Рішення

від 13.03.2024 по справі 581/409/22

ЛИПОВОДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 581/409/22

Провадження № 8/581/2/24

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 березня 2024 року с-ще Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі: головуючого - судді Бутенка Д.В., за участю секретаря судового засідання Бочкун Л.І., у присутності представника заявника Пономаренко І.В., позивачки ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Липова Долина заяву Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області про перегляд за нововиявленою обставиною рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 17 листопада 2022 року у цивільній справі загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

Сутність поданої заяви про перегляд рішення суду за нововиявленою обставиною

У лютому 2024 року Липоводолинська селищна рада Роменського району Сумської області звернулася до суду з заявою про перегляд рішення суду, ухваленого у даній справі, за нововиявленою обставиною. В обгрунтування зазначеної заяви заявник посилався на те, що рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 17 листопада 2022 року у цивільній справі № 581/409/22 визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/3 земельних ділянок площами 3,0855 га та 0,14 га (кадастровий номер: 5923255100:02:003:0190, кадастровий номер: 5923255100:02:002:0222), які належали померлому ОСОБА_3 , як набуте нею в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , який помер у селищі Липова Долина Липоводолинського району Сумської області. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено у зв`язку з його необґрунтованістю. Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 листопада 2021 року у справі № 581/283/21 визнано недійсним державний акт серії ЯБ №335691 на право власності на земельну ділянку площею 3,2258 га, розташовану на території Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виданий на ім`я ОСОБА_4 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01.08.361.00629 від 20 грудня 2005 року (рішення суду набрало законної сили 16 лютого 2022 року).

Заявник зазначав про те, що підставою для ухвалення рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 17 листопада 2022 року у справі №581/409/22 про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом було рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 листопада 2021 року у справі №581/283/21 про визнання недійсним державного акта серії ЯБ №335691 на право власності ОСОБА_4 на ці земельні ділянки. Однак, постановою Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі №581/283/21 задоволено касаційну скаргу ОСОБА_4 , правонаступниками якої є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 листопада 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області, Роменської районної державної адміністрації Сумської області, ОСОБА_4 , правонаступниками якої є: ОСОБА_5 ОСОБА_6 , третя особа Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку скасовано. Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області, Роменської районної державної адміністрації Сумської області, ОСОБА_4 , правонаступниками якої є: ОСОБА_5 ОСОБА_6 третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку. Також у заяві селищна рада посилалася на наявність чинного державного акта серії ЯБ №335691 на право власності на земельну ділянку площею 3,2258 га, розташовану на території Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виданого на ім`я ОСОБА_4 , та вважала, що відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом.

Заявник просив суд скасувати рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 17 листопада 2022 року у даній цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позиція представника заявника, позивача та її представника щодо поданої заяви

Представник заявника ОСОБА_7 , підтримавши зазначену вище заяву із вищенаведеної підстави, додатково суду пояснила про те, що рішення суду у даній справі ухвалювалося саме на підставі скасованого постановою Верховного Суду від 17 січня 2024 року рішення суду від 22 листопада 2021 року у справі № 581/283/21. Уточнювала те, що нововиявленою обставиною у даній справі є саме скасування останнього рішення місцевого суду судом касаційної інстанції у справі № 581/283/21, оскільки суд касаційної інстанції підтвердив чинність державного акту на право власності на землю, виданого на ім`я ОСОБА_4 , і відповідно на даний час відсутні підстави для визнання права на спадщину на цю землю за позивачем ОСОБА_1 . Зазначала, що саме через це рішення місцевого суду у даній справі слід скасувати та ухвалити нове рішення суду про відмову у задоволенні заявленого позову в повному обсязі.

У поданих до суду письмових поясненнях Липоводолинської селищної ради зазначалося про набуття ОСОБА_4 у передбаченому ЗК України порядку права власності на земельну ділянку, що підтверджувалося виданим державним актом на право власності на землю, а також рада вважала, що при чинному державному акті на право власності на землю відсутні підстави для визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за ОСОБА_1 . Уточнювала те, що підставою для ухвалення рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 17 листопада 2022 року у справі № 581/409/22 було саме рішення Липоводолиського районного суду Сумської області від 22 листопада 2021 року у справі № 581/283/21 про визнання недійсним державного акту на право власності ОСОБА_4 на земельні ділянки, проте після скасування постановою Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі № 581/283/21 рішення місцевого суду від 22 листопада 2021 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 поновлено право власності ОСОБА_4 на дві земельні ділянки, яке підтверджено державним актом на право власності серії ЯБ № 335691, та на даний час це майно увійшло до складу спадщини вже померлої ОСОБА_4 , спадкоємцями якої є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (саме вони мали би бути належними відповідачами у справі № 581/409/22).

Позивач ОСОБА_1 , заперечуючи проти поданої селищною радою заяви, суду пояснила що спірна земельна ділянка належала ОСОБА_3 на законних підставах та вона, як його спадкоємець, набула право власності на неї з дати смерті її діда, а ОСОБА_4 не була його спадкоємцем та не могла набути права на неї, отримуючи державний акт на право власності на земельну ділянку. Уважала, що чинність державного акту на право власності на земельну ділянку, видане на ім`я ОСОБА_4 не має значення для даної справи, права її спадкоємців рішенням у даній справі не порушуються, а її право власності на 2/3 частини зазначеного вище земельного паю не можуть бути припиненні в порядку перегляду рішення у даній справі за нововиявленою обставиною.

ОСОБА_1 у поданому запереченні проти заяви селищної ради про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами зазначала про хибність доводів відповідача стосовно того, що підставою для ухвалення рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 17.11.2022 року у справі №581/409/22 є інше рішення цього ж суду від 22 листопада 2021 року у справі №581/283/21, оскільки рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 листопада 2021 року у справі № 581/283/21 дійсно враховувалося судом при винесенні рішення у справі №581/409/22, але виключно в частині встановлених ним обставин набуття права власності на спірні земельні ділянки; підставою для прийняття Липоводолинським районним судом Сумської області рішення у справі №581/409/22 стало не судове рішення від 22 листопада 2021 року у справі №581/283/21, а виключно встановлені судом при розгляді справи № 581/283/21 обставини. Уточнювала те, що підставою для задоволення позову у справі №581/409/22 було встановлення судом на підставі належних і допустимих доказів набуття за життя ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку сукупною площею 3,2258 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області (кадастрові номери: 5923255100:02:003:0190, 5923255100:02:002:0222), на яку в подальшому без відповідних правових підстав державний акт на право власності серії ЯБ № 335691 отримала інша особа - ОСОБА_4 . Також судом було встановлено, що у порядку спадкування за законом та за заповітом після смерті ОСОБА_3 та його дочки ОСОБА_8 позивачка набула право власності на земельний пай (ділянку) у розмірі 2/3 його частини (1/3 після смерті рідної матері та 1/3 після смерті свого батька, який успадкував цю частину після смерті своєї дружини, при відмові прийняти спадщини після смерті свого батька братом позивачки на користь останньої). Постановою суду касаційної інстанції від 17 січня 2024 року підтверджено право власності спірної земельної ділянки був спочатку ОСОБА_3 , а в подальшому - ОСОБА_8 та її спадкоємці, у тому числі позивач, а також те, що ОСОБА_4 жодних прав на спірну земельну ділянку не мала й незаконно нею заволоділа. Також зазначала про те, що скасування на підставі постанови Верховного Суду від 17 січня 2024 року рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 листопада 2021 року у справі №581/283/21 не впливає на юридичну оцінку жодної з обставин, які стали підставою для визнання за ОСОБА_1 права власності на спірні земельні ділянки на підставі рішення у справі № 581/409/22 й не може спричиняти інше вирішення цього спору. Уточнювала те, що оскільки ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку в порядку, встановленому чинним на той час законодавством, то це право не може бути припинено лише через незаконну видачу державного акта на ім`я іншої особи, оскільки це буде порушенням конституційного принципу непорушності права власності.

Представник позивача ОСОБА_2 , підтримавши позицію її довірительниці, суду пояснила про відсутність як такої підстави для перегляду рішення суду від 17 листопада 2022 року у даній справі, яка передбачена п.3 ч.2 ст.423 ЦПК України, оскільки рішення суду від 22 листопада 2021 року у справі № 581/283/21 не було підставою для ухвалення рішення суду у даній справі від 17 листопада 2022 року, так як суд встановив відповідні обставини на підставі досліджених доказів, приєднаних до цієї справи. Зауважувала на тому, що обставини встановлені у даній справі щодо набуття за життя ОСОБА_3 права на земельний пай та про набуття ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом права на спадщину у виді зазначеного паю не спростовані судом касаційної інстанції (навпаки цим рішенням підтверджено належне позивачці право) та вони не викладалися у рішенні суду від 22 листопада 2021 року у справі № 581/283/21; під сумнів також не поставлено набуття позивачем права власності на земельний пай після смерті її діда; державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_4 , не є підставою для виникнення та припинення права власності на землю у ОСОБА_1 , яка набула цей право на підставі ухваленого у даній справі рішення суду, уважаючи, що для захисту права позивача на спадщину після смерті ОСОБА_3 не є обов`язковою умовою скасування чи визнання недійсним державного акту на право власності, виданого на ім`я ОСОБА_4 .

Процесуальні дії суду у даній справі

Ухвалою Липоводолинського районного суду Сумської області від 19 лютого 2024 року в даній справі відкрито провадження за заявою ради про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами та призначено розгляд заяви у відкриті судові засідання. 04 березня 2024 року відкладено розгляд заяви на іншу дату за заявою представника позивача. 13 березня 2024 року заяву розглянуто по суті.

Установлені судом фактичні обставини при розгляді заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 листопада 2021 року у цивільній справі № 581/283/21, залишеним без змін постанову Сумського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним Державний акт серії ЯБ №335691 на право власності на земельну ділянку площею 3,226 га, розташовану на території Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виданий на ім`я ОСОБА_2 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01.08.361.00629 від 20 грудня 2005 року. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Ухвалюючи судові рішення в частині визнання недійсним державного акту, суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції виходили з того, що земельний пай площею 3,226 га, який за життя належав ОСОБА_3 після розпаювання земель колгоспу «Липоводолинський», було включено до земельної ділянки, переданої у власність для організації фермерського господарства ОСОБА_4 загальною площею 25,3 га. Проте, спадкоємиця ОСОБА_3 за заповітом ОСОБА_8 не була включена до списку громадян, яким погоджується надання дозволу на розробку технічної документації по виготовленню державних актів на право власності на землю, а ОСОБА_4 погоджено надання такого дозволу без достатньої правової підстави. Суди дійшли висновку про порушення діями усіх відповідачів вимог земельного та цивільного законодавства при переоформленні права власності на частку земельної ділянки, що призвело до порушення прав на спадщину ОСОБА_8 та надалі її спадкоємців, зокрема, і ОСОБА_1 , у зв`язку з чим державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_4 серії ЯБ №335691, судами визнано недійсним (https://reyestr.court.gov.ua/Review/101244055, https://reyestr.court.gov.ua/Review/103477113, а.с.54-61).

Постановою Верховного Суду від 17 січня 2024 року у цивільній справі № 581/283/21 скасовано рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 листопада 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області, Роменської районної державної адміністрації Сумської області, ОСОБА_4 , правонаступниками якої є: ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , третя особа Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області, Роменської районної державної адміністрації Сумської області, ОСОБА_4 , правонаступниками якої є: ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , третя особа Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Зазначене судове рішення суду касаційної інстанції мотивувалося помилковим неврахуванням судами першої та апеляційної інстанцій того, що для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність позивачки про порушення її прав (суб`єктивний аспект), а й об`єктивна можливість знати про обставини порушення їх прав (об`єктивний аспект). Передача земельних ділянок у власність колишнім членам фермерського господарства у розмірі належних ним часток відбулася у 2004 році, спадкоємиця власника земельної частки (паю) ОСОБА_3 - ОСОБА_8 , яка прийняла спадщину та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя не оспорювала надання земельної ділянки в натурі у розмірі частки, яка належала спадкодавцю. Спадкоємці ОСОБА_9 також не оспорювали передачу землі іншій особі. Державний акт про право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 отримала 20 грудня 2005 року, до суду з позовом про визнання його недійним позивачка звернулась у травні 2021 року, загальний (трирічний) строк позовної давності станом на день подачі позову вже сплив. Позивачка за викладених обставин мала об`єктивну можливість знати про обставини порушення її прав, проте за захистом порушеного права звернулась із пропуском позовної давності. Висновки судів попередніх інстанцій про те, що позовна давність не пропущена, оскільки про надання земельної ділянки в натурі відповідачці у розмірі частки, яка належала ОСОБА_3 , позивачка дізналась у 2018 році із розмови з ОСОБА_4 , не узгоджуються з встановленими обставинами справи та не відповідають вимогам статті 261 ЦК України. Звернення ОСОБА_1 до суду у липні 2018 року з позовом про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 335691, виданого 20 грудня 2005 року на ім`я ОСОБА_4 на земельну ділянку площею, 3,226 га, у задоволенні якого було відмовлено у зв`язку з незалученням до участі у справі належного відповідача, не свідчить про переривання позовної давності, оскільки переривання строку можливе лише в межах загальної позовної давності (а.с.110-117, https://reyestr.court.gov.ua/Review/116606752).

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 17 листопада 2022 року у даній справі визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки земельної ділянки загальною площею 3,0855 га (кадастровий номер: 5923255100:02:003:0190), яка належала померлому ОСОБА_3 , як набуте нею в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , який помер у селищі Липова Долина Липоводолинського району Сумської області, та право власності на 2/3 частки земельної ділянки (паю) загальною площею 0,14 га (кадастровий номер: 5923255100:02:002:0222), яка належала померлому ОСОБА_3 , як набуте нею в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , який помер у селищі Липова Долина Липоводолинського району Сумської області.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено у зв`язку з його необґрунтованістю. Зазначене рішення суду не оскаржувалося в апеляційному порядку та набрало законної сили 22 грудня 2022 року (а.с.95-98).

До ухвалення вищенаведених судових рішень, рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 20 серпня 2019 року у справі № 581/478/18 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_10 до ОСОБА_4 , треті особи без права заявлення самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру в Сумській області, Липоводолинська районна державна адміністрація Сумської області, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання права власності на спадкове майно, відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання права власності на спадкове майно у повному обсязі у зв`язку зі спливом загального строку позовної давності (https://reyestr.court.gov.ua/Review/83866637).

Постановою Сумського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року рішення місцевого суду від 20 серпня2019 року скасовано та ухвалено нове про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку площею 3,226 га, виданий на ім`я ОСОБА_4 , через неправильне застосування норм закону про позовну давність. У частині вимоги про визнання права власності на спадкове майно відмовлено у зв`язку із недоведеністю порушення прав позивачів (https://reyestr.court.gov.ua/Review/86110413).

Постановою Верховного Суду від 24 лютого 2021 року постанову Сумського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року скасовано, рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 20 серпня 2019 року змінено внаслідок неналежного складу відповідачів (Липоводолинська районна державна адміністрація не була залучена до участі в справі в якості співвідповідача (https://reyestr.court.gov.ua/Review/95469701).

Норми права, які підлягають застосуванню у даній справі

Як передбачено п.3 ч.2 ст.423 ЦПК України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Згідно зі ст.424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано: 1) з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення; 3) з підстави, визначеної пунктом 3 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Згідно з ч.3,ч.4 ст.429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд: 1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду; 2) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду; 3) приймає постанову - якщо переглядалася постанова.

Висновки суду по суті поданої заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами

1. Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику.

Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у даній справі у межах поданої Липоводолинською селищною радою заяви є скасування Верховним Судом рішення місцевого суду, яке стало підставою для ухвалення іншого рішення суду, що підлягає перегляду (п.3 ч.2 ст.423 ЦПК України).

Сутнісний зміст вищезазначеної норми процесуального права формує у суду висновок про те, що необхідними умовами для кваліфікації обставин як таких, що визначені пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України в якості нововиявлених, є те, що вони:

1) існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення);

2) спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, або якщо наслідком скасування судового рішення є інше за змістом вирішення спору та 3) мають важливе значення для її розгляду.

При ухваленні рішення суду від 17 листопада 2022 року про визнання права власності на дві земельні ділянки за ОСОБА_1 в порядку спадкування суд досліджував письмові докази у цій справі та виснував те, що за свого життя ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку сукупною площею 3,2258 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області (кадастрові номери: 5923255100:02:003:0190, 5923255100:02:002:0222), на яку в подальшому ОСОБА_4 без відповідних правових підстав отримала державний акт на право власності (серія ЯБ № 335691), виданий на її ім`я та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 01.08.36.00629 від 20 грудня 2005 року. Також підсумовуючи сформульовані мотиви прийнятого рішення, суд сформулював висновок про те, що у порядку спадкування за законом та за заповітом після смерті ОСОБА_3 та його дочки ОСОБА_8 позивачка набула право власності на вищевказаний земельний пай (ділянку) у розмірі 2/3 його частини (1/3 після смерті рідної матері та 1/3 після смерті свого батька, який успадкував цю частину після смерті своєї дружини, при відмові прийняти спадщину після смерті свого батька братом позивачки на користь останньої).

Аналіз описово-мотивувальних частин рішення суду, яке переглядається за нововиявленими обставинами, підтверджує те, що суд у встановлених обставинах справи не лише констатував визнання недійсним в судовому порядку державного акту на право власності на земельну ділянку площею 3,22 га, виданого на ім`я ОСОБА_4 , а й у сформульованих висновках про часткове задоволення заявленого позову ОСОБА_1 на підставі досліджених доказів наводив посилання на зазначене рішення місцевого суду з установленими в ньому хронологічними обставинами набуття за життя ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку сукупною площею 3,22 га із зазначенням сформульованих мотивів суду про набуття ОСОБА_1 права власності на земельний пай у розмірі 2/3 його частини в порядку спадкування (абз.1,2,11-16 мотивувальної частини рішення суду від 21 листопада 2021 року, абз. 1-10 мотивувальної частини рішення суду «Висновки суду по суті заявлених вимог» у даній справі).

Із урахуванням цього, суд уважає що скасоване в касаційному порядку рішення суду першої інстанції від 22 листопада 2021 року у цивільній справі № 581/283/21 було в нижченаведеній частині правовим обґрунтуванням (підставою) для ухвалення судового рішення, яке переглядається у даній справі, так як первинно обставини в частині набуття ОСОБА_3 за свого життя прав на земельний пай загальною площею 3,2258 га були встановлені у рішенні місцевого суду від 22 листопада 2021 року (справа № 581/283/21) та в подальшому на це судове рішення та на встановлені у ньому вищезазначені обставини послався суд у рішенні від 17 листопада 2022 року при визнанні права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за ОСОБА_1 (дана справа №581/409/22). Тобто судове рішення у даній справі у вищенаведеній частині обґрунтовувалося установленими обставинами у скасованому судом касаційної інстанції рішенні місцевого суду від 22 листопада 2021 року, наведені обставини окремо на підставі досліджених письмових доказів у цивільній справі № 581/409/22 судом не встановлювалися.

Також скасування зазначеного вище судового рішення у цивільній справі № 581/283/21 судом касаційної інстанції у зазначеній вище частині з ухваленням нового рішення Верховного Суду про відмову у задоволенні позову за пропуском строку позовної давності хоча і не спростовують фактичні обставини, які покладені в основу рішення суду, ухваленого у даній справі щодо набуття ОСОБА_3 за свого життя прав на земельний пай загальною площею 3,2258 га, проте скасування цього судового рішення практично приводить до іншого (протилежного) вирішення спору саме у даній справі. На думку суду, це пов`язується із тим, що при діючому державному акті на право власності на землю, хоча і виданого з порушеннями чинного законодавства на ім`я ОСОБА_4 , та який через пропуск позовної давності ОСОБА_1 не може бути визнаний недійсним в судовому порядку, одночасно не може зберігати юридичну дію рішення суду про визнання права власності за ОСОБА_1 на певну частину земельної ділянки з подальшою державною реєстрацією цих прав, на яку виданий та діє чинний вищенаведений правовстановлюючий документ. Це практично призводить до одночасної дії декількох правовстановлюючих документів на один і той самий об`єкт нерухомості, що суперечить засадам офіційного визнання й підтвердження державою фактів виникнення права на нерухоме майно, що є неприпустимим із огляду на положення ст.126 ЗК України (в редакції станом на час оформлення та видачі державного акту на право власності на землю ОСОБА_4 та станом на день реєстрації права власності за ОСОБА_1 у відповідному реєстрі на виконання рішення суду), п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у відповідній редакції станом на день проведення реєстраційних дій на ім`я позивача у даній справі) і створює юридичну суперечність у дії двох правовстановлюючих документів (державного акту на право власності на землю та рішення суду з подальшою реєстрацією прав на майно за позивачем).

Отже, наведена заявником обставина щодо скасування в касаційному порядку судових рішень у спорі про визнання недійсним державного акту на право власності на землю з підстави порушення ОСОБА_4 , Липоводолинською селищною радою, Липоводолинською районною державною адміністрацією норм цивільно-земельного законодавства при переоформленні права власності на частку земельної ділянки, належну ОСОБА_3 (цивільна справа № 581/283/21) впливає на юридичну оцінку установлених у рішенні суду від 17 листопада 2022 року (цивільна справа № 581/409/22) обставин щодо набуття позивачкою в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 (діда позивачки) та ОСОБА_8 (матері позивачки) права власності на 2/3 частки земельного паю при достовірному доведені пропуску ОСОБА_1 строку позовної давності для захисту її права на спадщину.

Також суд уважає, що скасоване в касаційному порядку рішення місцевого суду від 22 листопада 2021 року у цивільній справі № 581/283/21 має преюдиційний зв`язок із рішенням місцевого суду від 17 листопада 2022 року у даній справі, оскільки ці судові рішення пов`язані між собою установленими в них обставинами справ (предметами доказування по справах) щодо набуття ОСОБА_3 за свого життя прав на земельний пай загальною площею 3,2258 га та подальшим набуттям позивачкою в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_8 права власності на 2/3 частки зазначеного земельного паю та факти, які встановленні у першій справі (справа № 581/283/21), з огляду на результати касаційного перегляду рішення суду від 22 листопада 2021 року, мають наслідкове значення для даної справи № 581/409/22.

Крім того, обставина пропуску загального строку позовної давності ОСОБА_1 без наявності поважних причин для його поновлення існувала станом на час ухвалення рішення місцевого суду від 17 листопада 2022 року, і беззаперечно стала підтвердженою для сторін та суду у даній справі вже після прийняття постанови Верховним Судом від 17 січня 2024 року у цивільній справі № 581/283/21 (завершення перевірки законності та обґрунтованості судових рішень у зазначеній справі на національному рівні).

Таким чином, сформульована заявником обставина для перегляду рішення суду від 17 листопада 2022 року у даній справі із урахуванням констатованої судом касаційної інстанції правильності висновків суду, викладених у рішенні від 22 листопада 2021 року щодо набуття ОСОБА_3 за свого життя прав на земельний пай загальною площею 3,2258 га та про порушення відповідачами права спадкоємців на отримання земельної ділянки у розмірі частки (паю), належного ОСОБА_3 , є нововиявленою в розумінні п.3 ч.2 ст. 423 ЦПК України у даній справі № 581/409/22, так як саме по собі скасування рішення суду першої інстанції у цивільній справі № 581/283/21 має наслідком інше за змістом вирішення спору у цивільній справі № 581/409/22 щодо набуття в порядку спадкування ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки двох земельних ділянок, які належали її діду ОСОБА_3 та матері позивачки.

2. Із огляду на наведене вище та ураховуючи чинність після прийняття постанови Верховним Судом від 17 січня 2024 року у справі № 581/283/21 державного акту на право власності на землю, виданого первинно на ім`я ОСОБА_4 , суд уважає, що рішення місцевого суду від 17 листопада 2022 року про визнання права власності на 2/3 частини земельної ділянки за ОСОБА_1 підлягає скасуванню за нововиявленою обставиною з ухваленням нового рішення суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у даній справі у зв`язку з обранням нею неефективного та неналежного способу захисту її права на спадщину при пропуску строку позовної давності шляхом визнання за нею права власності на майно в порядку спадкування.

3. При вирішенні по суті даної заяви суд також ураховує те, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень, згідно з яким жодна сторона не може вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду справи та постановлення у ній нового рішення. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 9 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України» («Zheltyakov v. Ukraine»), заява № 4994/04, п. 42-43,52 рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п.40 рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», п.21-22 рішення ЄСПЛ від 07 вересня 2023 року у справі «Мітсопулос проти України»).

Також Європейський суд з прав людини наголошував на тому, що перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами не може використовуватися як прихована апеляція, а перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами не порушує основоположних принципів судочинства доти, доки процедура перегляду використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (п.27-28 рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі «Праведна проти Росії», а також п.31-32 рішення ЄСПЛ від 31 травня 2007 року у справі «Лізанець проти України»).

Застосовуючи зазначену судову практику у даній справі із урахуванням установлених у ній обставин та сутності постанови касаційного суду, суд приймає до уваги наступне:

3.1. Право власності на один об`єкт нерухомості (земельний пай загальною площею 3,22 га) одночасно не може належати декільком фізичним особам із відповідним оформленням права власності на нього (один із цих власників отримав за свого життя правовстановлюючий документ із порушенням чинного на той час законодавства ( ОСОБА_4 ), а інший власник, який набув права на це майно на підставі судового рішення, при пропуску строку позовної давності та при юридичній неможливості визнати недійсним чи скасувати правовстановлюючий документ першого власника (позивач у даній справі ОСОБА_1 );

3.2. Позовна давність є визначальним національним інститутом цивільного права, який реалізує принцип юридичної визначеності у спірних цивільних правовідносинах між ОСОБА_4 (її спадкоємцями) і ОСОБА_1 , практичне застосування якого означає те, що ОСОБА_1 при виникненні у неї право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_8 (це констатовано у постанові суду касаційної інстанції від 17 січня 2024 року у справі № 581/283/21 та у рішенні суду від 17 листопада 2022 року у даній справі) не може захистити належне набуття й оформлення цього права в судовому порядку через протиправні дії ОСОБА_4 , вчинені за життя останньої, з підстави пропуску трирічного строку позовної давності при невстановленні судами поважності причин для його пропуску;

3.3. При наведених вище обставинах та при наявності права на спадщину у ОСОБА_1 після спливу загального строку позовної давності для здійснення судового захисту її права та після набрання законної сили постановою суду касаційної інстанції від 17 січня 2024 року у справі № 581/283/21 зберігає чинність державний акт на право власності на землю, виданий з порушеннями чинного законодавства на ім`я ОСОБА_4 . Також суд ураховує, те що про практичну дію чітких, однозначно зрозумілих й передбачуваних за наслідками норм національного законодавства щодо позовної давності позивачка була обізнана після завершення розгляду іншої цивільної справи № 581/478/18 за її позовом, яка розглядалася протягом 2018-2021 років, в якій вперше судами був практично застосований наслідок пропуску ОСОБА_1 загального строку позовної давності. Ці обставини підтверджують дотримання принципу правової визначеності при спробі судами остаточно вирішити спір про право на спадщину за ОСОБА_1 у цивільній справі до ухвалення рішення місцевого суду від 17 листопада 2022 року у справі № 581/409/22.

Таким чином, сукупність вищенаведених важливих, винятково значущих та невідворотних обставин правового змісту, які з урахуванням результатів касаційного перегляду судових рішень у справі № 581/283/21, дозволяють суду відступити від принципу юридичної визначеності в аспекті неможливості перегляду остаточного судового рішення за нововиявленою обставиною у даній справі з метою виправлення помилкового правового підходу щодо визнання за позивачем права власності на частину двох земельних ділянок на підставі рішення місцевого суду від 17 листопада 2022 року у даній справі, а тому суд уважає за необхідне скасувати зазначене судове рішення за нововиявленою обставиною, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі з підстави наведеної вище.

4. Спростування судом істотних доводів представників сторін у даній справі

Довід представника заявника ОСОБА_7 про те, що у даній справі ОСОБА_4 є неналежним відповідачем та замість неї повинні бути залучені її спадкоємці, суд уважає неспроможнім з огляду на усіченість стадії провадження даної справи і не заявлення клопотань про це позивачем на попередніх стадіях розгляду даної справи, як це передбачено ч.1-3 ст.51 ЦПК України.

Довід представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про констатацію у постанові суду касаційної інстанції правильності установлених судами у справі № 581/283/21 обставин щодо набуття прав на спірну земельну ділянку з порушеннями норм земельно-цивільного законодавства замість ОСОБА_3 ОСОБА_4 та про підтримання Верховним Судом обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій про порушення відповідачами прав спадкоємців, включаючи ОСОБА_1 , на земельну ділянку у власність у розмірі частки (паю), яка за життя належала ОСОБА_3 та як наслідок практичну неможливість перегляду рішення у даній справі за нововиявленими обставинами через неспростування цим судом правильності установлених фактичних обставин справи, не є переконливим із огляду на вищенаведені мотиви суду про доведеність наявності у даній справі нововиявленої обставини, передбаченої п.3 ч.2 ст.423 ЦПК України.

Доводи представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про те, що державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_4 , не є підставою для виникнення та припинення права власності на землю у ОСОБА_1 , яка набула цей право на підставі ухваленого у даній справи рішення суду, а також про те, що для захисту права позивача на спадщину після смерті ОСОБА_3 не є обов`язковою умовою скасування чи визнання недійсним державного акту на право власності на землю, виданого на ім`я ОСОБА_4 , також не є переконливими та спростовуються сформульованими судом висновками, які наведені у п.1-3 мотивувальної частини даного рішення суду.

5. Із урахуванням наведеного вище, суд убачає наявність законної та виняткової підстави для задоволення заяви Липоводолинської селищної ради про перегляд рішення місцевого суду від 17 листопада 2022 року за нововиявленою обставиною у зв`язку з її обґрунтованістю, а тому зазначене рішення місцевого суду у даній справі слід скасувати та ухвалити нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 259, 263-265, п.3 ч.2 ст.423, п.1 ч.4 ст.429 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області про перегляд за нововиявленою обставиною рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 17 листопада 2022 року у даній цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом.

Скасувати за нововиявленою обставиною рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 17 листопада 2022 року, ухвалене у даній справі за позовом ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом.

Рішення суду, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Липоводолинська селищна рада Роменського району Сумської області (місцезнаходження юридичної особи: вул. Полтавська, буд. 32, с-ще Липова Долина, Роменський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 04390972).

Повний текст рішення суду складено 15 березня 2024 року.

Суддя Д. В. Бутенко