ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2024 року м.Суми
Справа №581/409/22
Номер провадження 22-ц/816/1324/24
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
сторони :
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач Липоводолинська селищна рада Роменського району Сумської області,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 13 березня 2024 року в складі судді Бутенка Д.В., ухвалене у селищі Липова Долина, повний текст якого складено 15 березня 2024 року,
в с т а н о в и в:
У лютому 2024 року Липоводолинська селищна рада Роменського району Сумської області звернулася до суду з заявою про перегляд за нововиявленою обставиною рішення суду, ухваленого у справі за позовом ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом.
В обгрунтування зазначеної заяви заявник посилався на те, що рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 17 листопада 2022 року у цивільній справі № 581/409/22 визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/3 земельних ділянок площами 3,0855 га та 0,14 га (кадастровий номер: 5923255100:02:003:0190, кадастровий номер: 5923255100:02:002:0222), які належали померлому ОСОБА_2 , як набуте нею в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . У задоволенні позову в іншій частині відмовлено у зв`язку з його необґрунтованістю. Підставою для ухвалення цього рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 було рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 листопада 2021 року у справі №581/283/21 про визнання недійсним державного акта серії ЯБ №335691 на право власності ОСОБА_3 на ці земельні ділянки. Однак, постановою Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі №581/283/21 задоволено касаційну скаргу ОСОБА_3 , правонаступниками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 листопада 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року скасовано, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області, Роменської районної державної адміністрації Сумської області, ОСОБА_3 , правонаступниками якої є: ОСОБА_4 ОСОБА_5 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.
Посилаючись на зазначені обставини, а також на те, що відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 з огляду на наявність чинного державного акта серії ЯБ №335691 на право власності на земельну ділянку площею 3,2258 га, розташовану на території Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виданого на ім`я ОСОБА_3 , заявник просив суд скасувати рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 17 листопада 2022 року у даній цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 13 березня 2024 року задоволено заяву Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області про перегляд за нововиявленою обставиною рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 17 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом.
Скасовано за нововиявленою обставиною рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 17 листопада 2022 року, ухвалене у даній справі за позовом ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом.
Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом.
ОСОБА_1 з зазначеним рішенням суду не погодилася і подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області про перегляд за нововиявленою обставиною рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 17 листопада 2022року у цивільній справі №581/409/22, і залишити в силі рішення цього суду від 17 листопада 2022року.
Апеляційна скарга мотивована тим, що результатом скасування в касаційному порядку судового рішення від 22.11.2021 року у справі №581/283/21 не є зміна жодної з обставин, якими обгрунтовувалося рішення від 17.11.2022 року у справі №581/409/22, а саме: набуттям ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку, її успадкування ОСОБА_6 , а в подальшому - ОСОБА_1 , а також відсутність у ОСОБА_3 права власності на спірну землю, та незаконність видачі на її ім`я державного акту серія ЯБ № 335691.
Доводить, що обставини, які були підставою позову у справі №581/409/22 (стосовно набуття права власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , а також незаконності заволодіння цією ділянкою громадянкою ОСОБА_3 ) були повністю визнані відповідачем, та не зазнали змін після скасування в касаційному порядку рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 листопада 2021 року у цивільній справі №581/283/21.
Вважає помилковими висновки суду про наявність підстав для перегляду за нововиявленими обставинами рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 17.11.2022 року, пропуск ОСОБА_1 строку позовної давності та про те, що скасування Верховним Судом рішення у цивільній справі № 581/283/21 приводить до іншого (протилежного) вирішення спору у даній справі.
У відзиві на апеляційну скаргу Липоводолинська селищна рада Роменського району Сумської області не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, як законне та обґрунтоване.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , її представника адвоката Панченко А.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 листопада 2021 року у цивільній справі № 581/283/21, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним Державний акт серії ЯБ №335691 на право власності на земельну ділянку площею 3,226 га, розташовану на території Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виданий на ім`я ОСОБА_3 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01.08.361.00629 від 20 грудня 2005 року.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Ухвалюючи судові рішення в частині визнання недійсним державного акту, суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції виходили з того, що земельний пай площею 3,226 га, який за життя належав ОСОБА_2 після розпаювання земель колгоспу «Липоводолинський», було включено до земельної ділянки, переданої у власність для організації фермерського господарства ОСОБА_3 загальною площею 25,3 га. Проте, спадкоємиця ОСОБА_2 за заповітом ОСОБА_6 не була включена до списку громадян, яким погоджується надання дозволу на розробку технічної документації по виготовленню державних актів на право власності на землю, а ОСОБА_3 погоджено надання такого дозволу без достатньої правової підстави. Суди дійшли висновку про порушення діями усіх відповідачів вимог земельного та цивільного законодавства при переоформленні права власності на частку земельної ділянки, що призвело до порушення прав на спадщину ОСОБА_6 та надалі її спадкоємців, зокрема, і ОСОБА_1 , у зв`язку з чим державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_3 серії ЯБ №335691, судами визнано недійсним (а.с.54-61).
Постановою Верховного Суду від 17 січня 2024 року у цивільній справі № 581/283/21 скасовано рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 листопада 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області, Роменської районної державної адміністрації Сумської області, ОСОБА_3 , правонаступниками якої є: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , третя особа Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.
Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області, Роменської районної державної адміністрації Сумської області, ОСОБА_3 , правонаступниками якої є: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , третя особа Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.
Зазначене судове рішення суду касаційної інстанції мотивовано помилковим неврахуванням судами першої та апеляційної інстанцій того, що для правильного застосування ч.1 ст. 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність позивачки про порушення її прав (суб`єктивний аспект), а й об`єктивна можливість знати про обставини порушення їх прав (об`єктивний аспект). Передача земельних ділянок у власність колишнім членам фермерського господарства у розмірі належних ним часток відбулася у 2004 році, спадкоємиця власника земельної частки (паю) ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , яка прийняла спадщину та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя не оспорювала надання земельної ділянки в натурі у розмірі частки, яка належала спадкодавцю. Спадкоємці ОСОБА_7 також не оспорювали передачу землі іншій особі. Державний акт про право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 отримала 20 грудня 2005 року, до суду з позовом про визнання його недійним позивачка звернулась у травні 2021 року, загальний (трирічний) строк позовної давності станом на день подачі позову вже сплив. Позивачка за викладених обставин мала об`єктивну можливість знати про обставини порушення її прав, проте за захистом порушеного права звернулась із пропуском позовної давності. Висновки судів попередніх інстанцій про те, що позовна давність не пропущена, оскільки про надання земельної ділянки в натурі відповідачці у розмірі частки, яка належала ОСОБА_2 , позивачка дізналась у 2018 році із розмови з ОСОБА_3 , не узгоджуються з встановленими обставинами справи та не відповідають вимогам ст. 261 ЦК України. Звернення ОСОБА_1 до суду у липні 2018 року з позовом про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 335691, виданого 20 грудня 2005 року на ім`я ОСОБА_3 на земельну ділянку площею, 3,226 га, у задоволенні якого було відмовлено у зв`язку з незалученням до участі у справі належного відповідача, не свідчить про переривання позовної давності, оскільки переривання строку можливе лише в межах загальної позовної давності (а.с.110-117).
Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 17 листопада 2022 року у даній справі визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки земельної ділянки загальною площею 3,0855 га (кадастровий номер: 5923255100:02:003:0190), яка належала померлому ОСОБА_2 , як набуте нею в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та право власності на 2/3 частки земельної ділянки (паю) загальною площею 0,14 га (кадастровий номер: 5923255100:02:002:0222), яка належала померлому ОСОБА_2 , як набуте нею в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено у зв`язку з його необґрунтованістю.
Зазначене рішення суду не оскаржувалося в апеляційному порядку та набрало законної сили 22 грудня 2022 року (а.с.95-98).
До ухвалення вищенаведених судових рішень, рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 20 серпня 2019 року у справі № 581/478/18 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_8 до ОСОБА_3 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру в Сумській області, Липоводолинська районна державна адміністрація Сумської області, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання права власності на спадкове майно, відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання права власності на спадкове майно у повному обсязі у зв`язку зі спливом загального строку позовної давності.
Постановою Сумського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року рішення місцевого суду від 20 серпня2019 року скасовано та ухвалено нове про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку площею 3,226 га, виданий на ім`я ОСОБА_3 , через неправильне застосування норм закону про позовну давність. У частині вимоги про визнання права власності на спадкове майно відмовлено у зв`язку із недоведеністю порушення прав позивачів.
Постановою Верховного Суду від 24 лютого 2021 року постанову Сумського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року скасовано, рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 20 серпня 2019 року змінено внаслідок неналежного складу відповідачів (Липоводолинська районна державна адміністрація не була залучена до участі в справі в якості співвідповідача).
Задовольняючи заяву Липоводолинської селищної ради про перегляд за нововиявленою обставиною рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 17 листопада 2022 року, суд першої інстанції виходив з того, що сформульована заявником обставина для перегляду рішення суду у даній справі із урахуванням констатованої судом касаційної інстанції правильності висновків суду, викладених у рішенні від 22 листопада 2021 року щодо набуття ОСОБА_2 за свого життя прав на земельний пай загальною площею 3,2258 га та про порушення відповідачами права спадкоємців на отримання земельної ділянки у розмірі частки (паю), належного ОСОБА_2 , є нововиявленою в розумінні п.3 ч.2 ст. 423 ЦПК України у даній справі № 581/409/22, так як саме по собі скасування рішення суду першої інстанції у цивільній справі № 581/283/21 має наслідком інше за змістом вирішення спору у цивільній справі № 581/409/22 щодо набуття в порядку спадкування ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки двох земельних ділянок, які належали її діду ОСОБА_2 та матері позивачки.
Ураховуючи чинність, після прийняття постанови Верховним Судом від 17 січня 2024 року у справі № 581/283/21, державного акту на право власності на землю, виданого первинно на ім`я ОСОБА_3 , суд вважав, що рішення місцевого суду від 17 листопада 2022 року про визнання права власності на 2/3 частини земельної ділянки за ОСОБА_1 підлягає скасуванню за нововиявленою обставиною з ухваленням нового рішення суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у даній справі у зв`язку з обранням нею неефективного та неналежного способу захисту її права на спадщину при пропуску строку позовної давності шляхом визнання за нею права власності на майно в порядку спадкування.
Такі висновки суду узгоджуються з матеріалами справи та відповідають вимогам закону.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.423 ЦПК України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Згідно зі ст.424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано: 1) з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення; 3) з підстави, визначеної пунктом 3 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Згідно з ч.3,ч.4 ст.429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд: 1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду; 2) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду; 3) приймає постанову - якщо переглядалася постанова.
Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у даній справі у межах поданої Липоводолинською селищною радою заяви є скасування Верховним Судом рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 листопада 2021 року, яке стало підставою для ухвалення іншого рішення суду, що підлягає перегляду.
Так, судом першої інстанції встановлено, що аналіз описово-мотивувальних частин рішення суду, яке переглядається за нововиявленими обставинами, підтверджує те, що суд у встановлених обставинах справи не лише констатував визнання недійсним в судовому порядку державного акту на право власності на земельну ділянку площею 3,22 га, виданого на ім`я ОСОБА_3 , а й у сформульованих висновках про часткове задоволення заявленого позову ОСОБА_1 на підставі досліджених доказів наводив посилання на зазначене рішення місцевого суду з установленими в ньому хронологічними обставинами набуття за життя ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку сукупною площею 3,22 га із зазначенням сформульованих мотивів суду про набуття ОСОБА_1 права власності на земельний пай у розмірі 2/3 його частини в порядку спадкування (абз.1,2,11-16 мотивувальної частини рішення суду від 21 листопада 2021 року, абз. 1-10 мотивувальної частини рішення суду «Висновки суду по суті заявлених вимог» у даній справі).
Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що скасоване в касаційному порядку рішення суду першої інстанції від 22 листопада 2021 року у цивільній справі № 581/283/21 було в вищенаведеній частині правовим обґрунтуванням (підставою) для ухвалення судового рішення, яке переглядається у даній справі, так як первинно обставини в частині набуття ОСОБА_2 за свого життя прав на земельний пай загальною площею 3,2258 га були встановлені у рішенні місцевого суду від 22 листопада 2021 року (справа № 581/283/21) та в подальшому на це судове рішення та на встановлені у ньому вищезазначені обставини послався суд у рішенні від 17 листопада 2022 року при визнанні права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за ОСОБА_1 (дана справа №581/409/22). Тобто, судове рішення у даній справі у вищенаведеній частині обґрунтовувалося установленими обставинами у скасованому судом касаційної інстанції рішенні місцевого суду від 22 листопада 2021 року, наведені обставини окремо на підставі досліджених письмових доказів у цивільній справі № 581/409/22 судом не встановлювалися.
Крім того, скасування зазначеного вище судового рішення у цивільній справі № 581/283/21 судом касаційної інстанції у зазначеній вище частині з ухваленням нового рішення Верховного Суду про відмову у задоволенні позову за пропуском строку позовної давності хоча і не спростовують фактичні обставини, які покладені в основу рішення суду, ухваленого у даній справі щодо набуття ОСОБА_2 за свого життя прав на земельний пай загальною площею 3,2258 га, проте скасування цього судового рішення практично приводить до іншого (протилежного) вирішення спору саме у даній справі. Це пов`язується із тим, що при діючому державному акті на право власності на землю, хоча і виданого з порушеннями чинного законодавства на ім`я ОСОБА_3 , та який через пропуск позовної давності ОСОБА_1 не може бути визнаний недійсним в судовому порядку, одночасно не може зберігати юридичну дію рішення суду про визнання права власності за ОСОБА_1 на певну частину земельної ділянки з подальшою державною реєстрацією цих прав, на яку виданий та діє чинний вищенаведений правовстановлюючий документ. Це практично призводить до одночасної дії декількох правовстановлюючих документів на один і той самий об`єкт нерухомості, що суперечить засадам офіційного визнання й підтвердження державою фактів виникнення права на нерухоме майно, що є неприпустимим із огляду на положення ст.126 ЗК України (в редакції станом на час оформлення та видачі державного акту на право власності на землю ОСОБА_3 та станом на день реєстрації права власності за ОСОБА_1 у відповідному реєстрі на виконання рішення суду), п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у відповідній редакції станом на день проведення реєстраційних дій на ім`я позивача у даній справі) і створює юридичну суперечність у дії двох правовстановлюючих документів (державного акту на право власності на землю та рішення суду з подальшою реєстрацією прав на майно за позивачем).
Суд першої інстанції вважав, що наведена заявником обставина щодо скасування в касаційному порядку судових рішень у спорі про визнання недійсним державного акту на право власності на землю з підстави порушення ОСОБА_3 , Липоводолинською селищною радою, Липоводолинською районною державною адміністрацією норм цивільно-земельного законодавства при переоформленні права власності на частку земельної ділянки, належну ОСОБА_2 (цивільна справа № 581/283/21) впливає на юридичну оцінку установлених у рішенні суду від 17 листопада 2022 року (цивільна справа № 581/409/22) обставин щодо набуття позивачкою в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 (діда позивачки) та ОСОБА_6 (матері позивачки) права власності на 2/3 частки земельного паю при достовірному доведені пропуску ОСОБА_1 строку позовної давності для захисту її права на спадщину.
Доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують, оскільки скасоване в касаційному порядку рішення місцевого суду від 22 листопада 2021 року у цивільній справі № 581/283/21 має преюдиційний зв`язок із рішенням місцевого суду від 17 листопада 2022 року у даній справі, ці судові рішення пов`язані між собою установленими в них обставинами справ (предметами доказування по справах) щодо набуття ОСОБА_2 за свого життя прав на земельний пай загальною площею 3,2258 га та подальшим набуттям позивачкою в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_6 права власності на 2/3 частки зазначеного земельного паю та факти, які встановленні у першій справі (справа № 581/283/21), з огляду на результати касаційного перегляду рішення суду від 22 листопада 2021 року, мають наслідкове значення для даної справи № 581/409/22.
Суд врахував, що обставина пропуску загального строку позовної давності ОСОБА_1 без наявності поважних причин для його поновлення існувала станом на час ухвалення рішення місцевого суду від 17 листопада 2022 року, і беззаперечно стала підтвердженою для сторін та суду у даній справі вже після прийняття постанови Верховним Судом від 17 січня 2024 року у цивільній справі № 581/283/21 (завершення перевірки законності та обґрунтованості судових рішень у зазначеній справі на національному рівні).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сформульована заявником обставина для перегляду рішення суду від 17 листопада 2022 року у даній справі із урахуванням констатованої судом касаційної інстанції правильності висновків суду, викладених у рішенні від 22 листопада 2021 року щодо набуття ОСОБА_2 за свого життя прав на земельний пай загальною площею 3,2258 га та про порушення відповідачами права спадкоємців на отримання земельної ділянки у розмірі частки (паю), належного ОСОБА_2 , є нововиявленою в розумінні п.3 ч.2 ст. 423 ЦПК України у даній справі № 581/409/22, так як саме по собі скасування рішення суду першої інстанції у цивільній справі № 581/283/21 має наслідком інше за змістом вирішення спору у цивільній справі № 581/409/22 щодо набуття в порядку спадкування ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки двох земельних ділянок, які належали її діду ОСОБА_2 та матері позивачки.
Враховуючи чинність, після прийняття постанови Верховним Судом від 17 січня 2024 року у справі № 581/283/21, державного акту на право власності на землю, виданого первинно на ім`я ОСОБА_3 , суд вважав, що рішення місцевого суду від 17 листопада 2022 року про визнання права власності на 2/3 частини земельної ділянки за ОСОБА_1 підлягає скасуванню за нововиявленою обставиною з ухваленням нового рішення суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у даній справі у зв`язку з обранням нею неефективного та неналежного способу захисту її права на спадщину при пропуску строку позовної давності шляхом визнання за нею права власності на майно в порядку спадкування.
Так, при наявності права на спадщину у ОСОБА_1 після спливу загального строку позовної давності для здійснення судового захисту її права та після набрання законної сили постановою суду касаційної інстанції від 17 січня 2024 року у справі № 581/283/21 зберігає чинність державний акт на право власності на землю, виданий з порушеннями чинного законодавства на ім`я ОСОБА_3 . Про норми національного законодавства щодо позовної давності позивачка була обізнана після завершення розгляду іншої цивільної справи № 581/478/18 за її позовом, яка розглядалася протягом 2018-2021 років, в якій вперше судами був практично застосований наслідок пропуску ОСОБА_1 загального строку позовної давності. Ці обставини підтверджують дотримання принципу правової визначеності при спробі судами остаточно вирішити спір про право на спадщину за ОСОБА_1 у цивільній справі до ухвалення рішення місцевого суду від 17 листопада 2022 року у справі № 581/409/22.
Враховуючи викладене, висновок суду про необхідність скасувати рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 17 листопада 2022 року за нововиявленою обставиною, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі є законним та обґрунтованим.
Суд правомірно відступив від принципу юридичної визначеності в аспекті неможливості перегляду остаточного судового рішення за нововиявленою обставиною у даній справі з метою виправлення помилкового правового підходу щодо визнання за позивачем права власності на частину двох земельних ділянок на підставі рішення суду від 17 листопада 2022 року у даній справі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди позивача з ухваленим у справі судовим рішенням.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 13 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов
Суд | Сумський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 03.10.2024 |
Оприлюднено | 09.10.2024 |
Номер документу | 122124767 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них |
Цивільне
Сумський апеляційний суд
Криворотенко В. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні