Рішення

від 14.03.2024 по справі 440/3372/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/3372/23Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського апеляційного суду про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

28 березня 2023 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі також - позивач) до Полтавського апеляційного суду (надалі також - відповідач), що містить наступні вимоги:

"Визнати дії Полтавського апеляційного суду щодо відмови у видачі ОСОБА_2 довідок про зміну розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01 січня 2021 року з урахуванням 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з коефіцієнтом 1.1 та надбавки за вислугу років 80%;

з 01 січня 2022 року з урахуванням 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з коефіцієнтом 1.1 та надбавки за вислугу років 80%;

з 01 січня 2023 року з урахуванням 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з коефіцієнтом 1.1 та надбавки за вислугу років 80% - неправомірними.

Зобов`язати Полтавський апеляційний видати ОСОБА_2 довідки про розмір складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01 січня 2021 року з урахуванням 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з коефіцієнтом 1.1 та надбавки за вислугу років 80%;

з 01 січня 2022 року з урахуванням 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з коефіцієнтом 1.1 та надбавки за вислугу років 80%;

з 01 січня 2023 року з урахуванням 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з коефіцієнтом 1.1 та надбавки за вислугу років 80%".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є суддею у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання у відсотковому розмірі грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Позивач звернувся із заявою про отримання довідок з обчисленим розміром суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді: з 01 січня 2021 року - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень, з 01 січня 2022 року - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень та з 01 січня 2023 року - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривень, однак відповідач відмовив, оскільки визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2022 року та січня 2023 року прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді є незмінним та становить 2102,00 грн. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду.

Ухвалою суду від 03 квітня 2023 року позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху. Недоліки визначено усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду: уточненої позовної заяви із зазначенням реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача, а також із приведенням змісту позовних вимог у відповідність до положень частини першої статті 5 КАС України з визначенням вимог відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 160 КАС України та її копій у відповідності до кількості відповідачів та з доданням до позовної заяви (та її копій) всіх наявних в позивача доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги; належних доказів в обґрунтування позовних вимог, зокрема щодо отримання позивачем щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків від розміру суддівської винагороди, з коефіцієнтом 1.1 та надбавки за вислугу років 80%.

17 квітня 2023 року до суду надійшла уточнена позовна заява разом з її копією.

Однак, належних доказів в обґрунтування позовних вимог, зокрема щодо отримання позивачем щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків від розміру суддівської винагороди, з коефіцієнтом 1.1 та надбавки за вислугу років 80% до такої заяви на усунення недоліків позовної заяви не додано.

Як наслідок, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року вирішено повернути позовну заяву позивачеві.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року скасовано. Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського апеляційного суду про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії - направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду /а.с. 51-54/.

Матеріали справи надійшли до Полтавського окружного адміністративного суду 31 жовтня 2023 року, про що свідчить відбиток штемпелю вхідної кореспонденції.

Відповідно до Витягу з Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Ясиновському І.Г.

Ухвалою суду від 06 листопада 2023 року Ухвалою суду від 10 жовтня 2023 року позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з невідповідністю її вимогам статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України. Недоліки зобов`язано усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду оригінал позовної заяви і додані до неї документи, що повернуті позивачу у зв`язку з постановленням ухвали про повернення позовної заяви.

15 листопада 2023 року до суду надійшла заява позивача про виконання ухвали суду від 06.11.2023, до якої долучено лише адміністративну позовну заяву разом з її копією, що датовані 11.11.2023. При цьому, останнім зауважено на пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 «Про застосування норм процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», яким встановлено, що «подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд НЕ ВПРАВІ через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику». За викладених обставин суддя не вправі вимагати від нього надання доказів. Навпаки, всі докази викладені в позовній заяві.

Ухвалою суду від 20.11.2023 вирішено продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до Полтавського апеляційного суду про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії на десять днів з дня вручення копії ухвали про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви. Недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду оригінал позовної заяви і додані до неї документи, що повернуті позивачу у зв`язку з постановленням ухвали про повернення позовної заяви, а саме оригіналу адміністративної позовної заяви від 24.03.2023, а також додатків згідно їх опису у такій позовній заяві:

1.Копія паспорта позивача ОСОБА_1 та ідентифікаційного номера. 2. Копія постанови Верховної Ради України від 7 жовтня 2010 року. 3. Копія заяви про надання довідки від 04.03.2023 року. 4. Відповідь відповідача № 4.6-32/4/2023 від 14.03. 2023 року. 5. Копії довідок - 3 (три) екземпляри. 6. Копія довідки про інвалідність.

06 грудня 2023 року до суду надійшли документи, якими усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалами суду від 06 та 20 листопада 2023 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 04.01.2024 /а.с. 124-127/ зазначив, що відповідно до приписів статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах. Для визначення базового розміру посадового окладу працюючого судді застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні, відповідно до абзацу 5 статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік». Полтавський апеляційний суд як розпорядник коштів нижчого рівня в силу своїх повноважень у 2021, 2022 та 2023 роках нараховував та виплачував суддівську винагороду (посадовий оклад) виходячи із розміру прожиткового мінімуму 2102 гривні, у межах річного фонду суддівської винагороди, відповідно до затвердженого головним розпорядником бюджетних коштів Державною судовою адміністрацією України кошторисом на 2021, 2022 та 2023 роки. Відповідач при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди діяв в межах чинного законодавства, а тому підстави для видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання позивачу як судді у відставці із застосуванням іншого розміру прожиткового мінімуму, ніж той, який був застосований для розрахунку суддівської винагороди працюючого судді, відсутні.

Позивач своїм правом надання відповіді на відзив не скористався.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Позивач є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання, що не заперечується сторонами.

09 березня 2023 року до Полтавського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про видачу довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 /а.с. 130-131/.

Листом відповідача від 14.03.2023 № 4.6-32/4/2023 позивачу повідомлено, що відповідно до абзацу 5 статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» суддям при нарахуванні суддівської винагороди застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць у розмірі 2102,00 грн. Перерахунки суддівської винагороди із застосуванням інших прожиткових мінімумів протягом - 2021, 2022 та 2023 років судцям Полтавського апеляційного суду не здійснювались. /а.с. 132/.

До вказаного листа долучено довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, згідно яких суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 208098,00 грн, у тому числі посадовий оклад - 115610,00 грн та доплата за вислугу років - 92488,00 грн /а.с. 133-135/.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку вимогам позивача, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Приписами статті 43 Конституції України визначено, зокрема, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Також в пункті 4 частини 5 статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII.

Статтею 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з частиною 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 % грошового утримання судді.

Відповідно до частин 4-5 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Отже, розмір отримуваного суддею у відставці щомісячного довічного грошового утримання залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. І при цьому, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Частиною 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

За частиною другою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду №4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону №1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону України «Про прожитковий мінімум» закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік», статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» в Україні установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року - 2481 гривня, на 01 січня 2023 року - 2684 гривні.

Водночас статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», разом із встановленням станом на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено, що у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня - 2102,00 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», серед іншого, установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Позивач наполягає, що суддівську винагороду у 2021-2023 роках має бути обчислено відповідачем із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, тобто 2270,00 грн, 2481,00 грн та 2684,00 грн відповідно.

Суд вважає обґрунтованими такі доводи позивача, оскільки виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Цей висновок узгоджується із змінами до Конституції України, внесеними Законом України від 02.06.2016 «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», що набрали чинності 30.09.2016.

Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, а саме: «Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій».

Таким чином, Конституція України, у редакції Закону України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій. З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

Закріплення статтею 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в той час законодавцем не внесено змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також в Закон України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення прожиткового мінімуму.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.

Суд зазначає, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом, яким є Закон України «Про судоустрій і статус суддів», гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема в рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 № 11-р/2018.

Водночас, Закони України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України та частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.

Оскільки Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися або змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.

Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі №240/44080/21 сформулював такі правові висновки:

- Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

- суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів»;

- зміна Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивач відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» має право на отримання довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного адміністративного суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2022 року складає 2270,00 грн, на 01 січня 2022 року складає 2481,00 грн, на 01 січня 2023 року - 2684,00 грн, а, відтак, позовні вимоги є обґрунтованими.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Полтавського апеляційного суду у видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року, на 1 січня 2023 року, без застосування у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2021 року - 2270 грн, на 1 січня 2022 року - 2481 грн, на 1 січня 2023 року - 2684 грн, зобов`язавши Полтавський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2021 року, виходячи з розміру суддівської винагороди судді апеляційного суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними в статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2021 року - 2270 грн, довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2022 року, виходячи з розміру суддівської винагороди судді апеляційного суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними в статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2022 року - 2481 грн та довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2023 року, виходячи з розміру суддівської винагороди судді апеляційного суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними в статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2023 року - 2684 грн.

Щодо позовної вимоги зобов`язати відповідача видати відповідні довідки з урахуванням 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з коефіцієнтом 1.1 та надбавки за вислугу років 80%, суд зазначає наступне.

Згідно наданого відповідачем відзиву, суд наголошує, що визначення розміру суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з коефіцієнтом 1.1 та надбавки за вислугу років 80% відповідачем не заперечується, відтак не підлягає судовому захисту в межах даної справи.

Як встановлено з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачем було надано на заяву позивача довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з коефіцієнтом 1.1 та надбавки за вислугу років 80%, однак із розрахунку посадового окладу в іншому розмірі, ніж вважає позивач, що і було предметом спору в цій справі.

Крім того, позивач не звертався до відповідача із відповідною заявою про видачу довідок з урахуванням 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з коефіцієнтом 1.1 та надбавки за вислугу років 80%, що належить застосовувати під час формування таких довідок.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки позивач від сплати судового збору звільнений, а відповідач доказів понесення судових витрат суду не надав, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Полтавського апеляційного суду (вул. Соборності, буд. 18, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 42262431) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Полтавського апеляційного суду у видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року, на 1 січня 2023 року, без застосування у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2021 року - 2270 грн, на 1 січня 2022 року - 2481 грн, на 1 січня 2023 року - 2684 грн.

Зобов`язати Полтавський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2021 року, виходячи з розміру суддівської винагороди судді апеляційного суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними в статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2021 року - 2270 грн, довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2022 року, виходячи з розміру суддівської винагороди судді апеляційного суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними в статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2022 року - 2481 грн та довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2023 року, виходячи з розміру суддівської винагороди судді апеляційного суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними в статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2023 року - 2684 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч. ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підп. 15.5 підп. 15 п. 1 р. VII "Перехідні положення" КАС України.

СуддяІ.Г.Ясиновський