і права на її передачу в оперативне управління своєму комунальному підприємству не мала.

5. З цих тверджень Товариство звернулося до господарського суду з позовом у цій справі, в якому просило визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оперативного управління Лікарні на будівлю трансформаторної та припинити таке право Відповідача на неї.

6. Суди у задоволенні позовних вимог відмовили. Виснували, зокрема, про те, що у даних правовідносинах існує спір про право власності на будівлю трансформаторної між Товариством і Радою, однак останню відповідачем у справі Позивач не визначив. Крім цього відмітили й неналежність обраного Позивачем способу захисту, вирішивши, що до відновлення порушеного права власності він не призводить.

7. Позивач не погодився із рішеннями судів і подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

8. Здійснивши касаційне провадження у цій справі, суд касаційної інстанції з рішеннями судів попередніх інстанцій погодився. Підтримав їх висновки про те, що спір у цій справі насправді є похідним від спору про право власності на будівлю трансформаторної, який існує між Позивачем і Радою, проте оскільки Рада статусу відповідача у цій справі не має, задоволення позовних вимог до неї у спірних правовідносинах виключається. Окремо Верховний Суд наголосив також, що позов у цій справі носить "формальний" характер, адже його розгляд остаточно не врегулює і не вичерпає конфлікт між сторонами, а тому його задоволення і з цих підстав не було можливим.

9. Детальні обставини спору та мотиви суду касаційної інстанції далі у цій постанові.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

10. Товариство звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Лікарні, за участю Ради, як третьої особи, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50473072 від 26.12.2019 в частині державної реєстрації права оперативного управління Лікарні на будівлю "Трансформаторна", що перебуває у складі об`єкта нерухомого майна "Обласна клінічна лікарня", яка знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Капушанська, буд.22-24 (номер запису про інше речове право: 34880463);

- припинити право оперативного управління Лікарні на будівлю "Трансформаторна", що перебуває у складі об`єкта нерухомого майна "Обласна клінічна лікарня", який знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Капушанська, буд. 22-24 (номер запису про інше речове право: 34880463).

11. Позовні вимоги узагальнено обґрунтовувало доводами про відсутність у Ради будь-яких правомочностей на розпорядження спірною будівлею, зокрема, і на її закріплення на праві оперативного управління за Лікарнею, з підстав її перебування у власності Товариства, інформація про що містилася у державному реєстрі. Водночас державний реєстратор приймаючи рішення про державну реєстрацію права оперативного управління Лікарні на спірну будівлю не встановив наявних суперечностей між заявленим та вже зареєстрованим правом власності Позивача, а тому прийняв неправомірне рішення.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

12. Розглядаючи заявлені позовні вимоги суди установили, що Товариство є правонаступником ДАЕК "Закарпаттяобленерго", яке було засноване відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 14.07.1995 № 123 шляхом перетворення 3акарпатського обласного підприємства електричних мереж відповідно до Указу Президента України від 04.04.1995 "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України".

13. Згідно з вказаним наказом від 14.07.1995 № 123 Товариству було передано в статутний капітал (фонд), зокрема, об`єкт нерухомого майна - "Будівлю ЗТП-38" (будівля закритої трансформаторної підстанції - 38).

14. Передання у статутний капітал (фонд) Товариства "Будівлі ЗТП-38" підтверджується також Переліком майна, переданого до статутного фонду ДАЕК "Закарпаттяобленерго", виданим Фондом державного майна України 09.06.2016, де за № 8918 вказано об`єкт нерухомого майна: "Будівля ЗТП-38", місцезнаходження: м. Ужгород, вул. Л. Толстого, інвентарний номер об`єкта: 124.

15. 28.12.2018 державним реєстратором Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області Муруговою А.С. було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) № 44883761 та внесено запис про реєстрацію права власності Товариства на "Будівлю ЗТП № 38", загальною площею: 59 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Толстого Льва, буд. 31 "б".

16. В той же час рішенням державного реєстратора Оноківської сільської ради Коцана М.М. № 50473072 від 26.12.2019 було зареєстровано право оперативного управління Відповідача на обласну клінічну лікарню, яка знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Капушанська, 22-24, до складу якої входять: Лікарня А-1 А-2, Лікарня Б-Б1-Б2-3, Лікарня Г-Г1-Г2-Г3-Г4-Г5, Лікарня В, Лікарня Д, Лікарня Д, Адмінбудівля З (бухгалтерія), Прозектура Ж1, Прохідна К, Сарай Н, Прохідна О, Гараж-склад П, Гараж Р, Адмінбудівля С, Трансформаторна, Насосна Ц, Лабораторія, БМВКУ-4,0/Г/Є/теплова пот. 3 МВт./Котельня/, Екуменічна каплиця, Хірургічний корпус на 150 ліжок, в т.ч. проектні роботи.

17. При цьому правовою підставою реєстрації права оперативного управління Відповідача в рішенні визначено рішення Ради № 1568 від 26.09.2019, передавальний акт № 12/01-49 від 05.11.2019.

18. Суди з`ясували, що рішенням Ради № 1568 від 26.09.2019 було створено юридичну особу публічного права - Лікарню, шляхом реорганізації в результаті перетворення юридичної особи публічного права - Комунального закладу "Закарпатська обласна клінічна лікарня імені Андрія Новака", а також закріплено згідно із затвердженим передавальним актом за Лікарнею на праві оперативного управління відповідні активи (нерухоме, рухоме та інше окремо визначене майно) та пасиви комунального закладу "Закарпатська обласна клінічна лікарня імені Андрія Новака".

19. Відповідно до передавального акта, затвердженого розпорядженням Голови Ради № 12/01-49 від 05.11.2019, в оперативне управління Відповідача Радою передано, зокрема, об`єкт: "Трансформаторна, інвентарний номер 1030021".

20. В свою чергу рішенням Ради від 23.12.1992 № 448 "Про комунальну власність області та програму її приватизації" було затверджено перелік об`єктів комунальної власності області, що передаються в управління обласною комунальною власністю обласній державній адміністрації (додаток № 1).

21. Згідно з додатком № 1 до вказаного рішення Ради до такого Переліку об`єктів комунальної власності області включено об`єкт: "Обласна клінічна лікарня".

22. 18.03.2004 Раді видано свідоцтво про право комунальної власності серії НОМЕР_1 на комплекс об`єктів нерухомості "Обласна клінічна лікарня", що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Капушанська (1 Перемоги), 22-24. Право комунальної власності на комплекс "Обласна клінічна лікарня" зареєстроване за Радою 22.03.2004, про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3127853 від 22.03.2004 (витяг серії ЯАА №678429, виданий КП "Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації").

23. Позивач наполягає, що об`єкт "Трансформаторна, інвентарний номер 1030021", право оперативного управління на який у складі об`єкту нерухомого майна "Обласна клінічна лікарня" зареєстроване за Відповідачем є насправді "Будівлею ЗТП-38", що була передана до статутного фонду ДАЕК "Закарпаттяобленерго" (правонаступником якої є Товариство) на підставі наказу Міненерго № 123 від 14.07.1995.

24. За таких обставин стверджує, що приймаючи оспорюване рішення про державну реєстрацію заявленого права оперативного управління Відповідача на будівлю "Трансформаторна" державний реєстратор не встановив наявних суперечностей між заявленим та вже зареєстрованим правом власності Позивача на вказану будівлю, у зв`язку з чим оспорюване рішення реєстратора підлягає скасуванню судом в частині державної реєстрації права оперативного управління Лікарні на будівлю "Трансформаторна", а право оперативного управління Відповідача на цю будівлю - припиненню.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

25. Господарський суд Закарпатської області своїм рішенням від 21.07.2023 закрив провадження у цій справі в частині позовних вимог Товариства про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50473072 від 26.12.2019 в частині державної реєстрації права оперативного управління Лікарні на будівлю трансформаторної, що перебуває у складі об`єкту нерухомого майна "Обласна клінічна лікарня", який знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Капушанська, буд.22-24 (номер запису про інше речове право: 34880463).

В задоволенні позовних вимог Товариства про припинення права оперативного управління Лікарні на будівлю "Трансформаторна", що перебуває у складі об`єкту нерухомого майна "Обласна клінічна лікарня", який знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Капушанська, буд. 22-24 (номер запису про інше речове право: 34880463) - відмовив.

26. Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог про часткове визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50473072 від 26.12.2019, місцевий суд керувався приписами пункту 4 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв`язку з тим, що встановив обумовлений відмовою Товариства від позову факт закриття провадження в іншій господарській справі № 910/6927/20 з аналогічним суб`єктним складом, предметом і підставами позову.

27. Відмовляючи ж у задоволенні позовних вимог про припинення права оперативного управління Лікарні на будівлю "Трансформаторна", місцевий суд виходив із установлених обставин того, що спірні правовідносини щодо права власності на будівлю "Трансформаторна" склалися між Товариством і Радою, однак остання відповідачем у даній справі не є. Окрім того суд виснував, що обраний Позивачем спосіб захисту у спірних правовідносинах є неефективним.

28. За наслідками проведення апеляційного провадження, Західний апеляційний господарський суд постановою від 22.11.2023 рішення місцевого господарського суду в частині закриття провадження у справі скасував і прийняв у цій частині нове рішення про відмову у позові. Також змінив мотивувальну частину рішення місцевого суду, в решті ж залишив його без змін.

29. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині закриття провадження у справі, апеляційний суд виснував, що предмет та підстави позовів в цій справі № 907/864/22 та в справі № 910/6927/20 не є тотожними, а тому і умов для застосовування приписів пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України у даному випадку не було.

30. Водночас суд апеляційної інстанції вирішив, що підстав для задоволення позовних вимог Товариства про часткове визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50473072 від 26.12.2019 у спірних правовідносинах також не має, адже обраний Позивачем спосіб захисту і у цій частині є неефективним, оскільки Позивачем не оспорюється саме рішення Ради № 1568 від 26.09.2019, яке стало підставою для державної реєстрації права оперативного управління Лікарні та не ставиться питання про визнання за ним права власності на спірну будівлю трансформаторної, хоча Рада таке право Товариства не визнає.

Касаційна скарга

31. Не погодившись із судовими рішеннями, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

32. Скаржник стверджує, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано приписи пункту 3 статті 131-1 Конституції України, статті 16, частини першої статті 392 Цивільного кодексу України, частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", абзацу 2 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", порушено приписи частини першої статті 5, частини третьої статті 53, статті 86, частини четвертої статті 236 ГПК України та не враховано висновків Верховного Суду щодо правильного застосовування і дотримання вказаних правових норм, які викладено у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 12.10.2022 у справі № 922/2773/21, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 07.06.2023 у справі № 916/959/22, від 14.09.2022 у справі № 308/360/20, від 20.10.2020 у справі № 915/1022/18, від 27.12.2022 у справі № 260/7687/21, від 04.10.2019 у справі № 920/1044/18, від 17.11.2023 у справі № 906/1146/21.

33. Також наполягає, що судами неправильно застосовано положення частини першої статті 182 Цивільного кодексу України, частини другої статті 144 Господарського кодексу України, абзацу 2 пункту 2 частини першої статті 4, абзацу 2 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в той час як висновок Верховного Суду щодо правильного застосовування вказаних норм у подібних правовідносинах відсутній.

34. Обґрунтовуючи наведене Товариство узагальнено пояснює, що внаслідок неправильного застосовування та порушення наведених правових норм суди попередніх інстанцій:

- дійшли помилкового висновку про те, що скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оперативного управління Відповідача на спірну будівлю трансформаторної не поновить порушене право власності Позивача та не відновить становища, яке існувало до моменту внесення до реєстру запису про це право;

- дійшли помилкового висновку про те, що ефективним способом захисту права Позивач у цьому випадку, замість обраного, є звернення до суду з позовом про визнання недійсним чи скасування рішення Ради № 1568 від 26.09.2019 або про визнання права власності Позивача на спірну будівлю трансформаторної;

- дійшли помилкового висновку про те, що в даній справі наявне порушення державного інтересу, на захист якого у справу вступила Прокуратура та про те, що Прокуратурою було доведено неналежне здійснення Радою своїх повноважень із захисту прав; помилково вирішили, що прокурор має право вступити у справу за участю органу місцевого самоврядування у випадку коли правовідносини стосуються власних, а не делегованих повноважень цього органу;

- за відсутності належних та допустимих доказів визнали встановленою обставину перебування спірної будівлі трансформаторної у власності Ради.

Узагальнені доводи інших учасників справи

35. Заступником керівника Закарпатської обласної прокуратури було подано відзив на касаційну скаргу Товариства, у якій він заперечує проти її задоволення. Скаргу вважає безпідставною та необґрунтованою. З оскаржуваними рішеннями судів попередніх інстанцій погоджується і просить залишити їх без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

36. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

37. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення прокурора ОГП (Мовчан О.В.), представника Позивача (Пеняк І.В.), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального і процесуального права та вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

38. Частинами першою, третьою, четвертою статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

39. Згідно з частинами першою, другою статті 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

40. Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (див. правові висновки, які викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).

41. Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем.

42. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (див. правовий висновок, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

43. Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі". Сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (див. правові висновки, які викладено у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17).

44. Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. правовий висновок, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

45. Тож визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

46. У цій частині варто також враховувати, що суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі, якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення (див. правовий висновок, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 369/10789/14-ц).

47. Так, Товариство у цій справі звернулося до суду з позовом до Лікарні, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в частині державної реєстрації права оперативного управління Лікарні на спірну будівлю трансформаторної, а також припинити право оперативного управління Лікарні на цю будівлю.

48. Водночас підставами позову визначило обставини відсутності у Ради будь-яких правомочностей на розпорядження спірною будівлею, зокрема, і на її закріплення на праві оперативного управління за Лікарнею, з підстав перебування спірного майна у власності Товариства, а не Ради.

49. В свою чергу Рада проти позовних вимог заперечувала наполягаючи, що власником спірної будівлі трансформаторної є вона, а не Товариство.

50. Звідси у спірних правовідносинах насправді існує спір про право власності на будівлю трансформаторної, який виник між Товариством і Радою, а тому саме остання є належним відповідачем при оскарженні реєстраційних дій, які вчинялися на виконання прийнятих нею рішень щодо розпорядження майном територіальної громади, зокрема, й на виконання рішення про закріплення такого майна на праві оперативного управління за створеним органом місцевого самоврядування комунальним підприємством.

51. Між тим, оскільки Рада статусу відповідача у цій справі не має, задоволення позовних вимог Товариства, як про те підставно виснував місцевий суд, за таких обставин виключається.

52. Подана касаційна скарга будь-яких доводів на спростування наведених висновків не містить, що, відповідно, підстав для скасування оскаржуваних рішень Верховному Суду не надає.

53. Більше того, колегія суддів суду касаційної інстанції не може не відмітити й того, що спір у цій справі (щодо права оперативного управління) є по суті похідним від спору про право власності на будівлю трансформаторної, який наразі є невирішеним і розгляд заявлених Позивачем по суті "реєстраційних" позовних вимог такого спору також не вирішить, конфлікту між Товариством і Радою не вичерпає.

54. Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами.

55. Так із установлених обставин цієї справи слідує, що Товариство і Рада не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами. Водночас кожен із них вважає себе власником спірної будівлі і при цьому зареєстрував право власності на неї - Позивач, як на окремий об`єкт нерухомості, Рада - у складі об`єкту нерухомого майна "Обласна клінічна лікарня".

56. За викладено спір між Товариством і Радою щодо дійсного власника спірної будівлі може бути вирішений тільки за результатами розгляду справи із застосовуванням речово-правових способів захисту прав, а не шляхом оскарження похідних реєстраційних дій.

57. Викладеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що обраний Позивачем у цій справі спосіб захисту є ефективним, а також про те, що рішення судів ухвалені з неправильним застосовуванням правових норм. Суперечності із висновками Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі немає.

58. Оскільки подання позову до неналежного відповідача та обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту є самостійними і достатніми підставами для відмови у позові, розгляд інших доводів касаційної скарги не вбачається необхідним, адже впливу на результат вирішення справи не має.

59. Таким чином наявність підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених у частині другій статті 287 ГПК України у цьому касаційному провадженні не підтвердилась.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

60. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

61. Пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

62. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

63. Враховуючи наведені положення процесуального Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Верховного Суду вирішила, що прийняті у справі рішення і постанова відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані. Водночас подана Товариством касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Судові витрати

64. В порядку приписів статті 129 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 і рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.07.2023 у справі № 907/864/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.