Постанова

від 14.03.2024 по справі 640/2887/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року

м. Київ

справа № 640/2887/20

адміністративне провадження № К/990/28007/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Єресько Л. О., Соколова В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Міністерства юстиції України до політичної партії «Партія захисників Вітчизни» про анулювання реєстраційного свідоцтва, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2022 (суддя - Бояринцева М. А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2023 (колегія суддів у складі: Кузьменка В. В., Василенка Я. М., Ганечко О. М.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

У лютому 2020 року Міністерство юстиції України звернулося до суду з позовом до політичної партії «Партія захисників Вітчизни», в якому просило анулювати реєстраційне свідоцтво політичної партії «Партія захисників Вітчизни», свідоцтво № 876 від 07.07.1997 (код ЄДРПОУ 20073283, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, б. 6).

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Міністерство юстиції наділено правом звернутися до суду з позовом про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, у разі не висування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років, про що зазначено у частині першій статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні».

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Міністерство юстиції України 07.07.1997 зареєструвало політичну партію «Партія захисників Вітчизни», що підтверджується свідоцтвом № 876.

Політична партія «Партія захисників Вітчизни» має статус юридичної особи (дата державної реєстрації - 07.07.1997; номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 10701200000030906; ідентифікаційний код юридичної особи - 20073283; місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 6; керівник - ОСОБА_2).

Діяльність політичної партії «Партія захисників Вітчизни» здійснюється на підставі Статуту в редакції від 17.08.2019, затвердженого Установчими зборами політичної партії «Партія захисників Вітчизни» та затвердженого 11 з`їздом політичної партії «Партія захисників Вітчизни».

З метою перевірки дотримання вимог статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» Міністерство юстиції України 15.01.2020 направило до Центральної виборчої комісії лист № 388/00019.4.1/6-20 для отримання інформації щодо висування кандидатів на участь у виборах народних депутатів України та на виборах Президента України протягом останніх 10 років.

Листом від 31.01.2020 № 21-41-211 Центральна виборча комісія надала інформацію стосовно партій, які висували та подавали до Комісії документи щодо реєстрації кандидатів на пост Президента України на виборах Президента України (чергових, позачергових) протягом 2010-2019 років та кандидатів у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному та одномандатних виборчих округах на виборах народних депутатів України (чергових, позачергових, повторних, проміжних) протягом 2005-2019 років.

Відповідно до листа Центральної виборчої комісії, відсутня інформація про висування та реєстрацію кандидатів від політичної партії «Партія захисників Вітчизни» на вищевказаних виборах за останні 10 років.

За таких обставин Міністерство юстиції України вважало необхідним звернутись до суду з позовом про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії «Партія захисників Вітчизни»» з огляду на порушення вимог частини першої статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні».

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 29.09.2020, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2021, позов задоволено. Анульовано реєстраційне свідоцтво політичної партії «Партія захисників Вітчизни» № 876 від 07.07.1997 (код ЄДРПОУ: 20073283, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вулиця Хрещатик, 6).

Постановою Верховного Суду від 23.12.2021 касаційну скаргу політичної партії «Партія захисників Вітчизни» задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2021 скасовано, а справу направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва на новий розгляд.

У постанові Верховного Суду від 23.12.2021, як підстави для направлення справи на новий розгляд зазначено, що під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням висновків викладених у цій постанові і надати відповідну оцінку обставинам цієї справи, та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права, зокрема, частину першу статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні», та постановити судове рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Рішенням Окружного адміністративного суду від 12.12.2022, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2023, у задоволенні позову відмовлено.

При новому розгляді справи, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач на виконання вимог частини першої статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» приймав участь чергових виборах народних депутатів України, позачергових виборах народних депутатів України, проміжних виборах народного депутата в одномандатному виборчому округу № 208 та виборах Президента України, а тому підстави для застосування положень частини першої статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» відсутні.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із рішенням Окружного адміністративного суду від 12.12.2022 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2023 позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано частину першу статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 640/2973/20, від 21.09.2022 у справі № 640/2935/20 та від 10.11.2022 у справі № 640/2883/20.

Скаржник наголошує на тому, що відповідно до інформації, наданої ЦВК у цих листах, встановлено, що політична партія «Партія захисників Вітчизни» до моменту подання позову Міністерством юстиції (07.02.2020) більше 13 років не брала участі у парламентських виборах та виборах Президента України, що власне і стало підставою для звернення до суду із вимогою про анулювання реєстрації політичної партії.

Звертає увагу, що судами попередніх інстанцій помилково та необґрунтовано взято до уваги участь голови політичної партії «Партія захисників Вітчизни» як самовисуванця у виборах Президента України та позачергових виборах народних депутатів України у 2019 році. Разом з тим, у даному випадку суб`єктом виборчого процесу була фізична особа - громадянин України, а не політична партія.

Крім того, на думку скаржника, судом помилково було віднесено справу № 640/2887/20 до категорії справ незначної складності та справу розглянуто за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, хоча Міністерство юстиції України неодноразово зазначало про розгляд справи за участі представника позивача.

Позиція інших учасників справи

Відповідно до частини 4 статті 328 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Рух касаційної скарги

14.08.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2023.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Єресько Л. О., Соколова В. М. для розгляду судової справи № 640/2887/20.

Ухвалою Верховного Суду від 16.08.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 06.03.2024 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

За змістом статті 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей. Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах.

Відповідно до статті 69 Конституції України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

З 28.04.2001 правові та організаційні засади реалізації права громадян на об`єднання в політичні партії, порядок їх утворення і діяльності визначає Закон України від 05.04.2001 № 2365-III «Про політичні партії в Україні» (далі - Закон № 2365-ІІІ).

Згідно з пунктами 1-3 «Заключні положення Закону № 2365-III цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. Прийняття цього Закону не тягне за собою перереєстрацію політичних партій. Політичним партіям не пізніш як через один рік після проведення найближчих за часом після набуття чинності цим Законом виборів до Верховної Ради України здійснити необхідні заходи з метою забезпечення виконання вимог цього Закону, внести необхідні уточнення до статутних документів та подати їх до Міністерства юстиції України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2365-III право громадян на свободу об`єднання у політичні партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів визначається і гарантується Конституцією України. Встановлення обмежень цього права допускається відповідно до Конституції України в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей, а також в інших випадках, передбачених Конституцією України.

Статтею 2 Закону № 2365-ІІІ визначено, що політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Відповідно до статті 3 Закону № 2365-ІІІ політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку. Політичні партії в Україні створюються і діють тільки із всеукраїнським статусом.

Згідно з частиною третьою статті 10 Закону № 2365-ІІІ (у первинній редакції цієї статті) і частиною тринадцятою статті 10 Закону № 2365-ІІІ у редакції, яка викладена згідно із Законом України від 26.11.2015 № 835-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 835-VIII), яка діяла на дату звернення до суду з позовом), діяльність політичної партії може здійснюватися лише після її реєстрації. Не допускається діяльність незареєстрованих політичних партій.

Згідно з частиною другою статті 11 Закону № 2365-ІІІ (у редакції, викладеній згідно із Законом № 835-VIII, яка діяла на час звернення з цим позовом до суду) з моменту реєстрації політичної партії у визначеному законом порядку вона набуває статусу юридичної особи. Аналогічні за змістом норми ця стаття містила й у первинній своїй редакції (за якими: «Після реєстрації політична партія набуває статусу юридичної особи»).

Пунктом 2 частини першої статті 12 Закону № 2365-ІІІ передбачено, що політичні партії мають право брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України, до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у порядку, встановленому відповідними законами України.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону № 2365-ІІІ Політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстрації в порядку, встановленому цим та іншими законами України.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 2365-ІІІ (зі змінами, викладеними згідно із Законом № 835-VIII) у разі невиконання політичною партією вимоги частини сьомої статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються.

Конституційний Суд України Рішенням від 12.06.2007 № 2-рп/2007 у справі за конституційним поданням 70 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 10, пункту 3 частини другої, частин п`ятої, шостої статті 11, статті 15, частини першої статті 17, статті 24, пункту 3 розділу VI «Заключні положення» Закону України «Про політичні партії в Україні» (справа про утворення політичних партій в Україні) визнав конституційними положення, зокрема, статті 24 Закону № 2365-ІІІ.

У цьому зв`язку Конституційний Суд України зазначив, що згідно зі статтею 69 Основного Закону України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Відповідно до частини другої статті 36 Конституції України та виборчого законодавства політичні партії сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян. Реалізацію зазначених конституційних приписів забезпечує положення статті 24 Закону (№ 2365-ІІІ) щодо обов`язкової участі політичної партії у виборчому процесі. Наведені конституційні положення дають підстави для висновку, що участь у виборах на загальнодержавному рівні є правом політичної партії, яке кореспондується з обов`язком протягом встановленого законом десятирічного терміну хоча б один раз взяти участь у висуванні своїх кандидатів по виборах Президента України та народних депутатів України.

Згідно із Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 із змінами (далі - Положення № 228), Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, зокрема, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Підпунктом 83-15 пункту 4 Положення № 228 передбачено, що Міністерство юстиції України здійснює контроль за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, вживає визначених законом заходів у разі порушення політичними партіями Конституції та законів України, звертається до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії або про заборону політичної партії; звертається до суду із заявою про анулювання реєстраційного свідоцтва постійно діючого третейського суду у випадках, передбачених законом.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

За змістом частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, виходить із такого.

Касаційне провадження відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Скаржник указує, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано частину першу статті 24 Закону № 2365-ІІІ без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 640/2973/20, від 21.09.2022 у справі № 640/2935/20 та від 10.11.2022 у справі № 640/2883/20.

Частиною першою статті 24 Закону № 2365-ІІІ (зі змінами, викладеними згідно із Законом № 835-VIII) передбачено, що у разі невиконання політичною партією вимоги частини сьомої статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються.

Ключовим правовим питанням, щодо якого виник спір є наявність підстав для анулювання свідоцтва політичної партії «Партія захисників Вітчизни», у зв`язку з невисуванням своїх кандидатів на загальнодержавних виборах у період з 30.09.2007 по 31.01.2020 та визначення порядку обчислення десятирічного строку передбаченого для такого висування.

Поряд з цим, ще одним питанням, без якого неможливо оцінювати дії самої політичної партії щодо висування кандидата/кандидатів на вибори, є аналіз процесу та порядку процедури висування на загальнодержавних виборах.

Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що 07.07.1997 Міністерством юстиції України зареєстровано політичну партію «Партія захисників Вітчизни» та видано свідоцтво про реєстрацію № 876, відтак суди дійшли висновку, що установлений законом десятирічний термін для політичної партії хоча б один раз взяти участь у висуванні своїх кандидатів по виборах Президента України та народних депутатів України розпочався 07.07.1997, обрахунок якого, розпочинається з дати реєстрації політичної партії.

Перевіряючи факти участі відповідача у висуванні своїх кандидатів по виборах Президента України та народних депутатів України, починаючи з 07.07.1997, суд першої інстанції ухвалою від 03.10.2022 витребував у Центральної виборчої комісії інформацію про висування/невисування політичною партією «Партія захисників Вітчизни» (свідоцтво № 876 від 07.07.1997 (код ЄДРПОУ 20073283, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, б. 6) своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України у період з 07.07.1997 по теперішній час.

19.10.2022 від Центральної виборчої комісії України надійшли пояснення від 17.10.2022 № 21-23-923, у яких зазначено про те, що політична партія «Партія захисників Вітчизни» висувала кандидатів на таких виборах:

- вибори народних депутатів 29.03.1998 (постанова Комісії від 18.12.1997 № 66 «Про реєстрацію списку кандидатів у народні депутати України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі від Партії захисників вітчизни по виборах народних депутатів України 29.03.1998). Також політична партія «Партія захисників Вітчизни» висувала своїх кандидатів у вказаних виборах в одномандатних виборчих округах № № 2, 3, 4, 6, 7, 8, 10, 11, 12, 15, 16, 42, 43, 44, 45, 46, 47. 48, 54, 59, 60, 64, 66, 110, 168, 173, 181, 215, 220, 223, реєстрацію яких здійснювали окружні виборчі комісії;

- вибори Президента України 31.10.1999 (постанови Комісії від 28.05.1999 № 63 «Про реєстрацію претендента на кандидата у Президенти України, висунутого Партією захисників вітчизни 22.05.1999», від 17.08.1999 № 182 «Про реєстрацію кандидата у Президенти України ОСОБА_1 );

- чергові вибори народних депутатів України 26.03.2006 - політична партія «Партія захисників Вітчизни» входила до виборчого списку виборчого блоку «Блок Юрія Кармазіна» - постанова Комісії від 11.03.2006 № 139 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку виборчого блоку «Блок Юрія Кармазіна»;

- позачергові виборах народних депутатів України 30.09.2007 - постанова Комісії від 11.08.2007 № 87 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку Блоку «НАША УКРАЇНА - НАРОДНА САМООБОРОНА», зокрема політичної партії «Партія захисників Вітчизни»;

- проміжні вибори народного депутата в одномандатному виборчому округу № 208 від 25.10.2020 (постанова Комісії від 28.09.2020 № 302 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 208 на проміжних виборах народного депутата України 25.10.2020»).

Крім того, судами попередніх інстанцій взято до уваги повідомлені відповідачем обставини, що від партії на чергових виборах Президента України та на позачергових виборах народних депутатів України в 2019 році брав участь голова партії ОСОБА_2 , як самовисуванець, однак при оформленні документів для участі у виборах в розділі партійність зазначав «член Партії захисників Вітчизни», позаяк в інший спосіб партія не могла бути представлена на загальнодержавних виборах, що свідчить про виконання відповідачем обов`язку участі в виборах протягом десяти років.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач, на виконання вимог частини першої статті 24 Закону № 2365-III, приймав участь чергових виборах народних депутатів України, позачергових виборах народних депутатів України, проміжних виборах народного депутата в одномандатному виборчому округу № 208 та виборах Президента України протягом десяти років.

Надаючи оцінку доводам Міністерства юстиції України, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає, що після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду 19.12.2023 у справі № 640/2933/20 у подібних правовідносинах, досліджував питання можливості анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, визначеного у частині першій статті 24 Закону №2365-ІІІ.

У зазначеній постанові Верховний Суд відступивши від правових позицій, сформованих раніше, констатував, що визначений приписами статті 24 Закону № 2365-ІІІ десятирічний строк необхідно розуміти як єдиний послідовний період діяльності політичної партії тривалістю у десять років, що передує зверненню контролюючого органу до суду з позовом щодо анулювання реєстраційного свідоцтва цієї політичної партії.

Згідно із позицією судової палати, під десятирічним строком «неучасті» політичної партії у загальнодержавних виборах, з яким приписи частини першої статті 24 Закону № 2365-ІІІ пов`язують умови для анулювання її реєстрації, треба розуміти той строк, який передує зверненню Міністерства юстиції України до суду з відповідним позовом. Саме останні десять років, протягом яких зазвичай проводяться (принаймні) чергові загальнодержавні вибори як Президента України, так і народних депутатів України, можуть повністю указати на те, чи політична партія є виразником політичної волі громадян та суб`єктом виборчого процесу, чи ні. З цієї позиції оцінювати діяльність політичної партії в аспекті її участі у загальнодержавних виборах за весь (минулий) період її існування, зокрема з дати створення (реєстрації), - немає сенсу, адже ніяк не вдасться встановити чи сьогоденне існування зареєстрованої політичної партії досі відповідає меті, з якою Закон № 2365-ІІІ пов`язує право громадян на свободу об`єднання в політичні партії, а чи насправді ця партія залишається структурованою одиницею, яка сприяє творенню політичної волі громадян і своєю активною (але не забороненою законом) поведінкою її виражає.

З огляду на наведене, Верховний Суд уважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що початок обчислення установленого законом десятирічного строку для політичної партії «Партія захисників Вітчизни» розпочинається з дати її реєстрації, а саме: 07.07.1997.

Одночасно Верховний Суд у постанові від 19.12.2023 у справі № 640/2933/20 констатував, що в аспекті вирішення питання про наявність підстав для анулювання реєстрації політичної партії з підстави, передбаченої частиною першою статті 24 Закону № 2365-ІІІ, необхідно оцінювати також й дії самої політичної партії щодо висування кандидата/кандидатів на вибори через призму того, чи ця інтенція партії узгоджувалася з вимогами закону (щодо процедури висування) та переслідувала легітимну мету.

У цьому контексті Верховний Суд зазначив, що «висування» політичною партією свого кандидата на загальнодержавних виборах не охоплюється (не обмежується) реєстрацією (як результатом) висунутого кандидата/кандидатів від цієї політичної партії, але пов`язується з нею. Іншими словами, висування політичною партією кандидата/кандидатів на вибори передбачає обов`язок політичної партії «задекларувати» своє рішення шляхом подання відповідних документів до ЦВК для вирішення питання щодо реєстрації; водночас відмова ЦВК у реєстрації кандидата/кандидатів від політичної партії, що у підсумку спричинить «неучасть» висунутих нею кандидата/кандидатів на загальнодержавних виборах - якщо оцінювати це рішення ЦВК безвідносно до попереднього етапу - не може буди достатнім свідченням того, що політична партія не висувала кандидата/кандидатів на вибори й таким чином як політична сила була бездіяльна протягом виборчого процесу. З`ясування всіх цих обставин має за мету встановити (пересвідчитися), що політична партія справді більше не виконує (чи не може виконувати) свого призначення як виразника політичної волі громадян, а тому підлягає припиненню.

У підсумку Верховний Суд дійшов висновку, що ще одним аспектом припинення діяльності політичної партії є те, що анулювання її реєстрації як результат (підсумок) з`ясування усього спектру питань та обставин, які у значенні частини першої статі 24 Закону № 2365-ІІІ є умовою для настання відповідних юридичних наслідків, не має трансформуватися у спосіб ліквідації політичної партії. Подібне застосування частини першої статі 24 Закону № 2365-ІІІ суперечитиме меті цього механізму, який призначений для констатації того, що політична партія фактично припинила свою діяльність, а не для (примусового) припинення її діяльності (в рамках процедури, яка для цього не передбачена).

Отже, зважаючи на наведений підхід, при вирішенні питання про наявність підстави для анулювання реєстрації політичної партії, передбаченої частиною першою статті 24 Закону № 2365-ІІІ, сам факт висування політичною партією кандидата (навіть після десяти років «неучасті» в них) потрібно оцінити на відповідність вимогам законодавства, зокрема, чи було це висування проявом дійсних намірів і, головне, інституційної спроможності політичної партії взяти участь у виборчому процесі, а не імітувати її, вдавшись до цього способу суто для формального, а не реального виконання вимог закону.

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій установили, що політична партія «Партія захисників Вітчизни» (після подання позовної заяви в цій справі) висувала кандидатів на проміжних виборах народного депутата в одномандатному виборчому округу № 208 від 25.10.2020 (постанова Комісії від 28.09.2020 № 302 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 208 на проміжних виборах народного депутата України 25.10.2020»).

Отже, як зазначає суд апеляційної інстанції, у 2020 році політична партія «Партія захисників Вітчизни» (після подання позовної заяви в цій справі) приймала участь в проміжних виборах народного депутата України в одномандатному виборчому окрузі № 208.

Проте суди попередніх інстанцій не оцінювали указані обставини через призму тих чинників, про які указав Верховний Суд у постанові від 19.12.2023 у справі № 640/2933/20, і, відповідно, не встановили чи це висування було виявом дійсних намірів політичної партії взяти участь у виборах, а не їх імітуванням.

Крім того, як зазначають суди попередніх інстанцій, ними ураховано повідомлення відповідачем обставин, що від партії на чергових виборах Президента України та на позачергових виборах народних депутатів України у 2019 році брав участь голова партії ОСОБА_1, як самовисуванець, однак при оформленні документів для участі у виборах в розділі партійність зазначав «член Партії захисників Вітчизни», позаяк в інший спосіб партія не могла бути представлена на загальнодержавних виборах.

Проте така участь не є доказом висування кандидатів на вибори Президента України та до Верховної Ради України саме політичною партією «Партія захисників Вітчизни», оскільки ОСОБА_2 , як зазначають суди, є самовисуванцем.

У свою чергу, суд касаційної інстанції у силу приписів статті 341 КАС України не може самостійно дослідити обставини, з приводу яких висловлені всі ці зауваження, але без їх дослідження судовий розгляд справи буде неповним і не забезпечить дотримання принципів законності і пропорційності у питанні припинення діяльності політичної партії «Партія захисників Вітчизни» через призму її участі у виборах як основної причини утворення політичної партії та її призначення у демократичному суспільстві.

Обсяг встановлених в цій справі обставин не дозволяє належним чином оцінити правильність застосування судами попередніх інстанцій положень частини першої статті 24 Закону № 2365-ІІІ у вимірі спірних правовідносин.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи, що судами як першої, так і апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, на що посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 353 КАС України.

При цьому Суд зауважує, що відповідно до статей 1, 2 Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Згідно з абзацом третім пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825-IX до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Враховуючи приписи Закону № 2825-IX, розглядувана справа підлягає направленню на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Перелік випадків, за яких здійснюється розподіл судових витрат наведений у статях 139, 140 КАС України.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статтях 139, 140 КАС України, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2023 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Постанова ухвалена з окремою думкою одного судді із членів колегії суддів.

Суддя-доповідач: Ж. М. Мельник-Томенко

Судді: Л. О. Єресько

В. М. Соколов