Рішення

від 08.03.2024 по справі 605/321/23

ПІДГАЄЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 605/321/23

РІШЕННЯ

Іменем України

"08" березня 2024 р. Підгаєцький районний суд

Тернопільської області

в складі :

головуючого судді Горуц Р.О.

при секретарі Мохун Т.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Підгайці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, шляхом:

- визнання недійсним державного акта на права власності на земельну ділянку серії ІІІ-ТР №035214 від 30 грудня 1999 року на ім`я ОСОБА_7 , яка розташована на території Мужилівського старостинського округу (колишньої Мужилівської сільської ради) Тернопільського району Тернопільської області, площею 1,69 га, з кадастровим номером 6124885000:01:001:0314;

- визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину №392 виданого 29 травня 2017 року державним нотаріусом Монастириської державної нотаріальної контори Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області, на ім`я спадкоємця ОСОБА_6 в частині успадкованої нею земельної ділянки площею 1,6899 га, з кадастровим номером 6124885000:01:001:0314;

- визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,6899 га, з кадастровим номером 6124885000:01:001:0314, здійснену 30 грудня 1999 року в Державному земельному кадастрі та одночасно скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_6 на вищевказану земельну ділянку, вчинену 29 травня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис про право власності №20650798 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1260929361248);

- визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №997960 від 30 квітня 2009 року на ім`я ОСОБА_8 , яка розташована на території Мужилівського старостинського округу (колишньої Мужилівської сільської ради) Тернопільського району Тернопільської області, площею 1,69 га, з кадастровим номером 6124885000:01:001:0313;

- визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину №200 виданого 05 квітня 2012 року державним нотаріусом Підгаєцької районної державної нотаріальної контори, на ім`я спадкоємця ОСОБА_5 в частині успадкованої нею земельної ділянки площею 1,6872 га, з кадастровим номером 6124885000:01:001:0313;

- визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,6872 га, з кадастровим номером 6124885000:01:001:0313, здійснену 30 квітня 2009 року в Державному земельному кадастрі та одночасно скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_5 на вищевказану земельну ділянку, вчинену 18 вересня 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис про право власності №27976926 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1646957761248);

- визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №997961 від 10 квітня 2009 року на ім`я ОСОБА_2 , яка розташована на території Мужилівського старостинського округу (колишньої Мужилівської сільської ради) Тернопільського району Тернопільської області, площею 1,6849 га, з кадастровим номером 6124885000:01:001:0850;

- визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,6849 га, з кадастровим номером 6124885000:01:001:0850, здійснену 10 квітня 2009 року в Державному земельному кадастрі та одночасно скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на вищевказану земельну ділянку, вчинену 03 вересня 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис про право власності №27807558 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1638272161000).

Вказаний позов мотивовано тим, що позивач не може оформити право власності на спадкове майно своїх батьків (земельні ділянки), оскільки державним кадастровим реєстратором 14 квітня 2017 року, йому було відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, з підстав знаходження вказаних земельних ділянок в межах інших земельних ділянок з кадастровими номерами 6124885000:01:001:0313, 6124885000:01:001:0314 та 6124885000:01:001:0850, які належать відповідачам на праві власності і відомості про які вже були внесені до Державного земельного кадастру.

Позивач позбавлений можливості оформити право власності на успадковані ним земельні ділянки та права володіти, користуватися і розпоряджатися ними.

Представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 подано відзив на позов в якому зазначає, що преюдиційні факти, які встановлені судовими рішеннями у справах №605/480/19 та №605/261/21, мають мати своїм наслідком відмову у задоволенні позову у даній справі. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року у справі № 605/480/19 у задоволенні позову ОСОБА_4 до відповідачів про визнання державних актів на право власності на земельну ділянку недійсними, відмовлено, з підстав обрання позивачем неефективного (невірного) способу захисту порушеного права. Зазначає, що у вказаному судовому рішенні, суд апеляційної інстанції встановив, що на час пред`явлення даного позову ОСОБА_4 право власності відповідачів було зареєстровано у встановленому законом порядку в Державному реєстрі речових прав, а також те, що право власності відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на спірні земельні ділянки було набуто в порядку спадкування й підставою набуття ними такого права не були оспорювані державні акти, а свідоцтва про право на спадщину, тому суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання недійсними державних актів на землю, виданих ОСОБА_2 , ОСОБА_8 (спадкодавцю ОСОБА_5 ), ОСОБА_7 (спадкодавцю ОСОБА_6 ) без заявлення поряд із ними вимог про скасування виданих відповідачам ОСОБА_5 і ОСОБА_6 свідоцтв про право власності на вказані земельні ділянки, що стали підставою реєстрації їх у Державному реєстрі речових прав, а також, без заявлення вимог про скасування державної реєстрації права власності відповідачів та припинення речового права на спірні земельні ділянки, як це передбачено вищезгаданим Законом, не відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, а відтак не є ефективним у розумінні ч.1ст.2 ЦПК України, оскільки не спрямований на відновлення порушеного права позивача.

Також вказує на те, що право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , зареєстровано ще за життя одного з батьків позивача у 2009 році. З того часу земельні ділянки, відповідачами, обробляються та перебувають в оренді. Натомість позивач чи його батьки, якщо вважали, що відповідачі порушують їхнє право власності та зайняли їхні земельні ділянки з 2009 року, мали можливість протягом трьох років звернутися до суду з відповідним позовом, при цьому позивач звернувся до суду з позовом після спливу строку позовної давності.

Позивач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Причин своєї неявки суду не повідомив.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позові та просить їх задовольнити. Крім того, додав, що ОСОБА_4 прийняв спадщину, у вигляді двох земельних ділянок після смерті своїх батьків, однак правовстановлюючі документи на них оформити не може, бо в межах цих земельних ділянок, знаходяться земельні ділянки відповідачів. Вважає, що дані позовні вимоги ОСОБА_4 є єдиним правильним способом захисту його прав. Вказане перешкоджає ОСОБА_4 оформити право власності на успадковані ним земельні ділянки. Враховуючи те, що в інтересах позивача подано негаторний позов, а тому в даному випадку не може бути застосована позовна давність.

В судовому засіданні представник відповідача вважає, що позов ОСОБА_4 безпідставний, а тому у його задоволенні просить відмовити з підстав викладених у відзиві, так як позивачем обрано неефективний спосіб захисту, при цьому у тому випадку, якщо суд буде вважати, що позовні вимоги ОСОБА_4 є підставними, то просить відмовити у задоволенні позову у зв`язку із спливом позовної давності. Зазначає, що позивач не є власником тих земельних ділянок, які належали його батькам.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, у їх задоволенні просить відмовити, при цьому додала, що вона на законних підставах отримала державний акт на землю, бо всю свою трудову діяльність пропрацювала в колгоспі, звідки й вийшла на пенсію, на відміну від позивача.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Просить розглядати справу у її відсутності та відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилась, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Причин своєї неявки суду не повідомила.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, прийшов до переконання, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 слід відмовити, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 4, 5 ст.81 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Судом встановлено, що рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 17 лютого 2020 року у цивільній справі №605/480/19 у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Мужилівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області, Підгаєцької РДА про визнання державних актів на право власності на земельну ділянку недійсними відмовлено, у зв`язку із спливом строку позовної давності.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року, рішення Підгаєцького районного суду від 17 лютого 2020 року змінено, його мотивувальну частину викладено у редакції вказаної постанови. В решті рішення залишено без змін.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено, з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, а не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності.

Вищевказаними судовими рішеннями у справі №605/480/19 встановлено наступні обставини.

Позивач народився в сім`ї: батька ОСОБА_9 та матері ОСОБА_10 , що видно із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 26 серпня 1966 року.

Рішенням другої сесії двадцять третього скликання №16 від 27 вересня 1998 року Про передачу земельних часток (паїв) громадянам у приватну власність, вирішено передати громадянам ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у приватну власність земельні частки (паї) загальною площею 4,48 га., з них: ріллі 4,48 га. Дозволено Тернопільському філіалу інституту землеустрою виготовити державні акти на право приватної власності на землю вказаним громадянам.

Батькові позивача - ОСОБА_9 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ТР №020837 від 11 грудня 1999 року належала земельна ділянка площею 2,26 га., яка розташована на території Мужилівської сільської ради.

Матері позивача ОСОБА_10 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ТР №020836 від 11 грудня 1999 року належала земельна ділянка площею 2,22 га., яка розташована на території Мужилівської сільської ради.

Відповідно до рішення п`ятої сесії двадцять третього скликання Мужилівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області за №51 від 14 вересня 1999 року Про затвердження проекту організації території поділу на земельні частки (паї) АФ ОСОБА_11 та передачу безоплатно земельних часток (паїв) у приватну власність членам АФ Галичина, вирішено затвердити проект організації земельних часток (паїв) АФ Галичина в кількості 812 чоловік, загальною площею 1366,5 га. Передано безоплатно у приватну власність земельні частки (паї) членам АФ Галичина згідно додатку.

Як вбачається із інформації архівного відділу Підгаєцької РДА за вих.№ 351/03-03 від 04 вересня 2019 року додаток до вищезазначеного рішення до архіву на зберігання не надходив.

На підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ТР №0134842 від 17 грудня 1999 року відповідачці ОСОБА_2 належало право на земельну частку (пай) розміром 2,09 в умовних кадастрових гектарах, у землі, яка перебуває у колективній власності агрофірми Галичина.

Рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 15 липня 2008 року, яке набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, зобов`язано сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Мужилівське с. Мужилів Підгаєцького району Тернопільської області внести зміни в списки громадян, яким передані у приватну власність земельні частки (паї) за рахунок земель агрофірми ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключивши із даного списку під №312 ОСОБА_12 та включивши під даним номером ОСОБА_2 . Зобов`язано Мужилівську сільську раду Підгаєцького району Тернопільської області надати ОСОБА_2 необхідну довідку на поновлення Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку за №312.

Розпорядженням голови Підгаєцької РДА №379 від 01 серпня 2008 року Про передачу у власність земельної частки (паю) гр. ОСОБА_2 на території Мужилівської сільської ради, передано у власність відповідачці ОСОБА_2 земельну частку (пай) розміром 1,68 га., під номером 312 за рахунок земель колективної власності агрофірми ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Мужилівської сільської ради. Дозволено ліцензованій землевпорядній організації виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку та перенести межі земельної ділянки на місцевість відповідно до проекту організації території земельних часток (паїв) агрофірми ІНФОРМАЦІЯ_1 на території даної сільської ради.

30 квітня 2009 року відповідачці ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №997961, відповідно до якого вона є власником земельної ділянки площею 1,68 га., з кадастровим номером 6124885000:01:001:0850.

Із виписки з протоколу зборів №36 засновників ТзОВ Мужилівське (правонаступник агрофірми Галичина) від 19 липня 2008 року, вбачається, що вказані збори вирішили виділити земельну частку (пай) із земель агрофірми Галичина ОСОБА_8 за №313 згідно списків громадян, яким передаються у приватну власність земельні частки (паї) за рахунок земель агрофірми ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підгаєцькій РДА було доручено внести зміни в списки громадян, яким передаються у приватну власність земельні частки (паї) за рахунок земель агрофірми ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключивши із даного списку під номером 313 ОСОБА_13 та включити під даним номером ОСОБА_8 .

Рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 16 вересня 2008 року, яке набрало законної сили, визнано за ОСОБА_8 право на земельну частку (пай) із земель агрофірми Галичина в умовних кадастрових гектарах до розміру встановленого в агрофірмі.

Розпорядженням голови Підгаєцької РДА №499 від 23 жовтня 2008 року Про передачу у власність земельної частки (паю) гр. ОСОБА_8 на території Мужилівської сільської ради передано у власність гр. ОСОБА_8 земельну частку (пай) розміром 1,69 га., під номером 313 за рахунок земель колективної власності агрофірми ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Мужилівської сільської ради. Дозволено ліцензованій землевпорядній організації виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку та перенести межі земельної ділянки на місцевість відповідно до проекту організації території земельних часток (паїв) агрофірми ІНФОРМАЦІЯ_1 на території даної сільської ради.

30 квітня 2009 року ОСОБА_8 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №997960, відповідно до якого вона була власником земельної ділянки площею 1,69 га., з кадастровим номером 6124885000:01:001:0313.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05 квітня 2012 року №200 вказану земельну ділянку, яка належала ОСОБА_8 , успадкувала відповідач ОСОБА_5 , що видно із інформації відділу у Підгаєцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 28 серпня 2019 року.

Встановлено, що гр. ОСОБА_7 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ТР №035214 від 30 грудня 1999 року належала земельна ділянка під номером АДРЕСА_1 , площею 1,69 га., яка розташована на території Мужилівської сільської ради з кадастровим номером 6124885000:01:001:0314 і яку після смерті останнього, успадкувала відповідач ОСОБА_6 , що підтверджується інформацією відділу у Підгаєцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 28 серпня 2019 року.

Із вище наведеного вбачається, що правовстановлюючі документи на земельні ділянки під номерами 312-314 відповідно громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 було видано ще за життя матері позивача ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Батько позивача ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 12 травня 2016 року.

Позивач після смерті своїх батьків прийняв спадщину у вигляді двох земельних ділянок, що належали його батькам, так як проживав разом із спадкодавцями, що вбачається із довідки виданої виконавчим комітетом Мужилівської сільської ради за вих.№553 від 13 червня 2016 року, для пред`явлення до нотаріальної контори.

В судовому засіданні при розгляді справи №605/480/19 позивач зазначав, що право власності на спадкове майно, що залишилось після смерті його батьків, окрім двох вище вказаних земельних ділянок, він успадкував в судовому порядку, при цьому дані земельні ділянки він не міг успадкувати по тій причині по якій він звернувся до суду із позовом про визнання державних актів на право власності на земельну ділянку недійсними.

У постанові Тернопільського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року (справа №605/480/19), судом апеляційної інстанції, встановлено що рішення державних органів, які стали підставою для видачі відповідачам державних актів на спірні земельні ділянки ні батьками позивача (за життя останніх), ні самим позивачем після їх смерті не оскаржувались.

Належні відповідачам земельні ділянки у 2017-2018 роках передані в оренду ТОВМрія Фармінг Карпати, що підтверджується інформаціями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Із інформації ТОВ Мрія Фармінг Карпати від 21 серпня 2020 року видно, що раніше вказані земельні ділянки, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , відповідно з 02 березня 2014 року та 27 травня 2015 року орендувало ТОВ Багаті Чорноземи, яке 27 травня 2019 року припинено шляхом реорганізації (приєднано до ТзОВ Мрія Фармінг Карпати).

Встановлено, що рішеннями державного кадастрового реєстратора від 14 квітня 2017 року ОСОБА_4 було відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Однією з підстав такої відмови зазначено, що ділянки, що реєструються (успадковані ОСОБА_4 після смерті своїх батьків), знаходяться в межах інших земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які вже були внесені до Державного земельного кадастру.

03 вересня 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності відповідача ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,6849 га з кадастровим номером 6124885000:01:001:0850 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що на території Мужилівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області (на даний час Мужилівського старостинського округу Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області).

03 вересня 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди ТОВМрія Фармінг Карпатина вищевказану земельну ділянку ОСОБА_2

18 вересня 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності відповідача ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 1,6872 га з кадастровим номером 6124885000:01:001:0313 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що на території Мужилівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області, а також право оренди ТОВМрія Фармінг Карпатина підставі договору від 15 серпня 2018 року.

29 травня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності відповідача ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 1,6899 га з кадастровим номером 6124885000:01:001:0314 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що на території Мужилівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області, а також право оренди ТОВМрія Фармінг Карпати на вказану земельну ділянку.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19) та багатьох інших.

При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження №14-256цс18)).

Задоволенняпозову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі №914/2618/16 (провадження № 12-25гс21).

Такий позов (віндикаційний) ОСОБА_4 не був заявлений, а одним з основних принципів цивільного судочинства є принцип диспозитивності, що передбачено у пункті 5 частини третьої статті 2 та статті13 ЦПК України, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог цьогоКодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 1952-IV право власності підлягає державній реєстрації.

Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозізакону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі прав у частині належності права власності на спірне майно.

Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову (пункт 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20)).

У постанові від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21)Велика ПалатаВерховного Суду зробила висновки про те, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача права володіння майном; відсутність або наявність в особи права володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Судом встановлено, що у ОСОБА_4 за наведених вище обставин, відсутнє право володіння земельними ділянками, які належали його батькам і які він фактично прийняв у спадщину, однак не оформив право власності на них.

Вказані обставини також підтверджено в судовому засіданні учасниками справи.

Рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 29 липня 2021 року (а.с. 92-94), яке не оскаржувалось та набрало законної сили, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно відмовлено.

Як встановлено судом апеляційної інстанції при розгляді справи №605/480/19 за позовом ОСОБА_4 , право власності відповідачів на спірні земельні ділянки ще до пред`явлення ОСОБА_4 такого позову було зареєстровано у встановленому законом порядку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55,124 Конституції Українитаст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу для захисту цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Відповідно до ч.1ст.125 ЗК Україниправо власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону УкраїниПро державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень (надалі Закону).

Згідно п.1 ч.1 ст.2 Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом ч.4 ст.18 Закону державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку.

Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельні ділянки, що здійснюється з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Державного земельного кадастру про наявність/відсутність зареєстрованих речових прав щодо відповідної земельної ділянки до 1 січня 2013 року.

За результатами розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (ч.1 ст.26 Закону).

В силу п.п.3, 8, 9 ч.1 ст.27 Закону підставами для державної реєстрації права власності та інших речових прав є, у тому числі, свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою чи його дублікат; державний акт про право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю; державний акт на права власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею, видані до 1 січня 2013 року; судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.п. 10 п. 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є, в тому числі, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

У постанові від 13 липня 2022 року у справі №199/8324/19 (провадження № 14-212цс21)Велика ПалатаВерховного Суду зробила висновки про те, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі №910/2861/18, зазначила, що у разі незаконного заволодіння майном власника іншою особою, належним способом захисту є віндикаційний позов (стаття 387 ЦК України). Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. При цьому в тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

У постанові від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13 (провадження №12-158гс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав.

Позивачем в даному випадку пред`явлено негаторний позов, незважаючи на те, що останній не володіє річчю (земельними ділянками, які належали його батькам).

За змістомч.ч.1,2ст.78ЦК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Враховуючи те, що на час пред`явлення позову ОСОБА_4 , право власності відповідачів на спірні земельні ділянки, було зареєстровано у встановленому законом порядку, що встановлено також, судом апеляційної інстанції, а також й те, що позивач не володіє вказаними земельними ділянками, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді пред`явлення негаторного позову (усунення перешкод в користуванні земельними ділянками), не є ефективним в розумінні ч.1 ст.2 ЦПК України, оскільки не спрямований на відновлення порушеного права позивача.

На переконання суду належним способом захисту цивільного права, в даному випадку є подання віндикаційного позову (витребування майна з чужого незаконного володіння).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками, необхідно відмовити.

Судові витрати покласти на позивача в межах ним понесених.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 263, 265 ЦПК України ст.ст.78, 125, 140, 152 ЗК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_4 від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками відмовити.

Судові витрати відповідно до ст.141 ЦПК України покласти на позивача в межах ним понесених.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 цього Кодексу.

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житель с. Мужилів Підгаєцького району Тернопільської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;

Представник позивача: Кукурудза Андрій Євгенович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №510 від 20 червня 2008 року, місцезнаходження м. Тернопіль вул. Яремчука, 41;

Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителька с. Мужилів Підгаєцького району Тернопільської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителька АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , останнє відоме місце реєстрації: с. Мужилів Підгаєцького району Тернопільської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ;

Представник відповідача: Маланюк Олег Ярославович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №603 від 20 квітня 2007 року, м. Івано-Франківськ вул. Галицька, 41а.

Повний текст рішення складено 15 березня 2024 року.

Головуючий: Р. О. Горуц