Ухвала

від 12.03.2024 по справі 855/6/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

12 березня 2024 року м.Київ855/6/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Головенко О.Д., розглянувши в м. Києві клопотання про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Політична партія "Довіра", Полтавська обласна організація Політична партія "Довіра" та Лохвицька міська територіальна виборча комісія Миргородського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Шостого апеляційного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Центральної виборчої комісії,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Політична партія "Довіра", Полтавська обласна організація Політична партія "Довіра" та Лохвицька міська територіальна виборча комісія Миргородського району Полтавської області, в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати постанову Центральної виборчої комісії № 56 від 25.08.2023 в частині п. 2 та п. 3, що стосується депутата Лохвицької міської ради Вишгородського району Полтавської області ОСОБА_1 , чиї повноваження построково припинено рішеннями четвертого (позачергового) з?їзду Політичної партії "ДОВІРА" від 06.03.2023 № 3, а саме:

в частині задоволення скарги Полтавської обласної організації Політичної партії «Довіра», зареєстрованої в Центральній виборчій комісії 27.07.2023 за № 21-34-4116, у частині вимог, що стосуються питання визнання обраним депутатом Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області наступного за черговістю кандидата в депутати цієї ради від названої організації партії замість ОСОБА_1 ;

в частині визнання такою, що не відповідає вимогам законодавства про вибори та порушує виборчі права громадян, бездіяльність Лохвицької міської територіальної виборчої комісії Миргородського району Полтавської області, яка полягає у неприйнятті нею рішення щодо визнання обраним депутатом Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської ради на перших місцевих виборах 25.10.2020 наступного за черговістю кандидата в депутати у відповідному виборчому списку Полтавської обласної організації Політичної партії «Довіра» замість депутата Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області ОСОБА_1 , чиї повноваження достроково припинено рішенням четвертого (позачергового) з"їзду Політичної партії «Довіра» від 06.03.2023 № 3, невиконанні в цій частині постанови Центральної виборчої комісії від 19.05.2023 № 31 «Про скаргу Полтавської обласної організації Політичної партії «Довіра» зареєстровану в Центральній виборчій комісії 20.04.2023 № 21-34-1966» та від 04.07.2023 № 39 «Про скаргу Полтавської обласної організації Політичної партії «Довіра», зареєстровану в Центральній виборчій комісії 27.06.2023 № 21-34-3003».

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2023 дану справу було передано на розгляд Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

11.03.2023 до суду надійшло клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Центральної виборчої комісії про окремі питання діяльності Лохвицької міської територіальної виборчої комісії Миргородського району Полтавської області № 1 від 18.01.2024, а також заборони Лохвицькій міській територіальній виборчій комісії Миргородського району Полтавської області вчиняти будь-які дії, що стосуються виконання постанови Центральної виборчої комісії про окремі питання діяльності Лохвицької міської територіальної виборчої комісії Миргородського району Полтавської області № l від 18.01.2024 до набрання законної сили рішенням за відповідним позовом.

В обгрунтування заявленого клопотання зазначає, що спірні рішення мають очевидні ознаки протиправності та вважає, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефектиний захист або поновлення порушених прав, інтересів позивача.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд важає за необхідне відмовити у його задоволенні, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням наведеного положення КАС України, розгляд клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Абзацом 1 п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ від 06.03.2008 № 2 вказано, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України", в якому суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

У справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч. 1 ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.

Відтак, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що наведені у вказаній заяві підстави для забезпечення позову носять загальний характер.

Так, заява про забезпечення позову не містить жодних посилань на те, які саме конкретні права та інтереси заявника порушуються і яким саме чином невжиття заходів забезпечення позову зумовить у подальшому утруднення відновлення його порушених прав.

Суд наголошує на тому, що подана заява про забезпечення позову не містить обґрунтування необхідності забезпечення позову, зокрема, обставин, що свідчать про неможливість відновлення порушених прав заявника у випадку, якщо обрані заходи забезпечення позову не будуть вжиті. Судом встановлено відсутність у заяві про забезпечення позову доказів, що прямо або опосередковано підтверджують необхідність докладення значних зусиль, часу та витрат для відновлення порушених прав у випадку задоволення позову.

Отже, заявником не обґрунтовано необхідності й доцільності вжиття обраного заходу забезпечення позову.

Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, шляхом заборони відповідачам вчиняти певні дії.

Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 248 КАС України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Головенко О.Д.