Постанова

від 14.03.2024 по справі 420/10854/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/10854/23

Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Дата і місце ухвалення 11.12.2023р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді доповідача Шеметенко Л.П.

судді Градовського Ю.М.

судді Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Білгород-Дністровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Білгород-Дністровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та, з урахуванням уточнень до позовної заяви, просив:

- визнати протиправними дії Білгород-Дністровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби особового складу Збройних сил України військової частини НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач протиправно був призваний на військову службу під час загальної мобілізації з огляду на те, що повістку та направлення на проходження ВЛК він не отримував, при цьому, йому не було проведено належного медичного обстеження стану його здоров`я, оскільки жодних медичних оглядів, згідно направлень Білгород-Дністровського РТЦК та СП, не проходив.

У позовній заяві позивач вказав, що стан його здоров`я є незадовільним та він має ряд хронічних захворювань, які весь час прогресують. Крім того, позивачу не видали жодних документів стосовно його мобілізації, що також підтверджує спроби приховати свою незаконну діяльність з боку відповідачів.

Крім того, згідно довідки ВЛК № 1989 від 16.03.2023 року Білгород-Дністровського РТЦК та СП позивач рахується як солдат, не маючи жодного досвіду військової служби та військової спеціальності, що є порушенням п. 42 Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції було проігноровано факт того, що позивача викрали з вулиці співробітники ТЦК та СП, не провели належним чином ВЛК під час його незаконної мобілізації та досі його не обстежили, хоча за станом здоров`я він не може бути придатним до військової служби, а його примушують до виконання бойових завдань, хоча він не здатний фізично їх виконувати.

Також, в апеляційній скарзі позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що він відмовився від підпису картки обстеження та медичного огляду та зміст зазначених документів було оголошено вголос, оскільки медичної комісії взагалі не було, а суд першої інстанції ґрунтує своє рішення лише на припущеннях співробітників ТЦК та штучно створених доказах.

Крім того, апелянт вважає, що судом не наведено належного обґрунтування, яким чином позивачу було присвоєно звання «солдат» без складання останнім військової присяги.

До суду апеляційної інстанції від Білгород-Дністровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки надійшов відзив, в якому відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 06.08.2020 року наказом військового комісара Ізмаїльського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки № 60 (по стройовій частині) на підставі підпункту 2 пункту 1 статті 18 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовозобов`язаному, прийнятому з обліку призовників ОСОБА_1 , 1993 року народження, присвоєно первинне військове звання солдат (підпункт 1,14. пункту 1 цього наказу) (а.с. 82).

16.03.2023 р. на в`їзді в смт. Сарата співробітниками національної поліції був зупинений транспортний засіб, керування яким здійснював ОСОБА_1 . При перевірці документів було з`ясовано, що ОСОБА_1 не має при собі військово-облікового документу та інших документів, які б підтверджували його право на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією. З метою перевірки військово-облікових даних ОСОБА_1 та отримання інформації щодо можливого скоєння ним адміністративного правопорушення (порушення військового обов`язку), військовослужбовцями Першого відділу Білгород-Дністровського районного ТЦК та СП було запропоновано проїхати до Першого відділу Білгород-Дністровського РТЦК та СП, що підтверджується рапортом заступника начальника Першого відділу Білгород- Дністровського РТЦК та СП - начальника відділення обліку мобілізаційної роботи від 17.05.2023 року ( а.с. 96).

16.03.2023 року направленням начальника Білгород-Дністровського РТЦК та СП за № 1157 направлено солдата ОСОБА_1 для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я у зв`язку із в/с за мобілізацією (а.с.85).

Відповідно до Картки обстеження та медичного огляду Саратської ЦЛ від 16.03.2023 року ОСОБА_1 діагноз та постанова ВЛК: Здоровий, визнано придатним до військової служби на підставі графи ІІ Розклад хвороб, Таблиці додаткових вимог (а.с.86-87,88-89).

Згідно Журналу обліку результатів роботи групи професійно-психологічного відбору кандидатів для проходження служби у військовому резерві, військовозобов`язаних за призивом під час мобілізації, на особливий період та військовозобов`язаних за призивом із числа резервістів в особовий період Першого відділу Білгород- Дністровського РТЦК та СП, за результатами соціально-психологічного вивчення ОСОБА_1 визнано придатним його до військової служби ( а.с. 90-92).

16.03.2023 року начальником Білгород-Дністровського РТЦК та СП прийнято наказ за № 68 «Про призов на військову службу по мобілізації», згідно якого відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 69/2022, наказано призвати на військову службу по мобілізації солдата ОСОБА_1 , 1993 р.н. до військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 (а.с.93).

16.03.2023 року начальником відділення обліку мобілізаційної роботи Першого відділу Білгород-Дністровського РТДК та СП, майором ОСОБА_2 у присутності свідків ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ) складено акт про відмову від підпису, згідно якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 після проходження військово-лікарської комісії відмовився від підпису картки обстеження та медичного огляду та в контрольному талоні мобілізаційного розпорядження. Зміст зазначених документів військовозобов`язаному ОСОБА_1 оголошено вголос (а.с. 99,94).

Відповідно до поіменного списку Білгород-Дністровського РТЦК та СП від 16.03.2023 року № 2066 позивача направлено до Військової частини НОМЕР_1 (а.с.95).

В обліковій картці від 16.03.2023 р. до військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого Білгород-Дністровським РТЦК та СП 16.03.2023 р., відносно ОСОБА_1 містяться відмітки: прийнятий на облік 16.03.2023, прибув з Ізмаїльського РТЦК та СП, знятий з обліку 17.03.2023 року, прибув за мобілізацією до в/ч НОМЕР_1 -17.03.2023 р. згідно повідомлення Ізмаїльського РТЦК та СП (а.с. 83-84).

Вважаючи дії Білгород-Дністровського РТЦК та СП щодо призову на військову службу під час мобілізації протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом та просив зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про його звільнення з військової служби особового складу Збройних сил України військової частини НОМЕР_1 .

Суд першої інстанції, вирішуючи справу та приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, зазначив про те, що доводи протиправності дій відповідачів не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Згідно із положеннями ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з ч.1 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан, який триває на час розгляду даної справи.

Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по даний час.

Пунктом 8 цього Указу встановлено, місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку: 1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; 2) здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України; 3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до ст.1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації встановленні статтею 22 Закону №3543-XII.

Згідно з абзацом 1 ч.1 вказаної статті громадяни зобов`язані, зокрема з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Частиною 3 ст.22 Закону №3543-XII встановлено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до ч.5 ст.22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Отже, з 24.02.2022 року під час проведення загальної мобілізації у громадян України виник обов`язок з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для виконання конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Згідно з ч.11 ст.38 Закону №2232-ХІІ, призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Відповідно до п.23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 30.12.2022 року №1487 (далі Порядок №1487), призовники, військовозобов`язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 року №265 Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи.

Призовники, військовозобов`язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.

Згідно додатку до Порядку №1487 «ПРАВИЛА військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема:

- особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки.

Відповідно пп.3.2 п.3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 року №402, повторний медичний огляд військовозобов`язаних, які перебувають у запасі 1 і 2 розрядів, раніше визначених придатними до військової служби або непридатними до військової служби в мирний час за станом здоров`я, проводиться один раз у 5 років ВЛК військових комісаріатів.

Таким чином, позивач повинен особисто звертатись до органу, в якому він перебуває на військовому обліку, для актуалізації та оновлення особистих даних, у випадку зміни особистих даних щодо сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади, тощо. А також проходити військово-лікарську комісію один раз у 5 років у вказаному органі.

При цьому, з аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. У разі збройної агресії проти України Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях. На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону № 3543-ХІІ.

Призови на військову службу військовозобов`язаних у воєнний час проводяться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 69/2022 на підставі наказу начальника Білгород-Дністровського РТЦК та СП від 16.03.2023 року № 68 та мобілізаційного розпорядження, призваний на військову службу по мобілізації до військової частини НОМЕР_1 та на теперішній час проходить військову службу у цій частині.

Колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі апелянт фактично дублює доводи, викладені в позовній заяві, яким була надана повна оцінка судом першої інстанції.

В свою чергу, апелянт в апеляційній скарзі жодним чином не спростовує висновки суду першої інстанції щодо таких доводів, а фактично лише зазначає про свою не згоду з ними, при цьому жодних доказів, які б підтверджували позицію, викладену в апеляційній скарзі, апелянт суду не надає.

Так, апелюючи на рішення суду першої інстанції, представник позивача звертає увагу на те, що позивача було викрадено з вулиці співробітниками ТЦК та СП 16.03.2023 року, насильно доставлено та утримано проти його волі у Саратському РТЦК та СП до 16-00 год. цієї дати.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно частин 3, 8 та 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII), військовий обов`язок громадян України включає, серед іншого, дотримання правил військового обліку.

При цьому, відповідно до ч 7 статті 1 Закону № 2232-XI виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують, крім інших, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

З матеріалів справи вбачається, що 16.03.2023 р на в`їзді в смт. Сарата співробітниками Національної поліції був зупинений транспортний засіб під керуванням позивача та з метою перевірки його військово-облікових даних та можливого порушення ним військового обов`язку, військовослужбовцями Першого відділу Білгород-Дністровського районного ТЦК та СП було запропоновано позивачу проїхати до Першого відділу Білгород-Дністровського РТЦК та СП.

При цьому, як зазначається у відзиві на позовну заяву, позивач без жодних заперечень і в добровільному порядку самостійно, на власному авто приїхав до Першого відділу Білгород-Дністровського районного ТЦК та СП, що підтверджується рапортом заступника начальника Першого відділу Білгород-Дністровського РТЦК та СП - начальника відділення обліку мобілізаційної роботи, майора ОСОБА_5 від 17.05.2023 р. (а.с. 96).

Також, згідно листа начальника Ізмаїльського РТЦК та СП від 19.05.2023 року за вих. № 1/2588, адресованого начальнику Білгород-Дністровського РТЦК та СП, позивач перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 19.02.2010 року по 16.03.2023 р. Строкову військову службу ОСОБА_1 не проходив, у зв`язку з тим, що до 02.12.2018 року рішенням районної призовної комісії йому була надана відстрочка від призову на строкову військову службу на підставі п.4 ч.2 ст.17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», після закінчення відстрочки ним було порушено вимоги ч. 10 ст.1, ч. 8, ст. 15, ч. 11, ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (не виконання правил військового обліку), наслідком чого гр. ОСОБА_1 31 липня 2020 року рішенням призовної комісії по досягненню 27 - річного віку зараховано в запас, як такого, що ухилявся від призову на строкову військову службу (а.с. 78-79).

Таким чином, апеляційний суд встановив, що на момент виникнення спірних правовідносин позивач перебував у статусі військовозобов`язаного, на якого було покладено обов`язок щодо дотримання правил військового обліку, а тому, враховуючи, що під час перевірки документів 16.03.2023 року, позивач не мав при собі документів, які підтверджували дотримання ним правил військового обліку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії уповноважених осіб РТЦК та СП щодо перевірки військово-облікових даних позивача та встановлення можливого порушення військового обов`язку безпосередньо у Першому відділі Білгород-Дністровського районного ТЦК та СП відповідають вимогам діючого законодавства.

При цьому, колегія суддів зазначає, що розглядаючи справу в суді першої інстанції суд в своєму рішенні дійшов висновку про те, що вказані обставини ніяким чином не були спростовані під час розгляду справи та доказів зворотного не надано. В свою чергу, апелянт, звертаючись з апеляційною скаргою, жодним чином таких висновків суду не спростовує належними доказами.

Щодо доводів представника позивача про викрадення ОСОБА_1 та про примусове його затримання, погрози зброєю, утримування проти його волі, насильницькій тиск, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що дружина позивача зверталась до прокуратури з приводу вчинення з боку відповідачів відносно її чоловіка кримінального правопорушення, а саме незаконного позбавлення волі.

Разом з тим, в матеріалах справи наявна постанова Білгород-Дністровського районного відділу поліції від 30.06.2023 року, якою за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення за п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального кодексу України закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023166240000149 на підставі ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду у справі № 495/3605/23 від 14.04.2023 р. про зобов`язання відповідальних осіб Дністровського РВП ГУНП в Одеській області внести відомості до ЄРДР, зазначені у заяві ОСОБА_6 від 22.03.2023 р. щодо самоправних дій відносно її чоловіка ОСОБА_1 (а.с.191-194).

Крім того, Білгород-Дністровським РТЦК та СП надано до суду лист начальника Білгород-Дністровського РТЦК та СП від 30.05.2023 року за № 2461 про звернення до начальника Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області щодо надання інформації стосовно заяв/скарг ОСОБА_1 на неправомірні дії Білгород- Дністровського РТЦК та СП під час призову по мобілізації 16.03.2023 р. ( а.с. 100-101).

Згідно листа-відповіді начальника Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області від 01.06.2023 р. № 63/13720 встановлена відсутність звернень громадянина ОСОБА_1 або інших відомостей згідно інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (єдина система реєстрації звернень та повідомлень громадян) до Білгород-Дністровського РВП ГУНП, або Саратського ВП Білгород-Дністровського РВП (а.с. 102-103).

З огляду на викладене, доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 було викрадено з вулиці співробітниками ТЦК та СП 16.03.2023 року та насильно доставлено та утримано проти його волі у ІНФОРМАЦІЯ_3 , не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Апелянтом до апеляційної скарги не надано жодних інших доказів, які б свідчили про вказані незаконні дії з боку співробітників ТЦК та СП.

Також колегія суддів встановила, що на момент виникнення спірних правовідносин, позивач, у період з 19.02.2010 року по 16.03.2023 р., перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте після закінчення 02.12.2018 року відстрочки від призову на строкову військову службу, наданої на підставі п. 4 ч. 2 ст.17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», не прибув до РТЦК та СП для оформлення військово-облікових документів, порушивши правила військового обліку.

Судом встановлено, що з моменту оголошення Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 69/2022, у відповідача була відсутня можливість призову позивача на військову службу під час мобілізації шляхом вручення йому повістки, оскільки у посадових осіб не було можливості встановити місце його перебування.

В свою чергу, лише повістка являється засобом оповіщення військовозобов`язаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування та не є підставою для проходження військової служби по мобілізації, а лише початковою стадією призову на військову службу під час мобілізації.

Крім того, обов`язок військовозобов`язаної особи з`явитись за викликом до відповідного територіального центру комплектування встановлено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наведене свідчить про відсутність порушення відповідачем прав позивача у цій частині оскаржуваних дій, оскільки позивач, як військовозобов`язана особа не з`явився до відповідного територіального центру комплектування у відповідності до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» .

Щодо доводів апелянта про порушення його прав внаслідок не отримання направлення на проходження ВЛК та не належне проведення медичного обстеження стану його здоров`я, слід зазначити наступне.

Питання щодо медичного огляду військовозобов`язаних під час мобілізації врегульовано нормами Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 (далі Положення № 402), пунктом 1.1 якого передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно п. 2.4.10 глави 2 розділу І Положення № 402 постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2.12 Положення № 402 визначено, що у спірних питаннях, пов`язаних із незгодою призовника з висновками лікарів, які залучаються до медичного огляду призовників, питаннях контролю за об`єктивністю висновків лікарів за рішенням штатної ВЛК призовник може бути направлений на контрольне обстеження у військовий лікувальний заклад.

Так, 16.03.2023 року направленням начальника Білгород-Дністровського РТЦК та СП за № 1157 направлено солдата ОСОБА_1 для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я у зв`язку із в/с за мобілізацією (а.с.85).

Відповідно до Картки обстеження та медичного огляду Саратської ЦЛ від 16.03.2023 року ОСОБА_1 діагноз та постанова ВЛК: Здоровий, визнано придатним до військової служби на підставі графи ІІ Розклад хвороб, Таблиці додаткових вимог. (а.с.86-87,88-89).

Згідно Журналу обліку результатів роботи групи професійно-психологічного відбору кандидатів для проходження служби у військовому резерві, військовозобов`язаних за призивом під час мобілізації, на особливий період та військовозобов`язаних за призивом із числа резервістів в особовий період Першого відділу Білгород-Дністровського РТЦК та СП, за результатами соціально-психологічного вивчення ОСОБА_1 визнано придатним його до військової служби ( а.с. 90-92).

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що позивача було направлено на медичний огляд для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я у зв`язку із в/с за мобілізацією та визнано здоровим, придатним до військової служби на підставі графи ІІ Розклад хвороб, що підтверджується рішенням ВЛК.

В апеляційній скарзі зазначено, що ОСОБА_1 не проходив жодних медичних оглядів, однак апелянт не надає суду ніяких доказів.

При цьому предметом спору у цій справі є протиправність дій щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, а не оскарження результатів медичного огляду позивача.

В апеляційній скарзі та в позовній заяві позивач наголошує, що має проблеми зі здоров`ям, а саме хронічні захворювання, які прогресують, проте позивач не надає доказів щодо свого незадовільного стану здоров`я на момент проходження спірного медичного огляду та доказів хронічних захворювань, які весь час прогресують. При цьому, позивач навіть не зазначає, які хвороби має на увазі.

Слід зазначити, що у відповідності до норм діючого законодавства, якщо особа після мобілізації вже направлена до військової частини та фактично проходить військову службу, то в такому випадку потрібно подати рапорт про звільнення, обов`язково вказавши причину звільнення, а саме за станом здоров`я, також коротко зазначити наявні проблеми зі здоров`ям, разом з тим матеріали справи таких доказів не містять.

Також, колегія суддів не погоджується з доводами позивача про те, що в порушення п. 42 Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», йому передчасно присвоєне військове звання «солдат», оскільки згідно наказу військового комісара Ізмаїльського ОМ ТЦК та СП від 06.08.2020 року № 60 (по стройовій частині) військовозобов`язаному, прийнятому з обліку призовників ОСОБА_1 присвоєно первинне військове звання солдат на підставі підпункту 2 пункту 1 статті 18 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (а.с. 82).

Пунктом 42 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 передбачено, що первинне військове звання сержантського і старшинського складу присвоюється громадянам з числа і військовослужбовців, резервістів і військовозобов`язаних рядового складу, які пройшли підготовку відповідного рівня та прийняті на військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу, одночасно із призначенням на посади сержантського і старшинського складу наказом посадової особи, до повноважень якої належить призначення на посади.

Отже, норми вказаного Положення не застосовуються до позивача, який призваний на військову службу під час мобілізації за званням солдат, що підтверджується Обліковою карткою від 16.03.2023 р. до військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого Білгород-Дністровського РТЦК та СП.

Таким чином, відповідно до обґрунтованості позовних вимог, спірність питання у даній справі полягає у правомірності дій районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо призову позивача на військову службу під час проведення загальної мобілізації, однак, оскаржуючи вказані дії, позивач не вказує на наявність у нього підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не заперечує, що підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів порушень з боку Білгород-Дністровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки не встановила, позивачем доказів на підтвердження своєї позиції суду не надано, однак відповідач на підтвердження своєї позиції надав суду відповідні докази, які свідчать про законність дій Білгород-Дністровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині зобов`язання командира військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби особового складу Збройних сил України військової частини НОМЕР_1 задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

З матеріалів справи встановлено, що наказом начальника Білгород-Дністровського РТЦК та СП від 16.03.2023 року за № 68 солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу по мобілізації до військової частини НОМЕР_1 (а.с.93).

Згідно пункту 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації.

Звільнення військовослужбовців з військової служби регулюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», зокрема статтею 26 Закону.

Частина 4 ст. 26 Закону містить підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Таким чином, з моменту відправлення позивача до військової частини ОСОБА_1 набув статусу військовослужбовця, внаслідок чого на нього вже розповсюджуються гарантії, надані військовослужбовцям, а не військовозобов`язаним, а тому, оскаржувані дії Білгород-Дністровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки після його призову на військову службу не можуть розглядатися як підстава для його звільнення з військової служби під час воєнного стану.

В свою чергу, позивач з рапортом про звільнення з військової служби разом із доданими документами, із зазначенням підстав, передбачених ст. 26 Закону, до командира Військової частини НОМЕР_1 не звертався, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 14.03.2024 р.

Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: І.О. Турецька