Постанова

від 12.11.2024 по справі 440/3372/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Ясиновський І.Г.

12 листопада 2024 р. Справа № 440/3372/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського апеляційного суду на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 по справі № 440/3372/23

за позовом ОСОБА_1

до Полтавського апеляційного суду

про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

28.03.2023 року позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати дії Полтавського апеляційного суду (далі - відповідач) щодо відмови у видачі ОСОБА_1 довідок про зміну розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2021 року з урахуванням 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з коефіцієнтом 1.1 та надбавки за вислугу років 80%: з 01.01.2022 року з урахуванням 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з коефіцієнтом 1.1 та надбавки за вислугу років 80%; з 01.01.2023 року з урахуванням 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з коефіцієнтом 1.1 та надбавки за вислугу років 80% - неправомірними.

- зобов`язати відповідача видати ОСОБА_1 довідки про розмір складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2021 року з урахуванням 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з коефіцієнтом 1.1 та надбавки за вислугу років 80%: з 01.01.2022 року з урахуванням 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з коефіцієнтом 1.1 та надбавки за вислугу років 80%; з 01.01.2023 року з урахуванням 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з коефіцієнтом 1.1 та надбавки за вислугу років 80%".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є суддею у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання у відсотковому розмірі грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. На його звернення щодо отримання оновлених довідок, відповідач ігноруючи суть його заяви надав йому усі три довідки з одними і тими ж нарахуваннями щомісячної суддівської винагороди, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2 102,00 грн, а не розміру прожиткового мінімуму з 01.01.2021 2 270 грн; з 01.01.2022 2 481 грн; з 01.01.2023 2 684 грн. Вказує, що такі дії відповідача є неправомірними і такими, що суперечать нормам чинного законодавства, що регулює належні умови для функціонування суддів і діяльності суддів України.

Заперечуючи проти вимог позивача, у відзиві на адміністративний позов відповідач зазначає, що відповідно до приписів ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах. Для визначення базового розміру посадового окладу працюючого судді застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн, відповідно до абз. 5 ст. 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік». Полтавський апеляційний суд як розпорядник коштів нижчого рівня в силу своїх повноважень у 2021, 2022 та 2023 роках нараховував та виплачував суддівську винагороду (посадовий оклад) виходячи із розміру прожиткового мінімуму 2 102 грн, у межах річного фонду суддівської винагороди, відповідно до затвердженого головним розпорядником бюджетних коштів Державною судовою адміністрацією України кошторисом на 2021, 2022 та 2023 роки. Вказує, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди діяв в межах чинного законодавства, а тому підстави для видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання позивачу як судді у відставці із застосуванням іншого розміру прожиткового мінімуму, ніж той, який був застосований для розрахунку суддівської винагороди працюючого судді, відсутні.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадження)) частково задоволені вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 .

Так, судовим рішенням визнано протиправною відмову Полтавського апеляційного суду у видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, на 01.01.2023 року, без застосування у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021 року 2 270 грн, на 01.01.2022 року 2 481 грн, на 01.01.2023 року 2 684 грн.

Зобов`язано Полтавський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021 року, виходячи з розміру суддівської винагороди судді апеляційного суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними в ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого 01.01.2021 року 2 270 грн, довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2022 року, виходячи з розміру суддівської винагороди судді апеляційного суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними в ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022 року 2 481 грн та довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2023 року, виходячи з розміру суддівської винагороди судді апеляційного суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними в ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023 року 2 684 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з обґрунтованості доводів позивача, оскільки виплата суддівської винагороди регулюється ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть. Так, оскільки Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися або змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тому суд дійшов висновку, що позивач відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» має право на отримання довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного адміністративного суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2022 року складає 2 270,00 грн, на 01.01.2022 року складає 2 481,00 грн, на 01.01.2023 року 2 684,00 грн.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі Полтавський апеляційний суд, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить його скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що Полтавським апеляційним судом за заявами ОСОБА_1 від 12.04.2023 року про видачу довідки про складові з яких встановлюється щомісячне грошове утримання судді Полтавського апеляційного суду та заяву від 04.03.2023 року про видачу довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці були надані довідки від 20.04.2023 року № 4.6-32/6/2023 та від 14.03.2023 року № 4.6-32/4/2023. Таким чином, на переконання відповідача, Полтавським апеляційним судом не відмовлено позивачу в наданні запитуваних довідок, а фактично та в повному обсязі розглянуто його заяви та надано запитувані довідки згідно з вимогами чинного законодавства.

Позивач ОСОБА_1 судове рішення в апеляційному порядку не оскаржив.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 09.03.2023 року до Полтавського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про видачу довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2021 року, 01.01.2022 року та 01.01.2023 року (а.с. 130-131).

Відповідач листом від 14.03.2023 року № 4.6-32/4/2023 повідомив позивача про те, що відповідно до абз. 5 ст. 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» суддям при нарахуванні суддівської винагороди застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць у розмірі 2 102,00 грн. Перерахунки суддівської винагороди із застосуванням інших прожиткових мінімумів протягом - 2021, 2022 та 2023 років суддям Полтавського апеляційного суду не здійснювались (а.с. 132).

До вказаного листа від 14.03.2023 року № 4.6-32/4/2023 долучено довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2021 року, з 01.01.2022 року та з 01.01.2023 року, згідно з якими суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 208 098,00 грн, у тому числі посадовий оклад 115 610,00 грн та доплата за вислугу років 92 488,00 грн (а.с. 133-135).

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, перевіряючи рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 10.11.021 року у справі № 400/2031/21 сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування положень статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» при обчисленні суддівської винагороди, які у подальшому були підтримані Верховним Судом у постановах від 02.06.2023 року у справі № 400/4904/21, від 13.07.2023 року у справі № 280/1233/22, від 24.07.2023 року у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 року у справі № 120/2006/22-а та від 26.07.2023 року у справі № 240/2978/22.

Практика Верховного Суду щодо застосування указаних норм права у подібних правовідносинах є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом України «Про судоустрій і статус суддів») гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, від 01.12.2004 року № 19-рп/2004, від 11.10.2005 року № 8-рп/2005, від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, від 03.06.2013 року № 3-рп/2013, а також від 04.12. 2018 року № 11 -р/2018.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, установлена Законом України «Про судоустрій і статус суддів», положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

З 30.09.2016 року набрали чинності зміни, унесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено у новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.

Пунктом 1 частини третьої та пунктом 1 частини четвертої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його установлення та урахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум», відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли установленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону України «Про прожитковий мінімум» закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен установлюватися окремо, не віднесені.

Водночас статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня 2189 грн 00 коп., з 01 липня 2294 грн 00 коп., з 01 грудня 2393 грн 00 коп., а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема:

працездатних осіб: з 01 січня 2270 грн 00 коп., з 01 липня 2379 грн 00 коп., з 01 грудня 2481 грн 00 коп.;

працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня 2102 грн 00 коп.;

Зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який установлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.

Водночас Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Однак, цей Закон не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Згідно із позицією Верховного Суду у цій категорії спорів Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (постанови від 10.11.2021 року у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 року у справі № 360/503/21, від 02.06.2023 року у справі № 400/4904/21, від 13.07.2023 року у справі № 280/1233/22, від 24.07.2023 року у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 року у справі № 120/2006/22-а та від 26.07.2023 року у справі № 40/2978/22).

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого установлено на 01.01.2021 року у розмірі 2.270 грн 00 коп., на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2.102 грн 00 коп.), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» була неправомірною.

У постанові від 29.08.2024 року у справі № 240/5659/22 Верховний Суд підкреслив, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає про помилковість висновків відповідача щодо необхідності застосування при обчисленні суддівської винагороди абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», який установлює розмір прожиткового мінімуму для визначення посадового окладу судді, доповнюючи таким чином, на думку цього суду, частину третю статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і становлять єдину спеціальну норму, якою визначено розмір посадового окладу судді.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін (п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Полтавського апеляційного суду залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2024, по справі № 440/3372/23, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц