Окрема думка

від 14.03.2024 по справі 640/2887/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єресько Л.О.

14 березня 2024 року

м. Київ

справа №640/2887/20

адміністративне провадження №К/990/28007/23

1. Спір у цій справі виник у зв`язку з реалізацією Міністерством юстиції України (далі - Мін`юст) повноважень на звернення до суду про анулювання реєстрації політичної партії «Партія захисників Вітчизни» (далі - ПП «Партія захисників Вітчизни») на підставі статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» від 05.04.2001 № 2365-III (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2365-III).

2. Цей спір неодноразово розглядався судами. Так рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2021, адміністративний позов задоволено, анульовано реєстраційне свідоцтво ПП «Партія захисників Вітчизни» від 07.07.1997 № 876 (код ЄДРПОУ: 20073283, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вулиця Хрещатик, 6).

3. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що положення статті 24 Закону № 2365-III визначають обов`язкову участь політичної партії у виборчому процесі. Разом з тим інформація щодо висування кандидатів на виборах за останні 10 років від ПП «Партія захисників України» відсутня, що підтверджує порушення вказаною партію вимог статті 24 Закону № 2365-III.

4. Постановою Верховного Суду від 23.12.2021 касаційна скарга ПП «Партія захисників Вітчизни» була задоволена, скасовані рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2020 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2021, якими адміністративний позов Мін`юсту задоволено та анульовано реєстраційне свідоцтво ПП «Партія захисників Вітчизни», а справа № 640/2887/20 направлена до суду першої інстанції на новий розгляд.

5. У цій постанові Верховний Суд (далі - Суд), вирішуючи спірне питання щодо застосування частини першої статті 24 Закону № 2365-III в частині порядку обрахунку 10 річного строку, установленого законом для виконання партією обов`язку висувати своїх кандидатів на виборах Президента України та виборах народних депутатів України, указав, що такий обов`язок виникає у політичної партії з дня її реєстрації, а тому обрахунок цього строку як і визначення періоду дотримання вимог частини першої статті 24 Закону №2365-III починається з дати реєстрації партії та повинен охоплювати весь період діяльності політичної партії, а не протягом «останніх» 10 років, як на тому наполягав Мін`юст.

6. Цей підхід ґрунтувався на правовій позиції сформованій Верховним Судом у постановах від 20.04.2021 у справі № 640/2968/20, від 30.06.2021 у справі №640/2895/20 та від 17.11.2021 у справі № 640/2919/20, від 15.12.2021 у справі № 640/2897/20, від 21.12.2021 № 640/2941/20.

7. Направляючи справу № 640/2887/20 на новий судовий розгляд Верховний Суд, серед іншого, зауважив, що ПП «Партія захисників Вітчизни» зареєстрована 07.07.1997, однак Мін`юст, звертаючись до суду із цим позовом, перевіряв інформацію щодо висування цією політичною партією своїх кандидатів на участь у виборах народних депутатів України та на виборах Президента України лише протягом останніх 10 років (відповідь ЦВК від 31.01.2020 № 21-41-211 про надання запитуваної інформації за період 2010 - 2019 років), тобто цією перевіркою не був охоплений весь період діяльності політичної партії.

8. За наслідками нового розгляду суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, урахував сформовану Верховним Судом правову позицію у вищевказаних справах та виходив з того, що, оскільки установлений 10 річний термін для політичної партії хоча б один раз взяти участь у висуванні своїх кандидатів по виборах Президента України та народних депутатів України розпочинається з дати реєстрації політичної партії, то у межах даної адміністративної справи слід перевірити обставини участі відповідача у висуванні своїх кандидатів на виборах Президента України та народних депутатів України за періоди: з 07.07.1997 по 07.07.2007, з 08.07.2007 по 08.07.2014 та з 09.07.2014 по 09.07.2022 (до дати звернення до суду із даним позовом).

9. З цією метою суд першої інстанції ухвалою від 03.10.2022 витребував від Центральної виборчої комісії України інформацію про висування/невисування ПП «Партія захисників Вітчизни» кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України у період з 07.07.1997 по теперішній час.

10. На виконання цієї ухвали Центральна виборча комісія України направила суду відповідь від 17.10.2022 №21-23-923, за змістом якої пояснила суду, що ПП «Партія захисників Вітчизни» висувала кандидатів на таких виборах:

- вибори народних депутатів 29.03.1998 (постанова Комісії від 18.12.1997 № 66 «Про реєстрацію списку кандидатів у народні депутати України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі від Партії захисників вітчизни по виборах народних депутатів України 29.03.1998). Також ПП «Партія захисників Вітчизни» висувала своїх кандидатів у вказаних виборах в одномандатних виборчих округах №№2, 3, 4, 6, 7, 8, 10, 11, 12, 15, 16, 42, 43, 44, 45, 46, 47. 48, 54, 59, 60, 64, 66, 110, 168, 173, 181, 215, 220, 223, реєстрацію яких здійснювали окружні виборчі комісії;

- вибори Президента України 31.10.1999 (постанови Комісії від 28.05.1999 №63 «Про реєстрацію претендента на кандидата у Президенти України, висунутого Партією захисників вітчизни 22.05.1999», від 17.08.1999 № 182 «Про реєстрацію кандидата у Президенти України ОСОБА_1»);

- чергові вибори народних депутатів України 26.03.2006 - ПП «Партія захисників Вітчизни» входила до виборчого списку виборчого блоку «Блок ОСОБА_1» - постанова Комісії від 11.03.2006 № 139 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку виборчого блоку « Блок ОСОБА_1 »;

- позачергові виборах народних депутатів України 30.09.2007 - постанова Комісії від 11.08.2007 № 87 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку Блоку «НАША УКРАЇНА - НАРОДНА САМООБОРОНА», зокрема ПП «Партія захисників Вітчизни»;

- проміжні вибори народного депутата в одномандатному виборчому округу №208 від 25.10.2020 (постанова Комісії від 28.09.2020 № 302 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 208 на проміжних виборах народного депутата України 25.10.2020».

11. З аналізу наведеного суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ПП «Партія захисників Вітчизни» протягом першого десятирічного строку - з 07.07.1997 по 07.07.2007 приймала участь у виборах Президента України, чергових виборів народних депутатів України.

Протягом другого десятирічного терміну - з 08.07.2007 по 08.07.2014 Партія захисників Вітчизни в складі блоку «Наша Україні - Народна самооборона» приймала участь у позачергових виборах народних депутатів України 30.09.2007 .

Протягом третього десятирічного терміну - з 09.07.2014 по 09.07.2022 (по дату звернення до суду 07.02.2020) ПП «Партія захисників Вітчизни» приймала участь в проміжних виборах народного депутата України в одномандатному виборчому окрузі № 208.

12. Одночасно, суди попередніх інстанцій урахували повідомлені відповідачем обставини, що від партії на чергових виборах Президента України та на позачергових виборах народних депутатів України в 2019 році брав участь голова партії ОСОБА_1, як самовисуванець, однак при оформленні документів для участі у виборах в розділі партійність зазначав «член Партії захисників Вітчизни», в інакший спосіб партія не могла бути представлена на загальнодержавних виборах.

13. За результатами нового розгляду суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що ПП «Партія захисників Вітчизни» дотрималася вимог частини першої статті 24 Закону № 2365-III, у зв`язку з чим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 640/2887/20, залишеному без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2023, у задоволенні позову Мін`юсту до ПП «Партія захисників Вітчизни» про анулювання свідоцтва політичної партії відмовлено в повному обсязі.

14. Мін`юст не погодився з цими судовими рішеннями та оскаржив їх в касаційному порядку, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.08.2023 відкрито касаційне провадження у справі №640/2887/20.

15. Пізніше, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду постановою від 19.12.2023 у справі № 640/2933/20 відступив від правових позицій, сформованих Верховним Судом у складі колегій суддів у постановах від 15.12.2021 у справі № 640/2897/20, від 23.12.2021 у справі №640/2941/20, від 23.12.2021 у справі № 640/2887/20, від 23.12.2021 у справі №640/2886/20 в частині висновків щодо застосування частини першої статті 24 Закону № 2365-III про те, що:

- обчислення десятирічного строку, встановленого частиною першою статті 24 Закону № 2365-ІІІ, має починатися з дати реєстрації політичної партії (чи то реєстрації, яка проводилася до 28 квітня 2001 року, чи після цієї дати, коли набрав чинності Закон № 2365-ІІІ) і охоплювати весь період її існування (діяльності);

- для вирішення питання про наявність підстав для анулювання реєстрації політичної партії весь період її [політичної партії] діяльності (з дати реєстрації) має ділитися на десять років і кожне таке десятиріччя має розглядатися як самостійний (окремий) період, протягом якого політична партія має можливість взяти участь у загальнодержавних виборах, та, відповідно, із закінченням кожної такої декади відлік «активності» політичної партії у політичному житті суспільства (у формі участі у загальнодержавних виборах) - як умова для настання юридичних наслідків, передбачених у частині першій статті 24 Закону № 2365-ІІІ - має починатися заново.

16. Верховний Суд підкреслив, що, відступаючи від зазначених висновків, судова палата відступає від правової позиції, сформованих у них, а не від судових рішень, тому наведений вище перелік судових рішень, які містили указані позиції, не є вичерпний.

17. Відступивши від наведених висновків судова палата сформувала висновок, який буде застосовний у наступних справах у подібних правовідносинах, відповідно до якого визначений приписами статті 24 Закону № 2365-ІІІ десятирічний строк необхідно розуміти як єдиний послідовний період діяльності політичної партії тривалістю у десять років, що передує зверненню контролюючого органу до суду з позовом щодо анулювання реєстраційного свідоцтва цієї політичної партії.

18. Переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанції за наслідками нового розгляду у справі № 640/2887/20 Верховний Суд постановою від 14.03.2024 касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнив частково, скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2023, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

19. Направляючи другий раз справу № 640/2887/20 на новий розгляд Верховний Суд керувався висновками сформованими Верховним Судом у складі судової палати у постанові від 19.12.2023 у справі № 640/2933/20 та констатував неправильність застосування судом першої інстанції положень частини першої статті 24 Закону №2365-ІІІ, в частині порядку обчислення установленого законом десятирічного строку для ПП «Партія захисників Вітчизни» починаючи з дати її реєстрації, а саме: 07.07.1997. Суд підкреслив, що у зв`язку з відступом від попередніх позицій визначений приписами статті 24 Закону № 2365-ІІІ десятирічний строк необхідно розуміти як єдиний послідовний період діяльності політичної партії тривалістю у десять років, що передує зверненню контролюючого органу до суду з позовом щодо анулювання реєстраційного свідоцтва цієї політичної партії.

20. У цьому зв`язку Суд послався на аргументацію судової палати у справі №640/2933/20, відповідно до якої під десятирічним строком «неучасті» політичної партії у загальнодержавних виборах, з яким приписи частини першої статті 24 Закону № 2365-ІІІ пов`язують умови для анулювання її реєстрації, треба розуміти той строк, який передує зверненню Мін`юсту до суду з відповідним позовом. Саме останні десять років, протягом яких зазвичай проводяться (принаймні) чергові загальнодержавні вибори як Президента України, так і народних депутатів України, можуть повністю указати на те, чи політична партія є виразником політичної волі громадян та суб`єктом виборчого процесу, чи ні. З цієї позиції оцінювати діяльність політичної партії в аспекті її участі у загальнодержавних виборах за весь (минулий) період її існування, зокрема з дати створення (реєстрації), - немає сенсу, адже ніяк не вдасться встановити чи сьогоденне існування зареєстрованої політичної партії досі відповідає меті, з якою Закон № 2365-ІІІ пов`язує право громадян на свободу об`єднання в політичні партії, а чи насправді ця партія залишається структурованою одиницею, яка сприяє створенню політичної волі громадян і своєю активною (але не забороненою законом) поведінкою її виражає.

21. Також у контексті справи, що розглядається, Суд звернув увагу, на висловлену судовою палатою у постанові від 19.12.2023 у справі № 640/2933/20 правову позицію, згідно якої в аспекті вирішення питання про наявність підстав для анулювання реєстрації політичної партії з підстави, передбаченої частиною першою статті 24 Закону № 2365-ІІІ, необхідно оцінювати також й дії самої політичної партії щодо висування кандидата/кандидатів на вибори через призму того, чи ця інтенція партії узгоджувалася з вимогами закону (щодо процедури висування) та переслідувала легітимну мету.

22. На підставі наведеного, Верховний Суд констатував, що суди попередніх інстанцій не оцінювали указані обставини у справі № 640/2887/20 через призму тих чинників, про які указав Верховний Суд у постанові від 19.12.2023 у справі № 640/2933/20, і, відповідно, не встановили чи це висування було виявом дійсних намірів політичної партії взяти участь у виборах, а не їх імітуванням.

23. З наведеними у постанові висновками, що підтримані більшістю колегії суддів, їх правовим обґрунтуванням, як і з результатом вирішення спору по суті, не погоджуюсь та заявляю окрему думку в порядку, передбаченому частиною третьою статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

24. Тож, ураховуючи, що зміна підходів до правозастосування може бути непередбачуваною, то задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік іншого тлумачення норм права, не може бути, на мій погляд, підставою для скасування судових рішень попередніх інстанцій, які діяли у відповідності до вказівок Верховного Суду під час направлення справи на новий розгляд першого разу.

25. Обставини справи № 640/2933/20 не є подібними до обставин цієї справи в частині сумнівів щодо реальної спроможності партії приймати участь у виборах (як-то відсутність статусу юридичної особи тощо). У цій справі судами попередніх інстанцій встановлені обставини, які свідчать про дійсність та реальність намірів партії приймати участь у виборах.

26. Підсумовуючи наведене, вважаю, що Верховний Суд помилково скасував законні та обґрунтовані рішення суду першої та апеляційної інстанцій.

...........................

Л.О. Єресько,

Суддя Верховного Суду